ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/2549/26 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Паламар П.Г., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року про відмову у відкритті провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення недоплаченого грошового забезпечення, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року відмовлено у відкритті провадження по даній справі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі (за текстом апеляційної скарги).
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у невиплаті грошового забезпечення в сумі 160 527,38 грн на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду 04.12.2024 у справі № 580/9811/24;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення у сумі 160 527,38 грн.
Так, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем вже були предметом розгляду у справі №580/9811/24, оскільки в рішенні суду чітко вказано обов`язок відповідача здійснити перерахунок та виплату розмір грошового забезпечення, додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01 січня кожного року згідно Законів України «Про Державний бюджет України на 2022-2023 роки».
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Забезпечення вказаного права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.
Приписами частини першої статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист, визначеним у цій статті шляхом.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
З урахуванням вимог положень ч. 5 ст. 160 КАС України, у позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (п. 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 5).
Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.
Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що для відмови у відкритті провадження у справі згідно пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України мають бути дотримані обов`язкові умови: у спорі між тими самими сторонами (1), про той самий предмет (2) і з тих самих підстав (3) є рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі (4), які набрали законної сили (5).
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що зазначена підстава (п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України) для відмови у відкритті провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду, є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
Так, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили, сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 380/9852/21 Верховний Суд наголосив, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення нового рішення суду щодо обов`язку його виконання, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а та від 16 лютого 2019 року у справі № 816/2016/17.
Дослідивши матеріали справи та доводи апелянта, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі №580/9811/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 26.03.2022 року по 19.05.2023 року включно грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення шляхом застосування при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок ОСОБА_1 розміру грошового забезпечення за період з 26.03.2022 року по 19.05.2023 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01 січня кожного року згідно Законів України «Про Державний бюджет України на 2022-2023 роки», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Як зазначає позивач, в позовній заяві позивач, відповідачем рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі №580/9811/24 в повному обсязі не виконано, що стало підставою для звернення з новим позовом в даній справі.
Так, апелянт зазначає, що у справі № 580/9811/24 предметом позову було зобов`язання здійснити перерахунок грошового забезпечення з урахуванням актуального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а підставою позову були протиправні дії відповідача щодо обчислення грошового забезпечення без урахування прожиткового мінімуму.
Натомість, у даній справі № 580/2549/26 предметом позову є стягнення конкретної суми недоплаченого грошового забезпечення (160 527,38 грн.), яка утворилася внаслідок неналежного виконання рішення суду у справі № 580/9811/24.
На думку позивача, підставою даного позову є нові обставини - протиправні дії відповідача, вчинені при виконанні рішення суду, а саме: умисне заниження розміру премії (з 260% до 134% посадового окладу), нездійснення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку. Ці обставини не існували на момент розгляду справи №580/9811/24 та виникли виключно у зв`язку з діями відповідача при виконанні рішення суду, а тому не можуть вважатися тотожними підставами позову у справі № 580/9811/24.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що зі змісту позовної заяви в даній справі вбачається, що предметом спору у даній справі №580/2549/26 є - незгода позивача з діями відповідача щодо заниження розміру премії (з 260% до 134% посадового окладу), нездійснення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку саме під час виконання Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі №580/9811/24, яке набрало законної сили.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини виникли, у зв`язку із невиконанням або неналежним виконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі №580/9811/24.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити ст. 129-1 Конституції України.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 21 листопада 2019 року у справі № 802/1933/18-а.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача, вчиненими на виконання вищевказаних судових рішень, порушено його права, свободи чи інтереси, то він може звернутися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17, від 27.04.2021 у справі №460/418/20. від 26.05.2022 у справі №640/14941/21 та від 20.07.2022 у справі №420/16529/21, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Щодо доводів скаржника, зазначених в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції проігнорував постановлення Черкаським окружним адміністративним судом ухвали від 24 жовтня 2025 року у справі № 580/9811/24, в порядку статті 383 КАС України, зокрема, про наявність нових спірних правовідносин щодо зазначення конкретних видів, розмірів та сум основних і додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 (надбавки, доплати, підвищення) та премії, колегія суддів апеляційної зазначає наступне.
Так, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року у справі № 580/9811/24 заяву представника ОСОБА_1., у порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, залишено без задоволення.
Позивач скористався своїм правом та оскаржив вказану ухвалу в суді апеляційної інстанції.
За наслідками розгляду, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року залишено без змін.
Отже, судами надано правову оцінку доводам позивача в частині виконання відповідачем рішення суду у справі № 580/9811/24.
Проте, позивач не погоджуючись з діями відповідача ініціював новий позов, який містить вимоги про стягнення конкретної суми - 160 527,38 грн., на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду 04.12.2024 у справі № 580/9811/24, що протирічить нормам адміністративного судочинства, а саме: порушує порядок виконання судових рішень, передбачений КАС України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування спірної ухвали.
Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містить обґрунтувань, які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Керуючись ст.ст. 170, 308, 310, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року про відмову у відкритті провадження по справі - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
В.В. Файдюк
Повний текст виготовлено 25.09.2026 року