Справа № 574/802/26
Провадження №2-а/574/17/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року м. Буринь
Буринський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Гука Т.Р.,
з участю секретаря судового засідання Божок В.М.,
представника відповідача Каракуц М.Ю. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Сумській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що 28.07.2026 року, близько 10:00 год. вона керувала автомобілем OPEL VECTRA, д.н.з. НОМЕР_1 , та рухалась по вул. Свободи у м. Конотоп. Після проїзду світлофора, в керованому нею автомобілі раптово виникла технічна несправність, що проявилася у різкій втраті потужності двигуна (зникла тяга): замість набору швидкості при натисканні на педаль акселератора, транспортний засіб почав мимовільно сповільнюватися та рухатися сильними ривками. Невдовзі після цього швидкість критично знизилася аж до повної зупинки автомобіля, а двигун самостійно припинив роботу (заглух). ЇЇ неодноразові спроби здійснити повторний запуск двигуна виявилися безуспішними, оскільки стартер не реагував і не прокручувався, що повністю унеможливило будь-який подальший самостійний рух транспортного засобу та призвело до вимушеної зупинки. Оскільки зупинка мала характер вимушеної (технічна несправність), вона одразу виконала вимоги п.9.9 (а) ПДР України та увімкнула аварійну світлову сигналізацію. Усвідомлюючи, що автомобіль не може продовжувати рух, вона викликала евакуатор для транспортування автомобіля на станцію технічного обслуговування (СТО).
Близько 10:30 до її автомобіля під`їхав екіпаж патрульної поліції. Старший сержант поліції Клименко Я.В. повідомив, що її автомобіль знаходиться в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим вона нібито порушила п 8.4 ПДР України. Вона пояснила інспектору, що не здійснювала навмисної зупинки, а здійснила вимушену зупинку через раптову поломку автомобіля та чекає на викликаний евакуатор, а отже не порушує ПДР, оскільки запинка сталася всупереч її волі через об`єктивні обставини, у її діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Незважаючи на її пояснення щодо наявності технічної несправності (вимушеної зупинки), поліцейський безпідставно поставив це під сумнів. В імперативній формі він висунув вимогу завести автомобіль та проїхатии вперед, фактично змушуючи її експлуатувати потенційно несправний транспортний засіб. Виконуючи пряму вказівку працівника поліції, вона здійснила запуск двигуна та зрушила з місця. Автомобіль зміг проїхати лише один-два метри, що жодним чином не спростовує наявності тієї несправності, через яку зупинилася. Здатність автомобіля зрушити з місця не свідчить про безпечність його подальшої експлуатації в умовах дорожнього руху.
Проте, повністю проігнорувавши ці обставини, поліцейський виніс постанову серії ЕНА №7625890 від 28.67.2026 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та наклав штраф у розмірі 340 грн.
Після оформлення постанови, на місце події прибув, викликаний нею евакуатор, який завантажив її несправний автомобіль та доставив його на СТО PitStop (вул. Вирівська 9, м. Конотоп).
Вважає винесену постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, з наступних підстав, а саме: відсутність складу правопорушення (вимушена зупинка), оскільки знак 3.34. «Зупинку заборонено» забороняє навмисну зупинку, проте дія цього знаку не поширюється на випадки вимушеної зупинки, за умови дотримання водієм вимог ПДР щодо позначення транспортного засобу; виконання нею вимог ПДР при вимушеній зупинці, так нею буда ввімкнена аварійна світлова сигналізація, також вона вжила вичерпних заходів для усунення перешкоди, а саме викликала евакуатор; неправомірність вимог поліцейського, так вимога поліцейського здійснювати рух на транспортному засобі для «перевірки» його стану суперечить вимогам п.31 ПДР України, який суворо забороняє експлуатацію ТЗ за наявності технічних несправностей, а здатність автомобіля під час виконання цієї вказівки проїхати 1-2 метри не є доказом його технічної справності і не замінює належної технічної перевірки та не свідчить про відсутність прихованих несправностей, які унеможливлювали подальший рух. Поліцейський безпідставно прирівняв короткочасне зміщення автомобіля з місця до його повної безпечності для дорожнього руху, суб`єктивно проігнорувавши її пояснення про наявність несправності.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати постанову поліцейського Конотопського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області старшого сержанта поліції Клименка Я.В. серія ЕНА №7625890 від 28.07.2026 року, якою її було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч.1 ст.122 КУпАП, судові витрати по справі покласти на відповідача та стягнути з нього на її користь сплачений нею судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 04.09.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
21.09.2026 року від представник відповідача ГУНП в Сумській області Каракуц М.Ю. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона покликається на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, оскільки постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7625890 від 28.07.2026 року прийнята законно та обґрунтовано. Так в ході спілкування з ОСОБА_1 поліцейським було встановлено, що її автомобіль не має несправностей і може здійснювати рух, що зафіксовано на відеозаписі. Крім того, наданий позивачкою акт техогляду автомобіля немає будь-якої юридичної сили, оскільки на ньому відсутній штамп організації. Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази прибуття евакуатора, про який повідомляє ОСОБА_1 .
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, проте разом з позовною заявою подала клопотання, в якому просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача ГУНП в Сумській області Каракуц М.Ю. позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши доводи представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що 28.07.2026 року поліцейським Конотопського РВП ГУНП в Сумській області старшим сержантом поліції Клименком Я.В. винесено постанову серії ЕНА №7625890, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Зі змісту постанови слідує, що 28.07.2026 10:20 м. Конотоп, вул. Свободи гр. Хованова керувала автомобілем марки Опель д.н.з. НОМЕР_2 та здійснила стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34, чим допустила порушення правил 8.4 в ПДР України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306.
Згідно з ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Підпунктом 8 п.8.4 ПДР встановлено, що дорожні знаки поділяються на групи: заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Частина 1 ст.122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення вимог дорожніх знаків , що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.
Згідно ст.251 КУпАП Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Як вбачається із досліджених в судовому засіданні відеозаписів з нагрудного відеореєстратора, після того, як поліцейський підійшов до транспортного засобу OPEL VECTRA, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого знаходилась ОСОБА_1 , поліцейський повідомив останню про порушення нею Правил дорожнього руху, однак яких саме не роз`яснив. Після цього ОСОБА_1 пояснила, що зупинила автомобіль в забороненому місці в зв`язку з його несправністю, оскільки двигун глухне, не має тяги та смикається. В подальшому на прохання поліцейського вона спробувала завести автомобіль, однак двигун з завівся лише з другова разу при значному натисканні на педаль акселератора, а холостих обертах заглух. Крім того, втретє завівши на пропозицію поліцейського автомобіль Хованова Ю.С. проїхала на ньому близько 1 м на великих обертах двигуна.
Таким чином, із вказаних відеозаписів вбачається, що на момент зупинки ОСОБА_1 транспортного засобу він мав очевидні несправності в роботі двигуна.
Разом з тим, відповідно до акту технічного огляду транспортного засобу №1 від 28.07.2026 року автомобіль Opel Vectra B д.н. НОМЕР_1 був доставлений на СТО за допомогою евакуатора, оскільки через виникнення несправності електронної системи керування транспортний засіб перейшов в аварійний режим, на панелі приладів відобразилися повідомлення про несправність, унаслідок чого подальший рух автомобіля своїм ходом був неможливий.
Пунктом 8.4 Правил дорожнього руху України передбачено, що вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
Згідно з п.15.14 Правил дорожнього руху України, у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил.
Відповідно до п. 9.9. "а" Правил дорожнього руху України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі вимушеної зупинки на дорозі.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем були вжиті заходи передбачені п. 15.14 ПДР, а також виконано вимоги п. 9.9-9.11 ПДР, зокрема вмикалися сигнальні аварійні ліхтарі.
Таким чином з огляду на те, що відповідачем не спростовано доводи позивачки про причини вимушеної зупинки транспортного засобу і не доведено наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
Пунктом 1 ч.1 ст.247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позову був сплачений судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог, вказану суму судового збору слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Сумській області.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 9, 14, 72-77, 139, 242-246, 229, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у х в а л и в:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Сумській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7625890 від 28.07.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (код ЄДРПОУ 40108777, вул. Герасима Кондратьєва, 23, м. Суми, 40000) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 28.09.2026 року.
Суддя Т.Р. Гук