Справа № 453/1271/25 Головуючий у 1 інстанції: Ясінський Ю.Є.
Провадження № 22-ц/811/11/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Савуляка Р.В.
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.
секретаря: Іванової О.О.,
без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 13 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивували тим, що 03 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 478483-КС-001 шляхом обміну електронними повідомленнями в порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000 грн на засадах строковості, поворотності та платності, а позичальник повернути кошти та сплатити проценти за користування ними.
Надавши позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на банківську картку позичальника, кредитодавець виконав в повному обсязі свої зобов`язання за кредитним договором № 478483-КС-001 від 03 листопада 2023 року.
В подальшому, 07 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору № 478483-КС-001 від 03 листопада 2023 року, якою строк дії договору продовжено до 19 березня 2025 року.
На виконання умов кредитного договору відповідачка частково сплатила заборгованість в розмірі 7148.79 грн, вчинивши конклюдентні ді, які свідчать про визнання нею укладення договору та наявності заборгованості.
У зв`язку з неналежним виконанням умовкредитного договору № 478483-КС-001 від 03 листопада 2023 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість в розмірі 28725.52 грн, з яких 4500 грн - заборгованість за тілом кредиту та 24225.52 грн - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитними коштами.
З наведених підстав просили стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором № 478483-КС-001 від 03 листопада 2023 року у розмірі 28725.52 грн.
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 13 листопада 2025 рокупозов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 накористь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика»заборгованість за договором про надання кредиту № 478483-КС-001 від 03 листопада 2023 року в розмірі 28725.52 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 накористь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика»сплачений судовий збір в розмірі 2422.40 грн.
Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 13 листопада 2025 рокуоскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували факт передачі ОСОБА_1 коштів за кредитним договором № 478483-КС-001 від 03 листопада 2023 року та наявності заборгованості у заявленому позивачем розмірі.
Нарахування процентів за користування кредитними коштами, які є явно завищені, відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності та перетворюється на непомірний тягар для споживача фінансових послуг.
Наявність у кредитора можливості стягувати надмірні проценти за користування кредитними коштами спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання перетворюється на джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
У кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, а тому зараховані позивачем кошти в сумі 750 грн в рахунок оплати комісії підлягають зарахуванню в рахунок оплати процентів за користування кредитними коштами.
Просить рішення Сколівського районного суду Львівської області від 13 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
13 лютого 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило доводи апеляційної скарги, просило залишити її без задоволення, а рішення Сколівського районного суду Львівської області від 13 листопада 2025 року залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення - 28 вересня 2026 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що 03 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 478483-КС-001 шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (акцепта).
Згідно з п. 2.1 договору про надання кредиту № 478483-КС-001 від 03 листопада 2023 року кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика».
Пунктом 2.3 договору про надання кредиту № 478483-КС-001 від 03 листопада 2023 року передбачено, що строк на який надається кредит: 24 тижні.
Строк дії договору: до 19 квітня 2024 року (п. 2.7 договору про надання кредиту №478483-КС-001 від 03 листопада 2023 року).
Згідно з п. 2.5 договору про надання кредиту № 478483-КС-001 від 03 листопада 2023 року комісія за надання кредиту - 750 грн.
Відповідно до п. 2.4 договору про надання кредиту № 478483-КС-001 від 03 листопада 2023 року стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2.00000000, фіксована, знижена процентна ставка в день 1.14462815, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
В пункті 3.2. договору про надання кредиту № 449886-КС-00 від 18лютого 2022 року передбачено, що протягом строку кредитування проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою вказаною в п. 2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом з урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно з графіком платежів.
Листом від 10 жовтня 2025 року № 20.1.0.0.0/7-251007/94104-БТ Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ).
Випискою по рахунку НОМЕР_2 (карта НОМЕР_1 ) за період з 03 листопада 2023 року по 19 березня 2025 року підтверджується, що 03 листопада 2023 року ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в розмірі 5000 грн на її картковий рахунок.
Отже, за умовами договору про надання кредиту № 478483-КС-001 від 03 листопада 2023 року відповідачка отримала у користування кредитні кошти.
Крім того, вищезазначеною випискою по рахунку підтверджується, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, а також сплачувала кошти на погашення заборгованості за кредитним договором № 478483-КС-001 від 03 листопада 2023 року, сплативши в загальному 7148.79 грн.
07 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання кредиту № 478483-КС-001 від 03 листопада 2023 року, за умовами якої сторони погодили, що станом на 07 лютого 2024 року заборгованість позичальника за кредитним договором становить 7871.50 грн, з яких 5000 грн - сума кредиту та 2871.50 грн - заборгованість за користування кредитом
Додатковою угодою № 1 до договору про надання кредиту № 478483-КС-001 від 03 листопада 2023 року сторони домовилися внести зміни до договору, зокрема, визначили, що кредит надається строком на 72 тижні до 19 березня 2025 року, що є датою повернення кредиту, а також встановили пільгову процентну ставку 0.8584711 % в день у період з 07 лютого 2024 року по 03 квітня 2024 року та фіксовану процентну ставку з 04 квітня 2024 року, що становить 1.14462815% в день.
Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання кредиту № 478483-КС-001 від 03 листопада 2023 року така становить 28725.52 грн., з яких 4500.00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 24225.52 грн - заборгованість за процентами.
При цьому, проценти за користування кредитними коштами нараховані в межах строку кредитного договору та за процентною ставкою, що передбачена його умовами, що свідчить про правомірність їх нарахування.
Крім того, в наданому позивачем розрахунку заборгованості враховано 7148.79 грн, які сплачено відповідачкою на погашення заборгованості.
Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідачка, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження виконання нею зобов`язань за договором про надання кредиту № 478483-КС-001 від 03 листопада 2023 року щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами в повному обсязі та відсутності у неї заборгованості за кредитним договором, чи наявної заборгованості в іншому розмірі.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 накористь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика»заборгованість за договором про надання кредиту № 478483-КС-001 від 03 листопада 2023 року в розмірі 28725.52 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів отримання кредитних коштів спростовуються наявною в матеріалах справи випискою по рахунку, відкритому в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , яка підтверджує отримання кредитних коштів відповідачкою (а.с. 155-169).
Покликання апелянта на необхідність зменшення розміру нарахованих процентів за користування кредитними коштами на підставі п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв`язку з їх несправедливістю, є необґрунтованими, з огляду на те, що пункт 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягає застосуванню, оскільки оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 13 листопада 2025 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Крайник Н.П.
Шандра М.М.