ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/10774/25 суддя першої інстанції: Горобцова Я.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 320/10774/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, апелянт, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні позивачу з 1 листопада 2024 року в повному розмірі доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі - Постанова № 713);
- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу з 1 листопада 2024 року щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови № 713 у повному обсязі з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є пенсіонером, якому призначено пенсію відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII), а на виконання судового рішення від 26 лютого 2024 року у справі № 320/34352/23 відповідачем здійснено перерахунок його пенсії за оновленою довідкою про розмір грошового забезпечення.
При цьому, належну позивачу доплату в сумі 2000,00 грн, передбачену Постановою № 713, з 1 листопада 2024 року нараховано, проте не виплачено, про що ОСОБА_1 повідомлено листом ГУ ПФУ в м. Києві від 18 лютого 2025 року № 7674-4268/С-02/8-2600/25 з посиланням на те, що розмір його пенсії за наслідками зазначеного перерахунку збільшився більш ніж на 2000,00 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року позов задоволено повністю: визнано протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови у нарахуванні позивачу з 1 листопада 2024 року доплати до пенсії згідно з Постановою № 713; на відповідача покладено обов`язок перерахувати та виплатити позивачу з 1 листопада 2024 року щомісячну доплату в розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови № 713 у повному обсязі з урахуванням раніше виплачених сум.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилаючись на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 8 листопада 2022 року у справі № 420/2473/22 та від 2 березня 2023 року у справі № 600/870/22-а, виходив із того, що перерахунок пенсії позивача проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої в особи виникло до 1 березня 2018 року, а тому не є перерахунком пенсії у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії в розумінні абзацу третього пункту 1 Постанови № 713.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ГУ ПФУ в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій, стверджуючи про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування скарги апелянт зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), у зв`язку з чим нормативно-правового акта, яким визначались би умови, порядок і розміри перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, після набрання цим судовим рішенням законної сили не приймалося, що свідчить про неможливість здійснення нового перерахунку пенсії позивачу та продовження виплати пенсії в раніше встановлених розмірах.
Крім того, посилаючись на висновки, викладені в рішенні Верховного Суду від 16 грудня 2024 року та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2025 року у зразковій справі № 400/6254/24, апелянт зауважує, що метою прийняття Постанови № 713 є поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 1 березня 2018 року, а оскільки пенсія позивача після цієї дати переглядалася (перераховувалася) і в результаті такого перегляду за період з березня 2018 року по липень 2021 року збільшилася більш ніж на 2000,00 грн, підстави для встановлення щомісячної доплати за нормами Постанови № 713 після проведеного в грудні 2022 року перерахунку відсутні.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в м. Києві, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 апеляційну скаргу Головного управління призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію відповідно до Закону № 2262-XII, визначаються цим Законом.
Частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII встановлено, що всі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на умовах, у порядку та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. При цьому якщо внаслідок такого перерахунку розміри пенсій є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45), пунктом 1 якого визначено, що такий перерахунок здійснюється у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, які складаються уповноваженими державними органами.
З метою поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям та деяким іншим особам до 1 березня 2018 року, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 713, пунктом 1 якої особам, яким пенсію призначено до 1 березня 2018 року відповідно до Закону № 2262-XII, а також особам, яким пенсію призначено (поновлено) після цієї дати з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 року або до цієї дати, з 1 липня 2021 року встановлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII.
Тим самим пунктом передбачено, що в разі, коли пенсія зазначених осіб переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 року, ця доплата не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду збільшився менше ніж на 2000,00 грн, а якщо сума збільшення не досягала 2000,00 грн - доплата встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в контексті наведеного нормативного регулювання, колегія суддів враховує усталену практику Верховного Суду, сформовану у справах цієї категорії.
Так, у постановах від 8 листопада 2022 року у справі № 420/2473/22, від 26 вересня 2023 року у справі № 320/3106/22, від 17 жовтня 2023 року у справі № 160/13624/22 та від 4 лютого 2025 року у справі № 620/4999/24 Верховний Суд виснував, що коли перегляд (перерахунок) пенсії здійснювався до або після 1 березня 2018 року на виконання рішення суду з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на яку в особи виникло до 1 березня 2018 року, такий перегляд не є перерахунком пенсії у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії в розумінні абзацу третього пункту 1 Постанови № 713, а отже не є підставою для невиплати чи припинення щомісячної доплати в розмірі 2000,00 грн. Саме на ці висновки й послався суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення.
Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 16 грудня 2024 року у зразковій справі № 400/6254/24, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2025 року, сформулював висновок, за яким перерахунок пенсії військовослужбовця на підставі рішення суду з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом про Державний бюджет на відповідний рік, на тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, є таким перерахунком пенсії з підвищенням, який відповідно до абзацу третього пункту 1 Постанови № 713 є правомірною підставою для невиплати спірної доплати.
Разом із тим у цій самій постанові Велика Палата Верховного Суду прямо розмежувала наведений висновок із правовою позицією, викладеною в постановах у справах № 420/2473/22, № 320/3106/22, № 160/13624/22 та № 620/4999/24, зазначивши, що предметом спору в цих справах було припинення виплати доплати після перерахунку пенсії, проведеного на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої в особи виникло до 1 березня 2018 року, зокрема у зв`язку зі скасуванням у судовому порядку положень, якими необґрунтовано звужувався склад грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, тоді як у зразковій справі № 400/6254/24 підвищення пенсії було зумовлене вже після 1 березня 2018 року самостійною й відмінною підставою - щорічним зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб як розрахункової величини грошового забезпечення.
З огляду на це Велика Палата Верховного Суду визнала висновки у справах № 420/2473/22, № 320/3106/22, № 160/13624/22 та № 620/4999/24 нерелевантними саме до обставин зразкової справи № 400/6254/24, однак не відступила від них і не визнала їх помилковими для випадків перерахунку пенсії з підстав, що виникли до 1 березня 2018 року.
Застосовуючи наведене правове регулювання та практику Верховного Суду до обставин цієї справи, колегія суддів враховує, що з рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі № 320/34352/23, яким на відповідача покладено обов`язок здійснити перерахунок і виплату пенсії позивача, вбачається точна фактична підстава видачі довідки, покладеної в основу перерахунку.
Так, зазначеним рішенням установлено, що довідка від 13 липня 2021 року № 2114, видана Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по м. Києву», відображає розмір грошового забезпечення позивача станом на листопад 2019 року, а перерахунок і виплата пенсії на її підставі призначені з 1 грудня 2019 року.
Необхідність видачі такої довідки та проведення перерахунку виникла у зв`язку з тим, що пункт 3 Постанови № 103, яким перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) було прив`язано до розміру грошового забезпечення поліцейського за прирівняною посадою станом на січень 2016 року (тобто фактично «заморожено» без подальшого приведення у відповідність до реальних складових грошового забезпечення), визнано протиправним і скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року у справі № 826/12704/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року.
Отже, право позивача на перерахунок пенсії з урахуванням повного складу грошового забезпечення, визначеного статтею 43 Закону № 2262-XII, є похідним від визнання неправомірним запровадженого Постановою № 103 обмеження, яким незаконно звужувався зміст цього права з моменту прийняття зазначеної постанови, а перерахунок, проведений на виконання рішення у справі № 320/34352/23, за своєю правовою природою є не самостійним перерахунком пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців у розумінні частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII та абзацу третього пункту 1 Постанови № 713, а відновленням порушеного права позивача на пенсію в належному розмірі, право на яке виникло до 1 березня 2018 року.
Встановлені у справі № 320/34352/23 обставини є подібними обставинам справи № 420/2473/22, позаяк в обох випадках перерахунок пенсії проведено на підставі довідки про грошове забезпечення, виданої територіальним медичним об`єднанням Міністерства внутрішніх справ України, з датою перерахунку 1 грудня 2019 року, і в обох випадках підставою видачі такої довідки стало визнання протиправним і скасування рішенням у справі № 826/12704/18 саме пункту 3 Постанови № 103.
Верховний Суд у постанові від 8 листопада 2022 року у справі № 420/2473/22 прямо виснував, що такий перерахунок не є перерахунком пенсії у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, оскільки скасоване судом положення від самого початку суперечило статті 43 Закону № 2262-XII і не підлягало застосуванню незалежно від формальної дати набрання законної сили відповідним судовим рішенням, а тому перерахунок за такою довідкою лише відновлює право позивача на повний розмір грошового забезпечення, яким він мав володіти від початку.
Ця правова позиція не була переглянута й після ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови у зразковій справі № 400/6254/24.
Навпаки, у постанові Верховного Суду від 5 березня 2026 року у справі № 320/47143/24, ухваленій щодо того самого відповідача через рік після постанови Великої Палати, колегія суддів, застосовуючи саме цей висновок у справі № 420/2473/22, прямо зазначила про відсутність підстав для відступу від нього та відмежувала його від зразкової справи № 400/6254/24 за ознакою підстави перерахунку: скасування пунктів Постанови № 103, які незаконно обмежували склад грошового забезпечення, на відміну від підвищення грошового забезпечення внаслідок щорічного зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб за постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, яке саме й було предметом зразкової справи № 400/6254/24.
Таким чином, обставини цієї справи є відмінними від обставин зразкової справи № 400/6254/24 і охоплюються стабільною, підтвердженою станом на 2026 рік практикою Верховного Суду у справах № 420/2473/22, № 320/3106/22, № 160/13624/22, № 620/4999/24 та № 320/47143/24, у зв`язку з чим посилання апелянта на висновки зразкової справи № 400/6254/24 як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції є помилковим.
Колегія суддів також звертає увагу, що ГУ ПФУ в м. Києві в апеляційній скарзі, обґрунтовуючи неможливість перерахунку пенсії позивача, посилається на визнання нечинними пунктів 1, 2 Постанови № 103 рішенням у справі № 826/3858/18, тоді як з матеріалів справи, зокрема з рішення у справі № 320/34352/23, вбачається, що фактичною підставою перерахунку пенсії позивача є визнання нечинним іншого положення тієї самої постанови - пункту 3 - рішенням у справі № 826/12704/18. Ця неточність не спростовує правильності висновку суду першої інстанції, позаяк визначальним для застосування абзацу третього пункту 1 Постанови № 713 є не порядковий номер визнаного нечинним пункту Постанови № 103, а правова природа перерахунку - відновлення порушеного права на належний розмір пенсії, яке виникло до 1 березня 2018 року, а не самостійне підвищення грошового забезпечення на підставі чинного нормативно-правового акта.
Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про неможливість проведення нового перерахунку пенсії позивача через відсутність нормативно-правового акта, яким визначались би умови такого перерахунку, оскільки предметом цього спору є не вимога про здійснення нового (додаткового) перерахунку основного розміру пенсії позивача, а вимога про нарахування й виплату щомісячної доплати, передбаченої Постановою № 713, похідної від перерахунку, який відповідачем уже проведено на виконання судового рішення у справі № 320/34352/23 і законність якого не є предметом цього спору та в установленому порядку не оскаржена.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Проте під час розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційного перегляду відповідач не довів наявності передбачених Постановою № 713 підстав для невстановлення позивачу спірної доплати, тоді як подані позивачем докази, зокрема судове рішення у справі № 320/34352/23 та відповідь відповідача від 18 лютого 2025 року, підтверджують обґрунтованість позовних вимог.
Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 320/10774/25 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 320/10774/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статей 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач С.В. Воловик
Судді Є.Д. Кравченко
О.О. Осіпова