ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 р. Справа № 520/3771/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Негребецької І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 р. (ухвалене суддею Ширант А.А.) в справі № 520/3771/26
за позовом ОСОБА_1
до Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України
про визнання протиправними та скасування постанови
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якому просив: визнати протиправними та скасувати винесені постанови Головного державного виконавця Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області ХМРУ МЮ України Калюгою А.О. від 26.01.2026 р. ВП № 80047828 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 р. задоволено адміністративний позов.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про виконавче провадження", Кодексу адміністративного судочинства України та на невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт вважає, що оскаржувані постанови державного виконавця є правомірними та не підлягають скасуванню, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими, та такими, які не підлягають задоволенню.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Судовим розглядом встановлено, що постановою Тростянецького районного суду Сумської області від 13.01.2025 р. в справі №588/1297/24 визнано позивача винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього на підставі ст. 36 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Позивач не погодився з постановою Тростянецького районного суду Сумської області від 13.01.2025 р. та оскаржив її до суду апеляційної інстанції.
Постановою Сумського апеляційного суду від 12.12.2025 р. постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 13.01.2025 р., якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, залишено без зміни, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Постанова Тростянецького районного суду Сумської області від 13.01.2025 р. в справі №588/1297/24 набрала законної сили 12.12.2025 р.
Тростянецьким районним судом Сумської області направлено до Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України копію постанови для примусового виконання у справі про адміністративне правопорушення № 588/1297/24 провадження № 3/588/1/25 стосовно ОСОБА_1 в частині стягнення штрафу.
21.01.2026 р. Головним державним виконавцем Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Калюгою А.О. винесено постанови: про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №588/1297/24, виданої 13.01.2025 р. Тростянецьким районним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 34000 грн.; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, у загальній сумі мінімальних витрат: 303 грн.; про стягнення виконавчого збору, якою постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір в розмірі 3400 грн.
Позивач не погодився з постановами головного державного виконавця Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області ХМРУ МЮ України Калюги А.О. від 26.01.2026 р. ВП № 80047828 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано до суду доказів того, що державним виконавцем вчинено дії щодо надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження у спосіб, визначений законом, що свідчить про порушення відповідачем вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже на момент прийняття постанови, позивач не був обізнаний про відкриття виконавчого провадження та не мав змоги надати пояснення чи документи, які могли би вплинути на результат прийнятої постанови.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закону №1404).
Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-ІІІ, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.
Частиною 1 статті 12 Закону № 1404-ІІІ визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1404-ІІІ, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону №1404, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону №1404, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частиною 1 статті 27 Закону №1404 визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Згідно з ч. 4 ст. 27 Закону №1404, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Приписами п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 42 Закону №1404 передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Відповідно до п. 2 розділу VI Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень», виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону № 1404-VІІІ, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Судовим розглядом встановлено, що 21.01.2026 р. до Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від Тростянецького районного суду Сумської області разом з заявою про примусове виконання надійшла постанова № 588/1297/24 від 13.01.2025 р. про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34000 грн. на користь держави. Даний виконавчий документ зареєстрований в Автоматизованій системі виконавчого провадження під № 80047828 та переданий для прийняття подальших процесуальних рішень головному державному виконавцю Калюзі А.О.
21.01.2026 р. Головним державним виконавцем Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Калюгою А.О. винесено постанови: про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №588/1297/24, виданої 13.01.2025 р. Тростянецьким районним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 34000 грн.; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, у загальній сумі мінімальних витрат: 303 грн.; про стягнення виконавчого збору, якою постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 3400 грн.
Судовим розглядом встановлено, що постанова Тростянецького районного суду Сумської області від 13.01.2026 р. в справі №588/1297/24 відповідає вимогам до виконавчого документу, визначених у ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ.
Також судовим розглядом встановлено, що вищезазначена постанова суду пред`явлена до виконання в межах строків, встановлених у ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII, та до Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за зареєстрованим місцем проживання боржника ( АДРЕСА_1 ), що відповідає вимогам ч. 1 ст. 24 Закону № 1404-VIII.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII установлено вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа, а саме, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав виконавчий документ, заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону або заяву про поновлення виконавчого провадження відповідно до статті 37-1 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фоном гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди; 13) виконавчий документ, щодо якого подано заяву про примусове виконання, перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби, у приватного виконавця.
На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа у виконавця відсутній обов`язок, а отже і будь-який механізм, спрямований на перевірку правильності визначення у виконавчому документі адреси місцезнаходження боржника.
Одночасно суд апеляційної інстанції зазначає, що порушення порядку направлення постанови про відкриття виконавчого провадження після її прийняття не може вплинути на правомірність прийняття такої постанови.
Таким чином, оскаржувані постанови відповідача прийняті із дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з чим позов ОСОБА_1 необґрунтований та в його задоволенні необхідно відмовити.
Із урахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні підстави для визнання протиправним та скасування постанов головного державного виконавця Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області ХМРУ МЮ України Калюгою А.О. від 21.01.2026 р. ВП № 80047828 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження, оскільки при прийнятті оскаржуваних постанов відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, яке регулює спірні правовідносини.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 р. скасувати та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Ізюмського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 р. по справі № 520/3771/26 скасувати.
Ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 28.09.2026 року