ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 р. Справа № 520/20016/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Садова М.І., повний текст складено 10.08.26 по справі № 520/20016/26
за позовом ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України
треті особи Міністерство юстиції України, Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради
про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, треті особи - Міністерство юстиції України, Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради, в якому просить суд: визнати протиправним відмову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від вчинення процесуальних дій, зумовлених статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» за виконавчим провадженням ВП 76023294; зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України здійснити процесуальні дії, зумовлені статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» за виконавчим провадженням ВП 76023294.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо невчинення дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», з примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №520/33658/23. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», з примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №520/33658/23. У решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що виконати рішення суду по справі №520/33658/23 без участі стягувача неможливо. Вказує, що станом на 18.09.2024 заява про надання стягувачу соціальних послуг до управління не надходила. Стверджує, що 12.07.2024, 27.08.2024, 09.09.2024 Управлінням на адресу ОСОБА_1 направлялись листи з метою спонукання стягувача сприяти виконанню рішення суду. Усі зазначені листи Управління особисто були отримані стягувачам у приміщенні поштового відділення (згідно з реєстру поштових відправлень). Станом на 18.09.2024 відповіді від стягувача до Управління не надходило. Тобто, стягувачем чиняться перешкоди у вчиненні виконавчих дій, що свідчить про небажання у виконанні рішення суду. Звертає увагу, що 04.03.2025 та 13.03.2025 державним виконавцем разом із провідним фахівцем із соціальної допомоги вдома Територіального центру Немишлянського району м.Харкова та начальником відділу з питань реалізації соціальної гарантії Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради було здійснено виходи за адресою стягувача задля виконання рішення суду та подачі уповноваженому органу за своїм задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) заяви про надання соціальних послуг у письмовій формі, яка складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики, разом з документами, зазначеними в пункті 28 Порядку. Двері Стягувач не відкривав, на телефонні дзвінки не відповідав. Відповідно до листа Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради від 11.04.2025 за вих. №1055/0/534-25, станом на 10.04.2025 рішення суду в частині укладення письмової угоди зі стягувачем не виконано з вини самого стягувача. Зауважує, що 30.04.2026 керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн, якою зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Державним виконавцем, у зв`язку з тим, що боржником не надано документального підтвердження повного виконання рішення згідно з виконавчим документом, 21.07.2026, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. Наголошує, що 04.03.2025, 13.03.2025, 28.04.2026 спільно з представниками Територіального центру надання соціальних послуг Немишлянського району міста Харкова, представниками Управління та за участі представника органу примусового виконання рішень було здійснено виїзд за адресою проживання стягувача з метою виконання рішення суду в частині укладення письмової угоди зі стягувачем про надання соціальних послуг відповідно до Індивідуальної програми реабілітації від 14.11.2023 №818. Посилається на те, що Управління вжило всіх залежних від нього та передбачених законодавством заходів для належного виконання рішення суду. З огляду на це, будь-які підстави для застосування штрафних санкцій у порядку статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні, оскільки виконання судового рішення заблоковано виключно діями самого стягувача. Зазначена поведінка стягувача свідчить про умисне ухилення від взаємодії з Управлінням. Зазначає, що на момент винесення та оголошення оскаржуваного рішення, після отримання відповіді боржника на вимогу державного виконавця від 03.08.2026 щодо перевірки виконання рішення боржником та керуючись положеннями Закону України «Про виконавче провадження», 10.08.2026 державним виконавцем, керуючись статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району до Головного управління Національної поліції України у Харківській області.
ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 без змін. Зазначає, що 10.08.2026 після винесення судового рішення у справі державним виконавцем ВПВР УЗПВР у Луганській та Харківській областях Харківського МУМЮ України надано повідомлення до ГУНП в Харківській області щодо вчинення кримінального правопорушення УСЗН адміністрації Немишлянського району ХМР за ознакою скоєння злочину за ст.382 КК України - умисне невиконання судового рішення у справі №520/33658/23, яке набрало законної сили у примусовому порядку та надалі від 01.09.2026 складено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП 76023294, тому взагалі невідомо, що саме намагається оскаржувати відповідач у справі, якщо ним вчинено дії з виконання судового рішення у справі, яке оскаржує відповідач. Просить суд розгляд справи здійснювати без участі позивачки.
Учасники по справі не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Відповідно до ст.268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст.287 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Учасники по справі отримали копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду, судову повістку, в т.ч. апеляційну скаргу, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Судом оприлюднено на веб-порталі судової влади України відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Представник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції задовольнити вимоги скарги в повному обсязі.
Представник Міністерства юстиції України в судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги відповідача.
ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, доказів неможливості взяття участі у судовому засіданні до суду не надала.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №520/33658/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2024, зокрема, зобов`язано Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради укласти письмову угоду з ОСОБА_1 про надання соціальних послуг відповідно до Індивідуальної програми реабілітації від 14.11.2023 №818.
На виконання судового рішення у цій частині позовних вимог видано виконавчий документ, який пред`явлено до примусового виконання.
Суд установив, на виконання судового рішення у справі №520/33658/23, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Антосік Іриною Олегівною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №76023294. Стягувач - ОСОБА_1 . Боржник - Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради. Строк виконання судового рішення - 10 робочих днів.
Надалі боржником неодноразово повідомлено державного виконавця про неможливість виконання судового рішення без участі стягувача.
13.03.2025 та 23.04.2026 державним виконавцем вчинено вихід разом із представником боржника за місце проживання стягувача з метою вчинення виконавчих дій для виконання судового рішення, однак двері не було відчинено.
30.04.2026 державним виконавцем в межах виконавчого провадження №76023294 прийнято постанову про накладення штрафу на боржника. Зобов`язано боржника виконати судове рішення у строк 10 робочих днів.
Позивачка стверджує, що 05.07.2026 направила відповідачу клопотання з вимогою надати інформацію про причини невчинення дій за статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» та вчинити відповідні процесуальні дії.
За позицією позивачки, на момент подання адміністративного позову до суду 10 робочих днів для примусового виконання судового рішення минуло, однак державним виконавче не вчинено жодних виконавчих дій, передбачених статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Під час розгляду справи у суді, 21.07.2026 державним виконавцем прийнято постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі у розмірі 10200,00 грн. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів.
Вважаючи протиправною відмову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від вчинення процесуальних дій, зумовлених статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» за виконавчим провадженням ВП 76023294, позивач ініціював даний спір.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо невчинення дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», з примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №520/33658/23.
У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», з примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №520/33658/23.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України здійснити процесуальні дії, зумовлені статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» за виконавчим провадженням ВП 76023294, суд першої інстанції виходив з того, що належним способом захисту буде саме зобов`язання відповідача вчинити дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», з примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №520/33658/23.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.129-1 Конституції суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Відповідно до ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України від 02.06.2016 року №1404-VIІІ «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон №1404-VIІІ).
Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 7 ч.1 ст.2 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад розумності строків виконавчого провадження.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з ч.ч. 1-3 ст.11 Закону №1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.
Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.
При цьому, суд констатує, що нормами Закону №1404-VIII не визначено строку виконання виконавчих документів.
Водночас із цим, це строк повинен відповідати окресленим законодавцем у ч.1 ст.2 Закону №1404-VIII засадам виконавчого провадження та окресленим законодавцем у ч.1 ст.4 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» принципам діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців.
Так, згідно з п.7 ч.1 ст.2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням такої засади як розумність строків виконавчого провадження, а відповідно до п.8 ч.1 ст.4 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» одним із принципів діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є розумність строків виконавчого провадження.
Частиною 1 ст.13 Закону №1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з абз.2 ч.5 ст.13 Закону №1404-VIII за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частинами 3, 4 ст.18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Згідно зі ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ч.1 ст.74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Антосік Іриною Олегівною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №76023294. Стягувач - ОСОБА_1 . Боржник - Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради. Строк виконання судового рішення - 10 робочих днів.
30.04.2026 державним виконавцем в межах виконавчого провадження №76023294 прийнято постанову про накладення штрафу на боржника. Зобов`язано боржника виконати судове рішення у строк 10 робочих днів.
Колегія суддів звертає увагу, що виконавче провадження ВП 76023294 не зупинялося. Після винесення постанови від 30.04.2026 про накладення штрафу та встановлення десятиденного строку виконання рішення державним виконавцем до 26.06.2026 не було вчинено виконавчих дій, передбачених частинами 2 та 3 статті 63 Закону №1404-VIII.
При цьому, після спливу триденного строку за вимогою від 26.06.2026 дії знову не були вчинені до 21.07.2026.
21.07.2026 державним виконавцем прийнято постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі у розмірі 10200,00 грн. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів.
Після винесення постанови від 21.07.2026 про накладення штрафу в подвійному розмірі та становлення десятиденного строку виконання рішення державним виконавцем, на момент розгляду справи в суді першої інстанції, не було вчинено виконавчих дій, передбачених частинами 2 та 3 статті 63 Закону №1404-VIII.
Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що на момент розгляду справи в суді державним виконавцем не вчинено всіх дій, направлених на примусове виконання судового рішення, передбачених ч.3 ст.18 Закону №1404-VІІІ, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача не одержано від боржника пояснень чи іншої інформації стосовно того, які дії вчинив боржник для виконання рішення суду у справі №520/12657/25 та чи були такі дії боржника ефективними стосовного виконання судового рішення, а також передбачених ч.3 ст.63 Закону №1404-VІІІ щодо не звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
За встановлених обставин та з урахуванням наведеного правового регулювання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо невчинення дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», з примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №520/33658/23 та зобов`язання Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», з примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №520/33658/23.
Доводи відповідача про те, що боржником вчиняються дії з метою виконання рішення суду, однак його виконання неможливе без участі стягувача, суд оцінює критично, адже особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, оскільки основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових актів у певні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Посилання апелянта на те, що 10.08.2026 державним виконавцем, керуючись статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району до Головного управління Національної поліції України у Харківській області, а також 01.09.2026 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №76023294, колегія суддів вважає такими, що не впливають на спірні правовідносини, оскільки ці дії та постанова від 01.09.2026 були відсутні на момент розгляду справи в суді першої інстанції.
Інші аргументи, зазначені учасниками справи, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.
Відтак, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 по справі № 520/20016/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис) З.Г. Подобайло
Судді (підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий