ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 р. Справа № 480/483/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.06.2026, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, повний текст складено 02.06.26 по справі № 480/483/24
за позовом ОСОБА_1
до Сумської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумська митниця , в якій просить визнати протиправним та скасувати Рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів №UA805000/2023/000088/2 від 26.12.2023 року.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів від 26.12.2023 № UA805000/2023/000088/2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Сумська митниця , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважаючи його незаконним та необґрунтованим з огляду на неповне з`ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Вважає , що суд не надав належної оцінки доводам митниці, викладеним у відзиві, зокрема щодо виявлених розбіжностей у поданих документах, ненадання декларантом додаткових документів та наявності інформації про митне оформлення аналогічного транспортного засобу. Заявлена митна вартість не була належним чином підтверджена. Під час митного контролю встановлено розбіжності щодо пошкоджень автомобіля, а також відсутність документів, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості. На вимогу митниці додаткові документи декларантом не надано. Не підтверджено витрати на транспортування, які відповідно до статей 53, 58 МК України є складовою митної вартості. Декларантом не подано належних транспортних, договірних та платіжних документів. Митниця правомірно врахувала інформацію ЄАІС та результати системи управління ризиками. Заявлена вартість автомобіля становила 7 000 євро, тоді як подібний RENAULT GRAND SCENIC 2019 року, оформлений незадовго до спірного митного оформлення, мав митну вартість 11 000 євро. За відсутності належного підтвердження заявленої митної вартості митниця мала підстави для її коригування відповідно до статей 54-64 МК України та прийняття рішення №UA805000/2023/000088/2 від 26.12.2023. Отже, митниця вважає, що діяла в межах повноважень та відповідно до вимог митного законодавства, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та нормам права. Просить суд скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 року у справі № 480/483/24 , постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відмовити у повному обсязі.
Позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу Сумської митниці - без задоволення. Зазначає, що подані під час митного оформлення документи у своїй сукупності підтверджували заявлену митну вартість товару. Відсутність документа про оплату автомобіля позивач пояснює здійсненням розрахунку готівкою у зв`язку з обмеженнями на міжнародні перекази, а тому вважає таку обставину недостатньою для виникнення обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості. Позивач посилається на правові висновки Верховного Суду про те, що сама по собі відсутність окремих додаткових документів, розбіжності у документах або нижчий рівень заявленої митної вартості порівняно з іншими митними оформленнями не є достатньою підставою для відмови у застосуванні основного методу її визначення. Також зазначає, що автомобіль, використаний митницею для порівняння, не був пошкодженим, а тому не є ідентичним чи належним аналогом оцінюваного транспортного засобу. На думку позивача, митниця не врахувала фактичний технічний стан автомобіля, його пошкодження, пробіг та інші характеристики, що впливають на його вартість. Позивач вважає, що митниця не довела недостовірність заявленої митної вартості та не обґрунтувала неможливість застосування основного методу, а рішення про коригування митної вартості не містить належного обґрунтування визначеної митної вартості. У зв`язку з цим просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Сумська митниця подала до суду заперечення на відзив на апеляційну скаргу .
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що декларантом позивача подано митну декларацію № 23UA805090004847U5, згідно якої до митного оформлення пред`явлено товар: "автомобіль легковий, пошкоджений після ДТП, призначений для перевезення людей, що використовувався - 1 шт. Марка RENAULT. Модель GRAND SCENIC, 1.7 DCI 120 VAN EDC. Номер кузова (VIN): НОМЕР_1 . Модельний рік виготовлення - 2019. Календарний рік виготовлення - 2019. Дата першої реєстрації - 29.04.2020. Тип двигуна - дизельний, згідно з інформацією заводу виробника відповідає нормам токсичності "ЄВРО-6". Робочий об`єм циліндрів двигуна 1749 cm3. Тип кузова - універсал. Колір - чорний. Місць для сидіння, включаючи місце водія - 7. Колісна формула - 4x2. Призначений для використання на дорогах загального користування. Наявні пошкодження, ознаки експлуатації: показання спідометра - 104582 км; пошкодження: задній бампер".
Разом із вищевказаною декларацією декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару подано документи, а саме: рахунок-фактуру від 16.11.2023 № 454923 (а.с.10), свідоцтво про реєстрацію від 13.10.2020 № 2385644623641501 (а.с.11), митна декларація країни відправника від 18.12.2023 № 230К0031002А8СВ169 (а.с.12), довідку про транспортні витрати по доставці транспортного засобу від 25.12.2023 (а.с.13).
За результатами розгляду документів встановлено, що декларантом не подано митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Листом від 26.12.2023 декларант зазначив, щодо неможливості надання вищевказаних документів протягом 10 календарних днів, що підтверджується відповідачем у відзиві.
У подальшому, 26.12.2023 відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2023/000088/2 (а.с. 8), згідно з яким заявлену декларантом митну вартість товару скориговано "за резервним методом" (джерело: митна декларація від 22.12.2023 UA205050/2023/76756 "легковий автомобіль був у використанні, марка RENAULT, модель GRAND SCENIС, ідентифікаційний номер (кузова/шасі) - НОМЕР_2 ; загальна кількість місць, включаючи місце водія - 7; призначений для використання по дорогах загального користування; номер двигуна - н/в; тип палива - дизель; робочий об`єм циліндрів - 1749 см3 потужність - 88 кВт; - колісна формула 4х2; - тип кузова - універсал; колір - білий; календарний рік виготовлення 2019, модельний рік - 2019. Країна виробник - Францію (FR)".
Також, відповідачем на вищевказану митну декларацію винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805090/2023/000071, згідно з якою зобов`язано декларанта заповнити нову митну декларацію з урахуванням вищевказаного рішення (а.с. 9).
Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем документи в сукупності підтверджували заявлену митну вартість транспортного засобу за основним методом її визначення - за ціною договору, тоді як митним органом не доведено наявності обґрунтованих підстав для її коригування.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).
Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Ч.3 ст.53 МК України передбачає, що обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ч.4 ст.53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За приписами ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За змістом ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положеннями ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.
Частини 1, 2 ст.55 МК України передбачають, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
Крім того, ч.1 ст.58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. У частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується, а саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.
За змістом ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Як зазначено вище, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 Митного кодексу України.
З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч.2 ст.53 Митного кодексу України.
Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.
Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).
Отже, з системного аналізу наведених норм права вбачається, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: транспортний засіб RENAULT, модель GRAND SCENIC, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; дата першої реєстрації 2020 рік.
Декларантом позивача подано митну декларацію № 23UA805090004847U5, згідно якої до митного оформлення пред`явлено товар: "автомобіль легковий, пошкоджений після ДТП, призначений для перевезення людей, що використовувався - 1 шт. Марка RENAULT. Модель GRAND SCENIC, 1.7 DCI 120 VAN EDC. Номер кузова (VIN): НОМЕР_1 . Модельний рік виготовлення - 2019. Календарний рік виготовлення - 2019. Дата першої реєстрації - 29.04.2020. Тип двигуна - дизельний, згідно з інформацією заводу виробника відповідає нормам токсичності "ЄВРО-6". Робочий об`єм циліндрів двигуна 1749 cm3. Тип кузова - універсал. Колір - чорний. Місць для сидіння, включаючи місце водія - 7. Колісна формула - 4x2. Призначений для використання на дорогах загального користування. Наявні пошкодження, ознаки експлуатації: показання спідометра - 104582 км; пошкодження: задній бампер".
Разом із вищевказаною декларацією декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару подано документи, а саме: рахунок - фактура (інвойс) № 454923 від 16.12.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 13.10.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 25.12.2023; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №25120144 від 25.12.2023; договір про надання послуг митного брокера №2023/07/27/1-Д від 27.07.2023; висновок про проходження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №25120144 від 25.12.2023; інші некласифіковані товари (довіреність №933 від 08.11.2023); інші некласифіковані товари (заява №б/н від 25.12.2023); інші некласифіковані товари (зняття з обліку №1705366 від 19.12.2023); інші некласифіковані товари (квитанція №4325-2392-8417-6999 від 19.12.2023); інші некласифіковані товари (фото від 25.12.2023); копія митної декларації країни відправлення №23DK0031002A8CB169 від 18.12.2023; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України №004970153 від 20.07.2023; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України НОМЕР_4 від 15.10.1996.
Зазначені документи містять усі необхідні реквізити сторін: продавця - ОСОБА_2 та покупця - ОСОБА_3 , його адресу, підпис і печатку продавця. Рахунок-фактура від 16.11.2023 № 454923 року містить відомості стосовно ідентифікації транспортного засобу - RENAULT, модель GRAND SCENIC, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; дата першої реєстрації 2020 рік. Також рахунок-фактура містить запис про ціну вказаного автомобіля - 7000 Євро. Крім того, такі документи містять детальний опис товару, який дає можливість ідентифікувати транспортний засіб та його вартість.
Разом з тим, під час здійснення митного оформлення товару, представник митного органу дійшов висновку про недостатність таких документів для підтвердження митної вартості товару.
Митницею розпочату процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості та запропоновано надати наступні додаткові документи: висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, з метою визначення вартості транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
26.12.2023 декларант повідомив Сумську митницю що для підтвердження митної вартості за МД №23UA805090004847U5 від 25.12.2023 вказаних документів на протязі 10 календарних днів не має можливості
Щодо посилань митного органу на неможливість визначення дійсної митної вартості імпортованого позивачем автомобіля через відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, слід зауважити, що відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані позивачем товари, встановлено не у актах про проведення митного огляду або у висновках про якісні та вартісні характеристики товару, а безпосередньо у рахунку-фактурі від 16.11.2023 № 454923, який є належним документом, що підтверджує митну вартість.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 826/7411/15, який підлягає врахуванню в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України, висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковим документом, який подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та повинні оцінюватися у комплексі з іншими документами, поданими позивачем, а інформація, що міститься в таких висновках має виключно інформаційний характер і не може бути визначальною при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.
За змістом пунктом 8 частини 3 статті 53 МК України право витребування таких додаткових документів, як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, виникає у митного органу виключно у встановлених цією частиною випадках та лише за наявності такого документа.
Тобто закон пов`язує можливість витребування додаткових документів не з самим лише бажанням митного органу отримати додаткове підтвердження заявленої митної вартості, а з наявністю конкретних обставин, які свідчать про непідтвердження заявленої митної вартості.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, у повідомленні митного органу не зазначено конкретних розбіжностей між поданими декларантом документами, не наведено ознак їх підробки, а також не вказано, які саме числові значення складових митної вартості не підтверджуються поданими документами.
При цьому, на відміну від доводів відповідача, декларантом було подано не лише рахунок-фактуру, але й висновок про якісні характеристики та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, який був наявний у митного органу на момент здійснення митного контролю та прийняття оскаржуваного рішення.
За таких обставин посилання митного органу на відсутність висновку про якісні та вартісні характеристики товару як на підставу для виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки такий документ був поданий декларантом разом з митною декларацією.
На думку суду, неподання вказаних документів не може бути підставою для коригування митної вартості товару, адже положення ч. 4 ст. 53 МК України передбачають, що додаткові документи на вимогу митного органу подаються за їх наявності в декларанта. Якщо певний додатковий документ на вимогу митного органу не поданий декларантом, то митний орган зобов`язаний навести обґрунтування, чому той чи інший документ необхідний для підтвердження складових митної вартості товару.
Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 у справі № 809/1838/15 зробив висновок, що установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Отже, ненадання позивачем висновку про вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, не може слугувати підставою та обґрунтуванням для коригування митної вартості товару.
Наданий декларантом позивача рахунок-фактура є належним документом, що підтверджує вартість придбаного товару та містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідає вимогам частини другої статті 53 МК України, а саме: містить відомості щодо придбаного автомобіля марки RENAULT; модель: GRAND SCENIC; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , які в повному обсязі відповідають відомостям, зазначеним в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (а.с.11).
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2025 року у справі № 460/164/24, від 08 серпня 2024 року у справі № 300/2049/19.
Не наведено таких конкретних обставин і в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів.
Колегія суддів звертає увагу, що митний орган, реалізуючи повноваження щодо контролю правильності визначення митної вартості, не звільняється від обов`язку належного обґрунтування своїх рішень. Саме по собі виникнення у посадової особи митного органу суб`єктивного сумніву щодо рівня заявленої митної вартості не є достатнім для переходу від основного методу її визначення до другорядного.
У даному випадку митний орган повинен був встановити та належним чином обґрунтувати, які саме відомості, наведені декларантом, викликають сумнів, у чому полягає їх невідповідність, а також чому ці обставини перешкоджають визначенню митної вартості за ціною договору.
Однак таких обставин відповідачем не встановлено та в оскаржуваному рішенні не наведено.
Колегія суддів також не погоджується з доводами відповідача про те, що визначена декларантом митна вартість є недостовірною лише з огляду на те, що митним органом в електронних інформаційних ресурсах було встановлено іншу митну вартість транспортного засобу аналогічної марки, моделі, року виготовлення та з аналогічним об`ємом двигуна.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09.11.2022 у справі № 815/2162/17, доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).
Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.
Як уже зазначалося, відповідно до статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
При цьому перехід до наступного методу можливий лише у разі неможливості визначення митної вартості за попереднім методом.
Отже, наявність у митного органу інформації про митне оформлення іншого транспортного засобу за вищою митною вартістю сама по собі не свідчить про неможливість визначення митної вартості за ціною договору та не може автоматично зумовлювати застосування резервного методу.
В даному випадку відповідачем не доведено, що відомості, зазначені у рахунку-фактурі №454923 від 16.12.2023, не відповідають дійсній ціні договору або що така ціна не була фактично сплачена чи не підлягала сплаті.
При цьому рахунок-фактура містить відомості щодо продавця, покупця, марки, моделі, ідентифікаційного номера транспортного засобу та його вартості, а зазначені в ньому відомості узгоджуються з іншими документами, поданими до митного оформлення.
Колегія суддів враховує, що відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору застосовується за умови, що використані декларантом відомості підтверджені документально, визначені кількісно і достовірні.
Встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що такі умови були дотримані.
Водночас митним органом не наведено жодної конкретної обставини, яка б свідчила про те, що ціна у розмірі 7000 євро, зазначена у рахунку-фактурі, не відповідає фактичній ціні операції.
Сам факт того, що інший транспортний засіб аналогічної марки та моделі був оформлений за іншою митною вартістю, не підтверджує недостовірності ціни конкретної зовнішньоекономічної операції.
Втім, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається що на підставі електронних інформаційних ресурсів митних органів, митна вартість подібного (аналогічного) товару складає 11000 євро (джерело: митна декларація від 22.12.2023 № 205050/2023/76756).
Так, відповідачем надано до матеріалів справи копію митної декларації від 22.12.2023 № 205050/2023/76756 (а.с. 30), яка була використана як підстава для коригування митної вартості товару позивача.
Вказана декларація містить такі відомості про задекларований товар - "легковий автомобіль був у використанні, марка RENAULT, модель GRAND SCENIС, ідентифікаційний номер (кузова/шасі) - НОМЕР_2 ; загальна кількість місць, включаючи місце водія - 7; призначений для використання по дорогах загального користування; номер двигуна - н/в; тип палива - дизель; робочий об`єм циліндрів - 1749 см3 потужність - 88 кВт; колісна формула 4х2; тип кузова - універсал; колір - білий; календарний рік виготовлення 2019, модельний рік - 2019. Країна виробник - Франція (FR), торгова марка RENAULT, виробник RENAULT GROUP".
З такої митної декларації від 22.12.2023 №205050/2023/76756, вбачається, що транспортний засіб мав інші індивідуальні характеристики.
Також, зазначена митна декларація не містить відомостей щодо характеру та обсягу пошкоджень транспортного засобу.
Вказана обставина є істотною, оскільки транспортний засіб, який є предметом митного оформлення у цій справі, був пошкоджений після дорожньо-транспортної пригоди, а у графі щодо пошкоджень зазначено пошкодження заднього бампера.
Наявність, характер та ступінь пошкоджень транспортного засобу можуть безпосередньо впливати на його ціну, а тому такі характеристики повинні бути враховані при проведенні порівняння з іншим транспортним засобом.
Відповідачем не надано доказів того, що під час визначення митної вартості за резервним методом такі індивідуальні характеристики були враховані.
Також відповідачем не наведено розрахунку, відповідно до якого з вартості транспортного засобу, зазначеної у митній декларації від 22.12.2023 №205050/2023/76756, було отримано митну вартість, визначену в оскаржуваному рішенні.
Порівнюючи зміст обох декларацій, судом не заперечується тотожність товарів, заявлених позивачем та товарів відповідно до МД, яка стала підставою для коригування митної вартості. Разом з тим, суду вважає за доцільне зазначити, що розбіжність у вартості вказаних вище імпортованих товарів жодним чином не може свідчити саме про заниження декларантом митної вартості товару, імпортованого 26.12.2023.
Натомість, відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували подібність характеристик імпортованого позивачем транспортного засобу та транспортного засобу, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.
Таким чином, скоригована митна вартість відповідачем здійснена без врахування індивідуальних особливостей придбаного транспортного засобу та, за відсутністю будь-якого розрахунку для обґрунтування визначеної відповідачем вартості транспортного засобу, що не дає можливості встановити правильність визначеної ціни.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про коригування митної вартості не містить достатнього обґрунтування числового значення митної вартості, визначеної митним органом.
Також, колегія суддів враховує положення пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, відповідно до яких у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються, зокрема, докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Отже, митний орган повинен не лише зазначити митну декларацію, яка була використана як джерело інформації, а й навести достатнє обґрунтування можливості використання такої інформації саме для визначення митної вартості оцінюваного товару та здійснення відповідних коригувань.
Зазначених вимог відповідачем дотримано не було.
Колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.05.2022 у справі №2040/6019/18, відповідно до якої у разі визначення митної вартості за резервним методом рішення митного органу повинно містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися при визначенні митної вартості.
Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постановах від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі №260/695/19 та від 21.04.2021 у справі №809/1838/15.
Таким чином, сукупність встановлених у справі обставин свідчить про те, що митним органом не доведено наявності об`єктивних та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару, заявленої декларантом за основним методом.
Натомість подані декларантом документи у своїй сукупності дають можливість ідентифікувати товар, встановити його характеристики та ціну, а також підтверджують заявлену митну вартість.
Відповідачем не доведено наявності розбіжностей у поданих документах, ознак їх підробки чи відсутності в них відомостей, необхідних для визначення митної вартості за ціною договору.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що митним органом без достатніх правових підстав здійснено перехід від основного методу визначення митної вартості до резервного методу.
Відтак рішення про коригування митної вартості товарів від 26.12.2023 №UA805000/2023/000088/2 не відповідає вимогам статей 53, 54, 55, 57, 58 та 64 МК України, а також критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, у зв`язку з чим правомірно скасовано судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги щодо правомірності застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості фактично зводяться до посилання на наявність у митного органу інформації щодо митного оформлення іншого транспортного засобу за митною вартістю 11000 євро.
Однак такі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки сама по собі відмінність між заявленою митною вартістю та вартістю, зазначеною в іншій митній декларації, не є достатньою для висновку про недостовірність заявленої митної вартості без встановлення конкретних обставин, які свідчать про неможливість застосування основного методу.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що митний орган не позбавлений права здійснювати контроль правильності визначення митної вартості та перевіряти достовірність поданих декларантом документів. Однак реалізація такого права повинна здійснюватися у спосіб та в межах повноважень, визначених законом, із належним обґрунтуванням прийнятого рішення.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За таких обставин підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Інші доводи апеляційної скарги, наведені відповідачем, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не мають самостійного правового значення для вирішення спору, а тому не потребують окремої детальної відповіді.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04), згідно з якою відповідно до усталеної практики Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Водночас пункт 1 статті 6 Конвенції не може тлумачитися як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторони.
Зазначений підхід також узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, №303-A), відповідно до якої обсяг обов`язку суду щодо обґрунтування рішення може бути різним залежно від характеру рішення.
Відповідно до пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до статті 316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 по справі № 480/483/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис) З.Г. Подобайло
Судді (підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко