П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/38770/25
Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П. Дата і місце ухвалення: 24.07.2026р., м. Одеса
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук`янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А :
В листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про відмову у перерахунку пенсії від 23.09.2025р. №104650022254, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що після досягнення пенсійного віку та набуття права на пенсію, ОСОБА_1 звернулася до Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних розмірів пенсії на підставі пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, як працівнику освіти. Однак, рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 23.09.2025р. №104650022254 позивачу відмовлено в нарахуванні та виплаті відповідної грошової допомоги у зв`язку з відсутністю первинних документів, які підтверджують інформацію про форму власності закладів, де працювала заявниця, та періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати / догляду за дитиною до 3-х років. Таке рішення відповідача ОСОБА_1 вважає незаконним та зазначала, що вона працювала у складі установ державної і комунальної форм власності та виконувала трудові функції, з якими законодавство пов`язує право особи на зарахування до спеціального стажу роботу, що надає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За наведених обставин, ОСОБА_1 набула при призначенні пенсії за віком право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Дніпропетровській області про відмову у перерахунку пенсії від 23.09.2025р. №104650022254.
Зобов`язано ГУ ПФУ у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2025р. з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині задоволення позову ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 24.07.2026р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюється постановою Кабінетом Міністрів України від 23.11.2011р. №1191. Цим Порядком передбачено зарахування до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, періодів роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909. Оскільки позивачем не підтверджено форму власності дитячого садочку «Дзвіночок» радгоспу ім. Будьоного, відсутні правові підстави для зарахування періоду роботи з 06.08.1984р. по 20.02.1995р. на посаді вихователя до вислуги років та перерахунку пенсії і виплати грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Закону №1058-IV.
Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 на день призначення пенсії за віком 30-ти річного стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ГУ ПФУ в Дніпропетровській області правомірно відмовлено їй у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, згідно п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку ГУ ПФУ у Київській області та з 22.04.2025р. отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003р. №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
30.06.2025р. ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення грошової допомоги у розмірі її десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області від 29.08.2025р. позивачу було відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку з відсутністю інформації у трудовій книжці про форму власності дитячого садочку «Колокольчик» радгоспу ім. Будьоного.
16.09.2025р. ОСОБА_1 повторно звернулася до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення грошової допомоги у розмірі її десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
Відповідно до п.4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, заяву позивача за принципом екстериторіальності передано для розгляду до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 23.09.2025р. №104650022254 позивачу відмовлено у призначенні грошової допомоги у розмірі її десяти місячних пенсії.
Зокрема, у рішенні зазначено, що в перерахунку пенсії відмовлено, оскільки даний вид грошової допомоги виплачується за умови, надання інформації щодо форми власності підприємства. ОСОБА_1 надана довідка від 12.09.2025р. №261/01-10, видана управлінням освіти Каховської міської ради Херсонської області, в якій зазначено, що підтвердження трудового стажу заявниці здійснено на підставі наданих документів - копії паспорта та копії трудової книжки. Інформація про форму власності закладів, де працювала заявниця, та періоди перебування у відпустках без збереження/догляду за дитиною до 3-х років, відсутні. Отже, за вищезазначених обставин, для призначення та виплати грошової допомоги підстав немає.
Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення відповідача ОСОБА_1 оскаржила його в судовому порядку.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 , дійшов висновку про наявність у позивача права на виплату грошової допомоги у розмірі її десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
З 01.01.2004р. набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), частиною 1 статті 9 якого було передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Пункт 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV передбачає, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011р. №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №1191).
Відповідно до п.2 Порядку №1191 до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е», пункту «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909.
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
У постанові від 15.06.2022р. у справі №200/854/19-а Верховний Суд зазначив, що норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
У постановах від 22.02.2024р. у справі №260/323/20, від 21.03.2024р. у справі №580/2737/23 Верховний Суд зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та з 22.04.2025р. отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003р. №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
На момент призначення пенсії позивачу виповнилося 60 років.
Загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 42 роки 04 місяці.
Пенсію позивачу призначено вперше, що сторонами у справі також не заперечується.
Відмовляючи позивачу у призначенні грошової допомоги у розмірі її десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV ГУ ПФУ в Дніпропетровській області виходило з того, що позивачем не підтверджено форму власності дитячого садочку «Дзвіночок» радгоспу ім. Будьоного, тому відсутні правові підстави для зарахування періоду роботи з 06.08.1984р. по 20.02.1995р. на посаді вихователя до вислуги років та перерахунку пенсії і, відповідно, для виплати грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Закону №1058-IV.
Так, згідно трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 у період з 06.08.1984р. по 20.02.1995р. працювала вихователем в дитячому садочку «Колокольчик» радгоспу ім. Будьоного.
Відповідно до статей 16, 18 Закону Української PCP «Про народну освіту» від 28 червня 1974 року, що діяв на час роботи позивача у вказаний період, з метою створення найсприятливіших умов для виховання дітей дошкільного віку і подання необхідної допомоги сім`ї створюються дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки загального і спеціального призначення та інші дитячі дошкільні заклади. Влаштування дітей у дитячі дошкільні заклади провадиться за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють.
Дитячі дошкільні заклади організовувались виконавчими комітетами районних, міських, селищних і сільських Рад народних депутатів, а також з їх дозволу державними підприємствами, установами та організаціями, колгоспами, іншими кооперативними та іншими громадськими організаціями.
Відповідно до статті 10 Конституції УРСР від 20 квітня 1978 року основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.
Стаття 11 Конституції УРСР визначала, що у виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв`язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.
Таким чином, в період роботи позивача в Україні визнавалось дві форми власності: соціалістична та особиста. Колгоспи відносились до соціалістичної власності, а не до особистої.
Зважаючи на те, що в цей період колгоспи відносились до соціалістичної власності, а не до особистої, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний період роботи позивача прирівнюється до роботи в закладах державної та комунальної власності.
Постановою Верховної Ради Української РСР від 4 червня 1991 року №1144-XII «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про освіту» введено в дію Закон Української РСР «Про освіту» з дня його опублікування, а частину третю статті 11 і статтю 39 - з 1 серпня 1991 року; статті 18 і 19 - з 1 вересня 1991 року; статтю 12, частину п`яту статті 48 у питанні нових умов оплати праці учнів професійно-технічних училищ, частину першу статті 57 у питанні обсягів фінансування наукових досліджень - з 1 січня 1992 року; частину третю статті 27 - з 1 липня 1992 року, статті 24, 36, 37 в частині, що стосується нових документів про освіту та нових кваліфікацій і наукових ступенів, - з 1 вересня 1992 року; останній абзац частини першої статті 52 - з 1 січня 1993 року.
Згідно ст.16 Закону України «Про освіту» навчально-виховні заклади створюються державними, кооперативними, громадськими організаціями, підприємствами, установами, приватними особами відповідно до соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб у них і при наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів.
Потреба в державних навчально-виховних закладах республіканського значення, їх мережа визначаються Кабінетом Міністрів Української РСР, інших - місцевими Радами народних депутатів. Порядок створення навчально-виховних закладів встановлюється Кабінетом Міністрів Української РСР.
Державні навчально-виховні заклади діють на підставі власних статутів, що затверджуються радами навчально-виховних закладів і реєструються відповідно міністерствами та відомствами Української РСР, які мають такі заклади, виконавчими комітетами відповідних місцевих Рад народних депутатів. Вони визнаються юридичною особою з моменту реєстрації їх статутів.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про освіту» дошкільними виховними закладами є: дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки, сімейні, прогулянкові, дошкільні заклади компенсуючого (для дітей, які потребують корекції фізичного і психічного розвитку) та комбінованого типів з короткотривалим, денним, цілодобовим перебуванням дітей, а також дитячі садки інтернатного типу, дитячі будинки, школи-садки та інші.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що після введення в дію Закону Української РСР «Про освіту» дитячий садочок «Колокольчик» радгоспу ім. Будьоного змінював свою форму власності, матеріали справи не містять.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що період роботи позивача з 06.08.1984р. по 20.02.1995р. на посаді вихователя дитячого садочку «Колокольчик» радгоспу ім. Будьоного безпідставно не зарахований до стажу працівника освіти, що дає право на призначення і виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Що ж до зарахування до стажу роботи, що дає право на пенсію, часу догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку, то апелянт не заперечує висновків суду першої інстанції у відповідній частині.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 , а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 28 вересня 2026 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук`янчук