ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/29861/25 суддя першої інстанції: Лапій С.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі № 320/29861/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, апелянт, Управління), в якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати їй державної (основної) пенсії по інвалідності у розмірі шести мінімальних пенсій за віком згідно з вимогами Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(II)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату зазначеної пенсії, обчисленої з урахуванням мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 29.04.2025 з урахуванням вже виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач послалася на те, що вона, як особа з інвалідністю III групи з числа осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, має право на отримання державної пенсії у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком, однак відповідач, усупереч наведеним нормам та сформованій практиці Верховного Суду, обмежився нарахуванням пенсії у значно меншому розмірі, чим порушив її права.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року позов задоволено повністю. Підставою для задоволення позовних вимог суд першої інстанції визначив те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) саме у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР, оскільки встановлені Законом України від 29.06.2021 № 1584-IX мінімальні розміри пенсій є істотно нижчими за ті, що були гарантовані редакцією цієї статті згідно із Законом № 230/96-ВР, а прийняттям Закону № 1584-IX законодавець не досяг мети, визначеної Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(II)/2021, - приведення нормативного регулювання у відповідність із Конституцією України із збереженням досягнутого рівня соціального захисту.
Суд першої інстанції також виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, усупереч частині другій статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не довів належними та допустимими доказами правомірності оскаржуваних дій, тоді як позивачем надано докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що розмір пенсії позивача станом на 01.03.2025, обчислений з урахуванням індексації, передбаченої абзацами другим і третім частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та надбавки, встановленої пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок № 1210), становить 6 248,51 грн, що узгоджується з вимогами частини третьої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що позивач не зверталася до Управління із заявою про перерахунок пенсії саме у розмірі шести мінімальних пенсій за віком у спосіб, передбачений пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) - через підсистему «Звернення», у зв`язку з чим у Управління не виник обов`язок здійснити такий перерахунок.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу з Київського окружного адміністративного суду.
Не погоджуючись з апеляційною скаргою, у відзиві ОСОБА_1 зазначила, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з правильним застосуванням норм матеріального права з урахуванням сталої й послідовної практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, а доводи апелянта фактично зводяться до незгоди із цією практикою та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 апеляційну скаргу Головного управління призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як особа з інвалідністю III групи, 1 категорії з числа осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, та отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону № 796-XII.
З посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(II)/2021 та статтю 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, представником позивача 29.04.2025 до Управління була подана заява про здійснення перерахунку та виплату позивачу державної (основної) пенсії по інвалідності у розмірі не нижче шести мінімальних пенсій за віком.
За результатами розгляду згаданої заяви, листом № 22228.../8-2600/25 від 14.05.2025 відповідач повідомив про відмову у здійсненні такого перерахунку, зазначивши, що розмір пенсії позивача, обчислений відповідно до частини третьої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX з урахуванням надбавки, передбаченої пунктом 5 Порядку № 1210, станом на 01.03.2025 становить 6 248,51 грн і відповідає вимогам чинного законодавства. Саме ця відмова і стала предметом судового оскарження у справі, що розглядається.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на виконання частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Частиною третьою статті 3, статтями 16, 48, 50 Конституції України людину, її життя і здоров`я визнано найвищою соціальною цінністю, на державу покладено обов`язок подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, а також гарантовано кожному право на достатній життєвий рівень та на відшкодування шкоди, завданої порушенням права на безпечне для життя і здоров`я довкілля.
Основні положення щодо реалізації зазначених конституційних гарантій стосовно осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначає Закон № 796-XII, метою якого, згідно з частиною першою статті 1 цього Закону, є захист таких громадян та розв`язання пов`язаних із нею проблем медичного й соціального характеру.
Частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР установлено, що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок із Чорнобильською катастрофою, в усіх випадках не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком, по II групі - 8, по III групі - 6, дітям-інвалідам - 3 мінімальні пенсії за віком.
Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII це регулювання було змінено шляхом делегування Кабінету Міністрів України повноважень визначати мінімальні розміри таких пенсій власними актами, на виконання чого Порядком № 1210 встановлено істотно нижчі мінімальні розміри пенсій, обчислювані у відсотках до прожиткового мінімуму.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(II)/2021 частину третю статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII визнано такою, що не відповідає Конституції України, з огляду на те, що визначені Кабінетом Міністрів України мінімальні розміри пенсій є істотно нижчими за гарантовані законодавцем, а зміна регулювання у бік зменшення досягнутого рівня соціального захисту суперечить статтям 3, 16, 50 Конституції України.
Конституційний Суд України зобов`язав Верховну Раду України протягом трьох місяців привести відповідне регулювання у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням, водночас зазначивши, що в разі невиконання цього припису застосуванню підлягає частина четверта статті 54 Закону № 796-XII саме у редакції Закону № 230/96-ВР.
На виконання цього Рішення Верховна Рада України прийняла Закон України від 29.06.2021 № 1584-IX, яким частину третю статті 54 Закону № 796-XII викладено в новій редакції, встановивши мінімальні розміри пенсій у фіксованих грошових сумах (6 000 грн, 4 800 грн, 3 700 грн, 3 700 грн відповідно), що підлягають щорічній індексації.
Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 03.04.2024 № 4-р(I)/2024 констатовано, що прийняттям Закону № 1584-IX Верховна Рада України повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, оскільки визначені ним мінімальні розміри пенсій є меншими за гарантовані Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, а отже, не забезпечують збереження досягнутого рівня соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, чим порушуються частина перша статті 3, частина друга статті 8, стаття 16, частина третя статті 22, частина перша статті 46, частина перша статті 50 Конституції України.
Конституційний Суд України вкотре наголосив, що пенсія за інвалідністю, яка настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, є особливою формою відшкодування завданої шкоди, яка не може бути скасована чи зменшена незалежно від фінансових можливостей держави.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що згаданим Рішенням Конституційного Суду України від 03.04.2024 № 4-р(I)/2024, з огляду на потребу уникнення надмірного навантаження на Державний бюджет України, втрату чинності частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII відтерміновано: ця норма визнана неконституційною, проте втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Тобто станом на час виникнення спірних правовідносин частина третя статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX формально залишається чинною. Разом з тим формальне збереження чинності визнаної неконституційною норми до настання визначеної Конституційним Судом України дати не є перешкодою для її незастосування судом при вирішенні конкретного спору, оскільки, як зазначено вище, норми Конституції України є нормами прямої дії, а суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які визнані такими, що не відповідають Конституції України, незалежно від моменту їх формальної втрати чинності.
Саме такого підходу послідовно дотримується Верховний Суд у постановах, ухвалених вже після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 03.04.2024 № 4-р(I)/2024, зокрема у постановах від 15.05.2024 у справі № 400/12171/21 та від 03.07.2024 у справі № 460/13832/23, в яких, попри формальне збереження чинності частини третьої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX, застосовано саме частину четверту статті 54 цього Закону у редакції Закону № 230/96-ВР. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цього послідовного підходу.
Керуючись наведеними висновками Конституційного Суду України, Верховний Суд у постанові від 03.07.2024 у справі № 460/13832/23, а також у постановах від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23 та від 15.05.2024 у справі № 400/12171/21 дійшов висновку про те, що, незважаючи на формальне виконання законодавцем Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(II)/2021, встановлені Законом № 1584-IX розміри пенсій є суттєво меншими за гарантовані Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, у зв`язку з чим до відповідних правовідносин підлягає застосуванню саме стаття 54 цього Закону у редакції Закону № 230/96-ВР.
Цей підхід узгоджується й з подальшою практикою Верховного Суду, який у постанові від 04.11.2025 у справі № 580/5022/24 підтвердив єдність тлумачення статті 54 Закону № 796-XII, зауваживши, що передбачені цим Законом соціальні гарантії для однієї категорії громадян мають отримувати однакове тлумачення й застосування незалежно від виду визначеної цим Законом пенсійної виплати.
Верховний Суд також неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи були такі акти оскаржені в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19), позаяк норми Конституції України, згідно з її статтею 8, є нормами прямої дії і мають найвищу юридичну силу.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на дату звернення позивача 29.04.2025, підлягала застосуванню саме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, якою для осіб з інвалідністю III групи, пов`язаною з Чорнобильською катастрофою, гарантовано пенсію в розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Оцінюючи в цьому контексті доводи апеляційної скарги про те, що обчислена відповідачем на підставі частини третьої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX та Порядку № 1210 пенсія в розмірі 6 248,51 грн відповідає вимогам законодавства, колегія суддів наголошує, що ці доводи ґрунтуються на застосуванні норм, які, за наведеними висновками Конституційного Суду України та сталою практикою Верховного Суду, не забезпечують збереження гарантованого державою рівня соціального захисту позивача і в силу прямої дії норм Конституції України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Не заслуговують на увагу й доводи апелянта про нібито недотримання позивачем порядку звернення, встановленого пунктом 1.1 Порядку № 22-1, через підсистему «Звернення», позаяк з матеріалів справи убачається, що представник позивача звернувся до Управління з письмовою заявою від 29.04.2025, яку останнє зареєструвало за вхідним номером 22165/В-2600-25 та розглянуло по суті, надавши позивачу змістовну відповідь листом від 14.05.2025 про розмір нарахованої пенсії та підстави, з яких Управління вважає її нарахування правомірним.
Тобто, сам відповідач визнав це звернення належною підставою для розгляду питання про перерахунок пенсії позивача, у зв`язку з чим посилання на нібито недотримання внутрішнього порядку подання документів є внутрішньо суперечливим і не може спростовувати встановленого судом першої інстанції факту протиправної відмови у здійсненні перерахунку.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Матеріали справи не містять доказів, які спростовували б висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваних дій.
Колегія суддів також перевірила визначений судом першої інстанції період, з якого підлягає здійсненню перерахунок пенсії (з 29.04.2025) і встановила, що він відповідає даті звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок, а тому підстав для зміни рішення суду першої інстанції в цій частині колегія суддів не вбачає.
Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі № 320/29861/25 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі № 320/29861/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статей 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач С.В. Воловик
Судді Є.Д. Кравченко
О.О. Осіпова