РІШЕННЯ
Іменем України
17.09.2026 Справа №607/5412/26 Провадження №2/607/3867/2026
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючої судді Марциновської І.В.,
за участю секретаря судового засідання Ментух І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
УСТАНОВИВ:
І. Описова частина
1. Стислий виклад позиції позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.10.2024 ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (оферти) № 01.10.2024-100001952 (далі - Договір).
За умовами Договору відповідачу надано кредит у сумі 3000 грн на строк 140 днів.
Інші умови Договору:
- процентна ставка у розмірі 1% від суми кредиту за 1 день користування кредитом;
- комісія, пов`язана з наданням кредиту, у розмірі 600 грн.
Позивач виконав свої зобов`язання за Договором у повному обсязі.
Відповідач покладені Договором зобов`язання не виконала, унаслідок чого станом на 10.03.2026 наявна заборгованість у загальному розмірі 9300 грн, а саме: тіло кредиту - 3000 грн; проценти за користування кредитом - 4200 грн; комісія - 600 грн; неустойка - 1500 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь указану заборгованість.
14.04.2026 представник позивача Ларіонов К.О. подав відповідь на відзив, в якій додатково зазначив, що між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами та не спростовано відповідачем. При цьому, зазначаючи про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, сторона відповідача не надала суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку, який відповідач зазначила в договорі як номер особистого платіжного засобу. Крім цього, на підтвердження видачі кредитних коштів позивач надав доказ, який у розумінні Закону України «Про платіжні послуги» є первинним платіжним документом, оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції відповідно до зазначеного закону, а відтак є належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
13.03.2026 представник відповідача адвокат Борова Л.В. подала до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області відзив, в якому позов не визнала та просила у позові відмовити повністю. Відзив мотивовано тим, що позивач не надав платіжного доручення чи чеку про перерахування грошових коштів у сумі 3000 грн на дійсний банківський рахунок (банківську картку), яка б належала відповідачу чи якою б відповідач користувалася. При цьому жодні грошові кошти від позивача відповідач не отримувала. Так само вказаний у позові номер телефону, який є нібито фінансовим номером відповідача, що був використаний для підписання та укладення кредитного договору, відповідачу ніколи не належав і таким номером вона ніколи не користувалася, що підтверджується виписками з АТ КБ «ПриватБанк» по обох рахунках, які були відкриті на ім`я ОСОБА_1 . Також сам по собі наданий позивачем розрахунок заборгованості не підтверджує наявність у відповідача заборгованості саме в зазначеному розмірі.
3. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
13.03.2026 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання у справі та надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.
17.06.2026 задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
4. Процедура та позиції сторін у судовому засіданні
17.09.2026 у судове засідання уповноважений представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Омельяненко Р.Р. не з`явився. У позовній заяві просив позов задовольнити та розгляд справи здійснювати без його участі.
17.09.2026 у судове засідання відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Борова Л.В., належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, не з`явилися без повідомлення про причини неявки. Заяви чи клопотання на день розгляду справи від відповідача та її представника до суду не надходили.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження
01.10.2024 ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 01.10.2024-100001952, невід`ємними частинами якого є: Пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта); Заявка кредитного договору (кредитної лінії); Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії); Інформаційне повідомлення позичальника.
Договір підписано кредитодавцем електронним підписом та позичальником електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора Е673.
Підписанням Договору відповідач підтвердила, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та їй надано і вона отримала інформацію, зазначену в ч. 1, 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (вона ознайомилася з нею за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/rozkritta-informacii), примірник цього договору, паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (п. 20 Акцепту).
Згідно з п. 3.1 Оферти кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Пунктом 3.2. Оферти встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов?язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов?язків найманого працівника.
Відповідно до п. 1-4 Акцепту кредит надано на таких умовах:
- дата надання/видачі кредиту: 01.10.2024;
- сума кредиту: 3000 грн;
- строк кредитування: 140 днів;
- дата повернення кредиту: 17.02.2025.
Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (п. 6 Акцепту).
Комісія, пов`язана з наданням Кредиту - 20% від суми Кредиту та дорівнює 600 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту (п. 7 Акцепту).
Неустойка: 30 грн 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (п. 15 Акцепту).
Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання коштів: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-51ХХ-ХХХХ-5450 (п. 4.1 Оферти).
04.01.2024 ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» уклали договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2.
Відповідно до повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на виконання умов зазначеного договору перераховано кошти на платіжну картку клієнта, а саме:
- дата переказу: 01.10.2024;
- сума переказу: 3000 грн;
- номер картки: НОМЕР_1 ;
- номер транзакції в системі iPay.ua: 525604230;
- призначення платежу: Видача за договором кредиту № 01.10.2024-100001952.
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за договором № 01.10.2024-100001952 від 01.10.2024 наявна заборгованість у загальному розмірі 9300 грн, а саме: тіло кредиту - 3000 грн; проценти за користування кредитом - 4200 грн; комісія - 600 грн; неустойка - 1500 грн.
Відповідно до інформації АТ «Райффайзен Банк», наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів, банківська картка № НОМЕР_1 , яка була б емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), не знайдена.
Згідно із виписками АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 відкрито такі карткові рахунки: 1) № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ); 2) № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ); 3) НОМЕР_7 ( НОМЕР_8 ).
2. Норми права, які застосував суд
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом - Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).
3. Оцінка доказів та мотиви, з яких виходить суд
Так, в обґрунтування позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» посилається на те, що 01.10.2024 сторони уклали в електронній формі кредитний договір (оферти) № 01.10.2024-100001952.
На підтвердження укладення договору позивач подав електронні документи, відповідно до яких акцепт пропозиції здійснено із використанням одноразового ідентифікатора Е673. Водночас відповідач заперечила належність їй номера телефону, зазначеного позивачем як засіб зв`язку для укладення договору.
Відтак першочергово суд має встановити чи спростувати факт укладення спірного кредитного договору.
Зазначені вище положення Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію» визначають порядок укладення та підписання електронного правочину, який у разі його підписання електронним цифровим підписом вважається таким, що укладений у письмовому вигляді.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 та від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.
При цьому електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Такі дані складаються з комбінації цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Суд встановив, що кредитний договір (оферти) № 01.10.2024-100001952 підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора Е673, який був відправлений на абонентський номер мобільного телефону ОСОБА_1 та введений останньою в електронній системі на веб-сайті ТОВ «Споживчий центр», про що свідчить п. 2.3.2 кредитного договору.
Саме по собі посилання відповідача на неналежність їй номера телефону не спростовує факту укладення електронного договору. Укладення договору в електронній формі передбачає вчинення особою сукупності послідовних активних дій, зокрема проходження попередньої реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, отримання одноразового ідентифікатора, здійснення входу до відповідної інформаційної системи, ознайомлення з умовами кредитування та вчинення дії з прийняття пропозиції шляхом використання отриманого одноразового ідентифікатора.
Відповідно до поданих позивачем електронних документів, акцепт кредитного договору здійснено із використанням одноразового ідентифікатора Е673, що зафіксовано в інформаційній системі кредитодавця. Отже, для укладення договору недостатнім було лише знання або зазначення певного номера телефону - необхідним було вчинення передбачених процедурою укладення договору активних дій у відповідній інформаційній системі.
При цьому доказів того, що зазначені дії при укладенні кредитного договору фактично вчиняла інша особа, а не відповідач, або що відповідач об`єктивно не могла їх вчинити, суду не надано. Докази того, що указаний номер телефону відповідачу не належить у матеріалах справи відсутні. Так само не надано доказів незаконного використання її персональних даних, одноразового ідентифікатора чи доступу до інформаційної системи кредитодавця іншою особою.
Подані відповідачем виписки з рахунків, відкритих на її ім`я в АТ КБ «ПриватБанк», можуть підтверджувати відсутність зазначеного номера телефону як фінансового номера, пов`язаного з відповідними банківськими рахунками, однак самі по собі не підтверджують того, що відповідач не проходила реєстрацію в інформаційній системі позивача, не отримувала одноразовий ідентифікатор та не вчиняла інших необхідних для укладення договору активних дій.
Таким чином, саме по собі заперечення відповідача щодо належності їй номера телефону, за відсутності інших належних і допустимих доказів, не спростовує поданих позивачем доказів щодо укладення електронного кредитного договору.
Відтак ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 досягнули згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено в електронній формі з використанням електронного підпису.
Такі обставини дають підстави дійти висновку, що кредитний договір відповідає положенням ст. 203, 205, 207 ЦК України.
З огляду на викладене на підставі укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів ст. 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.
Разом із тим сам факт укладення кредитного договору не є безумовним підтвердженням виникнення у позичальника обов`язку повернути кредитні кошти. Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України цей обов`язок виникає після надання кредитодавцем грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Отже, саме факт надання кредиту входить до предмета доказування у даній справі.
Відповідно до ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок доведення факту надання відповідачу кредитних коштів покладається саме на позивача.
На підтвердження виконання своїх зобов`язань позивач подав копію повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення», згідно з яким 01.10.2024 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 3000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 .
При цьому сторона відповідача заперечувала факт отримання грошових коштів та належності карткового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Сам по собі документ, сформований платіжною організацією або іншим учасником платіжної операції, який містить відомості про здійснення переказу на певний номер картки, не є достатнім для безспірного висновку про те, що кошти були фактично зараховані саме відповідачу, якщо належність відповідного платіжного інструменту відповідачу належними доказами не підтверджена.
Верховний Суд в постанові від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 дійшов висновку, що доказами, які можуть підтверджувати наявність кредитної заборгованості боржника перед банком та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.
Разом з тим таких доказів позивач суду не надав.
Отже, із наведеної правової позиції Верховного Суду не випливає, що будь-яке повідомлення про здійснення переказу саме по собі підтверджує факт отримання кредиту позичальником. Навпаки, належність такого доказу має оцінюватися у взаємозв`язку з іншими доказами, які дозволяють встановити особу отримувача коштів та факт їх зарахування на рахунок, що належить саме відповідачу.
Також з інформації АТ «Райффайзен Банк», наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів, встановлено, що банківська картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітована не була.
Суд також бере до уваги подані відповідачем виписки за рахунками, відкритими на її ім`я, з яких не вбачається надходження 01.10.2024 грошових коштів у сумі 3000 грн від позивача. Зазначені виписки самі по собі не підтверджують відсутності надходження коштів на інший платіжний інструмент, однак у сукупності з відповіддю АТ «Райффайзен Банк» та відсутністю інших доказів позивача не дають підстав встановити факт отримання кредиту відповідачем».
Наведене свідчить про недостатність наданих суду доказів для висновку про належність карткового рахунку саме відповідачу.
Інших доказів, як то інформації банку-емітента платіжної картки, виписки про проведення платіжної операції, документів про зарахування коштів на рахунок відповідача, які б достовірно підтверджували факт отримання відповідачем кредитних коштів, позивач суду не надав.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позивачем доведено факт оформлення електронних документів, які містять умови кредитного договору, однак не доведено, що грошові кошти у сумі 3000 грн були фактично надані саме відповідачу.
ІІІ. Висновки суду щодо заявлених вимог
Суд вважає, що позивач не довів належними та достатніми доказами факт виконання кредитором свого основного обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів. За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості встановити факт виникнення у відповідача грошового обов`язку щодо повернення кредиту та сплати процентів.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
IV. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № СЦ00081481 від 24.02.2026.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, сплачений судовий збір слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.
Судовий збір у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок покласти на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Представник відповідача: адвокат Борова Любов Володимирівна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя І. В. Марциновська