Ухвала № 140126328 у справі № 906/127/26 від 28.09.2026

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"28" вересня 2026 р. Справа № 906/127/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Маціщук А.В.

судді Філіпова Т.Л.

за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.07.2026 у справі №906/127/26 (суддя Шніт А.В., м. Житомир, повний текст складено 18.08.2026)

за позовом Керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної (військової) адміністрації

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призназначення

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2026 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.07.2026 у справі №906/127/26 залишено без руху. Запропоновано Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом подання до апеляційного господарського суду заяви про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучити докази сплати судового збору в розмірі 7987,20 грн та додати належні докази надіслання апеляційної скарги з доданими до неї документами третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 . Роз`яснено, що у разі невиконання вимог даної ухвали у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

Скаржник вказані в ухвалі суду недоліки не усунув, натомість 23.09.2026 року надіслав до суду клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.07.2026 у справі №906/127/26. Апелянт, обґрунтовуючи подане клопотання, зазначив, що не в змозі виконати вимоги ухвали щодо сплати судового збору у розмірі 7987,20 грн у встановлені строки, оскільки оплата судового збору здійснюється за кодом економічної класифікації видатків 2800 «Інші поточні видатки». Проте на даний час відсутня можливість здійснення відповідного платежу у зв`язку з недостатністю коштів на рахунках Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. Жодних доказів на підтвердження вказаних обставин ГУ Держгеокадастру не надає. Також апелянтом на виконання ухвали івд 18.09.2026 не додано належних доказів надіслання апеляційної скарги з доданими до неї документами третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Колегія суддів розглядаючи вказане клопотання зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або

2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або

4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п.3 ч.1 цієї статті можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).

З огляду на те, що предметом спору у справі №906/127/26 не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (п.3 ч.1 ст.8 Закону), а також ця справа не є справою про банкрутство (неплатоспроможність) (п.4 ч.1 ст.8 Закону) доводи про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору відхиляються.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).

Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява № 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01)

Як визначено у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

Відповідно до приписів статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд звертає увагу, що скаржник до клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги не додає жодних доказів, які б у сукупності підтверджували неможливість сплати судового збору у встановлений судом строк, а також не довів, що ним вживалися всі залежні від нього заходи для забезпечення виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху. Зокрема доказів, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області зверталось до головного розпорядника бюджетних коштів зі зверненням про внесення змін до кошторису та збільшення асигнувань (або перерозподіл лімітів) за КЕКВ 2800, чи вчиняло інші дії, які б гарантували сплату судового збору після задоволення судом клопотання про продовження строку на усунення недоліків, до суду апелянтом не надавалось.

Судова колегія, зауважує, що неналежна організація діяльності державного органу щодо планування видатків на сплату судового збору не може бути підставою для порушення одного з основних принципів господарського судочинства - рівності сторін у процесі, як це визначено п.2 ч.3 ст.2 ГПК України. Такі обставини мають бути доведені заявником належними та допустимими доказами, оскільки саме на особу, яка заявляє відповідне клопотання, покладається обов`язок підтвердити наявність об`єктивних перешкод для сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

За умовами ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо особа не усунула недоліки поданої заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась з такою заявою.

Згідно частин 6, 7 статті 260 Господарського процесуального кодексу України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів прийшла висновку, що скаржником не усунуті виявлені недоліки у встановлений судом строк, а саме - не подано доказів сплати судового збору у розмірі 7987,20 грн в порядку визначеному Законом України "Про судовий збір", а також не додано належні докази надіслання апеляційної скарги з доданими до неї документами третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , що є підставою для повернення скарги.

За таких обставин апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області вважається неподаною та підлягає поверненню заявнику.

Разом з тим, згідно частини 8 статті 174 ГПК України, повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до апеляційного господарського суду у загальному порядку після усунення вказаних недоліків та з клопотанням про поновлення процесуального строку

Оскільки апеляційна скарга була подана в електронному вигляді через електронний кабінет, її матеріали судом заявнику не повертаються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 242, 234, 235, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків.

2. Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.07.2026 у справі №906/127/26 повернути апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.