ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Одеса Справа № 916/5019/25
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Ярош А.І.,
секретар судового засідання - Полінецька В.С.,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Бернатович О.О. - в порядку самопредставництва;
від відповідача: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту)
на рішення Господарського суду Одеської області
від 09 квітня 2026 року (повний текст складено 20.04.2026)
у справі № 916/5019/25
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС"
про стягнення 2 859 028,06 грн.
суддя суду першої інстанції: Літвінов С.В.
місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 23.09.2026, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2026 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» про стягнення 2859028,06 грн. та витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі Додаткової угоди № 7 до Договору № 3246В-ОДФ-23 про постачання електричної енергії від 30.01.2023 ціну за 1 кВт год електричної енергії було підвищено на 0,3444 грн. Однак таке підвищення не відповідає вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», внаслідок чого за період із вересня по грудень 2023 року відповідачу надмірно сплачено кошти в сумі 2 859 028,06 грн.
У зв`язку з цим позивач, посилаючись на положення частини першої статті 22 Цивільного кодексу України, вважає, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача зазначеної суми.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.04.2026 у справі №916/5019/25 (суддя Літвінов С.В.) в задоволені позову Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» про стягнення 2859028,06 грн - відмовлено повністю. Судові витрати по сплаті судового збору покладено на позивача.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що сплачені позивачем кошти у розмірі 2 859 028,06 грн. не можуть вважатися безпідставно набутими відповідачем, оскільки їх сплата була здійснена на виконання чинної Додаткової угоди № 7 від 30.08.2023, якою сторони погодили збільшення ціни електричної енергії на 0,3444 грн. за 1 кВт год.
При цьому Додаткова угода № 7 у встановленому законом порядку недійсною не визнавалася, а вимога про визнання її недійсною позивачем у межах цієї справи не заявлялася. Відтак, з огляду на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, зазначена додаткова угода є чинною та обов`язковою для сторін.
Сам по собі акт ревізії Державної аудиторської служби України, яким встановлено порушення порядку зміни ціни за договором та визначено суму втрат у розмірі 2 859 028,06 грн., не припиняє та не скасовує правову підставу, на якій відповідач отримав відповідні кошти. У зв`язку з цим суд встановив, що правова підстава для набуття відповідачем спірної суми не відпала, а тому відсутні підстави для її повернення. З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ДП «Адміністрація морських портів України» про стягнення 2 859 028,06 грн. - слід відмовити.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду першої інстанції, 08.05.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) з апеляційною скаргою, з якої вбачається, що апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2026 у справі №916/5019/25 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) стосовно стягнення у розмірі 2859028,06 грн. задовольнити у повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на наступні обставини:
-на момент укладання Додаткової угоди № 7 до Договору 31.08.2023 Товариством було штучно завищено ціну за одиницю електричної енергії з 4,14734 грн. до 4,98922 грн., тобто на 20,3 %, відповідно до наданого скаржником розрахунку в апеляційній скарзі;
- Товариством обрано один із найважчих індексів РДН та середньозважених цін за червень 2024 року, чим і порушено п.19 особливостей та умови укладеного договору - збільшено ціну за одиницю товару електричної енергії на більш ніж на 10 %;
- судом першої інстанції порушено вимоги ст.209, 210 Господарсько-процесуального кодексу України щодо повноти з`ясування обставин справи, ч.2,5 ст.236 Господарсько-процесуального кодексу України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, а також частини 4 ст.238 Господарсько-процесуального кодексу України щодо належної оцінки доказів, при цьому суд не врахував правову природу діяльності Державної аудиторської служби України як органу, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю та забезпечує ефективне, повне і цільове використання бюджетних коштів;
- причинний зв`язок між діями відповідача та заподіяними збитками є прямим і безпосереднім, оскільки саме внаслідок необґрунтованого підвищення ціни, позивач був змушений сплатити вартість електричної енергії у більшому розмірі, ніж це передбачалося належним виконанням договірних зобов`язань, тому саме на відповідача покладається обов`язок доведення відсутності своєї вини, тоді як матеріалами справи підтверджується наявність усіх необхідних умов для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 08.05.2026, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) на рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2026 у справі №916/5019/25 та призначено її розгляд на 23.09.2026 о 12:00 год. Також даною ухвалою продовжено розгляд апеляційної скарги ДП «АМПУ» на розумний строк та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
19.06.2026 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" просило апеляційну скаргу ДП «АМПУ» залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 09.04.2026 у справі №916/5019/25 залишити без змін. Також зазначено, що апеляційній розгляд даної справи здійснювати за участі представника відповідача.
У відзиві представник ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» посилається на наступні обставини:
- додаткова угода № 7 від 31.08.2023 не суперечить вимогам підпункту 2 пункту 19 особливостей здійснення публічних закупівель, товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178 та відповідає п.3.5 та підпункту 5.3.1 пункту 5.3 Договору, укладена у зв`язку з коливанням ціни на ринку електричної енергії у бік збільшення, що підтверджується відповідною довідкою ТПП, яка наявна в матеріалах справи та такий порядок зміни ціни встановлений у Договорі про закупівлю;
- у конкретних правовідносинах, зокрема щодо визнання нікчемних додаткових угод у сфері публічних закупівель, як таких, що суперечить п.2 ч.5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та стягнення з постачальника грошових коштів, на підставі ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України, добросовісність споживача, по суті, становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є постачальник.
Також у відзиві зазначено, що саме позивачем - було допущено порушення принципу добросовісності, оскільки саме позивач добровільно прийняв пропозицію, підписав додаткову угоду, спожив електричну енергію у повному обсязі за погодженою ціною.
21.09.2026 від представника ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення щодо прийняття Верховною Радою України нового Закону України «Про публічні закупівлі» від 27.05.2026 № 4888-ІХ у справі № 916/5019/25, відповідно до яких представник просив прийняти дані письмові пояснення у справі.
У зазначених поясненнях представник відповідача зазначає, що 27.05.2026 Верховною Радою України нового Закону України «Про публічні закупівлі» від 27.05.2026 № 4888-ІХ. Відповідно до п.1 розділу ХIV «Прикінцеві та перехідні положення» зазначений Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через дев`ять місяців з дня набрання чинності, крім окремих положень.
Одним із таких положень є пункт 7 розділу ХIV, який набрав чинності одночасно із Законом. Саме цим пунктом законодавець встановив спеціальне правило застосування нової редакції п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VІІ. Так, п.7 розділу ХIV Закону № 4888-ІХ прямо передбачено, що положення п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» у новій редакції застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, які виникли з дня набрання чинності Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VІІ.
Представником відповідача зазначено, що законодавець прямо визначив, що саме редакція п.2 ч.5 ст.41 повинна застосовуватися до всіх правовідносин, які виникли протягом дії Закону № 922-VІІ. При цьому, як зазначає представник відповідача, нова редакція п.2 ч.5 ст.41 Закону України № 922-VІІ прямо передбачає: «Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін)».
За таких обставин, за твердженням представника, апеляційний господарський суд не може залишити поза увагою зазначену законодавчу норму, оскільки вона безпосередньо стосується предмету спору та містить пряму вказівку законодавця щодо застосування п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VІІ до всіх правовідносин, які виникли протягом дії вказаного Закону.
Розглянувши письмові пояснення представника ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС», які надійшли до суду 21.09.2026, колегія суддів зазначає, що саме по собі посилання на зміну законодавчого регулювання порядку збільшення ціни за одиницю товару не є достатнім для висновку про правомірність спірної зміни умов договору та не спростовує автоматично висновків місцевого господарського суду.
Оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області ухвалено 09.04.2026, тобто до прийняття Закону України від 27.05.2026 № 4888-IX. Відтак суд першої інстанції об`єктивно не міг врахувати положення цього Закону під час вирішення спору. Водночас зазначена обставина сама по собі не виключає необхідності оцінки судом апеляційної інстанції змісту відповідних законодавчих змін, порядку набрання ними чинності та їх застосовності до спірних правовідносин.
Наведене відповідачем положення щодо застосування десяти відсоткового обмеження до кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару стосується визначення допустимих меж такого збільшення. Проте з його змісту не випливає безумовна правомірність будь-яких змін ціни або звільнення сторони від необхідності обґрунтувати дотримання інших установлених законом умов внесення змін до договору.
Таким чином, посилання відповідача на зазначені законодавчі зміни підлягає оцінці у взаємозв`язку з підставами заявленого позову, обставинами укладення договору та наявними у справі доказами. Саме по собі таке посилання не може бути прийняте колегією суддів як достатнє обґрунтування правомірності спірного підвищення ціни.
17.09.2026 від представника ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» надійшло до суду клопотання про участь у судовому засіданні у справі № 916/5019/25 представника товариства в режимі відео конференції, забезпечити представнику -адвокату Серебряник О.О. проведення судового засідання у справі № 916/5019/25, яке призначено на 23.09.2026 о 12:00 в режимі відеоконференції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 задоволено клопотання представника ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» - Серебряник О.О. щодо її участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв`язку «EasyCon». Вирішено здійснювати розгляд справи №916/5019/25 в режимі відеоконференції.
Однак, представник відповідача у судове засідання не з`явився; на відеозв`язок із судом не вийшов, участі представника в судовому засіданні в приміщенні суду позивач також не забезпечив. Водночас, представник ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» у телефонному режимі повідомив секретаря судового засідання про неможливість під`єднатись до відеоконференції через відсутність інтернетзв`язку.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Частиною 5 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо, несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Беручи до уваги положення ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС».
У судовому засіданні 23.09.2026, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник позивача Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) підтримав свою правову позицію, просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні 23.09.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
З огляду на матеріали справи вбачається, що 30.01.2023 року між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії ДП «АМПУ» (адміністрація Одеського морського порту), надалі - Позивач, Адміністрація або Споживач, та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС», надалі - Відповідач, Товариство або Постачальник, було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 3246-В-ОДФ-23 (далі - Договір).
Згідно з пунктом 2.5 Договору Постачальник зобов`язався здійснювати продаж Споживачу електричної енергії за кодом ДК 021:2015 09310000-5 «Електрична енергія» для забезпечення потреб його електроустановок, тоді як на Споживача покладався обов`язок оплачувати вартість фактично придбаної та використаної електричної енергії.
Пунктом 5.2 Договору сторони погодили його загальну вартість у розмірі 73 408 443,99 грн. без ПДВ. Сума ПДВ становила 14 681 688,80 грн., а загальна вартість Договору з урахуванням ПДВ - 88 090 132,79 грн.
Відповідно до пункту 5.3 Договору вартість одиниці товару визначена у специфікації, що є Додатком 2 до Договору. Ціна 1 кВт год електричної енергії становила 4,53999999503 грн без ПДВ.
Листом від 21.08.2023 № 169/01 ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» повідомило Адміністрацію про намір змінити з 01.09.2023 ціну електричної енергії, передбачену Договором. Разом із зазначеним листом Постачальником було надано комерційну пропозицію із зазначенням складових формування нової ціни та проект відповідної додаткової угоди.
Зі змісту листа Постачальника та доданої до нього довідки Харківської торгово-промислової палати від 21.08.2023 № 794-2/23 вбачається, що визначений у ній показник коливання вартості електричної енергії становив +25,95%.
31 серпня 2023 року сторони уклали Додаткову угоду № 7 до Договору № 3246-В-ОДФ-23 від 30.01.2023, відповідно до якої в період із вересня по грудень 2023 року вартість 1 кВт год електричної енергії без урахування ПДВ була збільшена на 0,3444 грн.
Упродовж вересня - грудня 2023 року Адміністрацією було спожито загалом 9 998567,00 кВт год електричної енергії. Факт та обсяг її споживання підтверджуються підписаними сторонами актами приймання-передачі електричної енергії від 30.09.2023, 31.10.2023, 30.11.2023 та 31.12.2023. Проведення розрахунків за поставлену електричну енергію підтверджується відповідними платіжними інструкціями від 22.09.2024 № 1071, 27.10.2023 № 1255, 20.10.2023 № 1222, 24.11.2023 № 1404, 27.12.2023 № 1623, а також від 25.01.2024 № 194 та № 204.
На виконання пункту 3.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на II квартал 2025 року Держаудитслужбою було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Адміністрація морських портів України» за період з 01.07.2021 по 31.12.2024.
За результатами проведеного контрольного заходу складено акт ревізії від 04.07.2025 № 000500-21/40, а на адресу ДП «АМПУ» направлено вимогу Державної аудиторської служби України від 22.08.2025 № 000500-14/10542 2025.
За висновками ревізії, при внесенні змін до Договору сторонами не було дотримано вимог підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів із дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.
Зокрема, аудиторами встановлено, що внаслідок укладення Додаткової угоди № 7 від 31.08.2023 до Договору від 30.01.2023 № 3246-В-ОДФ-23 ціну 1 кВт год електричної енергії без ПДВ було збільшено на 0,3444 грн. На думку Держаудитслужби, це призвело до завищення вартості електричної енергії, спожитої Одеською філією ДП «АМПУ» протягом вересня - грудня 2023 року та оплаченої нею в повному обсязі.
За результатами ревізії розмір відповідних втрат фінансових ресурсів Одеської філії ДП «АМПУ» визначено в сумі 2 859 028,06 грн. Зазначену суму розраховано за формулою: 6 917 896 кВт год Ч 0,3444 грн. Ч 1,2 = 2 859 028,06 грн.
В акті ревізії також відображено, що підставами для укладення Додаткової угоди № 7 від 31.08.2023 були лист ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» від 21.08.2023 № 169/01 та долучена до нього цінова довідка Харківської торгово-промислової палати від 21.08.2023 № 794-2/23. У цій довідці наведено порівняння середньозваженої вартості електричної енергії на ринку «на добу наперед» (РДН) станом на 21.07.2023 та 21.08.2023.
Разом із тим Держаудитслужба дійшла висновку, що зазначена довідка Харківської торгово-промислової палати не є належним документальним підтвердженням коливання ринкової ціни електричної енергії на РДН ОЕС України ані від дати укладення основного Договору, ані від моменту внесення до нього відповідних змін.
Такий висновок аудитори обґрунтували тим, що в довідці порівнювалися показники цін за 21.07.2023 та 21.08.2023. При цьому, враховуючи особливості функціонування ринку електричної енергії «на добу наперед», для якого характерна щоденна зміна вартості електроенергії як у напрямку її збільшення, так і зменшення, зіставлення показників лише за вказані дати, на думку аудиторів, не дозволяє належним чином встановити фактичний відсоток коливання ціни від моменту укладення Договору або внесення до нього попередніх змін.
У зв`язку із цим Держаудитслужба вважала, що цінова довідка від 21.08.2023 № 794-2/23 не може розглядатися як належне підтвердження наявності передбачених підпунктом 2 пункту 19 Особливостей підстав для відповідної зміни ціни електричної енергії.
Посилаючись на встановлені під час ревізії обставини, Позивач зазначає, що збільшення ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» вартості електричної енергії було здійснено без належних правових підстав. Внаслідок застосування збільшеної ціни Одеською філією ДП «АМПУ», за твердженням Позивача, було надмірно сплачено Постачальнику 2 859 028,06 грн. з ПДВ.
На переконання Позивача, зазначені кошти є надмірно сплаченими та підлягають поверненню ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» на користь ДП «Адміністрація морських портів України».
З огляду на наведені обставини Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії ДП «АМПУ» (адміністрації Одеського морського порту) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» про стягнення 2 859 028,06 грн.
Дослідивши апеляційну скаргу в межах її доводів, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Насамперед, судова колегія звертає увагу на те, що враховуючи межі апеляційного оскарження та положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення суду першої інстанції лише в оскаржуваній частині та в межах доводів апеляційної скарги.
Суд зазначає, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів. За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а згідно зі статтею 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом звернення до суду (частина перша статті 16 ЦК України) і полягає у державно-владній діяльності, спрямованій на відновлення порушеного права, припинення правопорушення та мінімізацію негативних наслідків його вчинення.
Позивач самостійно визначає підстави та обґрунтовує, у чому полягає порушення його прав, тоді як суд перевіряє наведені доводи та встановлює наявність чи відсутність підстав для судового захисту. При цьому ефективність обраного способу захисту оцінюється з урахуванням змісту порушеного права та характеру спірних правовідносин.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій анаслідок порушення її цивільного права завдано збитків, має право на їх відшкодування. До реальних збитків закон відносить, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, здійснені або такі, що мають бути здійснені особою для відновлення порушеного права. Упущеною вигодою є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Частиною першою статті 623 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який порушив зобов`язання, відшкодувати кредиторові завдані цим порушенням збитки.
Отже, застосування такого заходу цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, передбачає встановлення сукупності необхідних елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи; наявності у потерпілої сторони збитків; безпосереднього причинного зв`язку між протиправною поведінкою та відповідними збитками; вини особи, яка допустила порушення.
При цьому обов`язковою умовою покладення відповідальності у вигляді відшкодування збитків є доведеність усіх наведених складових у їх сукупності. Відсутність або недоведеність хоча б одного із зазначених елементів виключає правові підстави для застосування такої міри відповідальності.
За змістом частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, відповідає за таке порушення за наявності її вини у формі умислу або необережності, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, саме по собі понесення особою певних витрат або здійснення платежу не є достатньою підставою для кваліфікації відповідної суми як збитків. Для її стягнення необхідно встановити, зокрема, неправомірність поведінки контрагента та безпосередній причинний зв`язок між такою поведінкою і майновими втратами позивача.
Оцінюючи спірні правовідносини з урахуванням наведених положень законодавства, колегія суддів враховує, що 30.01.2023 між ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії ДП «АМПУ» та ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 3246-В-ОДФ-23.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтями 6 та 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в його укладенні, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, а також засад розумності та справедливості.
За приписами статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а її зміна після виконання договору не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Проаналізувавши зміст договору № 3246-В-ОДФ-23 та додатків до нього, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що сторони погодили істотні умови відповідних договірних правовідносин, у тому числі предмет постачання, його ціну, порядок постачання електричної енергії та проведення розрахунків.
Матеріалами справи підтверджується, що 31.08.2023 сторонами укладено Додаткову угоду № 7 до зазначеного Договору, якою було змінено ціну електричної енергії на погоджених сторонами умовах.
При цьому матеріали справи не містять доказів визнання Договору або Додаткової угоди № 7 недійсними у встановленому законом порядку, їх розірвання чи припинення. Не встановлено також обставин, які б свідчили про те, що на час здійснення спірних платежів відповідні договірні умови не породжували для сторін правових наслідків.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь іншої сторони певну дію, зокрема передати майно, надати послугу або сплатити кошти, а кредитор має право вимагати виконання відповідного обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом, а саме зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до його умов та вимог законодавства.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, протягом вересня - грудня 2023 року Адміністрацією було спожито 9 998 567,00 кВт год електричної енергії. Факт поставки та прийняття електричної енергії підтверджується актами приймання-передачі від 30.09.2023, 31.10.2023, 30.11.2023 та 31.12.2023, підписаними сторонами без зауважень щодо обсягу поставленої електричної енергії.
Розрахунки за поставлену електричну енергію здійснювалися на підставі погоджених сторонами договірних умов, що підтверджується наявними у справі платіжними документами.
Таким чином, спірна сума була сплачена позивачем у межах виконання договірних зобов`язань та на підставі погодженої сторонами ціни електричної енергії.
Водночас підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення 2859028,06 грн. є результат проведеної Державною аудиторською службою України ревізії, яка оформлена Актом від 04.07.2025 № 000500-21/40.
Позивач зазначає, що Адміністрації завдані збитки, внаслідок безпідставного збільшення вартості електричної енергії.
Для задоволення саме такої вимоги, Позивач повинен довести передбачені законом умови застосування відповідного способу цивільно-правового захисту, зокрема наявність протиправної поведінки відповідача, збитків у заявленому розмірі та безпосереднього причинного зв`язку між поведінкою відповідача і такими збитками.
Колегія суддів звертає увагу, що зміна ціни електричної енергії у спірних правовідносинах відбулася не внаслідок односторонніх дій ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС», а шляхом укладення сторонами Додаткової угоди № 7 від 31.08.2023.
Отже, відповідна зміна договірної ціни була результатом погодженого волевиявлення обох сторін правочину, в тому числі самого позивача.
Матеріали справи не свідчать про те, що під час укладення Додаткової угоди № 7 позивач заявляв заперечення щодо запропонованої Постачальником ціни, відмовлявся від її погодження або зазначав про відсутність передбачених законодавством підстав для внесення відповідних змін до Договору.
Навпаки, Додаткова угода № 7 була підписана уповноваженими представниками сторін, після чого правовідносини сторін фактично здійснювалися з урахуванням погоджених нею умов.
Поставлена протягом вересня - грудня 2023 року електрична енергія була прийнята Споживачем, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі. Вартість отриманої електричної енергії була оплачена позивачем відповідно до погоджених сторонами умов.
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що під час виконання Договору позивач ставив під сумнів чинність Додаткової угоди № 7, заявляв вимоги щодо незастосування встановленої нею ціни або вчиняв передбачені Договором дії, спрямовані на перегляд відповідної ціни.
Колегія суддів враховує, що згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а зміна ціни після виконання договору не допускається.
Отже, подальше встановлення контролюючим органом обставин, які, на його думку, свідчать про порушення законодавства про публічні закупівлі під час погодження сторонами зміни ціни, саме по собі не трансформує частину здійсненої на виконання Договору оплати у збитки та не породжує автоматичного обов`язку Постачальника повернути таку суму Споживачу.
Водночас колегія суддів не ототожнює чинність правочину з безумовною правомірністю будь-яких змін до договору про публічну закупівлю. Сам факт підписання сторонами додаткової угоди не усуває необхідності дотримання імперативних вимог законодавства, якими регламентовано можливість зміни істотних умов договору про закупівлю.
Щодо довідки Харківської торгово-промислової палати від 21.08.2023 № 794-2/23 колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у вказаній довідці здійснено порівняння середньозважених цін на електричну енергію на ринку «на добу наперед» станом на 21.07.2023 та 21.08.2023, за результатами якого визначено відповідний показник зміни ціни.
Держаудитслужба в акті ревізії дійшла висновку про неналежність цієї довідки як документального підтвердження коливання ринкової ціни електричної енергії, посилаючись на обрані для порівняння періоди та специфіку формування ціни на ринку електричної енергії.
Разом із тим така оцінка контролюючого органу є одним із доказових елементів у справі та не має для господарського суду заздалегідь установленої сили.
Саме суд, розглядаючи конкретний господарський спір, зобов`язаний надати оцінку відповідному доказу з точки зору його належності, допустимості, достовірності та достатності у сукупності з іншими матеріалами справи.
При цьому навіть висновку про недостатність довідки Харківської торгово-промислової палати для підтвердження передбачених підпунктом 2 пункту 19 Особливостей № 1178 умов зміни ціни не є самодостатньою підставою для висновку про наявність у діях відповідача всіх елементів цивільного правопорушення та виникнення в нього обов`язку відшкодувати позивачу 2 859 028,06 грн. саме як збитки.
Колегія суддів також враховує, що розрахунок заявленої до стягнення суми здійснено виходячи з різниці між ціною електричної енергії до та після укладення Додаткової угоди № 7, помноженої на відповідний обсяг споживання та ПДВ.
Такий арифметичний розрахунок сам по собі визначає лише різницю між платежами, здійсненими за різними ціновими показниками, однак не підтверджує автоматично юридичну природу цієї різниці саме як збитків.
Для визнання відповідної суми збитками необхідно встановити, що її сплата стала безпосереднім наслідком протиправної винної поведінки відповідача.
Натомість матеріалами справи підтверджується, що зміна ціни була оформлена двосторонньою Додатковою угодою № 7, підписаною як Постачальником, так і Споживачем, після чого сторони виконували Договір відповідно до погоджених умов.
Отже, сам факт здійснення позивачем оплати відповідно до погодженої ним же договірної ціни не є достатнім для висновку про те, що відповідні витрати були спричинені виключно неправомірними діями відповідача.
За таких обставин колегія суддів не вбачає достатніх підстав для встановлення безпосереднього причинного зв`язку між поведінкою ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» та заявленими позивачем збитками у розмірі 2 859 028,06 грн.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії ДП «АМПУ», колегія суддів зазначає таке.
Основні доводи апелянта зводяться до того, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам укладення Додаткової угоди № 7 від 31.08.2023, не врахував встановленого Державною аудиторською службою України порушення порядку зміни ціни електричної енергії, а також помилково не встановив наявності причинного зв`язку між діями відповідача та заявленими позивачем збитками.
Проте колегія суддів не вбачає підстав погодитися із зазначеними доводами з огляду на таке. Насамперед щодо твердження апелянта про штучне та необґрунтоване збільшення ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» ціни електричної енергії колегія суддів зазначає, що зміна ціни у спірних правовідносинах відбулася не внаслідок односторонніх дій Постачальника, а шляхом укладення сторонами Додаткової угоди № 7 від 31.08.2023 до Договору № 3246-В-ОДФ-23.
Отже, твердження апелянта про те, що саме відповідач одноосібно збільшив ціну електричної енергії, не відповідає встановленим обставинам справи, оскільки відповідна зміна ціни була оформлена двостороннім правочином, підписаним як Постачальником, так і Споживачем.
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що волевиявлення позивача під час укладення Додаткової угоди № 7 було невільним або не відповідало його внутрішній волі.
Щодо посилання апелянта на збільшення ціни за одиницю електричної енергії з 4,14734 грн до 4,98922 грн, тобто, за його розрахунком, на 20,3 %, колегія суддів звертає увагу, що саме по собі наведення такого арифметичного співвідношення не є достатнім для висновку про виникнення у позивача збитків у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.
Для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідним є встановлення не лише певної різниці між ціновими показниками, а всієї сукупності елементів складу цивільного правопорушення.
Водночас колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на те, що відповідачем було обрано «один із найвищих індексів РДН та середньозважених цін за червень 2024 року», оскільки спірна Додаткова угода № 7 укладена 31.08.2023 та стосувалася ціни електричної енергії у вересні - грудні 2023 року.
За таких обставин цінові показники за червень 2024 року хронологічно не могли бути використані сторонами під час укладення Додаткової угоди № 7 у серпні 2023 року. Тому відповідний аргумент апеляційної скарги сам по собі не підтверджує неправомірність дій відповідача при укладенні спірної додаткової угоди.
Щодо посилання скаржника на порушення вимог законодавства про публічні закупівлі колегія суддів виходить із такого.
Спірні правовідносини щодо зміни істотних умов договору виникли в період дії Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.
Тому при оцінці правомірності внесення змін до договору необхідно виходити з нормативного регулювання, чинного на момент укладення відповідної додаткової угоди.
Разом із тим предметом цього спору є не самостійна вимога щодо правових наслідків недійсності Додаткової угоди № 7, а вимога про стягнення з відповідача 2 859 028,06 грн, яку позивач кваліфікував як збитки та обґрунтував положеннями статті 22 ЦК України.
Отже, посилання апелянта на те, що саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини, не спростовує висновків місцевого господарського суду щодо недоведеності інших необхідних передумов для стягнення заявленої суми як збитків.
Щодо причинного зв`язку колегія суддів зазначає, що він як обов`язковий елемент цивільного правопорушення має бути безпосереднім, тобто збитки повинні виступати об`єктивним та закономірним наслідком саме протиправної поведінки відповідача.
Натомість у спірних правовідносинах зміна ціни електричної енергії була оформлена Додатковою угодою № 7, укладеною за взаємною згодою обох сторін. Позивач погодив відповідні умови, прийняв поставлену електричну енергію та здійснив оплату відповідно до погодженої ціни.
Тому твердження апелянта про те, що позивач був «змушений» сплачувати електричну енергію за збільшеною ціною виключно внаслідок дій відповідача, не узгоджується з установленими у справі фактичними обставинами.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач в односторонньому порядку змінив договірну ціну або стягнув із позивача кошти поза межами погоджених сторонами умов.
Таким чином, саме по собі здійснення позивачем оплати відповідно до підписаної ним Додаткової угоди № 7 не доводить наявності прямого причинного зв`язку між поведінкою відповідача та заявленими позивачем збитками.
Окремо колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що визначена ним різниця у вартості електричної енергії автоматично становить реальні збитки у розумінні статті 22 ЦК України.
Заявлена до стягнення сума 2 859 028,06 грн. фактично розрахована як різниця між вартістю електричної енергії за різними ціновими показниками.
Щодо доводів апелянта стосовно неврахування судом першої інстанції правової природи та повноважень Державної аудиторської служби України, колегія суддів зазначає наступне.
Держаудитслужба є уповноваженим органом державного фінансового контролю, наділеним законодавством відповідними повноваженнями щодо здійснення контрольних заходів, виявлення порушень та визначення розміру збитків, завданих державі або підконтрольній установі.
Водночас наявність у Держаудитслужби таких повноважень не означає, що викладені в акті ревізії висновки мають для господарського суду наперед установлену доказову силу.
Акт ревізії є носієм доказової інформації про обставини, встановлені контролюючим органом під час здійснення державного фінансового контролю, та підлягає оцінці судом поряд з іншими доказами у справі.
Висновки контролюючого органу щодо порушення законодавства та визначеного ним розміру фінансових втрат не замінюють судового встановлення обставин, які відповідно до норм матеріального права є необхідними для застосування цивільно-правової відповідальності до контрагента підконтрольної установи.
Тому посилання апелянта на спеціальний статус Держаудитслужби не спростовує висновку місцевого господарського суду про необхідність самостійного доведення позивачем підстав для стягнення з відповідача 2 859 028,06 грн.
Акт ревізії сам по собі не змінює та не припиняє договірних правовідносин між позивачем і відповідачем та не створює безпосереднього цивільно-правового обов`язку відповідача сплатити позивачу визначену контролюючим органом суму.
Відтак доводи апеляційної скарги про те, що місцевий господарський суд фактично проігнорував результати ревізії, колегія суддів вважає необґрунтованими. Суд першої інстанції надав відповідному доказу правову оцінку, проте не визнав його достатнім для підтвердження всієї сукупності обставин, необхідних для задоволення заявленого позову.
Щодо посилання апелянта на порушення судом першої інстанції статей 209, 210, 236 та 238 Господарсько-процесуального кодексу України колегія суддів зазначає, що саме лише незадоволення сторони результатом оцінки доказів судом не свідчить про порушення судом норм процесуального права.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий господарський суд встановив характер спірних правовідносин, дослідив умови Договору та Додаткової угоди № 7, обставини постачання та оплати електричної енергії, надав оцінку акту ревізії Держаудитслужби та визначив правову природу заявленої до стягнення суми.
Наведені апелянтом аргументи не свідчать про те, що суд першої інстанції не дослідив докази, які мають істотне значення для вирішення спору, або залишив без оцінки обставини, які могли б призвести до іншого результату розгляду справи.
В межах цього спору позивач обрав спосіб захисту у вигляді відшкодування збитків на підставі статті 22 Цивільного кодексу України, а тому повинен був довести сукупність юридичних фактів, необхідних саме для застосування такого способу захисту.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновку про недоведеність такої сукупності.
Окремо щодо посилання місцевого господарського суду на презумпцію правомірності Додаткової угоди № 7 колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Водночас сама по собі презумпція правомірності правочину не виключає перевірки судом відповідності його умов імперативним приписам законодавства, якщо це необхідно для правильного вирішення спору.
Тому висновок суду першої інстанції про відсутність рішення щодо визнання Додаткової угоди № 7 недійсною не може бути єдиною та самодостатньою підставою для відмови у позові.
Твердження апелянта щодо неправомірності збільшення ціни, визначеного Держаудитслужбою розміру фінансових втрат, наявності прямого причинного зв`язку та вини відповідача не підтверджують у своїй сукупності наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для задоволення заявленої вимоги.
Доводи щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права також не знайшли свого підтвердження та не свідчать про наявність таких порушень, які відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії ДП «АМПУ» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2026 у справі №916/5019/25 залишається без змін.
У зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2026 у справі №916/5019/25 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови складений та підписаний 28.09.2026.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Ярош А.І.