Номер провадження 2/754/6924/26
Справа №754/4390/26
РІШЕННЯ
Іменем України
21 серпня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Зотько Т. А.,
за участю секретаря судового засідання Юхименко А. Є.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач в особі свого представника звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в сумі 93 550, 00 грн., витрати на професійну правову допомогу в сумі 7 000, 00 та судовий збір в сумі 2 662, 40 грн, посилаючись на той факт, що між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» та ТОВ «АГРОТЕХСОЮЗ» укладено сертифікат добровільного комплексного страхування на транспорті № 030530/4100/0000534 від 23.10.2024, предметом якого є передача Страхувальником за плату ризику, пов`язаного з Об`єктом страхування, Страховику на умовах, визначених Договором. Об`єктом страхування за Договором є транспортний засіб «Volkswagen Transporter» реєстраційний номер НОМЕР_1 . 11.08.2025 о 18 год. 20 хв. на автомобільній дорозі М-06 Київ-Одеса 15 кілометр, водій ОСОБА_1 керував автомобілем TOYOTA CAMRY державний номерний знак НОМЕР_2 , не вибрав в установлених межах безпечну швидкість руху та не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем VOLKSWAGEN TRANSPORTER державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який в свою чергу проїхав вперед та скоїв зіткнення з автомобілем TOYOTA RAW4 державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , чим порушив п. п. 2.3.б., 12.1, 13.1 ПДР України. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Згідно рахунку на оплату ФОП ОСОБА_4 № 00048 від 02.09.2025 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Transporter» реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 350 050,00 грн. ПрАТ «СК «Уніка»» склало страховий акт №31418603474 від 24.09.2025, яким кваліфікував подію як страховий випадок та прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 343 550, 00 грн. одержувачу СТО - ФОП ОСОБА_4 , яке було перераховане згідно платіжної інструкції №067254 від 29.09.2025 на суму 343 550,00 грн. Станом на 11.08.2025 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за полісом № 231352407 (ліміт за шкоду майну 250 000, 00 грн.), яке сплатило на користь ПРАТ «СК «УНІКА» 250 000,00 грн., відтак відповідач як винуватець ДТП, зобов`язаний відшкодувати позивачеві різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 93 550, 00 грн.
Ухвалою судді Деснянського районного суд м. Києва від 30.03.2026 року у вказаній вище справі вирішено питання про доцільність її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання, учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.
19.06.2026 року представник позивача через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача.
Відповідач у судове засідання не прибув, повідомлявся судом про розгляд даного провадження належним чином, однак поштове відправлення повернулось на адресу суду з відміткою «Одержувач відсутній за вказаною адресою». Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Нормами ч. 6 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Суд, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 23.10.2024 року між ПАТ «СК «УНІКА» та ТОВ «АГРОТЕХСОЮЗ» було укладено сертифікат добровільного комплексного страхування на транспорті № 030530/4100/0000534, предметом якого є передача Страхувальником за плату ризику, пов`язаного з Об`єктом страхування, Страховику на умовах, визначених Договором, Об`єктом страхування за Договором є транспортний засіб «Volkswagen Transporter» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
11.08.2025 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , «TOYOTA RAW4» державний реєстраційний знак державний номерний знак НОМЕР_3 та транспортного засобу «TOYOTA CAMRY» державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до Постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.09.2025 у справі № 369/15281/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.
11.08.2025 року Страхувальник звернувся до ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Згідно рахунку на оплату ФОП ОСОБА_4 № 00048 від 02.09.2025 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Transporter» реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 350 050, 00 грн.
24.09.2025 року ПАТ «СК «УНІКА» на підставі вищевказаного рахунку було складено страховий акт № 31418603474 з розрахунком суми страхового відшкодування.
Як вбачається з платіжного доручення № 067254 від 29.09.2025 року, ПАТ «СК «УНІКА» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 343 550,00 на рахунок ремонтного підприємства.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Згідно із ст. 108 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить у межах цієї суми право вимоги, яку страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.
Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
За загальним правилом, згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
На підставі ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до роз`яснень викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Згідно із ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за полісом № 231352407 (ліміт за шкоду майну 250 000, 00 грн).
ПАТ «НАСК «ОРАНТА» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 250 000, 00 гривень.
Таким чином, до стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» підлягає завдана шкода, у загальному розмірі 93 550, 00 грн. (343 550, 00 грн. (виплата страхового відшкодування) - 250 000, 00 грн. (виплата ПАТ «НАСК «ОРАНТА»)).
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як роз`яснено в п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Частиною першою та другою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з вимогами ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації, суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги.
На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).
До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги позивачем надано суду копію Договору №1/20ю про надання правничої допомоги від 31.12.2020 року; Додаток №1 від 19.02.2026 до Договору; акт наданих послуг №43 від 13.03.2026 року до Договору; платіжну інструкцію № 1018 від 24.02.2026 про отримання коштів за надання правничої допомоги.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що заявлений позивачем розмір понесених судових витрат на правову допомогу є обґрунтованим та відповідає складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а відтак підлягає стягненню з відповідача на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА » судові витрати понесені на правову допомогу у розмірі 7 000, 00 гривень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» страхового відшкодування у розмірі 93 550, 00 грн. підлягають задоволенню судом.
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662, 40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 993, 1187, 1191, 1194 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 19, 76-81, 82, 141, 257, 163-264, 352, 354-355 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» суму страхового відшкодування у загальному розмірі 93 550, 00 гривень, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662, 40 гривень та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 7 000, 00 гривень.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дані позивача: Приватне акціонерне товариства «Страхова компанія «УНІКА», код ЄДРПОУ 20033533, місцезнаходження: м. Київ, вул. Олени Теліги, 6, літ. В.
Дані відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду виготовлено 28.09.2026.
Суддя: Т. А. Зотько