23.09.2026 Справа № 363/3830/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Рудюка О.Д.,
за участю секретаря Воронюк А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді цивільну справу спрощеному позовному провадженні за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області, в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 третя особа: Комунальне некомерційне підприємство «Вишгородська ЦРЛ» Вишгородської міської ради про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину,
встановив:
Прокурор в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України звернувся з позовом до суду до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача кошти на користь держави на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 9 120,95 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуючи тим, що вироком Вишгородського районного суду Київської області від 14.10.2024 року у справі № 363/751/23, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді одно року обмеження волі, з позбавленням права керування транспортних засобів на три роки.
Вироком, який набрав законної сили 05.11.2022 року, приблизно о 18-00 год. водій ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи в порушення вимог п. 2.9 «а», п. 12.4 Правил дорожнього руху України, керував належним йому на праві приватної власності, технічно справним автомобілем марки «Vokswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_1 та здійснював рух з перевищенням допустимої швидкості руху в населеному пункті «Димер», а саме рухався зі швидкістю 70-80 км/год., по проїжджій частині вул. Глибочицької в напрямку вул. Я. Мудрого, в смт Димер, Вишгородського району, Київської області.
Проїжджаючи ділянку дороги вул. Глибочицької в районі будинку № 31, водій ОСОБА_1 , діючи необережно, а саме проявляючи злочинну самовпевненість, в порушенні вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, під час руху, проявив неуважність і не врахував дорожню обстановку та її зміни, не вибрав безпечну швидкість руху транспортного засобу, що дозволяє мати змогу постійно контролювати його рух, а так само безпечно керувати ним, не впорався з його керуванням, та допустив наїзд передньою частиною автомобіля марки «Vokswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_2 на передню частиною кузова автомобіля марки «Volkswagen Tiguan» реєстраційний номер НОМЕР_3 власником якого є ОСОБА_3 , який був припаркований на правому узбіччі проїжджої частини вул. Глибочицької напротив будинку № 31 в зустрічному напрямку.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної події пасажиру автомобіля марки «Vokswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи були спричинені тілесні ушкодження: перелом лівої плечової кістки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, так як для повного зрощування вищезазначеного перелому потрібен строк понад 21 добу та забійних ран (лобу зліва, спинки носа), які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6, але не більше 21 дня.
Допущені водієм ОСОБА_1 порушення вимог п. 2.9 «а», п. 12.4, п. 12.1 Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Відповідно до інформації КНП «Вишгородська ЦРЛ» ВМР від 12.05.2026 № 560, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні протягом дев`яти ліжко - днів в період з 05.11.2022 року по 14.11.2022 року з діагнозом: багатоуламковий, фрагментний перелом в/З лівої плечової кістки зі зміщенням, забійна рана лобу зліва, забійна рана спинки носу.
Розмір витрат на стаціонарне лікування потерпілого становить - 10 732,92 грн., з яких:
вартість використаних медикаментів та перев`язувальних матеріалів - 3628,76 грн.; заробітна плата обслуговуючого персоналу - 2482,40 грн.; нарахування на заробітну плату - 546,13грн.; харчування хворого - 1 523,66 грн.; комунальні, експлуатаційні витрати - 1 326,91 грн.; накладні витрати - 285,06грн.; клініко-діагностичне дослідження - 940,00грн.
З вказаного листа КНП «Вишгородська ЦРЛ» BMP вбачається, що фінансування лікування ОСОБА_2 відбувалось за рахунок коштів, що надходять від Національної служби здоров`я України на підставі відповідного договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, а в частині інших витрат (комунальні та експлуатаційні витрати, накладні витрати) - за рахунок місцевого бюджету.
Таким чином, розмір витрат, які здійснювались за рахунок коштів, що надходять від Національної служби здоров`я України становить 9 120,95 грн.
Кошти на лікування потерпілого в добровільному порядку медичному закладу відповідачем не відшкодовано, а тому позивач просить стягнути з відповідача вказані кошти.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 06.07.2026 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін з повідомленням.
Прокурор у судове засідання не звився, подавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, крім того вказав, що до позовних вимог не заперечує.
Третя особа у судове засідання не з`явилась надавши суду письмові пояснення, в яких вказала правову позицію на підтримання позовних вимог та просила здійснити розгляд справи за відсутності його представника.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергу, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Згідно частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до п. 3 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545, із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 868 (868-2012-п) від 19.09.2012 року, у разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб.
Частиною 1 статті 1206 ЦК України передбачає, що особа, яка вчинила злочин зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.
Відповідно ч. 3 ст. 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Відповідно до Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету у їх використанні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545, із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 868 (868-2012-п) від 19.09.2012 року, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.
Відповідно до вищевказаного Порядку, сума витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться, виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилося лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.
Як вбачається з п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 07.07.1995 № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої постановлено ухвалу, лише в питаннях, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 07.07.1995 № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Судом встановлено, що вироком Вишгородського районного суду Київської області від 14.10.2024 року в справі № 363/751/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та в спричинені потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Вирок набрав законної сили 30.01.2025 року.
Відповідно до інформації КНП «Вишгородська ЦРЛ» ВМР від 12.05.2026 № 560, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні протягом дев`яти ліжко - днів в період з 05.11.2022 року по 14.11.2022 року з діагнозом: багатоуламковий, фрагментний перелом в/З лівої плечової кістки зі зміщенням, забійна рана лобу зліва, забійна рана спинки носу.
Як вбачається з вказаного листа КНП «Вишгородська ЦРЛ» BMP, що фінансування лікування ОСОБА_2 відбувалось за рахунок коштів, що надходять від Національної служби здоров`я України на підставі відповідного договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, а в частині інших витрат (комунальні та експлуатаційні витрати, накладні витрати) - за рахунок місцевого бюджету.
Таким чином, розмір витрат, які здійснювались за рахунок коштів, що надходять від Національної служби здоров`я України становить 9 120,95 грн.
Враховуючи, що між злочинними діями відповідача ОСОБА_1 , та спричиненням тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 , та перебуванням потерпілого на стаціонарному лікуванні існує причинний зв`язок, суд прийшов до висновку, що відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати понесені закладом охорони здоров`я на лікування потерпілої від цього злочину.
Відповідачем добровільно не відшкодовано понесені витрати закладом охорони здоров`я на лікування.
Як передбачено Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх виконання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 року, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.
Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні.
Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я.
Оскільки розрахунок витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_2 у сумі 9 120,95грн. проведено у відповідності до Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх виконання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.097.1993 року, із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 868 (868-2012-п) від 19.09.2012 року, такі витрати слід стягнути з відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки витрати підтверджуються наявними доказами.
Крім того, на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути 3 028,00грн. судовий збір.
Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області, в інтересах держави в особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної служби здоров`я України витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 12022111150001208 від 06.11.2022 року в сумі 9 120,95грн., яку зарахувати на рахунок [рахунок приховано]; отримувач ГУК у м. Києві/Шевченківський р-н/24060300, код отримувача 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір розмірі 3 328,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Вишгородська окружна прокуратура Київської області (ЄДРПОУ 02909996, 07301, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Кургузова, 13);
Національна служба здоров`я України (ЄДРПОУ 42032422, 04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, 19).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).
Третя особа: Комунальне некомерційне підприємство «Вишгородська ЦРЛ» Вишгородської міської ради (ЄДРПОУ 01994391, 07301, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 1).
Повний текст судового рішення складено 28.09.2026 року.
Суддя О.Д. Рудюк