П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 600/3280/25-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
28 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року позов задоволено частково.
Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №262740013728 від 16.06.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1983 року по 14.11.1986 року згідно диплому НОМЕР_1 .
Також, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.06.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV, з урахуванням висновків викладених у мотивувальній частині цього рішення.
В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
09.06.2025 року позивач звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
За принципом екстериторіальності заява позивачки про призначення пенсії була передана на розгляд до ГУ ПФУ в Чернівецькій області, яке рішенням №262740013728 від 16.06.2025 року відмовило позивачці у призначенні пенсії.
Згідно змісту вказаного рішення встановлено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період навчання з 01.09.1983 по 27.06.1989 згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки заявниця вступила до Харківського медичного інституту, а закінчила Кримський ордена Трудового Червоного Прапора медичний інститут. Необхідно надати уточнюючу довідку, оформлену належним чином;
- період роботи на території російської федерації з 07.09.1981 по 19.11.1981 з 23.11.1981 по 25.08.1983, з 09.08.1989 по 20.06.1991, оскільки згідно пункту 2 ст. 24.1 закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Періоди трудової діяльності до 01.01.1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державною пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом міністрів України;
- період роботи з 01.07.2000 по 01.02.2001, оскільки в даних персоніфікованого обліку відсутня інформація про сплату внесків. Крім того, в довідці від 07.04.2025 №56 зазначено, що в книзі наказів, наказу про звільнення немає;
- період роботи з 07.05.2002 по 05.03.2003 та періоди ведення підприємницької діяльності з вересня 2005 по грудень 2009, з березня 2022 по травень 2025 оскільки в даних персоніфікованого обліку відсутня інформація про сплату страхових внесків.
У рішенні №262740013728 від 16.06.2025 року ГУ ПФУ в Чернівецькій області також визначено, що страховий стаж позивача становить 26 років 3 місяці 21 день.
За таких обставин позивач звернулась до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.
Частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 05.11.1991 року №1058-IV).
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Згідно частини 4 статті 26 Закону №1058-IV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Крім того, відповідно до пункту 20 цього Порядку №637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до пункту 17 указаного Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Згідно змісту оскаржуваного рішення №262740013728 від 16.06.2025 року про відмову у призначенні пенсії позивачці встановлено, що до страхового стажу не зараховано:
- період навчання з 01.09.1983 по 27.06.1989 згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки заявниця вступила до Харківського медичного інституту, а закінчила Кримський ордена Трудового Червоного Прапора медичний інститут. Необхідно надати уточнюючу довідку, оформлену належним чином;
- період роботи на території російської федерації з 07.09.1981 по 19.11.1981 з 23.11.1981 по 25.08.1983, з 09.08.1989 по 20.06.1991, оскільки згідно пункту 2 ст. 24.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Періоди трудової діяльності до 01.01.1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державною пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом міністрів України;
- період роботи з 01.07.2000 по 01.02.2001, оскільки в даних персоніфікованого обліку відсутня інформація про сплату внесків. Крім того, в довідці від 07.04.2025 №56 зазначено, що в книзі наказів, наказу про звільнення немає;
- період роботи з 07.05.2002 по 05.03.2003 та періоди ведення підприємницької діяльності з вересня 2005 по грудень 2009, з березня 2022 по травень 2025 оскільки в даних персоніфікованого обліку відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Відтак, підставою для відмови позивачці в призначенні пенсії за віком слугувала відсутність необхідного страхового стажу, що визначений Законом №1058-IV.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1983 року по 14.11.1986 року, судова колегія вказує наступне.
Відповідно до пунктів «а», «д» статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XІІ) до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно пункту 8 Порядку № 637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Як встановлено з матеріалів справи, згідно диплому НОМЕР_1 підтверджується період навчання позивачки з 01.09.1983 року по 27.06.1989 року. Окрім цього, період навчання з 01.09.1983 по 14.11.1986 згідно диплому НОМЕР_1 , підтверджується записами № 5, 6 в трудовій книжці НОМЕР_2 від 15.09.1981.
Окрім того, в матеріалах справи наявна довідка Харківського національного медичного університету від 07.06.2025 року №231/25, якою підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 вересня 1983р. була зарахована на 1 курс педіатричного факультету Харківського медичного інституту, денна форма навчання (підстава: наказ ХМІ від 22 серпня 1983р. № 146). 27 лютого 1987р. ОСОБА_3 , студентку 4 курсу педіатричного факультету було відраховано з числа студентів інституту у зв`язку з переводом до Сімферопольського медичного інституту (підстава: наказ ХМІ від 27 лютого 1987р. № 98-а).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що період навчання позивачки з 01.09.1983 року по 27.06.1989 року підлягає зарахуванню до її страхового стажу.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.