ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/54503/25 суддя першої інстанції: Сас Є.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 320/54503/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, апелянт, Головне управління), у якій просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті пенсії з 01 лютого 2022 року на підставі довідки Управління Державної охорони України № 2/6-2864 від 06 травня 2024 року (видана станом на 01 січня 2022 року) та з 01 лютого 2023 року на підставі довідки Управління Державної охорони України № 2/6-2865 від 06 травня 2024 року (видана станом на 01 січня 2023 року);
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплачувати позивачу пенсію з урахуванням наведених довідок і раніше проведених виплат, без обмеження її максимальним розміром, а також виплатити різницю між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії за відповідні періоди.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 320/54503/25 позов задоволено, визнано протиправною відмову відповідача у здійсненні перерахунку та виплати пенсії позивачу на підставі зазначених довідок; відповідача зобов`язано з 01 лютого 2022 року та з 01 лютого 2023 року здійснити перерахунок і виплату пенсії на підставі відповідних довідок Управління Державної охорони України, без обмеження максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність), з урахуванням раніше проведених виплат; вирішено питання про судові витрати.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що право позивача на перерахунок пенсії є безумовним, оскільки передумовою його реалізації є лише оформлення уповноваженим органом довідки про розмір грошового забезпечення, тоді як органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати склад чи розмір грошового забезпечення, покладеного в основу перерахунку.
Вимогу про виплату різниці між максимально нарахованим і фактично виплаченим розміром пенсії суд визнав похідною від обов`язку виконати рішення і такою, що не потребує окремого резолютивного формулювання, а обмеження пенсії максимальним розміром після перерахунку, проведеного на підставі судового рішення, суд визнав таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 320/54503/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління зазначає, що після визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова № 103) жодного іншого нормативно-правового акта щодо умов, порядку та розмірів перерахунку пенсій, призначених за Законом № 2262-ХІІ, не приймалося, у зв`язку з чим перерахунок пенсії позивачу є неможливим.
Крім того, апелянт вважає, що право на перерахунок пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення виникає лише у зв`язку із запровадженням законами України нових щомісячних надбавок, доплат чи підвищень, на що вказує рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 1-9/2015 та зразкова справа Верховного Суду № 400/6254/24, тоді як документів, які б підтверджували наявність у позивача права на перерахунок пенсії з урахуванням таких надбавок, надано не було.
Здійснюючи перерахунок пенсій на підставі постанови № 103 та Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45), відповідач, за його твердженням, діяв правомірно та в межах наданих йому повноважень.
Окремо Головне управління наполягає на правомірності обмеження пенсії позивача максимальним розміром, зазначаючи, що встановлене Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII тимчасове обмеження виплати пенсій до 31 грудня 2017 року не скасовується рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі відповідно до статті 58 Конституції України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строки для подання відзиву, матеріали справи витребувано з Київського окружного адміністративного суду.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 апеляційну скаргу Головного управління призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Управлінням Державної охорони України, тобто органом, з якого позивач звільнена зі служби, 06 травня 2024 року видано довідку № 2/6-2864 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01 січня 2022 року та довідку № 2/6-2865 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01 січня 2023 року.
Отримавши довідки, позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, проте відповідач у проведенні перерахунку відмовив, посилаючись на відсутність для цього правових підстав.
Не погоджуючись з такою відмовою, ОСОБА_1 звернулася до суду і, за результатами розгляду справи, позов було задоволено.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, яке включає забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право особи на пенсію як складова цього конституційного права підлягає особливому захисту, а звуження гарантій такого захисту суб`єктом владних повноважень без прямої і однозначної вказівки закону є неприпустимим.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми та порядок пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій та прирівняній до неї службі, є Закон № 2262-ХІІ.
Статтею 43 цього Закону визначено, що пенсії таким особам обчислюються з розміру грошового забезпечення з урахуванням окладу за посадою, окладу за військовим (спеціальним) званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій урегульовано статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, абзацом першим частини четвертої якої передбачено дві самостійні підстави такого перерахунку: у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з уже наявних видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців або у зв`язку із запровадженням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Перерахунок здійснюється на умовах, у порядку та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
На виконання цього припису постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 затверджено Порядок, пунктом 1 якого передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2, 3 Порядку № 45 визначено процедуру формування списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, та підготовки уповноваженими державними органами, з яких відповідні особи були звільнені зі служби (у тому числі Управлінням державної охорони), довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою згідно з додатками 2, 3 до цього Порядку.
Аналогічний порядок звернення пенсіонера із заявою про перерахунок та подання додаткових документів, які дають право на підвищення пенсії, встановлено пунктами 4, 23, 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1.
При цьому пунктом 9 Порядку № 45 право відповідача обмежено лише перевіркою правильності складення довідки за її формальним змістом. Повноважень самостійно визначати склад чи розмір грошового забезпечення особи, покладеного в основу перерахунку пенсії, відповідач не має.
Постановою № 103 передбачався одноразовий перерахунок пенсій, призначених за Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням лише трьох складових грошового забезпечення, визначеного на 1 березня 2018 року.
Втім, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05 березня 2019 року, пункти 1, 2 постанови № 103 визнано протиправними та нечинними як такі, що всупереч статті 43, частині четвертій статті 63 Закону № 2262-ХІІ неправомірно звужували перелік складових грошового забезпечення, які підлягають урахуванню при перерахунку пенсії.
Правові наслідки визнання нечинними пунктів 1, 2 постанови № 103 неодноразово роз`яснювалися у висновках Верховного Суду, зокрема в постанові від 17 березня 2021 року у справі № 560/3762/18, у якій зазначено, що визнання цих положень протиправними не означає відсутності самого механізму перерахунку пенсій, а, навпаки, зобов`язує органи Пенсійного фонду України здійснювати перерахунок безпосередньо за приписами статей 43, 63 Закону № 2262-ХІІ, без штучного обмеження переліку складових грошового забезпечення трьома позиціями, визначеними скасованими нормами.
Отже, наведені у апеляційній скарзі доводи про те, що після визнання нечинними пунктів 1, 2 постанови № 103 перерахунок пенсії позивачу «неможливо провести», суперечить усталеній практиці касаційної інстанції та, по суті, спрямований на використання наслідків часткового визнання підзаконного акта нечинним не на користь, а на шкоду особі, права якої це визнання покликане захистити, що є неприпустимим з огляду на приписи частини другої статті 19, частини першої статті 46 Конституції України.
Колегія суддів не бере до уваги й посилання апелянта на рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 1-9/2015, позаяк предметом офіційного тлумачення в цій справі було виключно питання про те, які саме нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), запроваджені законами України, є підставою для перерахунку пенсії за другою, окремою підставою, передбаченою абзацом першим частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ (на час ухвалення зазначеного рішення Конституційного Суду України це положення містилося в абзаці першому частини третьої статті 63 Закону № 2262-ХІІ; номера частини четвертої воно набуло після доповнення статті 63 новою частиною третьою Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII).
Цей правовий висновок не поширюється на першу, самостійну підставу перерахунку, передбачену тією самою нормою - зміну розміру вже наявних складових грошового забезпечення, зокрема окладу за посадою та окладу за військовим (спеціальним) званням. Саме на зміну розміру цих, вже врахованих при обчисленні пенсії, складових - а не на запровадження нових щомісячних надбавок чи доплат - вказують подані позивачем довідки Управління Державної охорони України від 06 травня 2024 року № 2/6-2864 та № 2/6-2865, у зв`язку з чим посилання відповідача на висновок Конституційного Суду України щодо іншої за змістом і предметом підстави перерахунку є помилковим і не спростовує права позивача на перерахунок пенсії.
Не заслуговує на увагу і посилання апелянта на зразкову справу Верховного Суду № 400/6254/24. Так, рішенням Верховного Суду від 16 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2025 року, у цій справі вирішувалося виключно питання про правомірність припинення виплати окремої щомісячної доплати в розмірі 2000,00 грн та індексації пенсії, передбачених постановами Кабінету Міністрів України № 713, № 118 та № 168, у зв`язку з проведеним перерахунком пенсії.
При цьому Верховний Суд визнав легітимним саме такий спосіб перерахунку пенсії військовослужбовця, який здійснюється з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, кваліфікувавши такий перерахунок як перерахунок пенсії з підвищенням.
Оскільки саме такий за змістом перерахунок випливає з довідок Управління Державної охорони України, наданих позивачем, наведена правова позиція Верховного Суду не спростовує, а навпаки, підтверджує наявність у позивача права на перерахунок пенсії.
З приводу доводів апеляційної скарги про правомірність обмеження пенсії позивача максимальним розміром, колегія суддів зазначає, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної за Законом № 2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, запроваджено частиною сьомою статті 43 цього Закону в редакції Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI, статтею 2 якого аналогічне обмеження поширено на пенсії, призначені за Законом № 2262-ХІІ.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 частину сьому статті 43 Закону № 2262-ХІІ визнано такою, що не відповідає Конституції України, унаслідок чого утворилася колізія між приписами Закону № 2262-ХІІ (з урахуванням цього рішення) та статтею 2 Закону № 3668-VI, які продовжували регулювати одні й ті самі правовідносини.
Втім, у постанові від 11 липня 2022 року у справі № 620/613/21, із посиланням на сформульований Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 принцип тлумачення норм, що допускають неоднозначне чи множинне трактування, на користь особи, Верховний Суд визнав, що застосуванню в подібних правовідносинах підлягають приписи Закону № 2262-ХІІ без обмеження пенсії максимальним розміром. Ця правова позиція є загальною для всіх пенсіонерів, яким пенсію призначено за Законом № 2262-ХІІ, не обумовлена спеціальним статусом і не пов`язана з відкладеною датою застосування, а тому поширюється на обидва спірні періоди перерахунку пенсії позивача - з 01 лютого 2022 року та з 01 лютого 2023 року.
Додатковим підтвердженням цього висновку є рішення Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022, яким припис статті 2 Закону № 3668-VI у частині поширення його дії на Закон № 2262-ХІІ визнано неконституційним щодо забезпечення соціальних гарантій громадян України, які перебувають (перебували) на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, - категорії, до якої, з огляду на проходження позивачем служби в Управлінні Державної охорони України та оклад за її військовим (спеціальним) званням, належить і позивач.
Разом з тим колегія суддів враховує, що визнані неконституційними приписи статті 2 Закону № 3668-VI, за прямою вказівкою резолютивної частини цього рішення, втрачають чинність через шість місяців з дня його ухвалення, тобто з середини квітня 2023 року, у зв`язку з чим це рішення саме по собі не охоплює весь спірний період і має розглядатися як таке, що доповнює, а не підміняє наведену вище загальну правову позицію Верховного Суду у справі № 620/613/21, якою й забезпечується безперервність правового обґрунтування для обох спірних періодів.
Посилання апелянта на встановлене Законом України № 1774-VIII тимчасове збереження обмеження до 31 грудня 2017 року, а також на статтю 58 Конституції України щодо відсутності зворотної дії законів у часі, стосується періоду, який до предмета цього спору не належить, і наведених висновків не спростовує.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, вірно кваліфікував спірні правовідносини та обґрунтовано визнав протиправною відмову відповідача у перерахунку пенсії позивача, а також дійшов правильного висновку про відсутність підстав для обмеження такої пенсії максимальним розміром.
Наведені в апеляційній скарзі доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права та вибірковому застосуванні висновків Верховного Суду поза дійсним предметом наведених у ній спорів, а тому не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції й не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Частинами першою - третьою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Оскаржуване рішення Київського окружного адміністративного суду відповідає наведеним вимогам, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального права, а порушень норм процесуального права, які відповідно до частини другої статті 317 цього Кодексу є обов`язковою підставою для скасування рішення, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, саме рішення відповідно до статті 316 цього Кодексу підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 320/54503/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 320/54503/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статей 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач С.В. Воловик
Судді Є.Д. Кравченко
О.О. Осіпова