ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/5648/25 суддя першої інстанції: Кочанова П.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 320/5648/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, апелянт, ГУ ПФУ в м. Києві), у якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву" від 26 липня 2021 року № 2593, виданої станом на листопад 2019 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII) та положень постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова № 988);
- зобов`язати відповідача з 01 грудня 2019 року перерахувати та виплачувати позивачу пенсію на підставі зазначеної довідки, а також здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії з 01 грудня 2019 року по день проведення перерахунку.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення позивачу перерахунку та виплати пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки від 26 липня 2021 року № 2593; зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі зазначеної довідки з урахуванням уже виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Підставою для часткового задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що з дня набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року у справі № 826/12704/18 (19 листопада 2019 року) виникли підстави для перерахунку пенсії позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, встановлених для відповідної посади поліцейського, тоді як відповідач, не будучи наділеним повноваженнями самостійно визначати розмір та складові грошового забезпечення позивача, безпідставно ухилився від проведення такого перерахунку на підставі належно оформленої довідки уповноваженого органу.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що у зв`язку з визнанням протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103) та відповідних змін до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45), і за відсутності іншого нормативно-правового акта, яким визначено умови, порядок та розміри перерахунку пенсій після набрання законної сили відповідним судовим рішенням, проведення нового перерахунку пенсії позивачу є неможливим, а виплата пенсії має продовжуватися у раніше встановлених розмірах.
Крім того, апелянт зауважує, що відповідач як орган Пенсійного фонду України не наділений правом самостійно визначати складові та розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, а лише перевіряє правильність складення довідок щодо їх формального змісту, і, посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року № 4-рп/2015 у справі № 1-9/2015, зазначає, що виключно законами України визначаються нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням яких підлягають перерахунку раніше призначені пенсії.
За таких обставин, з огляду на висновки, сформовані у рішенні Верховного Суду від 13 березня 2019 року у зразковій справі № 240/6263/18, постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі № 520/1215/19 та постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі № 711/10891/17, ГУ ПФУ в м. Києві вважає, що перерахунок пенсії позивача мав здійснюватися на підставі пункту 1 Постанови № 103 в редакції, чинній на момент виникнення у позивача права на перерахунок, яким передбачалося врахування лише трьох складових грошового забезпечення - посадового окладу, окладу за спеціальним званням та відсоткової надбавки за вислугу років, тоді як Постанова № 988 не є підставою для перерахунку пенсій особам, звільненим з органів внутрішніх справ України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з Київського окружного адміністративного суду.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 апеляційну скаргу Головного управління призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як отримувач пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII.
З урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року у справі № 826/12704/18, яке набрало законної сили 19 листопада 2019 року, та рішення Верховного Суду від 17 грудня 2019 року, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2020 року, у зразковій справі № 160/8324/19, Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву" 26 липня 2021 року складено довідку № 2593 про розмір грошового забезпечення позивача з урахуванням додаткових складових грошового забезпечення станом на листопад 2019 року відповідно до Постанови № 988 за прирівняною посадою поліцейського - командира батальйону спеціального призначення поліції охорони міста Києва, яку надіслано відповідачу.
У вересні 2024 року представник позивача звернулася до відповідача із заявою про проведення з 01 грудня 2019 року перерахунку та виплати основного розміру пенсії позивача відповідно до зазначеної довідки, проте листом від 10 жовтня 2024 року № 39546-38403/Ш-02/8-2600/24 відповідач повідомив представника позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії.
Не погоджуючись із такою відмовою, ОСОБА_1 звернувся до суду, і за результатами розгляду справи позовні вимоги задоволено частково.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, яке гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, та деяких інших осіб, визначає Закон № 2262-XII, яким держава гарантує гідне пенсійне забезпечення таких осіб, зокрема шляхом перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення.
Частиною третьою статті 63 Закону № 2262-XII установлено, що перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що усі призначені за Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, а частиною третьою статті 51 цього ж Закону визначено, що перерахунок пенсій, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, врегульовано Порядком № 45, згідно з яким органи Пенсійного фонду України мають право перевіряти правильність складення довідок про розмір грошового забезпечення, водночас права самостійно визначати розмір і складові грошового забезпечення, що впливають на обчислення розміру пенсії при її перерахунку, не мають.
Крім того, Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2018 року прийнято Постанову № 103, пунктом 1 якої встановлено, що перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-XII до 01 березня 2018 року, крім пенсій, призначених згідно із цим Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським, здійснюється з урахуванням лише трьох складових грошового забезпечення - посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років.
Для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейських, до яких належить позивач, пунктом 3 цієї ж Постанови встановлювався окремий порядок перерахунку пенсій з 1 січня 2016 року за прирівняною посадою поліцейського з розміру грошового забезпечення, визначеного Постановою № 988.
Також Постановою № 103 внесено зміни до пункту 5 та додатка 2 Порядку № 45, якими з переліку складових грошового забезпечення, що враховуються для перерахунку пенсій, виключено щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Ще до прийняття Постанови № 103 Верховний Суд у зразковому рішенні від 15 лютого 2018 року у справі № 820/6514/17 виснував, що Постанова № 988 є безумовною підставою для перерахунку пенсії колишнім працівникам міліції за прирівняною посадою поліцейського.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року та постановою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року, у справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що до повноважень Кабінету Міністрів України не належить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не його складові, може змінюватися Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року у справі № 826/12704/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, визнано протиправним та скасовано пункт 3 Постанови № 103, яким установлювався окремий порядок перерахунку пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським.
Розглядаючи зразкову справу № 160/8324/19 щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, Верховний Суд рішенням від 17 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2020 року, дійшов висновку про наявність підстав для здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням сум щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а доводи пенсійного органу про неможливість проведення перерахунку за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України з цього приводу відхилив, зазначивши, що визнання в судовому порядку неправомірними обмежень, установлених Постановою № 103, не звільняє пенсійний орган від обов`язку здійснити перерахунок пенсії на умовах, які діяли до запровадження таких неправомірних обмежень.
У постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 328/4303/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, наданих уповноваженими органами, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у таких довідках.
Цей висновок підтримано й Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 240/6263/18. Водночас правова позиція, викладена в цій зразковій справі щодо застосування пункту 1 Постанови № 103, до спірних правовідносин не застосовується, про що зазначено нижче.
З приводу строку звернення до суду за захистом права на своєчасний та повний розмір пенсії Верховний Суд у постанові від 24 листопада 2020 року у справі № 815/460/18 сформував правовий висновок, згідно з яким шестимісячний строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, не застосовується до спорів, що виникли у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини органів Пенсійного фонду України, оскільки частина третя статті 51 Закону № 2262-XII прямо передбачає відсутність будь-якого строкового обмеження для здійснення такого перерахунку. Аналогічна позиція неодноразово підтверджувалася у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду в справах, пов`язаних із захистом права особи на соціальний захист.
Застосовуючи наведені норми права та правові висновки Верховного Суду до встановлених у цій справі обставин, колегія суддів виходить з того, що позивач за характером служби, з якої він звільнений, та підставою призначення йому пенсії належить до категорії осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), перерахунок пенсій яким прямо і окремо врегульовано частиною третьою статті 63 Закону № 2262-XII та, до втрати ним чинності 19 листопада 2019 року, пунктом 3 Постанови № 103, а не пунктом 1 цієї ж Постанови, дія якого, за його безпосереднім текстом, на зазначену категорію осіб не поширювалася.
Відтак доводи ГУ ПФУ в м. Києві про застосування до спірних правовідносин обмеження у вигляді трьох складових грошового забезпечення, встановленого пунктом 1 Постанови № 103, колегія суддів не приймає до уваги як такі, що суперечать змісту цієї норми та не узгоджуються зі встановленими у справі обставинами.
З огляду на те, що пункт 3 Постанови № 103, яким установлювався порядок перерахунку пенсій позивачу за прирівняною посадою поліцейського, визнаний протиправним та скасований рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року у справі № 826/12704/18, яке набрало законної сили 19 листопада 2019 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме з цієї дати у позивача виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням повного складу грошового забезпечення, визначеного для відповідної посади поліцейського Постановою № 988, включно з щомісячними додатковими видами грошового забезпечення та преміями, оскільки, як неодноразово підкреслював Верховний Суд, скасування в судовому порядку неправомірних обмежень, запроваджених Постановою № 103, відновлює дію порядку перерахунку пенсій, що діяв до їх запровадження, а не породжує правового вакууму, який унеможливлював би реалізацію позивачем його права на перерахунок пенсії.
За таких обставин доводи апеляційної скарги про неможливість проведення нового перерахунку пенсії позивачу через відсутність окремого нормативно-правового акта, прийнятого після набрання законної сили рішенням у справі № 826/12704/18, колегія суддів визнає необґрунтованими, позаяк вони по суті повторюють правову позицію, яку Велика Палата Верховного Суду в зразковій справі № 160/8324/19 уже визнала помилковою, тоді як довідка № 2593 від 26 липня 2021 року, складена уповноваженим органом з урахуванням додаткових складових грошового забезпечення станом на листопад 2019 року відповідно до Постанови № 988, є належною підставою для здійснення такого перерахунку.
Посилання відповідача на рішення Верховного Суду від 13 березня 2019 року та постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у зразковій справі № 240/6263/18 колегія суддів вважає такими, що не заслуговують уваги, оскільки предметом зазначеної справи були правовідносини щодо перерахунку пенсії особі, звільненій з військової служби, на яку прямо поширювалося обмеження пункту 1 Постанови № 103, і яка, на відміну від позивача, не належить до категорії осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), прямо виключеної з-під дії цього пункту.
Отже, правова позиція, викладена у згаданій зразковій справі, ґрунтується на інших фактичних обставинах і не може бути застосована до спірних правовідносин.
З цих же підстав колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі № 520/1215/19 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі № 711/10891/17, ухвалені до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/12704/18 (19 листопада 2019 року) та до остаточного вирішення відповідного питання Верховним Судом у зразковій справі № 160/8324/19 (24 червня 2020 року), і такі, що не враховують спеціального регулювання перерахунку пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції).
Твердження ГУ ПФУ в м. Києві про те, що відповідач наділений лише повноваженнями з перевірки формальної правильності складення довідки, колегія суддів визнає таким, що не спростовує, а навпаки підтверджує правильність висновків суду першої інстанції, оскільки, як установлено Верховним Судом у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 328/4303/16-а та постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 240/6263/18, відповідач не наділений правом самостійно визначати розмір і складові грошового забезпечення позивача, а зобов`язаний здійснити нарахування пенсії на підставі отриманої від уповноваженого органу довідки, підстав вважати яку неналежною чи неправильно складеною відповідачем не наведено ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні в апеляційній скарзі.
Посилання відповідача на Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року № 4-рп/2015 у справі № 1-9/2015 колегія суддів також вважає помилковими, позаяк, розтлумачивши положення статті 63 Закону № 2262-XII у редакції, чинній на час ухвалення цього рішення, Конституційний Суд України дійшов висновку, що саме законами України, а не підзаконними актами, визначаються види грошового забезпечення, з урахуванням зміни розміру або введення яких перераховуються раніше призначені пенсії, і Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями визначати структуру (склад) грошового забезпечення, а лише умови, порядок та розміри його врахування.
Ця правова позиція повністю узгоджується з наведеним вище висновком Верховного Суду у справі № 826/3858/18 про те, що зміна структури грошового забезпечення не належить до повноважень Кабінету Міністрів України.
Оскільки додаткові щомісячні види грошового забезпечення, які підлягають урахуванню при перерахунку пенсії позивача як особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), визначені не постановою Кабінету Міністрів України, а безпосередньо частиною третьою статті 63 Закону № 2262-XII, їх врахування при перерахунку пенсії позивача цілком узгоджується з наведеною правовою позицією Конституційного Суду України, а не суперечить їй.
Постанова № 988 у цьому контексті не визначає нових видів грошового забезпечення, а лише встановлює розмір грошового забезпечення поліцейських за відповідними посадами, тобто виконує саме ту функцію (визначення розмірів), яку Конституція України та стаття 63 Закону № 2262-XII відносять до повноважень Кабінету Міністрів України.
Як послідовно вказує Верховний Суд, зокрема у зразковому рішенні від 15 лютого 2018 року у справі № 820/6514/17, Постанова № 988 є самостійною та достатньою підставою для перерахунку пенсії колишнім працівникам міліції за прирівняною посадою поліцейського, а тому доводи апелянта про відсутність у Постанови № 988 правового значення для спірних правовідносин не заслуговують уваги.
Колегія суддів погоджується також і з висновком суду першої інстанції про те, що встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки відповідно до частини третьої статті 51 Закону № 2262-XII та сталої практики Верховного Суду, зокрема викладеної у постанові від 24 листопада 2020 року у справі № 815/460/18, перерахунок пенсії, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України, здійснюється без обмеження строком.
З приводу частини позовних вимог про стягнення різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії за минулий час і про зобов`язання відповідача виплачувати пенсію на майбутнє, у задоволенні яких було відмовлено судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що такі вимоги є передчасними, оскільки станом на час звернення позивача до суду й ухвалення оскаржуваного рішення відповідач ще не приймав рішення про перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення, що свідчить про відсутність підстав вважати права позивача в цій частині порушеними. Задоволення позову в цій частині означало б вирішення судом спору, який ще не виник, що суперечить завданням адміністративного судочинства.
Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 320/5648/25 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 320/5648/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статей 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач С.В. Воловик
Судді Є.Д. Кравченко
О.О. Осіпова