Судові рішення

Рішення № 140126099 у справі № 755/5314/26 від 28.09.2026

Рішення від 28.09.2026 у цивільній справі № 755/5314/26 (категорія «Про стягнення аліментів»). Суд: Дніпровський районний суд міста Києва, суддя Катющенко В. П.

Справа№ 755/5314/26
СудДніпровський районний суд міста Києва
СуддяКатющенко В. П.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПро стягнення аліментів
Дата ухвалення28.09.2026
Надійшло до реєстру29.09.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140126099

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Текст рішення

Справа №:755/5314/26

Провадження №: 2/755/6126/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" вересня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, в якому просить суд: стягнути з ОСОБА_2 , аліменти на її користь на утримання дітей, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу), щомісяця, починаючи стягувати з моменту подання позову до досягнення дитини повноліття; судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 14.09.2013 Центральний відділ державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м.Києві, зареєстрував шлюб між нею та відповідачем, про що зроблено відповідний актовий запис №2456. Від спільного шлюбу мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки з ведення спільного господарства. Батько їхніх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вихованні неповнолітніх дітей участі не бере, коштів на їх утримання не надає. Гроші на утримання наших дітей відмовляється платити, приховує свій дійсний заробіток. Відповідач не надає будь-якої матеріальної допомоги, необхідної для утримання та виховання спільних дітей, тому позивачка вимушена поставити питання про стягнення аліментів та звернутись до суду. Матеріальної допомоги від держави остання також не отримує, тому наші неповнолітні діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 знаходяться на повному її утриманні. Коштів вкрай мало, і вистачає лише на предмети першої необхідності. У зв`язку з цим вона вимушена звернутись до суду з позовом про стягнення аліментів. Позивачка, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про що офіційна довідка про реєстрацію місця проживання з перекладом на українську мову.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27.04.2026 відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та визначено відповідні строки.

Копію вказаної ухвали відповідачем отримано 01.05.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Представник позивача копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 01.05.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

14.05.2026 до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач частково визнав позовні вимоги про стягнення суми аліментів в розмірі 1/3 частини всіх його доходів на користь позивача на утримання спільних малолітніх дітей. Додатково зазначив, що до набрання рішенням законної сили заперечує, позаяк зараз він добровільно сплачує аліменти, а також позивачка отримує допомогу на дітей від німецького уряду. Після закінчення воєнного стану заперечує, позаяк діти перебувають в Німеччині з позивачкою тимчасово. Згоди на перебування дітей в Німеччині після закінчення воєнного стану він не надавав. Позивачка та її представник повідомляють неправдиві відомості в позовній заяві, що він у вихованні неповнолітніх дітей участі не бере, коштів на їх утримання не надає, гроші на утримання дітей відмовляєся платити, і т.ін. Позивачка та її представник також замовчують в позовній заяві той факт, що позивачка зараз мешкає в Німеччині, а не в Україні, і отримує допомогу від німецького уряду. В березні 2022 року позивачка з дітьми виїхала в Німеччину, а відповідач залишився в Україні. В Німеччині позивачка та діти мають тимчасовий захист до закінчення воєнного стану. Позивачка отримує з 2022 року в Німеччині матеріальну допомогу на дітей, яка гарантує дітям необхідний рівень матеріального забезпечення згідно з німецьким законодавством. Крім того, він стабільно надсилає додаткову матеріальну допомогу позивачці, на додаток до тієї допомоги, яку їй надає німецький уряд. Починаючи приблизно з весни 2024 року позивачка знайшла роботу в Німеччині. Повертатися в Україну не планує. За час війни позивачка з дітьми тричі приїздила в Україну. Відповідач за час війни 7 разів приїздив до дітей в Німеччину починаючи з серпня 2024 року, на підставі бронювання по місцю роботи. Позаяк останній є військовозобов`язаниим, та не може вільно виїжджати з України під час дії воєнного стану. Сторони намагались врегулювати за взаємною згодою питання аліментів в договірному порядку. Так, на початку 2025 року позивачка попросила відповідача підписати заяву для соціальної служби в Німеччині скільки грошей він готовий висилати на дітей, з тією метою, щоб позивачка оформила допомогу в соціальних службах. На прохання позивачки він підготував і підписав двомовний договір на утримання дітей від 01.02.2025, за яким він зобов`язався щомісяця направляти 300 Євро на обох дітей. Підписаний договір позивачка йому не прислала. Починаючи з лютого 2025 року відповідач добровільно почав пересилати на банківські реквізити позивачки, які вказані в цьому договорі, щомісяця суму еквівалентну 300 Євро. Одразу після підписання ним цього договору, позивачка істотно зменшила мої можливості для спілкування з дітьми. Зазначив, що вона перестала впускати його в квартиру в Німеччині, де вона мешкає з дітьми, за адресою: АДРЕСА_2 . Повідомила, що вона закінчила з ним якісь там "стосунки", і що він має жити в готелі коли приїжджає в Німеччину.

Його можливості для спілкування з дітьми дуже обмежені, позаяк вони 4 роки живуть окремо в різних країнах. На телефонні дзвінки діти не відповідають. В Україну позивачка перестала приїжджати. Коли відповідач приїжджає в Німеччину, несе додаткові витрати на готель. Ці додаткові витрати на готель не були враховані ним в момент підписання договору на утримання дітей, який нотаріально не посвідчувався і який позивачка для нього не підписала. З огляду на такі дії з боку позивачки, він зменшив щомісячну добровільну суму допомоги яку направляв на дітей.

20.05.2026 до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов зустрічний позов, у якому відповідач просить суд: 1. визнати за ОСОБА_2 право власності на об`єкта нерухомого майна №2015280280000, а саме, квартиру загальною площею 88.3 кв.м., житловою площею 42.4 кв.м., кількість кімнат - 3, за адресою: АДРЕСА_3 ; 2. стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , 33 958,49 грн в якості витрат на утримання спільної квартири за період з 01.01.2023; 3. стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 5 898,57 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10.06.2026 відмовлено у прийнятті до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

17.06.2026 від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.

Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, 14.09.2013 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві, про що зроблено актовий запис № 2456. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 .

У шлюбі у сторін народжилося двоє дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно офіційної довідки про реєстрацію за місцем проживання від 29.09.2022 ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживають в АДРЕСА_4 .

Позивачка зазначає, що спільні з відповідачем діти проживають з нею, батько дітей не надає матеріальної допомоги.

Доказів укладання між сторонами договір про сплату аліментів на дітей у порядку ст. 189 СК України, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 9 ст. 7 СК України визначено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За приписами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст.150 Сімейного кодексу України).

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір`ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов`язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім`ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За вимог ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

У відповідності до ч.1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні (див.: постанову Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18)).

З матеріалів справи убачається, що позивачка проживає разом з дітьми - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за кордоном, які перебувають на її утриманні. При цьому, відповідач є особою працездатного віку, законодавчо на останнього покладено обов`язок забезпечення утримання та виховання власних дітей, проте останній не бере участі у утриманні спільних дітей, лише періодично надає допомогу на утримання дітей, втім на обох батьків покладено обов`язок утримувати власних дітей. Водночас при визначенні розміру аліментів суд має враховувати як матеріальне становище сторін, потреби дитини, рівень доходу сторін, й також те, що сторони не змогли добровільно досягнути згоди про розмір сплачуваних аліментів.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач є особою працездатного віку, законодавчо на останнього покладено обов`язок забезпечення утримання та виховання власних дітей, останній проживає окремо від дітей, у зв`язку з чим, враховуючи вимоги ст. 182 СК України, з урахуванням усіх істотних обставин справи, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача в частині стягнення аліментів на утримання дітей з моменту набрання рішенням законної сили та до закінчення воєнного стану в Україні, оскільки такі заперечення не гуртуються на вищенаведених положеннях Сімейного кодексу України. Також, не заслуговують на увагу і твердження відповідача про сплату ним рекомендованого прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до та після пред`явлення позивачкою позову про стягнення аліментів, що на думку відповідача є підставою для стягнення аліментів виключно з дати набрання рішенням законної сили, оскільки, такий розмір аліментів не забезпечує в повній мірі потреби дітей, визначений відповідачем на власний розсуд, та не свідчить, що останній становить 1/3 частину від його заробітку (доходу). Крім того, отримання позивачкою допомоги в іншій країні не є підставою для звільнення відповідача, як батька дітей від його обов`язку зі сплати аліментів.

У відповідності до ч.1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тобто з 30.03.2026.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Оскільки в силу п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач була звільнена від сплати судового збору за подання до суду позову про стягнення аліментів, з урахуванням ч.6 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» із відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 7, 141, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 354, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ) про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.03.2026 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя:

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
10.06.2026 Ухвала № 137325652 Дніпровський районний суд міста Києва
27.04.2026 Ухвала № 136068531 без тексту Дніпровський районний суд міста Києва