УХВАЛА
28 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 380/16493/25
адміністративне провадження № К/990/42199/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі №380/16493/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЙН БІЗНЕС ПАРТНЕР КОНСАЛТИНГ» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕЙН БІЗНЕС ПАРТНЕР КОНСАЛТИНГ» (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення № 24714/6/13-01-04-03 від 30 червня 2025 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2026 року скасовано Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Львівській області №24714/6/13-01-04-03 від 30 червня 2025 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку, прийняте щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЙН БІЗНЕС ПАРТНЕР КОНСАЛТИНГ».
Не погодившись з постановою апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та зазначає, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи положення підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76, підпункту 8 пункту 298.2.3 статті 298 та пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 травня 2021 року у справі №140/2192/19.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішенням суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно оцінив наявні у матеріалах справи докази.
Крім того, звертаючись з касаційною скаргою скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не надав повну оцінку усім доказам та обставинам справи. Ураховуючи те, що касаційна скарга містить посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, доводи щодо неповної оцінки доказів не можуть бути самостійною підставою для відкриття касаційного провадження.
Крім того, як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та відповідно до відомостей комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник уже реалізував своє право на касаційне оскарження у цій справі. Водночас ухвалами Верховного Суду від 13 серпня 2026 року та від 07 вересня 2026 року його касаційні скарги було повернуто як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження. У зазначених ухвалах надано вичерпні роз`яснення щодо вимог до форми та змісту касаційної скарги, зокрема в частині визначення підстав касаційного оскарження.
Втім, звертаючись до суду з цією касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі №380/16493/25 - повернути скаржнику.
Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов