ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/57353/25 cуддя першої інстанції: Сас Є.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 320/57353/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач, апелянт, Головне управління), в якій просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру його пенсії з 77 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення під час перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103);
- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити пенсію в розмірі 77 % грошового забезпечення, починаючи з 1 січня 2018 року, з урахуванням раніше проведених виплат;
- визнати протиправною відмову відповідача перерахувати та виплатити пенсію в розмірі 77 % грошового забезпечення на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 3 жовтня 2024 року № 13/11116/с;
- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити пенсію на підставі зазначеної довідки в розмірі 77 % грошового забезпечення з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, починаючи з 1 квітня 2019 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII), розмір якої на момент призначення становив 77 % грошового забезпечення. Під час перерахунку пенсії з 1 січня 2018 року відповідач безпідставно зменшив зазначене відсоткове співвідношення до 70 %, а також безпідставно відмовив у перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення та у виплаті підвищення пенсії в повному обсязі.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року позов задоволено: визнано протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 77 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі Постанови № 103; визнано протиправною відмову відповідача в перерахунку та виплаті пенсії на підставі довідки від 3 жовтня 2024 року № 13/11116/с; зобов`язано відповідача з 1 січня 2018 року провести перерахунок та виплату пенсії позивачу в розмірі 77 % відповідних сум грошового забезпечення, а з 1 квітня 2019 року - здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки від 3 жовтня 2024 року № 13/11116/с у розмірі 77 % відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням виплати 100 % суми підвищення пенсії та раніше проведених виплат.
Підставою для задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що норма частини другої статті 13 Закону № 2262-XII, якою граничний розмір пенсії обмежено 70 відсотками грошового забезпечення, регулює порядок призначення пенсії за вислугу років і не підлягає застосуванню під час перерахунку раніше призначеної пенсії, а тому відсоткове значення розміру пенсії позивача, визначене на момент її призначення на рівні 77 %, під час перерахунку залишається незмінним, а змінюється лише розмір грошового забезпечення.
Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що довідка ІНФОРМАЦІЯ_1 від 3 жовтня 2024 року № 13/11116/с складена за встановленою формою уповноваженим державним органом, а відповідач не наділений повноваженнями самостійно, поза межами такої довідки, визначати розмір грошового забезпечення позивача.
Також суд першої інстанції зазначив, що оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103, якими встановлювалася поетапна (50 % - 75 % - 100 %) виплата підвищення пенсії, правове підґрунтя для обмеження виплати такого підвищення втратило чинність, а тому пенсія підлягає виплаті в розмірі 100 відсотків суми підвищення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що після визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 Постанови № 103 нормативно-правового акта, яким визначалися б умови, порядок та розміри перерахунку пенсій, призначених за Законом № 2262-XII, не прийнято, у зв`язку з чим здійснення нового перерахунку пенсії позивачу є неможливим, а виплата пенсії має продовжуватися в раніше встановлених розмірах.
Крім того, апелянт зауважує, що органи Пенсійного фонду України не наділені правом самостійно визначати складові грошового забезпечення для перерахунку пенсії, а документів, які надавали б позивачу право на перерахунок пенсії з урахуванням надбавок, відповідачу не подавалося.
Головне управління також вказує, що станом на час здійснення перерахунку пенсії позивача, тобто з 1 січня 2018 року, чинною була редакція статті 13 Закону № 2262-XII, згідно з якою загальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, у зв`язку з чим перерахунок пенсії з обчисленням її розміру, що не перевищує 70 % грошового забезпечення, відповідає вимогам законодавства.
Окремо апелянт, посилаючись на рішення Верховного Суду від 16 грудня 2024 року у зразковій справі № 400/6254/24 та на пункт 2 Постанови № 103, яким встановлено поетапне збільшення розміру виплати підвищення пенсії, заперечує проти виплати пенсії в розмірі 100 відсотків суми підвищення.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, встановлено строк для подання відзиву та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 апеляційну скаргу Головного управління призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 46 Конституції України громадянам
Частиною першою статті 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, яке включає забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право особи на пенсію як складова цього конституційного права підлягає особливому захисту, а звуження гарантій такого захисту суб`єктом владних повноважень без прямої і однозначної вказівки закону є неприпустимим.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України з числа осіб, які перебували на військовій службі, визначає Закон № 2262-XII, яким держава гарантує особам, які мають право на пенсію за цим Законом, її встановлення не нижче прожиткового мінімуму та перерахунок призначених пенсій у зв`язку з підвищенням рівня грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Абзацом третім статті 1-1 Закону № 2262-XII передбачено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Порядок призначення пенсій за вислугу років регулюється статтею 13 Закону № 2262-XII, згідно з якою розмір пенсії обчислюється у відсотковому співвідношенні до грошового забезпечення залежно від вислуги років, при цьому загальний розмір пенсії не повинен перевищувати граничного відсоткового значення, встановленого цією статтею в редакції, чинній на момент призначення пенсії.
Натомість порядок перерахунку раніше призначених пенсій встановлено окремою нормою - статтею 63 Закону № 2262-XII, відповідно до частини четвертої якої усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, а якщо внаслідок такого перерахунку розмір пенсії є нижчим, зберігається розмір раніше призначеної пенсії.
Складові грошового забезпечення, які враховуються для обчислення та перерахунку пенсій, вичерпно визначені статтею 43 Закону № 2262-XII.
На виконання частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII (далі - Порядок № 45), пунктом 1 якого передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Також 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України на підставі частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII прийняв Постанову № 103, пунктом 1 якої встановлено перерахування пенсій, призначених до 1 березня 2018 року, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, визначених станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а пунктом 2 - поетапну виплату перерахованого підвищення пенсії: 50 відсотків - з 1 січня 2018 року, 75 відсотків - з 1 січня по 31 грудня 2019 року, 100 відсотків - з 1 січня 2020 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року та постановою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 та відповідні зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 як такі, що не відповідають Закону № 2262-XII.
Питання оформлення документів для перерахунку пенсій, призначених за Законом № 2262-XII, врегульовано також Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, за пунктом 23 якого перерахунок раніше призначених пенсій здійснюється органом, що призначає пенсію, у порядку, встановленому статтею 63 Закону № 2262-XII, на підставі додаткових документів, поданих пенсіонером.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в контексті наведеного нормативного регулювання, колегія суддів враховує усталену практику Верховного Суду, сформовану у справах цієї категорії.
Так, у постанові від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норми статті 13 Закону № 2262-XII регулюють порядок призначення пенсії за вислугу років, тоді як порядок і підстави перерахунку раніше призначених пенсій визначає стаття 63 цього Закону, яка змін щодо граничного відсоткового розміру пенсії не зазнавала. За таких обставин під час перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норми частини другої статті 13 цього Закону, яка застосовується саме під час призначення пенсії, а змінною величиною під час перерахунку є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру пенсії, обчислене на момент її призначення відповідно до наявної вислуги років, залишається незмінним (пункт 33 постанови).
Оскільки зазначена постанова ухвалена за результатами розгляду зразкової адміністративної справи в порядку, передбаченому статтями 290- 292 КАС України, викладена в ній правова позиція підлягає застосуванню всіма судами під час вирішення тотожних правовідносин.
Окремого висновку щодо наслідків визнання нечинними пунктів 1, 2 Постанови № 103 Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 9 червня 2022 року у справі № 520/2098/19, вказавши, що підзаконний нормативно-правовий акт, який суперечить закону, не підлягає застосуванню незалежно від того, чи визнаний він нечинним у судовому порядку та чи є він формально чинним на час виникнення спірних правовідносин, а державні органи протягом усього періоду дії відповідних положень Постанови № 103 мали застосовувати безпосередньо приписи Закону № 2262-XII, а не обмежувальні норми підзаконного акта.
Отже, визнання пунктів 1, 2 Постанови № 103 протиправними та нечинними не породжує прогалини в правовому регулюванні та не позбавляє пенсіонера права на перерахунок пенсії, а лише усуває встановлене цими пунктами неправомірне обмеження щодо поетапності виплати підвищення пенсії, після усунення якого пенсія підлягає перерахунку та виплаті на підставі безпосередньо статті 63 Закону № 2262-XII у повному обсязі підвищення.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними в Рішенні від 13 травня 2015 року № 4-рп/2015 (справа № 1-9/2015) щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону № 2262-XII, за якими виключно закон визначає види грошового забезпечення, що враховуються для обчислення й перерахунку пенсій військовослужбовців, а повноваження Кабінету Міністрів України обмежуються встановленням умов, порядку та розмірів такого перерахунку і не поширюються на позбавлення особи права на перерахунок пенсії.
Зразкова справа № 400/6254/24, на яку апелянт посилається в апеляційній скарзі, за своїм предметом стосується іншого питання - правомірності незастосування щомісячної доплати в розмірі 2000 гривень та індексації пенсії за 2022- 2023 роки до пенсіонера, якому здійснено перерахунок пенсії на підставі судового рішення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не містить висновків ані щодо співвідношення статей 13 і 63 Закону № 2262-XII, ані щодо поетапності виплати підвищення пенсії за Постановою № 103, а тому правового значення для вирішення спору в цій справі не має.
Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та повноту встановлення фактичних обставин справи, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII, розмір якої на момент призначення становив 77 % грошового забезпечення. Під час перерахунку пенсії, здійсненого відповідачем з 1 січня 2018 року на виконання Постанови № 103, зазначене відсоткове співвідношення було зменшено до 70 %.
Крім того, 03 жовтня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 видав довідку № 13/11116/с про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 5 березня 2019 року, у перерахунку та виплаті пенсії на підставі якої, а також у виплаті пенсії з урахуванням 100 відсотків суми підвищення, відповідач відмовив.
Доводи апеляційної скарги про неможливість здійснення перерахунку пенсії позивача у зв`язку з відсутністю нормативно-правового акта, яким визначено умови, порядок та розміри перерахунку пенсій після визнання нечинними пунктів 1, 2 Постанови № 103, колегія суддів не приймає до уваги, позаяк, як уже зазначалось, визнання нечинними окремих положень підзаконного акта з підстав його невідповідності закону не скасовує та не обмежує встановленого безпосередньо статтею 63 Закону № 2262-XII права позивача на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, а зумовлює лише застосування до спірних правовідносин норм цього Закону без урахування неправомірних обмежень, що містилися у визнаних нечинними положеннях.
Відсутність нового нормативного акта Кабінету Міністрів України, який визначав би інший порядок перерахунку, за таких обставин не є перешкодою для реалізації позивачем його права, гарантованого законом.
Не заслуговують на увагу й доводи апелянта щодо відсутності підстав для врахування додаткових видів грошового забезпечення, оскільки предметом спору в цій справі є не перерахунок пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення понад передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, а перерахунок на підставі довідки від 3 жовтня 2024 року № 13/11116/с, яка складена за формою, передбаченою додатком 2 до Порядку № 45, уповноваженим державним органом - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно, поза межами наданої довідки, визначати розмір складових грошового забезпечення особи, а здійснюють нарахування пенсії на підставі відомостей, зазначених у такій довідці. Заперечень щодо невідповідності зазначеної довідки вимогам законодавства ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні в апеляційній скарзі відповідачем не наведено, а тому відмова в перерахунку пенсії на підставі цієї довідки є необґрунтованою.
З приводу твердження Головного управління про правомірність обчислення пенсії позивача виходячи з 70 відсотків грошового забезпечення з посиланням на редакцію статті 13 Закону № 2262-XII, чинну на момент здійснення перерахунку, колегія суддів зазначає, що це твердження ґрунтуються на неправильному тлумаченні співвідношення норм статей 13 і 63 Закону № 2262-XII та суперечать наведеній вище усталеній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду.
З огляду на те, що стаття 13 Закону № 2262-XII регулює порядок призначення пенсії за вислугу років, а зміни, внесені до цієї статті законами України від 8 липня 2011 року № 3668-VI та від 27 березня 2014 року № 1166-VII, стосуються виключно порядку призначення пенсій і не зачіпають норм статті 63 цього Закону, якою визначено порядок перерахунку раніше призначених пенсій, відсоткове значення розміру пенсії позивача, визначене на момент її призначення на рівні 77 % грошового забезпечення, під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII залишається незмінним, а коригуванню підлягає лише розмір грошового забезпечення.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення відсоткового розміру пенсії позивача з 77 % до 70 %.
Так само колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування поетапної виплати суми підвищення пенсії, встановленої пунктом 2 Постанови № 103, оскільки, як зазначено вище, це положення визнано протиправним та нечинним як таке, що не відповідає Закону № 2262-XII, а відповідно до сформульованих Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 9 червня 2022 року у справі № 520/2098/19 висновків таке положення не підлягало застосуванню незалежно від моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Оскільки позивач у межах позовних вимог просив здійснити виплату пенсії з урахуванням 100 відсотків суми підвищення лише починаючи з 1 квітня 2019 року, тобто в обсязі, що не перевищує обсягу права, яке позивач мав би відповідно до наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, суд першої інстанції, керуючись принципом диспозитивності адміністративного судочинства, правомірно задовольнив позов у цій частині в межах заявлених вимог.
Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 320/57353/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 320/57353/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статей 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач С.В. Воловик
Судді Є.Д. Кравченко
О.О. Осіпова