У Х В А Л А
про залишення апеляційної скарги без руху
Справа № 240/21147/25
28 вересня 2026 року м. Вінниця
Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Канигіна Т.С., перевіривши матеріали апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року позов задоволено частково.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Перевіривши додержання особою, яка подала апеляційну скаргу, вимог ст.ст. 295, 296 КАС України, суд дійшов висновку про залишення поданої апеляційної скарги без руху з таких підстав.
В апеляційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відповідач зазначає, що у зв`язку із складною безпековою ситуацією в державі, спричиненої російською агресією, зокрема, через масштабні ракетні обстріли, була відсутня реальна можливість подати апеляційну скаргу у встановлений строк. Внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, згідно з Указом Президента України № 64/2022 було введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан продовжувався, і наразі в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Викладене, на думку скаржника, свідчить про поважність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою.
Розглянувши матеріали справи та доводи вказаної заяви, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
За приписами статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши заяву скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження та дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов висновку, що підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відсутні.
З матеріалів справи встановлено, що оскаржуване рішення прийнято 12 лютого 2026 року в порядку письмового провадження, отже, останнім днем подання апеляційної скарги згідно з вищевказаною правовою нормою є 16 березня 2026 року.
Апеляційну скаргу сформовано через підсистему "Електронний суд" 16 вересня 2026 року, тобто з пропуском тридцятиденного строку на апеляційне оскарження (6 місяців).
Згідно з частиною другою статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Судом враховано правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20, згідно з якими правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Суд зауважує, що пропуск строку на апеляційне оскарження в даному випадку становить понад 6 місяців та виправдовується скаржником обставинами запровадження воєнного стану в Україні.
Так, щодо посилання скаржника на запровадження з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України та діє дотепер.
Запровадження воєнного стану є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України враховується судом при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами.
Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово наголошував, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск процесуального строку або необхідність його продовження (зокрема, у постанові від 04 квітня 2023 року у справі №140/1487/22, у постанові від 30 січня 2023 року у справі № 280/9223/21).
Необхідно зауважити, що Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний Указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.
Органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану.
Організація правової роботи територіального центру комплектування та соціальної підтримки хоч і може бути ускладнена періодом воєнного стану, втім не виключає здійснення відповідних повноважень та функцій після введення воєнного стану, оскільки такі тривають безперервно. Тому твердження скаржника про те, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки був позбавлений можливості у забезпечені представництва власних інтересів у суді є безпідставними.
Отже, можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер, а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку із наведених мотивів у даному випадку суд не вбачає.
Крім того, суд звертає увагу на те, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу для визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною. Водночас, доводи скаржника є необґрунтованими, оскільки не містять жодного підтвердження доказами. Більше того, саме посилання на воєнний стан не може свідчити про неможливість виконувати процесуальні права та обов`язки вчасно.
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги (постанови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року у справі № 560/403/22, 08 серпня 2024 року у справі №440/15583/23).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які зазначені в заяві (клопотанні) відповідача.
Частина третя статті 298 КАС України наголошує, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, на виконання приписів зазначеної норми та з метою сприяння відповідачу у реалізації ним своїх процесуальних прав та обов`язків, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху та надати скаржнику можливість звернутися із новою заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку та з наданням доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
Водночас, скаржником не надано до суду доказів сплати судового збору.
Відповідачем подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтовано, зокрема, тим, що Міністерство оборони України утримується за рахунок коштів Державного бюджету і здійснює платежі шляхом надання доручень органам Державної казначейської служби України. Майновий стан ІНФОРМАЦІЯ_1 не дає можливості своєчасно у встановлений строк оплатити судовий збір.
Перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цього клопотання, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено умови за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, своєю ухвалою може за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Таким чином, КАС України та Законом України "Про судовий збір" встановлено вичерпний перелік умов, суб`єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору або відстрочити сплату судового збору.
Зважаючи на те, що вищезазначені умови, за наявності яких скаржника можливо було б звільнити від сплати судового збору або відстрочити сплату судового збору, відсутні, і враховуючи те, що звільнення, відстрочення та розстрочення суб`єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати відповідний збір, підстави для задоволення клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відсутні.
Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб`єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.
Таким чином, особа, яка звертається до суду апеляційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов`язку.
Доводи заявника не містять безсумнівних відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору, та не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж нового строку. Обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити), звільнити від сплати судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб`єкта владних повноважень. Водночас, у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що відстрочення (розстрочення), звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі №640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
З огляду на наведене, клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки незадовільне матеріальне забезпечення суб`єкта владних повноважень не є належною правовою підставою для цього в розумінні положень частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Суд також зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою: 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частини третя статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Позовну заяву в даній справі подано до суду в 2025 році і відповідач оскаржує судове рішення стосовно 1 вимоги немайнового характеру.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
З урахуванням наведеного, скаржник повинен сплатити судовий збір у розмірі 1453,44 грн, тобто 150% від (0,4 х 3028 грн) х 0,8.
Частиною другою статті 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення її недоліків.
Зазначені недоліки можуть бути усунуті скаржником, зокрема, шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі, визначеному статтею 4 Закону України "Про судовий збір", з підтвердженням зарахування його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додаються копії апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу
Згідно з частиною дев`ятою статті 44 КАС України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
Отже, з аналізу зазначених вище норм слідує, що у разі подання учасником справи позовної заяви через підсистему "Електронний суд" сторона зобов`язана надати до суду докази надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи до їх електронного кабінету з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, або у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2024 у справі № 990/88/24 та від 20.06.2024 у справі № 520/11485/22.
Як убачається з матеріалів апеляційної скарги, остання сформована та подана через підсистему "Електронний суд", однак, доказів надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих до неї матеріалів іншому учаснику справи скаржником до суду не надано.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення її недоліків шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору; доказів, що підтверджують причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, та у спосіб виконання вимог пункту 2 частини п`ятої статті 296 КАС України шляхом надання доказів надсилання копії такої скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень частини дев`ятої статті 44 КАС України.
Керуючись ст.ст. 169, 295, 296, ч.3 ст.298 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
1. Визнати неповажними наведені причини пропуску ІНФОРМАЦІЯ_1 строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року.
2. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року залишити без руху.
3. Запропонувати особі, яка подала апеляційну скаргу, у п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду та вказати інші підстави для його поновлення, підтверджені належними доказами; надати оригінал документа про сплату судового збору в сумі 1453,44 грн (за реквізитами: ОДЕРЖУВАЧ: УК у м. Вінниці/отг м. Вінниця/22030101, Код ЄДРПОУ: 37979858; Банк: Казначейство України (ел.адм.подат); Рахунок: [рахунок приховано]); або належних доказів на підтвердження звільнення скаржника від сплати такого судового збору в силу Закону України "Про судовий збір"; докази надсилання копії такої скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень частини дев`ятої статті 44 КАС України.
Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи в мережі Інтернет на офіційному вебпорталі судової влади України за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud4856/.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Канигіна Т.С.