Постанова № 140125901 у справі № 911/84/26 від 28.09.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р. Справа № 911/84/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Горбасенка П.В.

суддів: Колесника Р.М.

Сковородіної О.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Еліт Строй»

на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2026 (повний текст складено та підписано 19.06.2026) у справі № 911/84/26 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Зубр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Еліт Строй»

про стягнення 83 299, 00 грн

УСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Бориспільської районної ради «Зубр» (далі - КП Бориспільської райради «Зубр» / позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Еліт Строй» (далі - ТОВ «ІБК «Еліт Строй» / відповідач) про стягнення 83 299, 00 грн, з яких: 58 146, 03 грн основного боргу та 25 152, 97 грн пені.

В обґрунтування позовних вимог КП Бориспільської райради «Зубр» посилається на обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення), що є спільною власністю територіальних громад сіл Бориспільського району, № 141-17 від 11.04.2017 в частині своєчасної та повної сплати орендної плати за користування нежитловим приміщенням площею 25 кв. м, розміщеним на фасаді 4-х поверхової будівлі будинку побуту, за адресою: 08300, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-В у період з червня 2020 року по жовтень 2025 року.

Господарський суд Київської області ухвалою від 09.02.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 911/84/26, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та встановив строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

Господарський суд Київської області рішенням від 19.06.2026 у справі № 911/84/26 задовольнив позовні вимоги повністю, стягнув з ТОВ «ІБК «Еліт Строй» на користь КП Бориспільської райради «Зубр» 58 146, 03 грн основного боргу, 25 152, 97 грн пені та 3 028, 00 грн витрат по сплаті судового збору.

Суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що укладений між сторонами договір оренди нерухомого майна № 141-17 від 11.04.2017 (далі - спірний договір) не припинив свою дію 11.04.2018, оскільки орендні правовідносини між сторонами були продовжені, зокрема, на підставі додаткової угоди № 1 від 26.09.2019, якою строк дії договору встановлено до 26.08.2022.

Врахувавши, що закінчення строку дії спірного договору припало на період дії воєнного стану, місцевий господарський суд дійшов висновку про його автоматичне продовження відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану». В контексті наведеного Господарський суд Київської області послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.10.2024 у справі № 920/910/23.

Суд першої інстанції також встановив, що відповідач фактично користувався орендованим майном у спірний період, що, на переконання суду, підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, у тому числі здійсненням ТОВ «ІБК «Еліт Строй» орендних платежів із зазначенням у призначенні платежу спірного договору та відповідних місяців оренди. Наданий відповідачем акт передачі-приймання від 12.04.2018 місцевий господарський суд не визнав достатнім доказом припинення орендних правовідносин, врахувавши подальше оформлення сторонами їх продовження та здійснення ТОВ «ІБК «Еліт Строй» орендних платежів.

З огляду на те, що доказів повної сплати орендної плати відповідач не надав, Господарський суд Київської області визнав доведеною заборгованість за період з червня 2020 року по жовтень 2025 року в розмірі 58 146, 03 грн.

В розрізі ж заявленої до стягнення пені місцевий господарський суд виходив з того, що пунктом 3.5 спірного договору сторони встановили можливість її нарахування до дня оплати заборгованості, тобто погодили інший період нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, Господарський суд Київської області визнав його арифметично правильним та стягнув 25 152, 97 грн пені.

Відхиляючи заяву відповідача про застосування позовної давності, суд першої інстанції врахував продовження строків позовної давності на період карантину відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також зупинення їх перебігу на період дії воєнного стану відповідно до пункту 19 цього розділу до виключення зазначеного пункту Законом України № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025. Враховуючи наведене та звернення позивача з позовом 31.12.2025, місцевий господарський виснував, що позовна давність щодо заявлених вимог не спливла.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду, ТОВ «ІБК «Еліт Строй» (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2026 у справі № 911/84/26 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги скаржник посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Насамперед ТОВ «ІБК «Еліт Строй» не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо існування між сторонами орендних правовідносин у спірний період, наголошуючи, що після закінчення строку дії спірного договору орендоване майно було повернуто позивачу за підписаним обома сторонами актом передачі-приймання від 12.04.2018. За твердженнями відповідача, вказаний акт відповідно до умов спірного договору та статті 785 Цивільного кодексу України підтверджує припинення користування об`єктом оренди, натомість суд першої інстанції не надав цьому доказу належної правової оцінки. Крім того апелянт покликається на лист позивача від 12.03.2018, зміст якого, на його думку, підтверджує волевиявлення останнього щодо припинення спірного договору.

В контексті наведеного відповідач заперечує можливість продовження припинених у 2018 році орендних правовідносин шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 26.09.2019, зазначаючи, що після повернення об`єкта оренди виникнення нових орендних правовідносин щодо комунального майна потребувало дотримання встановленої законом процедури та повторної передачі майна орендарю. До того ж скаржник звертає увагу на те, що у тексті вказаної додаткової угоди міститься посилання на договір оренди № 141-17 від 22.11.2013, тоді як спірний договір укладено 11.04.2017.

ТОВ «ІБК «Еліт Строй» також стверджує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повторної передачі відповідачу об`єкта оренди після його повернення 12.04.2018 та фактичного користування ним майном у заявлений позивачем період з червня 2020 року по жовтень 2025 року. На переконання скаржника, листування сторін, рішення конкурсної комісії, виставлення рахунків та здійснення окремих платежів не є достатніми доказами фактичного користування майном протягом усього спірного періоду. Зі свого боку відповідач посилається на розміщення позивачем відповідного об`єкта на електронних аукціонах у 2021 та 2025 роках як на обставину, що, на його думку, спростовує твердження про перебування майна у користуванні відповідача.

Стосовно ж висновку суду першої інстанції про автоматичне продовження спірного договору відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» скаржник зазначає, що навіть за умови такого продовження існування договірних правовідносин не є тотожним фактичному користуванню об`єктом оренди та не звільняє позивача від обов`язку довести таке користування протягом періоду, за який заявлено до стягнення орендну плату.

Крім того ТОВ «ІБК «Еліт Строй» заперечує правильність визначення основної заборгованості у розмірі 58 146, 03 грн, посилаючись на відсутність детального помісячного розрахунку орендної плати із зазначенням вихідних даних, порядку її індексації, здійснених платежів та алгоритму визначення залишку заборгованості. Водночас апелянт вказує на неврахування рішення Бориспільської районної ради № 190-13-VIII від 17.06.2022 щодо особливостей нарахування орендної плати за користування комунальним майном у період воєнного стану.

Також скаржник не погоджується зі стягненням 25 152, 97 грн пені, зазначаючи, що її розрахунок здійснено без належного визначення заборгованості за кожним місячним платежем та моменту виникнення прострочення. Зокрема, ТОВ «ІБК «Еліт Строй» звертає увагу, що відповідно до умов спірного договору орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця, тоді як у наведеному позивачем розрахунку за окремі періоди пеня нараховувалася до настання відповідного строку виконання зобов`язання.

До того ж відповідач вважає помилковим відхилення судом першої інстанції заяви про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, наголошуючи на необхідності окремого застосування спеціальної позовної давності тривалістю в один рік до пені, нарахованої за кожен день прострочення, з урахуванням законодавчого регулювання перебігу позовної давності під час карантину та воєнного стану.

Узагальнюючи наведене, скаржник вважає, що позивач не довів існування у відповідача обов`язку зі сплати орендної плати за заявлений період, фактичне користування об`єктом оренди, а також розмір основного боргу та пені, натомість місцевий господарський суд не здійснив належної перевірки відповідних розрахунків та оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026 апеляційну скаргу ТОВ «ІБК «Еліт Строй» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Горбасенка П.В., суддів Колесника Р.М., Сковородіної О.М.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.07.2026 залишив без руху апеляційну скаргу ТОВ «ІБК «Еліт Строй» на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2026 у справі № 911/84/26 та запропонував скаржникові усунути допущені останнім при поданні апеляційної скарги недоліки протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

17.07.2026 через підсистему «Електронний суд», на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, від філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшла заява про усунення недоліків.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.07.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ІБК «Еліт Строй» на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2026 у справі № 911/84/26, постановив здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, витребував з Господарського суду Київської області матеріали цієї справи та встановив КП Бориспільської райради «Зубр» строк для подання до суду у письмовій формі відзиву на апеляційну скаргу.

05.08.2026, в межах встановленого Північним апеляційним господарським судом строку, від КП Бориспільської райради «Зубр» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останнє просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «ІБК «Еліт Строй» на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2026 у справі № 911/84/26, а вказане рішення залишити без змін.

Так, мотивуючи свою позицію, позивач не погоджується з твердженнями скаржника про ненадання судом першої інстанції належної оцінки акту передачі-приймання від 12.04.2018, зазначаючи, що цей доказ був безпосередньо досліджений місцевим господарським судом та оцінений у сукупності з іншими доказами. За твердженнями КП Бориспільської райради «Зубр», подальша поведінка відповідача, зокрема ініціювання продовження спірного договору, участь у процедурі погодження його пролонгації конкурсною комісією, укладення додаткової угоди № 1 від 26.09.2019 та здійснення орендних платежів, свідчить про продовження між сторонами орендних правовідносин після 12.04.2018.

Стосовно листа від 12.03.2018 позивач зазначає, що останній не містив безумовного волевиявлення щодо припинення спірного договору, а лише попередження про можливість його припинення у разі непогашення відповідачем заборгованості. Оскільки відповідна заборгованість була погашена, а відповідач надалі ініціював продовження орендних правовідносин, КП Бориспільської райради «Зубр» вважає відсутніми підстави стверджувати про припинення спірного договору у квітні 2018 року.

Заперечуючи проти доводів щодо додаткової угоди № 1 від 26.09.2019, позивач посилається на те, що продовження спірного договору здійснювалося за рішеннями конкурсної комісії та за ініціативою самого відповідача, який підписав відповідну додаткову угоду та не оспорював її у встановленому законом порядку. Щодо зазначення у тексті додаткової угоди дати 22.11.2013 КП Бориспільської райради «Зубр» стверджує, що відповідне формулювання не свідчить про укладення цієї угоди до іншого договору та неправильно тлумачиться скаржником.

На підтвердження фактичного користування ТОВ «ІБК «Еліт Строй» об`єктом оренди позивач посилається на наявні у матеріалах справи платіжні інструкції, у призначенні яких зазначено спірний договір та відповідні періоди оренди, а також на листування сторін у жовтні-листопаді 2025 року щодо демонтажу рекламного засобу. На думку КП Бориспільської райради «Зубр», здійснення відповідачем орендних платежів протягом спірного періоду підтверджує як існування між сторонами договірних правовідносин, так і фактичне виконання спірного договору.

Щодо посилань скаржника на розміщені в системі «Прозорро.Продажі» оголошення позивач зазначає, що надані до апеляційної скарги матеріали не дозволяють достовірно встановити, що вони стосуються саме переданого відповідачу за спірним договором об`єкта, та, відповідно, не підтверджують відсутності користування ним цим об`єктом. Водночас позивач наголошує, що відповідні докази не подавалися до суду першої інстанції, а скаржник при поданні апеляційної скарги не обґрунтував неможливості їх подання раніше та не порушив питання про їх прийняття судом апеляційної інстанції.

Заперечуючи проти доводів щодо неправильності розрахунку основної заборгованості та пені, КП Бориспільської райради «Зубр» зазначає, що разом із позовною заявою надало детальний розрахунок з урахуванням здійснених скаржником платежів, тоді як останній не подав власного контррозрахунку. Стосовно періоду нарахування пені позивач посилається на пункт 3.5 спірного договору, яким сторони погодили її нарахування за кожний день прострочення, включаючи день фактичної оплати заборгованості, а також на правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20.

Додатково КП Бориспільської райради «Зубр» зауважує, що здійснення відповідачем часткових платежів свідчило про визнання заборгованості та, на його думку, мало наслідком переривання перебігу позовної давності відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України.

З огляду на все викладене позивач стверджує про те, що наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть слугувати підставою для скасування рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2026 у справі № 911/84/26.

11.08.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «ІБК «Еліт Строй» надійшли заперечення на відзив, згідно яких, підтримуючи доводи апеляційної скарги, відповідач додатково зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить помісячного визначення орендної плати, відомостей щодо застосованих індексів, зарахування здійснених скаржником платежів та залишку заборгованості за кожний розрахунковий період, у зв`язку з чим не дозволяє перевірити правильність заявлених до стягнення сум основного боргу та пені.

Окремо відповідач посилається на рішення Бориспільської районної ради № 190-13-VIII від 17.06.2022, яким на період воєнного стану було запроваджено пільговий порядок нарахування орендної плати за користування комунальним майном, та зазначає, що з матеріалів справи неможливо встановити, чи враховано відповідні положення позивачем при визначенні заявленої до стягнення заборгованості.

У контексті доводів щодо припинення орендних правовідносин відповідач додатково наголошує, що після підписання акта передачі-приймання від 12.04.2018 новий акт передачі майна в оренду сторонами не складався, тоді як додаткова угода № 1 від 26.09.2019 пов`язувала початок дії спірного договору з моментом підписання акта приймання-передачі.

Крім того відповідач просить прийняти подані на стадії апеляційного перегляду додаткові докази, посилаючись на неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від нього не залежали, зокрема у зв`язку зі значним проміжком часу з моменту створення відповідних документів, необхідністю їх пошуку в архівних матеріалах та відновлення інформації зі старих технічних носіїв.

18.08.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від КП Бориспільської райради «Зубр» надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У запереченнях на відповідь на відзив позивач, підтримуючи раніше викладену позицію щодо безпідставності апеляційної скарги, додатково зазначає, що рішення Бориспільської районної ради № 190-13-VIII від 17.06.2022 було враховано КП Бориспільської райради «Зубр» при здійсненні розрахунку заявленої до стягнення заборгованості. Водночас позивач вказує, що рішенням Бориспільської районної ради № 307-22-VIII від 31.05.2024 з 01.06.2024 припинено дію пункту 4 рішення № 190-13-VIII від 17.06.2022, яким було передбачено нарахування орендної плати у розмірі 75 % від місячної орендної плати, у зв`язку з чим з цієї дати орендна плата нараховувалася у повному розмірі.

Стосовно наданих ТОВ «ІБК «Еліт Строй» у суді апеляційної інстанції матеріалів із системи «Прозорро.Продажі» та фотоматеріалів позивач зазначає, що останні не дозволяють достовірно ідентифікувати зображену на них частину фасаду як об`єкт, переданий відповідачу в оренду за спірним договором, оскільки не містять достатніх індивідуалізуючих ознак такого об`єкта.

До того ж позивач заперечує проти прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів скаржника, покликаючись на недоведеність останнім об`єктивної неможливості їх подання під час розгляду справи судом першої інстанції. Зокрема, КП Бориспільської райради «Зубр» зазначає, що протягом розгляду справи відповідач не повідомляв про існування таких доказів, необхідність додаткового часу для їх пошуку чи відновлення та не наводив обставин, які перешкоджали їх своєчасному поданню.

Водночас позивач наголошує, що листування сторін у жовтні-листопаді 2025 року, зокрема заперечення ТОВ «ІБК «Еліт Строй» проти демонтажу належної йому рекламної конструкції, на його думку, підтверджує фактичне перебування такої конструкції на фасаді об`єкта оренди.

24.08.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення, згідно змісту яких ТОВ «ІБК «Еліт Строй», підтримуючи раніше викладені доводи апеляційної скарги та заперечень на відзив, додатково зауважує, що посилання на рішення Бориспільської районної ради № 190-13-VIII від 17.06.2022 не є поданням нового доказу, оскільки відповідне рішення, за твердженнями самого позивача, було враховано ним при визначенні розміру заявленої до стягнення заборгованості. Водночас скаржник наполягає, що подані позивачем матеріали не дозволяють перевірити помісячний розмір орендної плати та застосування передбачених цим рішенням пільг.

Також відповідач посилається на лист КП Бориспільської райради «Зубр» № 01-24/93 від 06.04.2018, яким, на його переконання, за результатами розгляду звернення відповідача було повідомлено про відмову у продовженні спірного договору на новий строк. У зв`язку з цим ТОВ «ІБК «Еліт Строй» зазначає, що його попереднє звернення про продовження орендних відносин підтверджувало лише відповідний намір, тоді як подальший лист орендодавця, на його думку, свідчить про відсутність згоди на таке продовження.

Додатково апелянт надає акти надання послуг за 2017 рік та зазначає, що впродовж цього періоду користування об`єктом оформлювалося сторонами відповідними актами, тоді як за спірний період 2020-2025 років аналогічні документи у матеріалах означеної справи відсутні, що, за його доводами, додатково свідчить про недоведеність фактичного користування майном у цей період.

Обґрунтовуючи клопотання про прийняття та дослідження додаткових доказів, відповідач також посилається на перебування керівника товариства на стаціонарному лікуванні та подальшій реабілітації у період розгляду справи судом першої інстанції, стверджуючи, що саме він мав доступ до частини архівних документів та старих електронних носіїв інформації. У сукупності з необхідністю пошуку архівних матеріалів та проведення технічних робіт із відновлення інформації зазначені обставини, на думку ТОВ «ІБК «Еліт Строй», об`єктивно перешкоджали своєчасному поданню відповідних доказів. На підтвердження наведених обставин відповідач долучив медичні документи.

26.08.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/84/26.

31.08.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від КП Бориспільської райради «Зубр» надійшли заперечення на письмові пояснення скаржника. В означених запереченнях позивач, підтримуючи раніше викладену позицію, заперечує достовірність наданої відповідачем копії листа № 01-24/93 від 06.04.2018 та наголошує, що відомості про його реєстрацію відсутні у журналі реєстрації вихідної кореспонденції підприємства за 2018 рік. За твердженнями позивача, вихідна кореспонденція у відповідний період реєструвалася з індексом « 01-23/», тоді як спірний лист має індекс « 01-24/»; крім того, станом на квітень 2018 року порядкова нумерація вихідних документів не досягала № 93, а останній зареєстрований у 2018 році документ мав порядковий № 72. У зв`язку з цим КП Бориспільської райради «Зубр» просить не враховувати зазначений лист як достовірний доказ та постановити окрему ухвалу щодо обставин його виготовлення і подання до суду.

Заперечуючи проти прийняття додаткових доказів відповідача, позивач зазначає, що перебування керівника товариства на лікуванні охоплювало лише окремі періоди розгляду справи судом першої інстанції, тоді як інтереси ТОВ «ІБК «Еліт Строй» представляв адвокат. До того ж позивач звертає увагу, що відповідач послідовно долучає нові докази на стадії апеляційного перегляду та доповнює пояснення щодо причин їх неподання до місцевого господарського суду, що, на думку КП Бориспільської райради «Зубр», не підтверджує існування об`єктивних обставин, які унеможливлювали їх своєчасне подання.

Стосовно наданих відповідачем актів за 2017 рік позивач зазначає, що виникнення обов`язку зі сплати орендної плати не залежить від щомісячного оформлення актів надання послуг, а відсутність таких актів за 2020-2025 роки не спростовує, на його переконання, фактичного користування об`єктом оренди, яке позивач пов`язує, зокрема, зі здійсненням відповідачем орендних платежів та листуванням сторін у 2025 році.

Крім того КП Бориспільської райради «Зубр» посилається на принцип заборони суперечливої поведінки, зазначаючи, що скаржник сам звертався щодо продовження орендних правовідносин, підписав додаткову угоду № 1 від 26.09.2019, упродовж тривалого часу здійснював орендні платежі та не оспорював її чинність, у зв`язку з чим вважає подальше заперечення відповідачем юридичних наслідків цієї додаткової угоди таким, що суперечить його попередній поведінці.

16.09.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «ІБК «Еліт Строй» надійшли додаткові пояснення, у яких останнє, підтримуючи раніше викладені доводи, заперечує проти тверджень позивача щодо недостовірності листа № 01-24/93 від 06.04.2018 та зазначає, що відсутність відомостей про такий лист у внутрішньому журналі вихідної кореспонденції підприємства не є достатнім підтвердженням того, що відповідний документ не створювався, не підписувався та не направлявся адресату.

Відповідач наголошує на відсутності висновку експерта, результатів перевірки компетентних органів або інших доказів, якими було б встановлено факт підроблення документа, у зв`язку з чим також заперечує проти постановлення окремої ухвали в порядку статті 246 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно ж посилань КП Бориспільської райради «Зубр» на принцип заборони суперечливої поведінки скаржник зазначає, що подальше виконання додаткової угоди № 1 від 26.09.2019 не усуває необхідності перевірки наявності правових підстав для її укладення після закінчення строку дії спірного договору та повернення орендованого майна, а також дотримання встановленого законом порядку оформлення відповідних орендних правовідносин.

До того ж ТОВ «ІБК «Еліт Строй» наполягає, що твердження позивача про врахування при визначенні заборгованості пільгових ставок орендної плати не може бути перевірено за наявними матеріалами справи, оскільки вони не містять помісячного розрахунку із зазначенням застосованих ставок, періодів їх дії та підстав зміни розміру орендної плати. Тож, за доводами відповідача, такі обставини є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Визначаючи межі апеляційного перегляду означеної справи та обсяг доказів, які підлягають дослідженню судом апеляційної інстанції, колегія суддів насамперед вважає за необхідне вирішити питання щодо прийняття додаткових доказів, поданих ТОВ «ІБК «Еліт Строй» на стадії апеляційного провадження та відсутніх у матеріалах справи на час її розгляду судом першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За приписами частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Верховний Суд у постановах від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 27.06.2023 у справі № 910/16181/18 та від 21.07.2025 у справі № 905/36/23 зазначив, що наведені положення процесуального закону передбачають наявність таких обов`язкових критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», при цьому тягар доведення відповідних обставин покладається на учасника справи, який подає такі докази.

Отже, учасник справи, подаючи до суду апеляційної інстанції докази, які не були подані під час розгляду справи місцевим господарським судом, повинен обґрунтувати винятковість випадку їх неподання у встановлений процесуальним законом строк та підтвердити належними доказами неможливість їх своєчасного подання з причин, що об`єктивно від нього не залежали.

При цьому системний аналіз положень статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України свідчить про покладення саме на учасника справи обов`язку своєчасного подання доказів, якими він обґрунтовує свої вимоги та заперечення. Відтак вирішальним для прийняття додаткового доказу на стадії апеляційного перегляду є не лише його належність до предмета доказування чи значення для правильного вирішення спору, а насамперед доведеність існування об`єктивних, незалежних від учасника справи обставин, які унеможливили подання такого доказу до суду першої інстанції у встановленому процесуальним законом порядку.

З урахуванням наведеного судова колегія окремо оцінює наведені ТОВ «ІБК «Еліт Строй» причини неподання додаткових доказів до Господарського суду Київської області та надані скаржником обґрунтування на підтвердження існування обставин, які, за його твердженнями, об`єктивно перешкоджали їх своєчасному поданню.

Як випливає з матеріалів апеляційного провадження, обґрунтовуючи необхідність прийняття додаткових доказів, ТОВ «ІБК «Еліт Строй» у запереченнях на відзив на апеляційну скаргу посилалося на значний обсяг та давність інформації, датованої переважно 2017-2018 роками, необхідність пошуку відповідних документів серед масиву паперової та електронної документації, що зберігалася в архівах товариства, а також на технічні складнощі відновлення інформації із застарілих носіїв, які тривалий час не експлуатувалися.

За твердженнями скаржника, для отримання частини відповідної інформації виникла необхідність залучення профільних технічних спеціалістів з метою відновлення працездатності старого обладнання та вилучення з його носіїв збережених даних і метаданих, що потребувало додаткового часу. У зв`язку з цим відповідач зазначав, що неподання відповідних доказів до суду першої інстанції було зумовлене не його бездіяльністю чи недобросовісністю, а відсутністю фактичної можливості своєчасно отримати, відновити та належним чином опрацювати відповідну інформацію.

До таких доказів скаржник відніс документ щодо погодженого сторонами місця розташування рекламного засобу, лист КП Бориспільської райради «Зубр», у якому зазначено про розірвання спірного договору з 11.04.2018 та необхідність підписання акта передачі-приймання нерухомого майна, а також матеріали щодо розміщення у системі «Прозорро.Продажі» оголошень від 04.10.2021 та 28.10.2025, які, на його переконання, мають значення для встановлення обставин фактичного користування об`єктом оренди у спірний період.

Надалі у письмових поясненнях від 24.08.2026 ТОВ «ІБК «Еліт Строй» додатково послалося на стан здоров`я керівника товариства, який, за твердженнями скаржника, здійснював організацію роботи підприємства та мав доступ до частини архівних документів і старих електронних носіїв інформації.

Відповідач зазначив, що його керівник у періоди з 01.03.2026 по 30.03.2026 та з 21.04.2026 по 14.05.2026 перебував на стаціонарному лікуванні та переніс оперативні втручання, а після завершення стаціонарного лікування проходив відновлення та реабілітацію, у зв`язку з чим не мав можливості повноцінно здійснювати повноваження керівника товариства, перебувати на робочому місці, здійснювати пошук архівних матеріалів та забезпечувати доступ до старих електронних носіїв інформації. На підтвердження означених обставин ТОВ «ІБК «Еліт Строй» подано медичні документи.

Разом із письмовими поясненнями від 24.08.2026 відповідачем також подано як додаткові докази копію листа № 01-24/93 від 06.04.2018 та копії актів надання послуг, складених між сторонами протягом 2017 року, які, за твердженням скаржника, з огляду на наведені обставини не були своєчасно виявлені, опрацьовані та подані до суду першої інстанції.

Оцінивши наведені скаржником обставини у сукупності з матеріалами означеної справи, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про доведення ТОВ «ІБК «Еліт Строй» існування передбаченого частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України виняткового випадку, який об`єктивно унеможливлював подання відповідних доказів під час розгляду справи судом першої інстанції, з огляду на таке.

Стосовно документа щодо погодження місця розташування рекламного засобу та листа КП Бориспільської райради «Зубр», у якому зазначено про розірвання спірного договору з 11.04.2018 та запропоновано підписати акт передачі-приймання нерухомого майна, судова колегія враховує, що означені документи існували задовго до звернення позивача з позовом та безпосередньо стосуються правовідносин сторін за спірним договором.

Перший із названих документів стосується погодження сторонами місця розташування рекламного засобу при укладенні спірного договору, тоді як другий адресований безпосередньо ТОВ «ІБК «Еліт Строй» та за своїм змістом стосується припинення цього договору і повернення орендованого майна.

При цьому обставини припинення спірного договору у квітні 2018 року, повернення об`єкта оренди за актом передачі-приймання від 12.04.2018, а також відсутності подальшого фактичного користування відповідачем відповідною частиною фасаду становили основу заперечень ТОВ «ІБК «Еліт Строй» проти заявлених позовних вимог ще під час розгляду справи місцевим господарським судом. Відтак необхідність подання доказів на підтвердження означених обставин існувала вже на цій стадії судового провадження та не була зумовлена виникненням нових обставин чи наведенням позивачем нових доводів лише під час апеляційного перегляду справи.

Водночас скаржник, посилаючись на давність документації, її перебування в архівах товариства та необхідність відновлення інформації із застарілих технічних носіїв, не навів конкретних обставин, які свідчили б про неможливість відшукання та подання саме цих документів до суду першої інстанції, та не надав доказів вчинення ним у цей період дій, спрямованих на їх пошук або отримання.

Посилання ТОВ «ІБК «Еліт Строй» на необхідність залучення профільних технічних спеціалістів також має загальний характер, оскільки скаржником не конкретизовано, який саме із поданих додаткових доказів було отримано внаслідок відновлення старого обладнання, коли відповідні заходи були розпочаті та завершені, а також не надано документів, які б підтверджували фактичне здійснення таких дій.

До того ж лист КП Бориспільської райради «Зубр» про розірвання спірного договору з 11.04.2018 був адресований безпосередньо ТОВ «ІБК «Еліт Строй» та стосується обставини, на яку відповідач посилався як на одну з основних підстав своїх заперечень проти позову, тоді як скаржником не пояснено, яким чином наведені ним технічні складнощі щодо відновлення електронної інформації перешкоджали своєчасному поданню цього документа.

За таких обставин саме лише посилання на давність документів та необхідність їх пошуку в архіві товариства не підтверджує існування обставин, які об`єктивно унеможливлювали їх подання під час розгляду справи судом першої інстанції.

Відтак ТОВ «ІБК «Еліт Строй» не доведено неможливості подання документа щодо погодження місця розташування рекламного засобу та листа КП Бориспільської райради «Зубр» про розірвання спірного договору з 11.04.2018 до Господарського суду Київської області з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача, у зв`язку з чим правові підстави для прийняття означених документів як додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду відсутні.

Стосовно ж матеріалів електронної торгової системи «Прозорро.Продажі» щодо оголошень від 04.10.2021 та 28.10.2025 судова колегія враховує, що ними скаржник прагне підтвердити розміщення КП Бориспільської райради «Зубр» оголошень стосовно передачі в оренду частини фасаду будівлі та, у сукупності з іншими матеріалами, обґрунтувати відсутність фактичного користування спірним об`єктом у період, за який позивачем нараховано орендну плату.

Означені матеріали датовані 04.10.2021 та 28.10.2025, тобто існували до ухвалення Господарським судом Київської області рішення від 19.06.2026, а відомості, на які посилається скаржник, були розміщені у відкритій електронній торговій системі.

Питання фактичного користування відповідачем орендованим майном у період, за який заявлено до стягнення орендну плату, належало до кола спірних обставин уже під час розгляду справи судом першої інстанції. Поряд з тим скаржник не навів конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали отриманню відповідної інформації з електронної торгової системи та її поданню місцевому господарському суду.

При цьому загальні посилання на необхідність пошуку значного обсягу давньої інформації, опрацювання архівних матеріалів та відновлення даних зі старих електронних носіїв не пояснюють неможливості своєчасного отримання саме відомостей, розміщених у відкритій електронній торговій системі.

З огляду на наведене ТОВ «ІБК «Еліт Строй» не доведено існування передбаченого частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України виняткового випадку, який унеможливлював подання матеріалів електронної торгової системи «Прозорро.Продажі» щодо оголошень від 04.10.2021 та 28.10.2025 до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від ТОВ «ІБК «Еліт Строй», у зв`язку з чим означені матеріали не підлягають прийняттю як додаткові докази.

Щодо копії листа № 01-24/93 від 06.04.2018 та копій актів надання послуг за 2017 рік, поданих разом із письмовими поясненнями від 24.08.2026, судова колегія враховує, що ці документи також існували задовго до розгляду справи судом першої інстанції та безпосередньо стосуються правовідносин сторін за спірним договором.

За твердженням відповідача, лист № 01-24/93 від 06.04.2018 підтверджує відмову КП Бориспільської райради «Зубр» від продовження строку дії спірного договору, тоді як акти надання послуг за 2017 рік підтверджують існування між сторонами практики щомісячного оформлення відповідними актами послуг з оренди та у цьому контексті відсутність документального підтвердження фактичного користування майном у спірний період.

Обґрунтовуючи неможливість своєчасного подання цих документів, ТОВ «ІБК «Еліт Строй», поряд із раніше наведеними обставинами, послалося на перебування керівника товариства на стаціонарному лікуванні у періоди з 01.03.2026 по 30.03.2026 та з 21.04.2026 по 14.05.2026, перенесення ним оперативних втручань та подальше відновлення і реабілітацію. За твердженнями скаржника, саме керівник товариства мав безпосередній, а щодо частини матеріалів - виключний доступ до архівних документів та старих електронних носіїв інформації, у зв`язку з чим стан його здоров`я унеможливив своєчасний пошук та подання відповідних доказів.

Апеляційний господарський суд враховує означені обставини та не ставить під сумнів підтверджений наданими медичними документами факт перебування керівника ТОВ «ІБК «Еліт Строй» на лікуванні у відповідні періоди. Водночас цього недостатньо для висновку про виконання скаржником вимог частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, позаяк визначальним є встановлення причинного зв`язку між наведеними обставинами та об`єктивною неможливістю подання конкретних доказів до суду першої інстанції.

Провадження у справі № 911/84/26 відкрито ухвалою Господарського суду Київської області від 09.02.2026, тоді як оскаржуване рішення ухвалено 19.06.2026. Отже, зазначені відповідачем періоди стаціонарного лікування керівника не охоплювали всього часу розгляду справи судом першої інстанції, а скаржником не наведено конкретних обставин, які перешкоджали пошуку та поданню відповідних документів до початку лікування, у проміжку між зазначеними періодами або після завершення стаціонарного лікування до ухвалення рішення.

До того ж інтереси ТОВ «ІБК «Еліт Строй» під час розгляду справи представляв адвокат, а відповідачем не обґрунтовано, чому пошук документів, пов`язаних із господарською діяльністю товариства та його правовідносинами за спірним договором, об`єктивно не міг бути організований через представника чи інших уповноважених осіб. Твердження про виключний доступ керівника до відповідних матеріалів також не підтверджене доказами.

Крім того зі змісту пояснень ТОВ «ІБК «Еліт Строй» неможливо встановити, коли саме після усунення зазначених ним перешкод було виявлено лист № 01-24/93 від 06.04.2018 та акти надання послуг за 2017 рік, де і в якому вигляді вони зберігалися та які конкретні дії здійснювалися для їх пошуку.

Тож, надані відповідачем медичні документи підтверджують перебування керівника товариства на лікуванні у відповідні періоди, однак у сукупності з іншими наведеними скаржником обставинами не доводять об`єктивної неможливості своєчасного подання листа № 01-24/93 від 06.04.2018 та актів надання послуг за 2017 рік.

Враховуючи наведене, правові підстави для прийняття означених документів як додаткових доказів відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України також відсутні.

У контексті наведеного колегія суддів ураховує, що у запереченнях на письмові пояснення відповідача КП Бориспільської райради «Зубр», заперечуючи достовірність листа № 01-24/93 від 06.04.2018, надало копію журналу реєстрації вихідної кореспонденції підприємства за 2018 рік.

Позивач зазначав, що відомості про реєстрацію означеного листа у відповідному журналі відсутні, а використане в ньому позначення вихідної кореспонденції не відповідає порядку її реєстрації на підприємстві у 2018 році, у зв`язку з чим просив визнати лист недопустимим та недостовірним доказом і постановити окрему ухвалу з огляду на наявність, на його думку, ознак підроблення документа.

Поряд з тим, оскільки лист № 01-24/93 від 06.04.2018 не прийнятий судом апеляційної інстанції як додатковий доказ, він не входить до обсягу доказів, які підлягають дослідженню та оцінці при перевірці законності й обґрунтованості оскаржуваного рішення. Відповідно, відсутня процесуальна необхідність вирішувати питання щодо достовірності викладених у ньому відомостей та співставляти їх із даними журналу реєстрації вихідної кореспонденції КП Бориспільської райради «Зубр» за 2018 рік.

Беручи до уваги те, що копію означеного журналу подано позивачем саме з метою спростування достовірності листа № 01-24/93 від 06.04.2018, неприйняття останнього як додаткового доказу виключає необхідність дослідження поданого на його спростування журналу при встановленні обставин, що мають значення для вирішення спору.

Відтак журнал реєстрації вихідної кореспонденції КП Бориспільської райради «Зубр» за 2018 рік судовою колегією не враховується при вирішенні спору, а наведені позивачем на його підставі доводи щодо недостовірності листа № 01-24/93 від 06.04.2018 не потребують оцінки по суті.

Стосовно ж клопотання КП Бориспільської райради «Зубр» про постановлення окремої ухвали колегія суддів вважає за необхідне зауважити таке.

Приписами частини 1 статті 246 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Наведені позивачем обставини щодо відсутності відомостей про лист № 01-24/93 від 06.04.2018 у журналі реєстрації вихідної кореспонденції підприємства та невідповідності його реквізитів застосовуваному порядку реєстрації кореспонденції відображають позицію КП Бориспільської райради «Зубр» щодо достовірності означеного документа, однак за встановлених вище процесуальних обставин не дають достатніх підстав для висновку про встановлення факту порушення законодавства, який зумовлював би необхідність реагування в порядку статті 246 Господарського процесуального кодексу України.

В розрізі викладеного судова колегія зазначає, що не встановлює ані достовірності, ані недостовірності листа № 01-24/93 від 06.04.2018, оскільки цей документ не прийнятий як додатковий доказ та не підлягає дослідженню й оцінці при вирішенні спору.

За таких обставин підстави для задоволення клопотання КП Бориспільської райради «Зубр» про постановлення окремої ухвали відсутні.

Водночас окремої оцінки в контексті визначення обсягу матеріалів, які підлягають врахуванню під час апеляційного перегляду, потребують рішення Бориспільської районної ради № 190-13-VIII від 17.06.2022 та № 307-22-VIII від 31.05.2024, на які учасники справи посилаються при обґрунтуванні своїх доводів щодо правильності визначення розміру орендної плати у спірний період.

Рішенням Бориспільської районної ради № 190-13-VIII від 17.06.2022 «Про деякі питання нарахування орендної плати за користування майном комунальної власності територіальних громад сіл Бориспільського району Київської області у період воєнного стану в Україні» врегульовано порядок нарахування орендної плати за користування відповідним комунальним майном у період воєнного стану.

Так, пунктом 1 означеного рішення передбачено звільнення орендарів від сплати орендної плати за період з 24.02.2022 по 31.03.2022; пунктами 2 та 3 визначено нарахування за квітень та травень 2022 року відповідно 30 % та 50 % місячної орендної плати, встановленої договором; пунктом 4 - з 01.06.2022 до закінчення воєнного стану встановлено нарахування орендної плати у розмірі 75 % місячної орендної плати, встановленої договором. Пунктом 7 цього ж рішення визначено, що застосування означених положень не потребує внесення змін до договорів оренди.

Надалі пунктом 3 рішення Бориспільської районної ради № 307-22-VIII від 31.05.2024 «Про діяльність Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Зубр»» з 01.06.2024 припинено дію пункту 4 рішення № 190-13-VIII від 17.06.2022 та передбачено проведення повного нарахування орендної плати із застосуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до укладених договорів оренди.

Наведені положення означених рішень встановлюють загальні правила нарахування орендної плати за користування майном відповідної комунальної власності для визначеного ними кола орендарів та розраховані на застосування протягом установлених ними періодів. Відтак у цій частині вони за своїм змістом мають нормативний характер та підлягають врахуванню судом при визначенні правового регулювання спірних правовідносин.

За таких обставин рішення Бориспільської районної ради № 190-13-VIII від 17.06.2022 та пункт 3 рішення № 307-22-VIII від 31.05.2024 не є додатковими доказами фактичних обставин справи у розумінні частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а тому їх врахування судом апеляційної інстанції не залежить від дотримання учасниками справи передбачених цією нормою умов прийняття додаткових доказів.

Питання ж щодо поширення положень означених рішень на спірні правовідносини сторін та правильності їх урахування при визначенні заявленої до стягнення суми орендної плати підлягає оцінці судовою колегією надалі при перевірці здійсненого позивачем розрахунку заборгованості.

Тож, визначившись таким чином з обсягом доказів та інших матеріалів, які підлягають врахуванню під час апеляційного перегляду цієї справи, апеляційний господарський суд переходить до перевірки законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги ТОВ «ІБК «Еліт Строй» та заперечення КП Бориспільської райради «Зубр», дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла таких висновків.

Як випливає з матеріалів справи та змісту апеляційної скарги, спір між сторонами виник у зв`язку зі стягненням орендної плати та пені, нарахованих КП Бориспільської райради «Зубр» за користування ТОВ «ІБК «Еліт Строй» частиною фасаду будівлі на підставі спірного договору.

Заперечуючи наявність підстав для стягнення означених сум, відповідач насамперед посилається на припинення орендних правовідносин у квітні 2018 року та повернення об`єкта оренди позивачу за актом передачі-приймання від 12.04.2018, у зв`язку з чим вважає безпідставними як висновок суду першої інстанції про подальшу дію спірного договору, так і здійснені позивачем нарахування за наступні періоди.

Відтак першочерговим для вирішення означеного спору є встановлення обставин щодо строку дії спірного договору, його припинення чи продовження та, відповідно, існування між сторонами орендних правовідносин у період, за який КП Бориспільської райради «Зубр» заявлено до стягнення орендну плату та пеню.

З матеріалів означеної справи випливає, що 11.04.2017 між КП Бориспільської райради «Зубр» як орендодавцем та ТОВ «ІБК «Еліт Строй» як орендарем укладено договір оренди нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення), що є спільною власністю територіальних громад сіл Бориспільського району, № 141-17.

Відповідно до пункту 1.1 спірного договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нерухоме майно загальною площею 25 кв. м, розміщене на фасаді чотириповерхової будівлі Будинку побуту, розташованого за адресою: 08300, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-В, вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою, з метою розміщення зовнішньої реклами.

За змістом пункту 2.1 спірного договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передачі нерухомого майна, який є невід`ємною складовою договору.

Пунктом 2.2 спірного договору передбачено, що передача нерухомого майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на майно.

Відповідно до пункту 2.3 спірного договору передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною конкурсною комісією, котра регулюється методикою розрахунку і порядком використання плати за оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальних громад сіл Бориспільського району.

Згідно з пунктом 2.4 спірного договору у разі припинення чи розірвання цього договору нерухоме майно повертається орендарем орендодавцю. Нерухоме майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі нерухомого майна, який підписується в день припинення чи розірвання договору.

За умовами пункту 3.1 спірного договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності територіальних громад сіл Бориспільського району, прийнятої сесією Бориспільської районної ради, і за перший місяць оренди становить 1 736, 20 грн без ПДВ.

Пунктом 3.2 спірного договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до пункту 3.3 спірного договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно, не пізніше 20 числа наступного місяця за поточний з наданням орендодавцю інформації щодо сплати (копії платіжного доручення з відміткою банку або квитанції) до кінця поточного місяця.

За змістом пункту 3.4 спірного договору розмір орендної плати переглядається на вимогу орендодавця у разі зміни методики її розрахунку, розміру орендних ставок та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 3.5 спірного договору передбачено відповідальність орендаря у разі несвоєчасного або не в повному обсязі перерахування орендної плати у вигляді пені, яка нараховується за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Поряд з цим пунктом 5.2 спірного договору до обов`язків орендаря віднесено своєчасне, до 20 числа місяця, в якому наданий рахунок орендодавця, та у повному обсязі внесення орендної плати.

Відповідно до пункту 5.7 спірного договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю орендоване нерухоме майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Пунктом 7.1 спірного договору передбачено обов`язок орендодавця передати орендарю в оренду нерухоме майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі нерухомого майна.

Відповідно до пункту 8.3 спірного договору орендодавець має право розірвати в односторонньому порядку договір, якщо орендар не вносить орендної плати більше ніж три місяці в повному обсязі згідно виставленого рахунку, використовує орендоване нерухоме майно не за цільовим призначенням або здає майно в суборенду без згоди орендодавця.

Згідно з пунктом 10.1 спірного договору цей договір діє з моменту підписання акта приймання-передачі та до 11.04.2018 (включно), з можливістю подальшої пролонгації з дозволу конкурсної комісії районної ради. Також визначено, що зобов`язання орендаря зберігають силу протягом усього терміну дії договору.

Положеннями пункту 10.2 спірного договору визначено, що зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін, крім пункту 3.4 цього договору; зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні.

За умовами пункту 10.4 спірного договору останній може бути розірваний достроково в разі порушення орендарем його умов.

Пунктом 10.6 спірного договору передбачено, що чинність договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, достроково за взаємною згодою сторін (при повному погашенні заборгованості), за рішенням суду, а також в інших передбачених договором випадках.

На виконання умов спірного договору сторонами 11.04.2017 підписано акт передачі-приймання приміщення, відповідно до якого КП Бориспільської райради «Зубр» передало, а ТОВ «ІБК «Еліт Строй» прийняло нежитлове приміщення, розташоване на фасаді чотириповерхової будівлі Будинку побуту за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-В, площею 25 кв. м.

У вказаному акті сторонами також зафіксовано, що передане приміщення перебуває у задовільному стані та відповідає нормам експлуатації.

Приписами статті 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від вчинення певної дії, а друга сторона має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За змістом частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, з урахуванням наведених положень законодавства та погоджених сторонами умов спірного договору, для вирішення питання щодо припинення орендних правовідносин у квітні 2018 року юридично значущими є не лише закінчення первісно встановленого строку дії договору, а й обставини реалізації сторонами передбаченої пунктом 10.1 можливості його подальшої пролонгації, а також оформлення повернення орендованого майна у визначеному пунктом 2.4 договору порядку.

Надаючи оцінку доводам ТОВ «ІБК «Еліт Строй» про припинення орендних правовідносин сторін у квітні 2018 року, судова колегія враховує таке.

Як зазначалося вище, пунктом 10.1 спірного договору сторони визначили строк його дії до 11.04.2018 включно, водночас передбачивши можливість подальшої пролонгації з дозволу конкурсної комісії районної ради.

З матеріалів справи випливає, що листом від 12.03.2018 КП Бориспільської райради «Зубр», посилаючись на порушення ТОВ «ІБК «Еліт Строй» умов спірного договору, повідомило останнього про те, що договір буде вважатися розірваним з 11.04.2018, а також про необхідність погашення наявної заборгованості.

Водночас 03.04.2018, тобто до закінчення встановленого пунктом 10.1 спірного договору строку його дії, конкурсною комісією по проведенню конкурсу на право укладення договорів оренди майна спільної власності територіальних громад сіл Бориспільського району розглянуто питання щодо продовження орендних відносин саме з ТОВ «ІБК «Еліт Строй».

Відповідно до витягу з протоколу № 04/04-18 від 03.04.2018 конкурсна комісія надала КП Бориспільської райради «Зубр» право продовжити з ТОВ «ІБК «Еліт Строй» договір оренди приміщення площею 25 кв. м на фасаді чотириповерхової будівлі Будинку побуту за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-В, терміном на один рік. Означений об`єкт за своїми характеристиками відповідає об`єкту оренди, визначеному пунктом 1.1 спірного договору. Наявність цього рішення конкурсної комісії також безпосередньо узгоджується з передбаченою пунктом 10.1 спірного договору можливістю його подальшої пролонгації з дозволу такої комісії.

Разом з тим наступного дня після спливу первісно встановленого строку дії договору - 12.04.2018 сторонами підписано акт передачі-приймання, відповідно до якого КП Бориспільської райради «Зубр» прийняло, а ТОВ «ІБК «Еліт Строй» передало нежитлове приміщення площею 25 кв. м, розташоване на фасаді чотириповерхової будівлі Будинку побуту за вказаною адресою.

Колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 2.4 спірного договору у разі його припинення чи розірвання нерухоме майно повертається орендарем орендодавцю, а майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами відповідного акта передачі-приймання. Отже, всупереч висновку суду першої інстанції, акт від 12.04.2018 не може бути залишений поза належною правовою оцінкою лише з огляду на подальшу поведінку сторін, оскільки за своїм змістом та умовами самого договору цей документ засвідчує оформлення сторонами повернення об`єкта оренди після закінчення первісно погодженого строку його дії.

Разом з тим встановлення означеної обставини не є достатнім для висновку, на якому наполягає скаржник, про відсутність між сторонами орендних правовідносин у період, за який у цій справі заявлено до стягнення орендну плату, тобто починаючи з червня 2020 року. Для вирішення цього питання підлягає оцінці подальша поведінка сторін та вчинені ними після квітня 2018 року юридично значущі дії.

Так, 25.03.2019 ТОВ «ІБК «Еліт Строй» листом № 12 самостійно звернулося до КП Бориспільської райради «Зубр» з питання продовження договору оренди нерухомого майна. У цьому ж листі відповідач зазначив про наявність заборгованості та зобов`язався погасити її до 15.04.2019. Наведена обставина прямо встановлена судом першої інстанції на підставі відповідного листа, наявного у матеріалах справи.

У подальшому, 26.03.2019, конкурсна комісія, розглянувши питання щодо продовження орендних відносин стосовно того самого об`єкта - частини фасаду чотириповерхової будівлі Будинку побуту площею 25 кв. м за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-В, вирішила продовжити договір оренди до 26.09.2019.

Беручи до уваги викладене, наведені обставини свідчать, що після оформленого актом від 12.04.2018 повернення об`єкта оренди сам відповідач у березні 2019 року вчинив дії, спрямовані на продовження договірних відносин щодо цього об`єкта, визнавши при цьому наявність заборгованості, а компетентною конкурсною комісією було прийнято відповідне рішення щодо продовження договору.

Надалі, відповідно до витягу з протоколу № 08/09-19 від 26.09.2019, конкурсна комісія надала КП Бориспільської райради «Зубр» право продовжити з ТОВ «ІБК «Еліт Строй» договір оренди приміщення площею 25 кв. м на фасаді чотириповерхової будівлі Будинку побуту за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-В, до 26.08.2022.

Того ж дня, 26.09.2019, КП Бориспільської райради «Зубр» та ТОВ «ІБК «Еліт Строй» уклали додаткову угоду № 1, якою за взаємним волевиявленням внесли зміни до пункту 10.1 спірного договору та виклали його в редакції, відповідно до якої договір діє з моменту підписання акта приймання-передачі та є дійсним до 26.08.2022 (включно), з можливістю подальшої пролонгації з дозволу конкурсної комісії.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена означеною нормою презумпція правомірності правочину означає, що вчинений сторонами правочин породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки доти, доки така презумпція не буде спростована у встановленому законом порядку. Аналогічний підхід щодо застосування статті 204 Цивільного кодексу України послідовно викладений у практиці Верховного Суду, зокрема Великої Палати Верховного Суду та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

У матеріалах означеної справи відсутні відомості про визнання додаткової угоди № 1 від 26.09.2019 недійсною у судовому порядку, а її недійсність не є предметом цього спору. При цьому відповідач не заперечує факту її підписання сторонами, натомість обґрунтовує відсутність у неї юридичної сили тим, що на час її укладення первісно визначений строк спірного договору вже закінчився, а об`єкт оренди був повернутий за актом від 12.04.2018.

Однак означені доводи не враховують усієї послідовності юридично значущих дій самих сторін. Після оформлення повернення об`єкта у квітні 2018 року відповідач надалі сам звернувся до орендодавця з питання продовження орендних відносин, конкурсною комісією було прийнято рішення щодо їх продовження, а 26.09.2019 сторони за взаємним волевиявленням уклали додаткову угоду, якою визначили строк дії спірного договору до 26.08.2022.

За таких обставин акт передачі-приймання від 12.04.2018 підтверджує оформлення повернення об`єкта оренди після завершення первісно погодженого сторонами строку користування, однак не може розглядатися ізольовано від наступних юридично значущих дій сторін та сам по собі не спростовує виникнення між ними надалі договірних прав та обов`язків на підставі вчинених ними правочинів.

Судова колегія у цьому контексті також не погоджується з доводами апелянта про те, що лист № 12 від 25.03.2019 стосувався іншого договору оренди. Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем не доведено існування між тими самими сторонами іншого договору оренди відповідного об`єкта, тоді як предмет подальших рішень конкурсної комісії - приміщення площею 25 кв. м на фасаді чотириповерхової будівлі Будинку побуту за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-В за своїми індивідуальними характеристиками відповідає об`єкту спірного договору.

До того ж послідовність подальших дій сторін завершилася укладенням саме додаткової угоди № 1 від 26.09.2019 до спірного договору, якою сторони погодили новий строк його дії до 26.08.2022, що додатково спростовує твердження про спрямованість попередніх дій відповідача на продовження будь-яких інших орендних правовідносин.

Відтак судова колегія погоджується з кінцевим висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що обставини, пов`язані із закінченням первісно встановленого строку дії спірного договору та підписанням акта передачі-приймання від 12.04.2018, виключають існування між сторонами договірних орендних правовідносин у спірний період. Водночас означений висновок підлягає наведеному вище уточненню щодо правового значення акта від 12.04.2018 та подальших дій сторін, вчинених з метою продовження договірних відносин щодо того самого об`єкта оренди, та їх оформлення додатковою угодою № 1 від 26.09.2019.

Стосовно ж доводів апелянта про те, що після закінчення первісно визначеного строку дії спірного договору та повернення об`єкта оренди за актом від 12.04.2018 подальше надання комунального майна у користування могло відбутися виключно шляхом укладення нового договору оренди з дотриманням відповідної процедури, а тому додаткова угода № 1 від 26.09.2019 не могла породжувати правових наслідків, судова колегія зазначає таке.

На час виникнення відповідних правовідносин питання оренди комунального майна регулювалися, зокрема, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-XII.

За змістом статті 17 означеного Закону термін договору оренди визначався за погодженням сторін, а у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії договір вважався продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Водночас встановлені у цій справі обставини не дають підстав пов`язувати подальші правовідносини сторін виключно з передбаченим наведеною нормою автоматичним продовженням договору, оскільки 12.04.2018 сторонами було оформлено повернення об`єкта оренди відповідним актом передачі-приймання.

Разом з тим, як установлено судовою колегією вище, після оформлення такого повернення сторони вчинили низку послідовних дій, спрямованих на подальше врегулювання орендних відносин щодо того самого об`єкта: відповідач звернувся з питання продовження оренди, конкурсною комісією приймалися відповідні рішення, а 26.09.2019 сторони уклали додаткову угоду № 1, якою визначили строк дії спірного договору до 26.08.2022.

При цьому можливість подальшої пролонгації спірного договору з дозволу конкурсної комісії районної ради була безпосередньо передбачена його пунктом 10.1, а відповідні рішення такої комісії щодо ТОВ «ІБК «Еліт Строй» та того самого об`єкта оренди наявні у матеріалах справи.

Отже, у цьому випадку йдеться не про одностороннє поширення орендарем дії договору на наступний період та не про його автоматичне поновлення всупереч волі орендодавця, а про послідовне волевиявлення обох сторін щодо подальшого врегулювання орендних відносин стосовно того самого об`єкта, здійснене за наявності відповідних рішень конкурсної комісії та оформлене сторонами додатковою угодою № 1 від 26.09.2019.

Означена додаткова угода підписана обома сторонами, є невід`ємною частиною спірного договору та у встановленому законом порядку недійсною не визнавалася. Відтак, з урахуванням передбаченої статтею 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, погоджені сторонами умови додаткової угоди підлягають врахуванню при визначенні змісту їхніх прав та обов`язків.

За таких обставин посилання апелянта лише на закінчення первісно визначеного строку спірного договору та оформлення повернення об`єкта оренди у квітні 2018 року не є достатнім для висновку про відсутність будь-яких правових наслідків укладеної сторонами у подальшому додаткової угоди № 1 від 26.09.2019.

В розрізі доводів скаржника про відсутність після 12.04.2018 нового акта передачі-приймання об`єкта оренди колегія суддів враховує, що додатковою угодою № 1 від 26.09.2019 пункт 10.1 спірного договору викладено в редакції, відповідно до якої договір діє з моменту підписання акта приймання-передачі та є дійсним до 26.08.2022 включно.

Водночас наведене положення визначає момент набрання спірним договором чинності та строк його дії, проте не містить умови про необхідність складення нового акта передачі-приймання після кожного погодження сторонами продовження орендних відносин.

До того ж подальша поведінка сторін узгоджувалася зі змістом оформлених ними домовленостей. Як установлено судом першої інстанції, у матеріалах справи наявні платіжні інструкції, за якими відповідач здійснював на користь позивача платежі з орендної плати із зазначенням у призначенні платежу спірного договору та відповідних місяців, за які здійснювалася оплата.

Тож, відсутність окремого нового акта передачі-приймання після укладення додаткової угоди № 1 від 26.09.2019, за встановлених у справі обставин та змісту погоджених сторонами умов, не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами орендних правовідносин після її укладення.

Окремо апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що додаткова угода № 1 від 26.09.2019 не стосується спірного договору з огляду на зазначення у її тексті договору оренди № 141-17 від 22.11.2013, тоді як спірний договір № 141-17 укладено сторонами 11.04.2017.

Оцінюючи наведене, судова колегія бере до уваги не лише окремі реквізити додаткової угоди, а й її зміст у взаємозв`язку з іншими наявними у матеріалах справи доказами та послідовністю дій сторін, які передували її укладенню.

Як установлено вище, 25.03.2019 ТОВ «ІБК «Еліт Строй» звернулося до КП Бориспільської райради «Зубр» з питання продовження орендних відносин, а в подальшому конкурсною комісією приймалися рішення щодо продовження оренди того самого об`єкта - приміщення площею 25 кв. м на фасаді чотириповерхової будівлі Будинку побуту за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-В.

При цьому безпосередньо 26.09.2019, тобто в день укладення сторонами додаткової угоди № 1, конкурсною комісією прийнято рішення про продовження з ТОВ «ІБК «Еліт Строй» договору оренди означеного приміщення до 26.08.2022, а саме такий строк надалі закріплено сторонами у новій редакції пункту 10.1 договору в додатковій угоді № 1 від 26.09.2019. Обставини прийняття означеного рішення конкурсної комісії та укладення сторонами додаткової угоди встановлені також судом першої інстанції.

До того ж матеріали справи не містять доказів існування між КП Бориспільської райради «Зубр» та ТОВ «ІБК «Еліт Строй» іншого договору оренди за № 141-17 від 22.11.2013, якого могла б стосуватися означена додаткова угода. На відсутність доказів укладення між сторонами іншого договору оренди звернув увагу й суд першої інстанції, оцінюючи аналогічні доводи відповідача щодо помилки у зазначенні року договору в листі № 12 від 25.03.2019.

За таких обставин зазначення у вступній частині додаткової угоди № 1 від 26.09.2019 дати договору « 22.11.2013» замість « 11.04.2017» судова колегія розцінює як помилку в реквізитах документа, яка з урахуванням номера договору, складу його сторін, предмета оренди, змісту внесених змін та рішення конкурсної комісії від 26.09.2019 не створює обґрунтованих сумнівів щодо того, до якого саме договору сторонами укладено означену додаткову угоду, та не спростовує її належності до спірного договору.

Встановивши, що додатковою угодою № 1 від 26.09.2019 сторони визначили строк дії спірного договору до 26.08.2022 включно, колегія суддів переходить до оцінки доводів апеляційної скарги щодо відсутності підстав вважати його продовженим після означеної дати.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан.

Законом України № 2181-IX від 01.04.2022 «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Кабінет Міністрів України уповноважено на період дії воєнного стану визначати особливості передачі в оренду державного та комунального майна, зокрема щодо продовження договору оренди, припинення орендарем договору оренди, незастосування певних обмежень та вимог, установлених законом.

На виконання означених законодавчих приписів Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 у редакції, чинній на момент закінчення визначеного додатковою угодою строку спірного договору, передбачалося, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати його припинення чи скасування, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Для продовження договору оренди на передбачений означеним пунктом строк заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагалися.

Водночас пунктом 16 постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 орендодавців державного та комунального майна зобов`язано забезпечити, зокрема, продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови, починаючи з 24.02.2022.

Отже, запроваджене постановою Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 правове регулювання передбачало автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчувався у період воєнного стану, без необхідності подання орендарем відповідної заяви та прийняття орендодавцем окремого рішення, за винятком випадку своєчасного та здійсненого у визначеному порядку повідомлення про непродовження договору.

Аналогічне застосування пунктів 5 та 16 постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 викладено Верховним Судом у постанові від 15.10.2024 у справі № 920/910/23. Верховний Суд зазначив, що автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час воєнного стану, починаючи з 24.02.2022 пов`язується із закінченням строку договору в період воєнного стану та відсутністю передбаченого пунктом 5 означеної постанови належного повідомлення про його непродовження.

У контексті наведеного колегія суддів зауважує, що строк дії спірного договору, визначений додатковою угодою № 1 від 26.09.2019, закінчувався 26.08.2022, тобто під час дії воєнного стану.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що у встановлений пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 строк балансоутримувачем було здійснено передбачене цією нормою повідомлення про непродовження спірного договору з 26.08.2022.

Навпаки, наявний у матеріалах справи наказ КП Бориспільської райради «Зубр» № 43 від 25.07.2022 свідчить, що сам позивач виходив із закінчення строку дії спірного договору саме 26.08.2022 та при вирішенні питання щодо подальшої оренди відповідного майна враховував правове регулювання, запроваджене постановою Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022.

Разом з тим означений наказ не містить передбаченого пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 повідомлення орендарю про непродовження спірного договору з підстав, визначених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», та не підтверджує дотримання встановленої цією нормою процедури його припинення 26.08.2022.

За таких обставин, оскільки строк дії спірного договору закінчувався під час дії воєнного стану, а доказів належного та своєчасного повідомлення про його непродовження у матеріалах справи не міститься, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про поширення на спірні правовідносини пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 та автоматичне продовження спірного договору після 26.08.2022.

Доводи апелянта про те, що постанова Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 не могла «відновити» договір, який, за його твердженням, припинився ще у квітні 2018 року, означеного висновку не спростовують, оскільки ґрунтуються на вихідній тезі про відсутність між сторонами чинних орендних правовідносин станом на 26.08.2022, якій колегією суддів вже надано оцінку вище.

Постанова Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 у цьому випадку не застосовується судом як підстава для поновлення правовідносин, припинених у 2018 році. Її положення застосовуються до спірного договору з огляду на встановлені вище обставини подальшого врегулювання сторонами орендних відносин, укладення додаткової угоди № 1 від 26.09.2019 та визначення нею строку дії договору до 26.08.2022, тобто до дати, яка припала на період дії воєнного стану.

Відтак посилання скаржника на неможливість застосування постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 до спірних правовідносин є необґрунтованими.

Тож, встановивши наведені вище обставини щодо існування між сторонами орендних правовідносин у спірний період, апеляційний господарський суд переходить до оцінки доводів апелянта про недоведеність фактичного користування ним об`єктом оренди.

В обґрунтування означених доводів ТОВ «ІБК «Еліт Строй» посилається, зокрема, на відсутність у матеріалах справи актів огляду об`єкта, фотоматеріалів, дозвільних документів на розміщення зовнішньої реклами та інших доказів, які, на переконання скаржника, мали б підтверджувати фактичне використання ним частини фасаду будівлі у 2020-2025 роках.

Надаючи оцінку наведеним доводам, колегія суддів враховує, що предметом оренди за спірним договором є частина фасаду будівлі площею 25 кв. м, передана відповідачу з метою розміщення зовнішньої реклами. Поряд з тим умовами спірного договору не передбачено складення сторонами щомісячних актів користування майном чи інших періодичних документів, якими мало б підтверджуватися користування об`єктом протягом кожного окремого місяця.

Натомість у матеріалах справи наявні платіжні документи, відповідно до яких ТОВ «ІБК «Еліт Строй» здійснювало на користь КП Бориспільської райради «Зубр» платежі із зазначенням у призначенні платежу спірного договору та відповідних періодів оренди. Здійснення відповідачем таких платежів установлено і судом першої інстанції.

Означена поведінка скаржника підлягає оцінці у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами, зокрема листуванням сторін наприкінці періоду, за який позивачем здійснено спірні нарахування.

Так, листом № 01-23/58 від 30.10.2025 КП Бориспільської райради «Зубр» звернулося до ТОВ «ІБК «Еліт Строй» з вимогою демонтувати рекламу, розміщену на фасаді будівлі Будинку побуту за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79-В, у зв`язку з одностороннім розірванням спірного договору.

У відповідь ТОВ «ІБК «Еліт Строй» листом № 26 від 04.11.2025 просило КП Бориспільської райради «Зубр» утриматися від демонтажу відповідних об`єктів зовнішньої реклами, посилаючись на накладений у межах кримінального провадження арешт та зазначаючи, що такі об`єкти є власністю ТОВ «ІБК «Еліт Строй».

Судова колегія враховує, що означене листування відбулося безпосередньо після закінчення періоду, за який позивачем заявлено до стягнення орендну плату, та стосувалося рекламних конструкцій відповідача, розміщених на фасаді будівлі за адресою об`єкта оренди.

При цьому у відповіді № 26 від 04.11.2025 ТОВ «ІБК «Еліт Строй» не заперечувало належність йому відповідних рекламних конструкцій та їх перебування на фасаді будівлі, натомість просило позивача утриматися від їх демонтажу.

Наведені обставини не узгоджуються з доводами апелянта про відсутність фактичного використання об`єкта оренди. Водночас судова колегія враховує, що листування сторін у жовтні-листопаді 2025 року окремо не може підтверджувати безперервне користування відповідачем об`єктом оренди протягом усього періоду починаючи з червня 2020 року, а тому оцінює його у сукупності з платіжними документами та іншими встановленими у справі обставинами.

За таких обставин відсутність актів огляду, фотоматеріалів чи інших документів, які б окремо фіксували розміщення рекламних конструкцій відповідача у кожному місяці спірного періоду, не спростовує встановлених за сукупністю доказів обставин користування ТОВ «ІБК «Еліт Строй» об`єктом оренди.

Разом з тим посилання у листі КП Бориспільської райради «Зубр» № 01-23/58 від 30.10.2025 на одностороннє розірвання спірного договору потребує окремої оцінки при визначенні кінцевої межі періоду, за який у відповідача існував обов`язок зі сплати орендної плати, що буде враховано колегією суддів під час перевірки заявленої до стягнення суми основного боргу.

У контексті наведеного судова колегія переходить до перевірки розміру заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати, оскільки апелянт, поряд із запереченням існування орендних правовідносин у спірний період, окремо посилається на недоведеність складових заявленої суми та неврахування позивачем установлених власником комунального майна особливостей нарахування орендної плати у період дії воєнного стану.

Як випливає з матеріалів справи, рішенням Бориспільської районної ради № 190-13-VIII від 17.06.2022 орендарів майна спільної власності територіальних громад сіл Бориспільського району звільнено від сплати орендної плати за період з 24.02.2022 по 31.03.2022 включно; за період з 01.04.2022 по 30.04.2022 передбачено нарахування 30 % місячної орендної плати, встановленої договором, за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 - 50 %, а починаючи з 01.06.2022 та до закінчення воєнного стану - 75 % місячної орендної плати. При цьому означеним рішенням передбачено, що внесення відповідних змін до договорів оренди не вимагається.

У подальшому пунктом 3 рішення Бориспільської районної ради № 307-22-VIII від 31.05.2024 з 01.06.2024 припинено дію пункту 4 рішення № 190-13-VIII від 17.06.2022 та відновлено нарахування орендної плати в повному розмірі з урахуванням її щомісячної індексації.

Відтак, перевіряючи довід ТОВ «ІБК «Еліт Строй» про неврахування означених рішень при визначенні розміру заборгованості, колегія суддів бере до уваги не лише кінцеве сальдо, наведене позивачем, а й перевіряє послідовність щомісячних нарахувань, застосування встановленого відсоткового розміру орендної плати та відображені в матеріалах справи платежі відповідача.

Так, рух заборгованості, відображений в акті звіряння, свідчить, що протягом 2022 року розмір нарахувань змінювався з урахуванням установленого рішенням № 190-13-VIII від 17.06.2022 пільгового режиму, а за результатами здійснених нарахувань та платежів залишок заборгованості на кінець цього року становив 16 329, 57 грн.

Упродовж 2023 року, коли продовжував діяти передбачений пунктом 4 рішення № 190-13-VIII від 17.06.2022 75-відсотковий розмір орендної плати, щомісячні нарахування становили 2 740, 13 грн, 2 781, 38 грн, 2 800, 85 грн, 2 842, 86 грн, 2 848, 55 грн, 2 862, 79 грн, 2 868, 37 грн, 2 851, 17 грн, 2 811, 25 грн, 2 847, 91 грн, 2 862, 15 грн та 2 825, 31 грн. Загальна сума таких нарахувань становила 33 942, 72 грн, а з урахуванням здійснених відповідачем платежів залишок заборгованості на кінець 2023 року склав 19 240, 65 грн, який відповідає початковому сальдо наступного розрахункового періоду.

При цьому врахування КП Бориспільської райради «Зубр» рішення № 190-13-VIII від 17.06.2022 та подальшого припинення встановленого ним пільгового режиму чітко простежується у нарахуваннях 2024 року. До припинення дії пункту 4 означеного рішення щомісячні нарахування становили 2 882, 19 грн, 2 893, 71 грн, 2 902, 40 грн, 2 916, 91 грн, 2 937, 33 грн та 2 954, 95 грн, тоді як після припинення з 01.06.2024 дії 75-відсоткового розміру орендної плати наступне нарахування становило вже 4 026, 61 грн, після чого його розмір змінювався відповідно до передбаченої договором щомісячної індексації. За результатами нарахувань та платежів залишок заборгованості на кінець 2024 року становив 48 654, 44 грн.

Таким чином сама послідовність відображених у розрахунку сум спростовує твердження апелянта про те, що при визначенні заборгованості позивач продовжував нараховувати орендну плату в повному розмірі без урахування рішення № 190-13-VIII від 17.06.2022. Навпаки, розмір нарахувань відповідає запровадженому цим рішенням режиму та змінюється після припинення з 01.06.2024 дії його пункту 4.

Щодо остаточного розміру заборгованості судова колегія встановила, що на початок 2025 року її залишок становив 48 654, 44 грн. Упродовж подальшого розрахункового періоду позивачем послідовно нараховано 4 324, 78 грн, 4 376, 67 грн, 4 411, 69 грн, 4 477, 86 грн, 4 509, 21 грн, 4 567, 83 грн, 4 604, 37 грн, 4 595, 16 грн та 4 585, 97 грн, тобто загалом 40 453, 54 грн. Водночас здійснені відповідачем платежі становили 14 532, 48 грн, 7 540, 92 грн та 8 888, 55 грн, а всього - 30 961,95 грн.

Отже, арифметична перевірка руху заборгованості дає такий результат: 48 654, 44 грн + 40 453, 54 грн - 30 961, 95 грн = 58 146, 03 грн, що відповідає заявленій позивачем до стягнення сумі основного боргу.

Поряд з тим означений результат узгоджується з претензійною роботою сторін: до здійснення останнього врахованого позивачем платежу розмір заборгованості становив 67 034, 58 грн, тоді як після сплати відповідачем 8 888, 55 грн зменшився саме до 58 146, 03 грн.

Водночас, повертаючись до наведеного вище листа КП Бориспільської райради «Зубр» № 01-23/58 від 30.10.2025, колегія суддів враховує, що в акті звіряння після останнього нарахування в сумі 4 585, 97 грн нового нарахування орендної плати за жовтень 2025 року не відображено, натомість у наступному рядку зафіксовано лише здійснений відповідачем платіж у сумі 8 888, 55 грн. Тож, посилання у позовній заяві на період заборгованості «по жовтень 2025 року» не свідчить про включення до заявлених 58 146, 03 грн окремого нарахування орендної плати за жовтень 2025 року та, відповідно, не впливає на встановлений за матеріалами справи розмір основного боргу.

За таких обставин, перевіривши послідовність нарахувань орендної плати, їх відповідність установленому рішеннями Бориспільської районної ради № 190-13-VIII від 17.06.2022 та № 307-22-VIII від 31.05.2024 порядку, а також здійснені відповідачем платежі, судова колегія дійшла висновку, що заявлена до стягнення сума основного боргу в розмірі 58 146, 03 грн підтверджується матеріалами справи, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Встановивши таким чином розмір основної заборгованості, апеляційний господарський суд переходить до перевірки правильності нарахування КП Бориспільської райради «Зубр» 25 152, 97 грн пені, щодо якої апелянтом наведено окремі заперечення стосовно як початку періоду прострочення, так і правильності самого розрахунку.

За змістом пункту 3.3 спірного договору орендна плата вноситься орендарем щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця за поточний місяць.

Відповідно до пункту 3.5 спірного договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та сплачується орендодавцю з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Отже, за погодженим сторонами порядком пеня підлягає нарахуванню з першого дня прострочення відповідного грошового зобов`язання до дня його фактичної сплати включно. У разі часткової оплати пеня на суму, погашену таким платежем, нараховується також за день здійснення відповідного платежу, тоді як починаючи з наступного дня розрахунок здійснюється виходячи із залишку непогашеної заборгованості.

Поряд з тим скаржник, посилаючись на частину 6 статті 232 Господарського кодексу України в редакції, чинній у спірний період, заперечує можливість нарахування пені поза межами встановленого цією нормою шестимісячного строку.

За змістом частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 звернула увагу на необхідність розмежування механізму обчислення пені, який передбачає її нарахування за кожний день прострочення, та строку такого нарахування. Застосування у договорі лише формулювання «за кожний день прострочення» не свідчить про встановлення сторонами іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, строку нарахування пені. Водночас сторони вправі визначити інший строк її нарахування, у тому числі шляхом вказівки на подію - день сплати заборгованості, день фактичної оплати чи фактичний момент оплати.

Аналогічний підхід викладено об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20, згідно з яким у кожному конкретному випадку судам належить установити, чи містить відповідна умова договору певний термін шляхом вказівки на подію, зокрема день сплати заборгованості або день фактичної оплати, чи інший строк, відмінний від визначеного частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

У спірному договорі сторони не обмежилися визначенням способу обчислення пені «за кожний день прострочення», а додатково погодили у пункті 3.5, що таке нарахування здійснюється «включаючи день оплати». Враховуючи наведене, момент закінчення нарахування пені пов`язаний сторонами з конкретною подією - здійсненням оплати відповідної заборгованості.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пунктом 3.5 спірного договору сторони встановили інший строк нарахування пені, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим доводи відповідача про необхідність обмеження її нарахування шестимісячним періодом відхиляються.

Разом з тим довід апелянта про те, що нарахування пені у 2020 році мало розпочинатися виключно з 21.07.2020 з огляду на встановлений договором строк сплати орендної плати за червень 2020 року, ґрунтується на ототожненні використаної позивачем розрахункової бази 7 793, 52 грн із орендною платою саме за червень 2020 року.

З акта звіряння випливає, що станом на 01.05.2020 за відповідачем обліковувалася заборгованість у розмірі 2 595, 25 грн, яка внаслідок подальших нарахувань збільшилася до 7 793, 54 грн. Водночас платіж від 31.07.2020 у сумі 2 608, 25 грн здійснений ТОВ «ІБК «Еліт Строй» із чітким зазначенням його призначення - орендна плата за червень 2020 року. Отже, заборгованість, на яку позивач розпочав нарахування пені з 21.06.2020, не є орендною платою за червень 2020 року, а відображає заборгованість, сформовану за попередні розрахункові періоди.

Беручи до уваги викладене, наведений скаржником аргумент щодо необхідності механічного перенесення початку всього заявленого за 2020 рік періоду нарахування пені на 21.07.2020 не враховує структури заборгованості та не може бути прийнятий судовою колегією.

Поряд з тим перевірка безпосередньо поданого КП Бориспільської райради «Зубр» розрахунку свідчить про наявність у ньому інших помилок, які вплинули на визначений місцевим господарським судом розмір пені.

Так, у низці розрахункових періодів позивач виходив із суми накопиченої заборгованості, яка у відповідному розмірі сформувалася лише в подальшому, однак застосував її як незмінну базу до попереднього періоду нарахування. Зокрема, за 2024 рік пеню розраховано виходячи із 48 654, 44 грн за весь період починаючи з 21.04.2024, хоча з акта звіряння випливає послідовне збільшення розміру заборгованості протягом означеного періоду до вказаної суми. Аналогічний підхід простежується при використанні позивачем у розрахунку за 2025 рік сум 61 767, 58 грн та 67 034, 58 грн.

За висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.11.2023 у справі № 925/872/21, у разі якщо здійснений позивачем розрахунок належних до стягнення сум є неправильним, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми відповідних нарахувань, не виходячи при цьому за визначений позивачем період та максимальний розмір заявлених вимог.

Водночас можливість здійснення судом такого перерахунку обумовлена наявністю у матеріалах справи вихідних даних, необхідних для достовірного визначення суми простроченої заборгованості та тривалості відповідного прострочення. У цьому контексті судова колегія враховує підхід, викладений об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.11.2018 у справі № 922/4404/17, щодо необхідності встановлення фактичних обставин, від яких залежить можливість здійснення відповідного розрахунку.

З урахуванням наведеного апеляційний господарський суд здійснив власний перерахунок пені виключно в межах заявлених позивачем періодів та за тими складовими заборгованості, щодо яких наявні у справі докази дозволяють достовірно встановити розмір простроченого зобов`язання та період його існування, із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, чинної у відповідний період, та з урахуванням погодженого сторонами порядку визначення періоду нарахування пені і здійснених відповідачем платежів. У разі часткового погашення заборгованості відповідна сплачена сума виключалася з розрахункової бази починаючи з дня, наступного за днем її сплати.

За результатами такого перерахунку обґрунтований розмір пені становить:

- за 2020 рік - 470, 17 грн;

- за 2021 рік - 1 120, 20 грн;

- за підтверджений матеріалами справи період 2022 року - 915, 65 грн;

- за 2023 рік - 1 940, 50 грн;

- за 2024 рік - 5 849, 95 грн;

- за 2025 рік - 9 325, 60 грн, а загалом - 19 622, 07 грн.

При цьому до означеного розрахунку не включено заявлену позивачем пеню за період з 21.08.2022 по 21.10.2022. Хоча акт звіряння відображає рух заборгованості та здійснення у відповідному проміжку платежів у сумах 2 513, 52 грн і 5 195, 21 грн, матеріали справи не містять рахунків за відповідний період та платіжних документів, з яких можливо було б установити конкретні календарні дати проведення таких платежів. За відсутності означених вихідних даних визначення розміру заборгованості за кожний день відповідного періоду та обчислення пені потребувало б припущення щодо часу зміни розрахункової бази, що є неприпустимим.

Окремо судова колегія надає оцінку доводам апелянта щодо застосування до вимог про стягнення пені спеціальної позовної давності.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Поряд з тим строк, протягом якого відповідно до закону або договору здійснюється нарахування пені, та позовна давність, у межах якої особа вправі звернутися до суду з вимогою про її стягнення, мають різну правову природу та не підлягають ототожненню. Відтак установлена пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України однорічна позовна давність не визначає максимального періоду нарахування пені, а встановлює часові межі судового захисту відповідної вимоги.

З огляду на правову природу пені як санкції, що нараховується за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання, право на позов про її стягнення виникає щодо кожного дня такого нарахування окремо, у зв`язку з чим перебіг спеціальної позовної давності підлягає визначенню стосовно відповідних щоденних нарахувань. Саме з урахуванням означеного підходу підлягають оцінці доводи апелянта про сплив позовної давності щодо частини заявленої позивачем пені.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами означеної справи, КП Бориспільської райради «Зубр» звернулося з позовом у цій справі 31.12.2025.

Водночас з 02.04.2020 діяв пункт 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 258 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

Разом з тим Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені, зокрема, статтями 257-259 цього Кодексу, продовжувалися на строк його дії. Таким чином установлене законодавцем спеціальне регулювання охоплювало й передбачену пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України однорічну позовну давність до вимог про стягнення пені.

У подальшому Законом України № 3450-IX від 08.11.2023, який набрав чинності 30.01.2024, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Отже, до 29.01.2024 строки позовної давності продовжувалися на строк дії воєнного стану, а з 30.01.2024 їх перебіг було зупинено. Такий підхід щодо застосування означених положень викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

Законом України № 4434-IX від 14.05.2025 «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Відтак з 04.09.2025 передбачене цим пунктом зупинення перебігу позовної давності припинилося, а її перебіг поновився з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Зіставляючи наведене законодавче регулювання з періодами нарахування пені, обґрунтованість якої встановлена судовою колегією за результатами здійсненого перерахунку, колегія суддів враховує, що відповідні щоденні вимоги виникали починаючи з 2020 року та протягом наступних років, тобто у періоди, на які поширювалася дія наведених спеціальних положень щодо продовження строків та зупинення перебігу позовної давності.

При цьому виключення з 04.09.2025 пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України не має наслідком сплив позовної давності на цю дату, а означає поновлення її перебігу з урахуванням часу, що минув до встановленого законом продовження та подальшого зупинення відповідних строків. Від дня набрання чинності Законом України № 4434-IX від 14.05.2025 до звернення КП Бориспільської райради «Зубр» з позовом у цій справі 31.12.2025 минуло менше чотирьох місяців.

За таких обставин, ураховуючи встановлене законодавством продовження строків, визначених статтею 258 Цивільного кодексу України, у період дії карантину та надалі у зв`язку з дією воєнного стану, подальше зупинення перебігу позовної давності з 30.01.2024, а також поновлення її перебігу з 04.09.2025 і дату звернення позивача до суду, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для висновку про сплив спеціальної позовної давності щодо тієї частини вимог про стягнення пені, обґрунтованість якої встановлена за результатами здійсненого апеляційним судом перерахунку.

Тож, доводи скаржника щодо необхідності застосування наслідків спливу спеціальної позовної давності не дають підстав для відмови у стягненні тієї частини пені, обґрунтованість якої встановлена судовою колегією за результатами здійсненого перерахунку.

Надаючи оцінку заяві ТОВ «ІБК «Еліт Строй» про застосування позовної давності до вимог про стягнення основної заборгованості, колегія суддів враховує таке.

Приписами статті 257 Цивільного кодексу України унормовано, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а за змістом частини 5 статті 261 цього Кодексу за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як установлено вище, пунктом 3.3 спірного договору сторони погодили щомісячне внесення орендної плати не пізніше 20 числа наступного місяця за поточний місяць. Водночас із наявного в матеріалах справи акта звіряння вбачається, що станом на 01.05.2020 за відповідачем уже обліковувалася заборгованість у розмірі 2 595, 25 грн, яка надалі увійшла до загального сальдо взаєморозрахунків сторін. При цьому означений акт не містить відомостей, які дозволяли б достовірно встановити конкретний розрахунковий період, за який виникла ця сума, а тому відсутні підстави пов`язувати початок перебігу позовної давності щодо найранішої складової заборгованості саме з 21.07.2020 лише з огляду на зазначення позивачем у позовній заяві періоду стягнення з червня 2020 року.

Разом з тим наведене не свідчить про сплив позовної давності щодо заявленої до стягнення основної заборгованості. Так, скаржник, заявляючи про застосування наслідків спливу позовної давності, зазначав, що строк для звернення з цим позовом сплив 12.04.2020. Проте матеріали справи не містять відомостей, які б давали підстави для висновку, що позовна давність щодо заборгованості, відображеної в акті звіряння станом на 01.05.2020, спливла до 02.04.2020, а наведена ТОВ «ІБК «Еліт Строй» дата 12.04.2020, навпаки, є пізнішою за дату початку дії спеціального законодавчого регулювання перебігу позовної давності.

При цьому відповідне спеціальне регулювання поширювалося на загальну трирічну позовну давність, установлену статтею 257 Цивільного кодексу України. Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, строк звернення до суду спочатку продовжувався до 30.06.2023 на строк дії карантину, надалі - до 29.01.2024 на строк дії воєнного стану, а з 30.01.2024 перебіг такого строку було зупинено.

Законом України № 4434-IX від 14.05.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено; означений Закон набрав чинності 04.09.2025, у зв`язку з чим із цієї дати перебіг позовної давності поновився.

Отже, оскільки матеріалами справи не підтверджується сплив позовної давності щодо найранішої складової заявленої до стягнення заборгованості станом на 02.04.2020, а щодо наступних щомісячних платежів право на звернення до суду виникало відповідно пізніше, на такі вимоги поширювалося наведене спеціальне законодавче регулювання. Після поновлення перебігу позовної давності з 04.09.2025 до звернення КП Бориспільської райради «Зубр» з цим позовом 31.12.2025 минуло менше чотирьох місяців.

З огляду на викладене підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення основної заборгованості судова колегія не вбачає, а відповідні доводи апелянта не спростовують висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «ІБК «Еліт Строй» на користь КП Бориспільської райради «Зубр» основної заборгованості у розмірі 58 146, 03 грн.

Беручи до уваги наведене, матеріалами цієї справи підтверджено правомірність нарахування пені у загальному розмірі 19 622, 07 грн, тоді як позовні вимоги про стягнення решти 5 530, 90 грн пені належними та достатніми доказами не підтверджені.

Відтак висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення пені у повному заявленому позивачем розмірі 25 152, 97 грн не відповідає встановленим обставинам справи, у зв`язку з чим оскаржуване рішення в цій частині підлягає зміні зі зменшенням розміру пені, що підлягає стягненню з ТОВ «ІБК «Еліт Строй» на користь КП Бориспільської райради «Зубр», до 19 622, 07 грн та відмовою у задоволенні позовних вимог про стягнення 5 530, 90 грн пені.

Апелянт також вказує на порушення Господарським судом Київської області норм процесуального права у зв`язку з незалученням до участі у справі Бориспільської районної ради, яка, за його твердженням, є власником спірного майна.

Надаючи оцінку означеним доводам, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Тож, для застосування наведеної процесуальної норми визначальним є не сам по собі факт наявності у незалученої до участі у справі особи певного правового зв`язку з предметом спору або його учасниками, а вирішення судом питання безпосередньо про права, інтереси чи обов`язки такої особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21 звернула увагу, що безумовна підстава для скасування судового рішення у зв`язку з незалученням особи до участі у справі має місце тоді, коли судовим рішенням вирішено питання про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи. При цьому Велика Палата Верховного Суду уточнила раніше сформований підхід та відступила від висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21, у частині визнання достатньою для такого висновку самої лише наявності в мотивувальній частині судового рішення висновків щодо прав, інтересів чи обов`язків незалученої особи.

Як випливає з матеріалів означеної справи, предметом спору є вимоги КП Бориспільської райради «Зубр» до ТОВ «ІБК «Еліт Строй» про стягнення заборгованості з орендної плати та пені, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором оренди нерухомого майна № 141-17 від 11.04.2017. При цьому саме КП Бориспільської райради «Зубр» визначене означеним договором орендодавцем, а спірне нерухоме майно перебувало на його балансі.

Належність такого майна до спільної власності територіальних громад сіл Бориспільського району та відповідні повноваження Бориспільської районної ради щодо нього не змінюють характеру предмета спору, оскільки позов у цій справі не містить вимог про визнання чи припинення права власності на майно, його витребування, передачу, повернення або інше розпорядження ним, а також не спрямований на покладення на Бориспільську районну раду будь-якого обов`язку.

Так само вирішення цього спору не має наслідком виникнення, зміну чи припинення прав або обов`язків Бориспільської районної ради як власника майна. Оцінка судом обставин укладення та виконання договору оренди здійснюється виключно в межах, необхідних для встановлення наявності у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, та не становить вирішення спору про права Бориспільської районної ради на відповідне майно.

До того ж резолютивна частина оскаржуваного рішення визначає виключно обов`язок ТОВ «ІБК «Еліт Строй» сплатити на користь КП Бориспільської райради «Зубр» відповідні грошові кошти та не містить жодного припису стосовно прав, інтересів чи обов`язків Бориспільської районної ради.

Враховуючи викладене, сама обставина того, що Бориспільська районна рада є власником майна, переданого в оренду за спірним договором, за встановленого предмета та характеру цього спору не свідчить про прийняття судом першої інстанції рішення про її права, інтереси чи обов`язки.

За таких обставин колегія суддів не вбачає передбаченої пунктом 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України безумовної підстави для скасування оскаржуваного рішення у зв`язку з незалученням Бориспільської районної ради до участі у справі, а відповідні доводи апеляційної скарги відхиляє.

Приписами частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, - його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України»).

Суд апеляційної інстанції надав оцінку всім доводам апеляційної скарги, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують установлених судовою колегією обставин та висновків, покладених в основу цієї постанови, і не дають підстав для іншого вирішення спору.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За змістом частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду судова колегія дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір основної заборгованості у сумі 58 146, 03 грн є обґрунтованим та підтверджується матеріалами справи, тоді як висновок про наявність підстав для стягнення пені у повному заявленому розмірі 25 152, 97 грн не відповідає встановленим обставинам справи, оскільки за результатами здійсненого апеляційним судом перерахунку обґрунтованою є пеня у сумі 19 622, 07 грн.

З огляду наведеного апеляційна скарга ТОВ «ІБК «Еліт Строй» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2026 у справі № 911/84/26 - зміні в частині розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, зі зменшенням її розміру з 25 152, 97 грн до 19 622, 07 грн та відмовою у задоволенні позовних вимог про стягнення 5 530, 90 грн пені. В іншій частині оскаржуване рішення належить залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку зі зміною рішення судові витрати підлягають перерозподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3 028, 00 грн підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2 826, 95 грн.

Водночас, ураховуючи часткове задоволення апеляційної скарги ТОВ «ІБК «Еліт Строй» та відмову за результатами апеляційного перегляду у стягненні 5 530, 90 грн пені, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають покладенню на КП Бориспільської райради «Зубр» пропорційно задоволеній частині апеляційної скарги у сумі 241, 26 грн. Решта витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись статтями 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Еліт Строй» на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2026 у справі № 911/84/26.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2026 у справі № 911/84/26 змінити в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені та розподілу судових витрат, виклавши пункти 1 та 2 його резолютивної частини в такій редакції:

« 1. Задовольнити частково позов Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Зубр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Еліт Строй» про стягнення 83 299, 00 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Еліт Строй» (вул. Дзержинського, буд. 3, кв. 45, м. Бориспіль, Київська обл., 08300, ідентифікаційний код 40086333) на користь Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Зубр» (вул. Київський Шлях, буд. 74, м. Бориспіль, Бориспільський р-н, Київська обл., 08300, ідентифікаційний код 34812610) 58 146 (п`ятдесят вісім тисяч сто сорок шість) грн 03 коп. основного боргу, 19 622 (дев`ятнадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн 07 коп. пені та 2 826 (дві тисячі вісімсот двадцять шість) грн 95 коп. судового збору.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 5 530 (п`ять тисяч п`ятсот тридцять) грн 90 коп. пені».

3. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2026 у справі № 911/84/26 залишити без змін.

4. Стягнути з Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Зубр» (вул. Київський Шлях, буд. 74, м. Бориспіль, Бориспільський р-н, Київська обл., 08300, ідентифікаційний код 34812610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Еліт Строй» (вул. Дзержинського, буд. 3, кв. 45, м. Бориспіль, Київська обл., 08300, ідентифікаційний код 40086333) 241 (двісті сорок одну) грн 26 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області.

6. Повернути матеріали справи до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.09.2026.

Головуючий суддя П.В. Горбасенко

Судді Р.М. Колесник

О.М. Сковородіна