УХВАЛА
28 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 580/8664/25
адміністративне провадження № К/990/43089/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМАР ПЛЮС» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі № 580/8664/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМАР ПЛЮС» до Головне управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення,
установив:
30 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕМАР ПЛЮС» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 02 червня 2025 року № 8919/23-00-07-08-01, яким за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності нараховано пеню в сумі 1 459 176,21 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року, ухваленим за результатами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕМАР ПЛЮС» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для відкриття касаційного провадження та зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №П/811/2370/15.
Водночас касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначених підстав для касаційного оскарження.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Крім того, у разі подання касаційної скарги на цій підставі недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником зроблено вказівку на постанови Верховного Суду без належного обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судом апеляційної інстанції постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Крім того, скаржник у касаційній скарзі, формально посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частин п`ятої та восьмої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII у частині визначення правової природи пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зокрема щодо необхідності встановлення вини резидента та можливості нарахування такої пені незалежно від поведінки нерезидента-контрагента.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Крім того, за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Водночас оскарження ухвалених судових рішень у справі, розгляд якої відбувся за правилами спрощеного позовного провадження, вимагає від скаржника зазначення у касаційній скарзі конкретного випадку з того переліку, що міститься у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Суд наголошував, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, залежить виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики або виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Водночас у касаційній скарзі не наведено доводів щодо наявності випадків, передбачених підпунктами «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які могли б бути підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМАР ПЛЮС» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі № 580/8664/25 - повернути скаржнику.
Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов