ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/1696/25 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 в частині щодо відмови №2495 від 07.10.2024 у звільненні з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п.п. «г» п.2 частини четвертої та абз. 14 п. 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме необхідністю здійснювати догляд за дідусем, ОСОБА_1 , який являється інвалідом другої (ІІ) групи, та який потребує постійного стороннього догляду на непрофесійній основі;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п.п. «г» п.2 частини четвертої та абз. 14 п. 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме необхідністю здійснювати догляд за дідусем, ОСОБА_1 , який являється інвалідом другої (ІІ) групи, та який потребує постійного стороннього догляду на непрофесійній основі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , звернувся із рапортом до командира про звільнення на підставі п.п. «г» п.2 частини четвертої та абз. 14 п. 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме необхідністю здійснювати догляд за дідусем, ОСОБА_1 , який являється інвалідом ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду на непрофесійній основі. Проте у звільненні йому відмовлено за відсутністю будь-яких передбачених законодавством України документів, які б достовірно підтверджували відсутність у громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інших членів сім`ї першого або другого ступенів споріднення або, що члени сім`ї першого або другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Позивач вважає, що ним подано всі необхідні документи для його звільнення за вказаних правових підстав.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що враховуючи те, що факт встановлення діду позивача ІІ групи інвалідності підтверджено належними доказами, а також те, що заключенням ЛКК встановлено, що дід позивача потребує постійного стороннього догляду та допомоги, вважає, що доводи рапорту та позовної заяви щодо наявності у позивача права на звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» аргументовані.
Щодо відсутності інших членів сім`ї позивача, які могли б здійснювати догляд за дідом (інвалід ІІ групи), апелянт зазначає, що ОСОБА_1 звертався до органів РАЦС та отримав відмову (яку долучив до рапорту), в якій зазначено, що даної форми документу (про відсутність інших членів сім`ї) не існує, видати такий документ останні не можуть.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову служу під час мобілізації з 13.04.2022 у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи.
Позивач 02.08.2024 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом, в якому просив звільнити з військової служби, на підставі п.п. «г» п.2 частини четвертої та абз. 14 п. 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме в зв`язку з наявністю дідуся, який являється інвалідом ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду на непрофесійній основі (за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я).
До рапорту надав наступні документи: нотаріально завірену копію паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; нотаріально завірену копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ; нотаріально завірену копію паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_2 ; нотаріально завірену копію довідки №88 від 27.05.2024, виданої Військовою частиною НОМЕР_3 ; нотаріально завірену копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (батька); нотаріально посвідчену копію свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 ; нотаріально завірену копію паспорта та ідентифікаційного коду діда, ОСОБА_1 ; нотаріально завірену копію довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії МСЕ-ЧНВ №117619 від 09.02.2005; нотаріально завірену копію довідки КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО та висновку ЛКК №200 від 19.06.2024; нотаріально завірену копію паспорта та ідентифікаційного коду бабусі, ОСОБА_3 ; нотаріально завірену копію довідки та висновку ЛКК №167 від 10.06.2024 року; копію довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб №024/7-09-2388 від 26.06.2024, виданої Комітетом самоорганізації населення №7 мікрорайону 273 кварталу Прилуцької міської ради Чернігівської області; копію відповіді Прилуцького відділу ДРАЦС у Прилуцькому районі Чернігівської області №27741/389-24-24-33.1 5/33.15 від 31.07.2024; письмову заяву дідуся ОСОБА_1 .
Із матеріалів справи суд встановив, що позивач є онуком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сином якого є його батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв серії НОМЕР_4 та НОМЕР_2 . Батько позивача ( ОСОБА_2 ), син ОСОБА_1 , проходить військову службу у В/Ч НОМЕР_3 з 06.05.2023 по теперішній час, що підтверджується довідкою В/Ч НОМЕР_3 від 27.05.2024 № 88.
При цьому його дідусь ОСОБА_1 має інвалідність ІІ групи, пов`язану з виконанням службових обов`язків ОВС, що підтверджується довідкою МСЕК №117619 та потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, що підтверджується висновком №200, виданого Центром первинної медико-санітарної допомоги, в якому вказано про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть пересуватися та самообслуговуватися
Дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до довідки КНП «ЦПМСД» ПРР та висновку ЛКК № 167 від 10.03.2024 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, також потребує стороннього догляду від фізичної особи. Факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 .
За результатами розгляду рапорту позивача, відповідач листом від 07.10.2024 №4595 повідомив, що позитивне рішення щодо звільнення не прийнято за таких обставин:
- відповідно до довідки МСЕК від 09.02.2005 серії МСЕ-ЧНВ №117619, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (дідові) - не встановлено потребу у постійному догляді;
- відповідно до висновку №200, виданого лікарсько-консультативною комісією КНП «Прилуцький ЦПМСД» від 19.06.2024, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (дідові) - не встановлено потребу у постійному догляді (рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи), висновок дійсний до 19.06.2025, тобто визначено потребу в догляді не постійно, а строком до 19.06.2025;
- довідка №200, яка видана КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (дідові) - не визначена нормативно-правовими актами форми, відсутня дата видачі довідки;
- відповідно до висновку №167, виданого лікарсько-консультативною комісією КНП «Прилуцький ЦПМСД» від 10.06.2024, гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (бабусі) - не встановлено потребу у постійному догляді (рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи), висновок дійсний до 10.06.2025, тобто визначено потребу в догляді не постійно, а строком до 10.06.2025, довідка №167 - не визначена нормативно-правовими актами форми, відсутня дата видачі довідки;
- до документів не було додано будь-яких передбачених законодавством України документів, які б достовірно підтверджували відсутність у громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інших членів сім`ї першого або другого ступенів споріднення або що члени сім`ї першого або другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я (зокрема, акт встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду), який складається виконавчими органами місцевого самоврядування).
Наказом начальника генерального штабу Збройних Сил України від 29.01.2025 № 87 позивач призначений офіцером резерву.
Наказом військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2025 №30 позивач виключений зі списків особового складу.
Вважаючи відмову відповідача щодо звільнення позивача з військової служби протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232-ХІІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною першою, другою статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (надалі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За змістом частини першої, другої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Водночас згідно з частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, є різновидом військової служби.
В силу приписів частини чотирнадцятої статті 2 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 3 Закону № 2232-XII)
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
При цьому питання щодо звільнення з військової служби регламентуються статтею 26 Закону № 2232-XII, зокрема, частиною четвертою цієї статті передбачені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1) та під час воєнного стану (пункт 2).
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який відтоді неодноразово продовжувався та триває донині.
Відповідно до п. 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на таких:
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
У свою чергу, частиною дванадцятою статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:
3) під час дії воєнного стану:
необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що для звільнення військовослужбовця з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини, а саме необхідність здійснення постійного догляду за членом сім`ї другого ступеня споріднення, закон визначає обов`язкову одночасну сукупність таких умов:
1) наявність документально підтвердженого родинного зв`язку другого ступеня споріднення між військовослужбовцем та особою, яка потребує догляду (рідні брати, сестри, дід, баба, онуки) та наявність у відповідного члена сім`ї встановленої І або ІІ групи інвалідності;
2) наявність документально підтвердженої потреби особи з інвалідністю в постійному сторонньому догляді;
3) повна відсутність у особи з інвалідністю інших членів сім`ї першого (батьки, дружина/чоловік, діти) та другого ступенів споріднення або, у разі наявності таких родичів першого та другого ступенів, - надання офіційних медичних висновків (МСЕК, ЛКК або рішень експертної команди) про те, що ці родичі самі є непрацездатними та потребують постійного стороннього догляду.
Отже, відсутність хоча б однієї з вищезазначених умов (зокрема, ненадання належних доказів відсутності інших родичів або відсутності у них потреби в догляді) виключає можливість звільнення військовослужбовця з військової служби на підставі відповідної норми закону.
Крім того, частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до пункту 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, визначає вже згадана вище Інструкція № 170.
Так, додатком до цієї Інструкції є Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (Додаток 19).
Пункт 5 цього Переліку визначає документи, які підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, передбачених частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи підтверджується сукупністю таких документів:
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): інвалідність такої особи, її потребу в постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді;
Таким чином, для звільнення з військової служби під час дії режиму воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення - особи з інвалідністю I або II групи, військовослужбовець, який не бажає продовжувати службу, повинен довести наявність підстав для звільнення шляхом надання відповідних підтверджуючих документів.
За обставинами цієї справи, приналежність ОСОБА_1 до другого ступеня споріднення щодо позивача (як його дідуся) не є спірною, оскільки підтверджується доданими до рапорту свідоцтвами (про народження батька позивача та самого позивача) і не заперечується відповідачем. Також є безспірним факт встановлення ОСОБА_4 інвалідності II групи.
Поряд з цим, на думку відповідача, позивач не підтвердив потреби ОСОБА_1 в постійному сторонньому догляді, оскільки відповідно до довідки МСЕК від 09.02.2005 серії МСЕ-ЧНВ №117619, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дідові) не встановлено потребу у постійному догляді; відповідно до висновку №200, виданого лікарсько-консультативною комісією КНП «Прилуцький ЦПМСД» від 19.06.2024, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (дідові) - не встановлено потребу у постійному догляді (рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи), висновок дійсний до 19.06.2025, тобто визначено потребу в догляді не постійно, а строком до 19.06.2025.
Суд першої інстанції з цього приводу зазначив, що зі змісту висновку № 200 від 19.06.2024 (форма №080-4/о), виданого Комунальним некомерційним підприємством «Прилуцький ЦПМСД» ПРР ЧО, видно, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рекомендовано соціальні послуги догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Водночас у цих документах взагалі не йде мова про необхідність постійного догляду. Такий вислів як «отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи» не є тотожнім «постійному догляду». Суд першої інстанції вважає, що надані позивачем документи є недостатніми з точки зору приписів статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, аби стверджувати, що ОСОБА_1 потребує постійного догляду, як це чітко передбачено чинним законодавством.
Водночас колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із такого.
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я" затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі". Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації № 027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974.
Цим самим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року № 407 затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі". Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о "Медична карта амбулаторного хворого №__", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №661/20974. У пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 7).
Отже, системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров`я уповноважена формувати та видавати документи щодо потреби особи у догляді, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31 липня 2013 року № 667.
Аналогічний висновок щодо повноважень ЛКК сформульовано Верховним Судом у постанові від 13.06.2024 у справі № 520/21316/23.
Повертаючись до питання щодо підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за членом сім`ї другого ступеня споріднення, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 5 Переліку документів, які подаються при звільненні військовослужбовця з військової служби, для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за відповідною особою військовослужбовець може подати один з документів: довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
Водночас аналіз наведеного нормативно-правового регулювання дає підстави для висновку про наявність певної неузгодженості. Так, у випадку, коли під час встановлення інвалідності медико-соціальна експертна комісія не визначила потреби особи з інвалідністю у постійному догляді, для підтвердження цієї обставини пункт 5 зазначеного Переліку передбачає можливість подання альтернативного документа.
Однак, як уже зазначалося, чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство прямо не наділяє лікарсько-консультативну комісію повноваженнями щодо видачі висновку про необхідність постійного догляду за особою з інвалідністю I чи II групи.
Крім того, законодавство не передбачає затвердженої форми висновку лікарсько-консультативної комісії про потребу в постійному догляді.
Зміст висновку за формою № 080-4/о та його складові елементи загалом найбільшою мірою відповідають суті документа, передбаченого пунктом 5 Переліку, проте мають істотні відмінності - зокрема щодо суб`єкта його складання (лікарська комісія, а не лікарсько-консультативна комісія), цільового призначення (використовується для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі), а також через відсутність у ньому відомостей про потребу особи в постійному догляді.
Відсутність уніфікованого зразка висновку про потребу в постійному догляді та повноважень лікарсько-консультативної комісії для його прийняття свідчить про наявність прогалини та неузгодженості нормативно-правового регулювання, що спричиняє правову невизначеність у реалізації права особи на звільнення з військової служби за відповідною підставою.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.11.2025 у справі № 560/17590/24.
У цій справі судом встановлено, що до рапорту про звільнення на підставі підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-XII позивач додав:
- копію довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії МСЕ-ЧНВ №117619 від 09.02.2025;
- висновок ЛКК №200 від 19.06.2024;
- копію довідки КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО №200 від 19.06.2024;
- висновок ЛКК №167 від 10.06.2024;
- копію довідки КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО №167 від 10.04.2024.
Відповідно до довідки КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО №200 від 19.06.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за станом здоров`я, внаслідок когнітивних порушень, потребує постійного стороннього догляду і не здатний до самообслуговування, безтерміново. Вказана довідка підписана головою ЛКК та членами ЛКК.
Також відповідно до довідки КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО від 10.06.2024 №167, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду і не здатний до самообслуговування. Вказана довідка підписана головою ЛКК та членами ЛКК.
Своєю чергою, відповідач не визнав вказані довідки документом установленої законодавством форми, який би підтверджував потребу дідуся позивача у постійному догляді.
Разом із тим колегія суддів повторює, що відповідно до пункту 5 Переліку документів, які подаються при звільненні військовослужбовця з військової служби, підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою може здійснюватися в тому числі довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, під час встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією потребу в постійному сторонньому догляді визначено не було (довідка МСЕК від 01.02.2005 №117619 цього не підтверджує).
Водночас на момент виникнення спірних правовідносин нормативно-правовими актами не було затверджено окремої уніфікованої форми висновку лікарсько-консультативної комісії про необхідність постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю у випадках, передбачених пунктом 5 зазначеного Переліку.
За таких обставин вимога про подання саме документа встановленої форми не могла бути виконана позивачем, оскільки відповідна форма нормативно визначена не була. При цьому, сама відсутність затвердженої форми такого документа не могла позбавляти позивача можливості підтвердити таку обставину іншим документом, складеним у довільній формі, за умови що він містить необхідні відомості та виданий уповноваженим суб`єктом.
Суд наголошує, що за відсутності затвердженої форми відповідного документа визначальним для його оцінки є зміст та інформація, яка в ньому міститься, а не його формальне найменування чи зовнішнє оформлення. Саме зміст документа має давати змогу встановити наявність або відсутність юридично значимої обставини, з якою закон пов`язує виникнення відповідного права.
Такий підхід узгоджується із загальним принципом належного урядування, відповідно до якого ризик помилки чи недосконалості нормативного регулювання, допущеної державою, не може покладатися на особу, яка діє добросовісно та намагається реалізувати надане їй законом право.
У цій справі відповідачем не наведено доводів про недостовірність відомостей, зазначених у довідці КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО №200 від 19.06.2024 та довідці КНП «ЦПМСД» ПРР ЧО від 10.06.2024 №167, або про невідповідність цих доказів критеріям, визначеним статтями 73-75 Кодексу адміністративного судочинства України. Не встановлено таких обставин судом першої та апеляційної інстанції.
Відтак підстав вважати висновок ЛКК, довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії МСЕ-ЧНВ №117619 від 09.02.2025 належним та недопустимим документом на підтвердження необхідності ОСОБА_1 у постійному догляді немає.
В цьому аспекті колегія суддів також враховує, що наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 листопада 2025 року № 1811 внесено зміни до форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року № 407, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за № 510/36132, виклавши її в новій редакції, та Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о. У пунктах 4, 5, 8 цієї Інструкції визначено, що висновок заповнюється членами ЛКК на підставі форми первинної облікової документації № 025/о "Медична карта амбулаторного хворого № _____" або форми первинної облікової документації № 027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого", затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974. Висновок надається особі, яка потребує постійного стороннього догляду, або її законному представнику. При цьому пункт 4 Висновку, в якому зазначається про визначення ЛКК потреби особи в постійному сторонньому догляді, не заповнюється. Висновок підписується членами ЛКК, із проставленням дати видачі, після чого засвідчується печаткою закладу охорони здоров`я (пункт 9).
Наведене нормативне регулювання набрало чинності після видачі висновку № 200 від 19.06.2024, про те його зміст свідчить про подальше врегулювання на нормативному рівні питання щодо оформлення лікувально-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я документів, пов`язаних із підтвердженням потреби особи у постійному сторонньому догляді.
Отже, з урахуванням встановлених у справі обставин, колегія суддів зазначає, що відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби з мотивів ненадання передбаченої законодавством України форми документа, який би підтверджував необхідність постійного догляду є необґрунтованою.
У зв`язку із викладеним вище, колегія суддів не погоджується із висновокм суду першої інстанції в цій частині.
Втім, судова колегія апеляційної інстанції вважає звернути увагу, що відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею є однією з обов`язкових умов, визначених законом, для звільнення військовослужбовця з військової служби під час дії режиму воєнного стану з досліджуваних правових підстав.
Йдеться як про повну відсутність таких інших родичів (крім військовослужбовця), так і про їх фактичну неможливість здійснювати догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи через те, що вони самі потребують постійного догляду за висновком МСЕК чи ЛКК.
Однак зазначені підстави не є виключними, адже Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.02.2025 в справі № 380/16966/24 сформував правову позицію, згідно з якою "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які при цьому реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2232-ХІІ.
Своєю чергою, пункт 5 Переліку документів, які подаються при звільненні військовослужбовця з військової служби, чітко передбачає документи, які повинні бути надані військовослужбовцем для підтвердження наявності цієї обов`язкової умови (в редакції, із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства оборони України від 31.05.2022 №134, від 23.07.2024 №495).
Такими документами є:
- документи, що доводять відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків) чи документи про інвалідність таких членів сім`ї, їх потребу в постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі;
- акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Отже, документи, що доводять відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення чи другого ступеня споріднення, документи про інвалідність таких членів сім`ї, їх потребу в постійному догляді, а також акт обстеження сімейного стану військовослужбовця є імперативно визначеними документами, необхідними для підтвердження відсутності інших осіб, здатних здійснювати догляд.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у листі від 07.10.2024 №2495 зазначено щодо документів не додано будь-яких передбачених законодавством України документів, які б достовірно підтверджували відсутність у громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інших членів сім`ї першого або другого ступенів споріднення або що члени сім`ї першого або другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я (зокрема, акт встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду), який складається виконавчими органами місцевого самоврядування).
Відповідно до телеграми начальника управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_5 від 12.09.2024 №193/104/1кц/7213/пс, позивачу повідомлено, що документів не додано будь-яких передбачених законодавством України документів, які б достовірно підтверджували відсутність у громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інших членів сім`ї першого або другого ступенів споріднення або що члени сім`ї першого або другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Подані документи не виключають наявності у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до рапорту подано лише копію довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб №024/7-09-2388 від 26.06.2024, копію відповіді Прилуцього відділу ДРАЦС у Прилуцькому районі Чернігівської області №27741/389-24-24-33.15/33.15 від 31.07.2024, а також заяву дідуся про обрання для свого утримання (догляду) онука від 01.08.2024.
Водночас судом першої інстанції правильно зазначено, що довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб №024/7-09-2388 від 26.06.2024 містить лише інформацію про осіб, які зареєстровані та проживають у будинку, який належить ОСОБА_1 , з 26.06.2024.
Щодо доводів апелянта про те, що на підтвердження відсутності інших членів сім`ї, які могли б здійснювати догляд за дідом (інвалід II групи) останній звертався до органів РАЦС та отримав відмову, в якій зазначено, що Прилуцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління МЮ не має можливості задовольнити подане клопотання ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає таке.
Пункт 5 Переліку документів, які подаються при звільненні військовослужбовця з військової служби, чітко передбачає документи, які повинні бути надані військовослужбовцем для підтвердження наявності цієї обов`язкової умови (в редакції, із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства оборони України від 31.05.2022 №134, від 23.07.2024 №495). Вказаниц документ, який хотів отримати позивач не передбачений вказаним пунктом 5. Отже, вказані доводи не приймаються колегією суддів до уваги.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що до свого рапорту від 02.08.2024 позивач не долучив акту встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду), який складається виконавчими органами місцевого самоврядування, а також акту обстеження сімейного стану військовослужбовця, що стало однією із підстав для відмови у його задоволенні відповідачем згідно з листом-відповіддю від 07.10.2024 за № 2495.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що для вирішення питання про звільнення з військової служби за сімейними обставинами військовослужбовцем ОСОБА_1 не підтверджено відсутності у його дідуся ОСОБА_1 інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.
Суд зазначає, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 відсутні будь-які обґрунтування щодо цих обставин із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що відповідач обґрунтовано відмовив у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби, а оскаржувана відмова є правомірною і такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів наголошує, що хоча суд першої інстанції і дійшов до правомірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, однак неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють питання підтвердження позивачем обставин щодо необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення. Однак, вказане на вплинуло на правильність вирішення справи в цілому.
За таких обставин, судова колегія вбачає підстави для зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції від 12 травня 2025 року в частині мотивів, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Згідно з п. 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Частиною четвертою статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі №620/1696/25 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі №620/1696/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді І.О.Грибан
Є.І.Мєзєнцев