ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Львів Справа № 460/3485/25 пров. № А/857/25043/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі № 460/3485/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення,
суддя у І інстанції Комшелюк Т.О.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Рівне,
дата складення повного тексту рішення 19 травня 2025 року,
ВСТАНОВИВ :
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області), у якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 23.10.2024 за №172850029288;
зобов`язати ГУ ПФУ в Рівненській області призначити та виплатити з 28.09.2024 позивачці пенсію за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі №460/3485/25, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, вказаний позов було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 23.10.2024 №172850029288 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком, відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивачки від 16.10.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому, суд першої інстанції виходив із того, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а його сумніви щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Водночас, з огляду на встановлені обставини неналежного розгляду поданої позивачкою заяви суд першої інстанції не міг дати оцінку дотриманню усіх передбачених нормами пенсійного законодавства умов для прийняття рішення про призначення пенсії за віком.
Таким чином, ефективним способом захисту порушеного права позивачки є зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, як пенсійного органу, визначеного за принципом екстериторіальності, повторно розглянути заяву позивачки від 16.10.2024 про призначення їй пенсії за віком та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено сторонами у справі.
ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у своїй скарзі просило скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що пунктом 4 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, визначено, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності).
З наданих документів та даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на теперішній час страховий стаж позивачки становить 27 років 05 місяців 06 днів. До загального стажу зараховані всі періоди роботи.
ОСОБА_1 у своїй скарзі просила скасувати рішення суду та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції встановлена протиправність дій відповідача щодо незарахування періоду її підприємницької діяльності до страхового стажу, а тому належним способом захисту порушених прав є саме зобов`язання призначити та виплачувати позивачці пенсію. Звертає увагу, що квитанції про сплату страхових внесків за період 2005-2009 років подавались поряд з іншими документами до заяви про призначення пенсії. Проте, судом першої інстанції зазначене не взято до уваги, в результаті чого прийнято неправомірне рішення, яке підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянтів, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 16.10.2024 звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із розпискою-повідомленням позивачкою до заяви від 16.10.2024 додано диплом серії НОМЕР_1 , довідку про зміну назви організації №105 від 08.10.2024, довідки про прийняття на роботу (навчання) №103 від 08.10.2024, №104 від 08.10.2024, довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, документи про місця проживання (реєстрації) особи, заяву про спосіб виплати пенсії, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , свідоцтво про шлюб № НОМЕР_3 , трудову книжку серії НОМЕР_4 .
За принципом екстериторіальності заява позивачки про призначення пенсії розглядалася ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Рішенням від 23.10.2024 №172850029288 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 . Зазначено, що вік заявника становить 60 років (за необхідних - 60 років). Страховий стаж ОСОБА_1 становить 27 років 5 місяців 6 днів (за необхідного - 31 рік). До загального стажу зараховані всі періоди роботи. З огляду на відсутність страхового стажу (31 року) у заявника відсутнє право на призначення пенсії за віком.
Таким чином, до страхового стажу позивачки не зараховано період здійснення нею підприємницької діяльності з 14.06.2004 по 01.01.2010.
Вважаючи таку відмову пенсійного органу протиправною, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Статтею 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Згідно із частинами 2, 4 статті Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом № 1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Тож, з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов`язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.
Згідно із нормами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
За пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до частини 3-1 розділу XV Закону №1058-ІV (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом №2148-УІІІ від 03.10.2017) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, новим абзацом, відповідно до якого періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06.08.2024 при розгляді справи №580/7175/21, який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.
Отже, до страхового стажу для визначення права на призначення (перерахунку) пенсії включаються періоди ведення підприємницької діяльності, за умови сплати страхових внесків.
Зокрема, доказом сплати страхових внесків є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5).
Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, зокрема, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 з 14.06.2004 по 20.01.2015 здійснювала підприємницьку діяльність.
Скаржниця стверджує, що нею до заяви про призначення пенсії на підтвердження сплати страхових внесків долучено копії квитанцій про сплату таких внесків за період 2005-2009 роки, однак пенсійним органом такі протиправно не бралися до уваги при прийнятті спірного рішення про відмову у призначенні пенсії за віком.
Разом із тим, відповідно до матеріалів пенсійної справи квитанції про сплату таких внесків до заяви про призначення пенсії від 16.10.2024 позивачкою долучені не були, а тому пенсійним органом при прийнятті спірного рішення їм не надавалася оцінка.
Зі змісту довідки форми ОК-5, наявної в матеріалах пенсійної справи, апеляційним судом встановлено, що в період з 14.06.2004 по 01.01.2010 відсутнє відображення сплати страхових внесків.
Апеляційний суд зауважує, що наявні в матеріалах справи квитанції підтверджують лише сплату позивачкою єдиного податку на підприємницьку діяльність, однак не відображають сплату нею єдиного соціального внеску.
Разом із тим, позивачка не надала ні до пенсійного органу, ні до судів першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цієї справи будь-яких документів, які б підтверджували саме сплату страхових внесків.
Тож, з урахуванням того, що у системі персоніфікованого обліку відсутні дані про сплату страхових внесків в період з 14.06.2004 по 01.01.2010, позивачка мала б надати відповідні підтверджуючі документи для перерахунку пенсії. При цьому, апеляційний суд не заперечує права позивачки на зарахування таких періодів за умови їх документального підтвердження.
Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що ефективним способом захисту порушеного права позивачки є зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 16.10.2024 про призначення їй пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Доводи апеляційних скарг, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянтів та доводів, викладених у апеляційних скаргах, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для скасування судового рішення немає, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ :
апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі №460/3485/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар