ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.09.2026 м.Дніпро справа №904/7281/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач)
суддів: Кошлі А.О., Стефанів Т.В.
з секретарем судового засідання Ігнатенко Г.В.
Представники сторін у судове засідання не з`явились.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Релеванте» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 (суддя Ярошенко В.І.) у справі
за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Релеванте» (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37, код ЄДРПОУ 43343598)
про стягнення 3 733 719 грн 03 коп.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст і підстави позовної заяви.
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Релеванте», у якому просить суд стягнути пеню за державним контрактом на будівництво фортифікаційних споруд №141-ДСК від 05.04.2025 у розмірі 3733719 грн 03 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за державним контрактом на будівництво фортифікаційних споруд №141-ДСК від 05.04.2025 у частині своєчасного та повного виконання робіт. У зв`язку із порушенням підрядником строків виконання робіт позивачем нараховано пеню у розмірі 3733719 грн 03 коп. (у розмірі 0,1 % договірної ціни) на підставі пункту 14.5 договору.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Релеванте» на користь Військової частини НОМЕР_1 пеню за порушення строків виконання робіт у розмірі 2800289 грн 27 коп. та витрати зі сплаті судового збору у розмірі 56005 грн 79 коп. У решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено державний контракт (договір) на будівництво фортифікаційних споруд №141-ДСК від 05.04.2025, пунктом 3.1 якого передбачено, що строки виконання робіт визначені Календарним графіком виконання робіт (додаток №4 до договору) та встановлюються до 30.06.2025 включно.
Суд першої інстанції встановив, що згідно з додатком №4 до договору строк закінчення робіт визначений за окремими етапами: до 10.04.2025 щодо виконання земляних робіт траншей, виконаний з простроченням із 11.04.2025; до 30.04.2025 щодо улаштування залізобетонних конструкцій споруд - з простроченням із 01.05.2025; до 20.05.2025 щодо улаштування траншей з одягом крутості - з простроченням із 21.05.2025; до 20.06.2025 щодо улаштування протидронового укриття об`єкта - із простроченням із 21.06.2025; до 20.06.2025 щодо улаштування протитанкового рову - з простроченням із 21.06.2025; до 20.06.2025 щодо улаштування пірамід ПЗ-1 - з простроченням із 21.06.2025; до 30.06.2025 щодо встановлення тросу - з простроченням із 01.07.2025.
Суд першої інстанції зазначив, що доказів своєчасного виконання робіт, а також об`єктивної неможливості своєчасного виконання таких робіт відповідачем згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено, у зв`язку з чим, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 відсотків, суд першої інстанції, керуючись частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 та у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22, а також правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, врахував ступінь виконання зобов`язання відповідачем, відсутність доведених збитків позивача, утримання позивачем забезпечення виконання договору у розмірі 180372 гривні 90 копійок та перебування на виконанні відповідача аналогічних державних контрактів із будівництва споруд оборонного призначення, і дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого розміру пені на 25 відсотків, у зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги у розмірі 2800289 гривень 27 копійок.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
01.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Релеванте» подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 у частині задоволених позовних вимог позивача про стягнення пені за порушення строків виконання робіт за Державним контрактом (договір) на будівництво фортифікаційних споруд №141 - ДСК від 05.04.2025 у розмірі 2800289 грн 27 коп. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 56005 грн 79 коп. та прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 2800289 грн 27 коп. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 56005 грн 79 коп.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про порушення судом першої інстанції статті 61 Конституції України, оскільки застосування пені за порушення строку виконання кожного окремого виду робіт у межах загального строку виконання робіт до 30.06.2025, який встановлений пунктом 3.1 договору, призводить, на думку скаржника, до подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Апелянт посилається на правові висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 03.09.2025 у справі №910/11943/24, постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 та постанові Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/3362/18, згідно з якими відповідальність підрядника у вигляді неустойки за загальним правилом настає у разі прострочення виконання підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт за відсутності прямої вказівки у договорі на можливість застосування неустойки за порушення строків виконання окремих етапів.
Крім того, апелянт вважає помилковим тлумачення пункту 14.5 договору, наданим судом першої інстанції. На думку скаржника, сполучник «та», використаний у формулюванні «за порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт по Договору та строків закінчення виконання робіт», вказує на необхідність одночасного порушення обох строків для застосування пені, а відсутність у пункті 14.5 договору прямої вказівки на самостійність кожної з підстав свідчить про кумулятивний характер умови.
Апелянт також зазначає, що Календарний графік виконання робіт не містить формулювань щодо строку початку та строку завершення виконання окремих робіт, а є таблицею без визначення конкретних дат, і що суд першої інстанції, здійснивши власне тлумачення Календарного графіка, вийшов за межі умов договору та фактично встановив нові його умови всупереч положенням статей 213, 627 Цивільного кодексу України, а також не врахував принцип contra proferentem, оскільки договір укладено за типовою формою, розробленою за участю Міністерства оборони України. На підтвердження цієї частини доводів апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 06.05.2026 у справі №922/3725/25, постанову Верховного Суду від 24.02.2026 у справі №904/3823/24, постанову Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №500/5194/16 та постанову Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №910/16011/17.
Посилається на неправильне застосування судом першої інстанції статті 16 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки акт огляду будівельного майданчика від 25.06.2025 та довідка щодо стану виконання робіт за вихідним номером 215 від 21.11.2025 стосуються, на думку апелянта, питань відповідності обсягів та якості виконаних робіт проєктно-кошторисній документації, а не порушення строків виконання робіт, у зв`язку з чим спір фактично є спором про якість виконаних робіт, а не спором про стягнення пені за прострочення.
Щодо порушення норм процесуального права апелянт зазначає про порушення судом першої інстанції статей 2, 13 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, на думку скаржника, суд побудував висновок про порушення відповідачем зобов`язань виключно на твердженні про ненадання відповідачем доказів належного виконання робіт, що є застосуванням неприпустимої концепції негативного доказу, всупереч правовим позиціям, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/23-ц та постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21. Крім того, апелянт посилається на порушення статті 236 Господарського процесуального кодексу України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначаючи про недостатню обґрунтованість оскаржуваного рішення та ігнорування доводів і доказів відповідача, з посиланням на постанову Верховного Суду від 19.03.2026 у справі №916/3821/21, постанову Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №910/10699/21 та практику Європейського суду з прав людини у справах «Руїс Торіха проти Іспанії», «Хіро Балані проти Іспанії», «Гірвісаарі проти Фінляндії», «Мала проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Хаджіяннакоу проти Греції» та «Проніна проти України».
Щодо нез`ясування обставин, що мають значення для справи, апелянт посилається на невстановлення судом першої інстанції факту виконання, невиконання або неналежного виконання відповідачем робіт за договором, а також зазначає про право підрядника на ощадливе ведення робіт відповідно до статті 845 Цивільного кодексу України, наводячи як приклад улаштування пірамід ПЗ-1 у визначеній кошторисом кількості за вартістю, меншою від кошторисної. Апелянт також зазначає про нез`ясування судом першої інстанції правової природи акту огляду будівельного майданчика від 25.06.2025 та довідки за вихідним номером 215 від 21.11.2025 як доказів, які складені позивачем у односторонньому порядку без залучення представників відповідача, всупереч статтям 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на постанову Верховного Суду від 01.09.2023 у справі №906/386/21.
Щодо недоведеності обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, апелянт зазначає, що акти приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою №КБ-3 підписані сторонами без зауважень і підтверджують належне виконання робіт, а не порушення відповідачем зобов`язань, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про доведеність невиконання відповідачем робіт ґрунтується на доказах протилежного змісту.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
29.06.2026 Військова частина НОМЕР_1 подала до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Релеванте» без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 у справі №904/7281/25 без змін.
У відзиві позивач зазначає, що державний контракт №141-ДСК від 05.04.2025 укладено відповідно до пунктів 43-48 Особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 №1275, та наказу Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 16.02.2024 №58, за примірною формою, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 19.02.2024 №123/нм.
Заперечуючи проти доводу апелянта про кумулятивний характер умов пункту 14.5 договору, позивач наводить граматико-синтаксичний аналіз відповідного положення та зазначає, що сполучник «та» у конструкції «за порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт по Договору та строків закінчення виконання робіт» виконує єднальну функцію переліку самостійних підстав відповідальності, а не вказує на необхідність їх одночасного настання, оскільки відсутність у тексті пункту таких застережень, як «одночасно» або «за умови», виключає кумулятивне тлумачення. Позивач також посилається на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2026 у справі №904/6682/25, ухвалену за подібним спором між тими самими сторонами за іншим державним контрактом, у якій викладено аналогічну правову позицію щодо змісту пункту 14.5 та відсутності подвійної відповідальності у розумінні статті 61 Конституції України.
Позивач заперечує проти доводу апелянта про подвійну відповідальність, зазначаючи, що відповідальність за порушення строку виконання окремого виду робіт та відповідальність за порушення строку закінчення робіт у цілому стосуються різних договірних обов`язків підрядника, а стаття 846 Цивільного кодексу України прямо надає сторонам договору підряду право встановлювати строки виконання роботи у цілому та її окремих етапів, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2025 у справі №910/12876/19.
Щодо доводу апелянта про вихід суду першої інстанції за межі умов договору позивач зазначає, що Календарний графік виконання робіт є додатком №4 до договору та його невід`ємною частиною, яка прямо передбачена у пунктах 3.1, 9.2, 11.1, 11.2 договору, а тлумачення судом першої інстанції змісту календарного графіка відповідає вимогам статей 213, 637 Цивільного кодексу України та не є встановленням нових умов договору, з посиланням на постанову Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №607/11746/17 щодо принципу favor contractus та постанови об`єднаної палати Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/22058/17 і від 24.01.2020 у справі №910/3362/18 щодо предмета договору будівельного підряду.
Заперечуючи проти доводу апелянта щодо неналежності акту огляду будівельного майданчика від 25.06.2025 та довідки за вихідним номером 215 від 21.11.2025, позивач зазначає, що пункт 4.1.1 договору передбачає складання акту уповноваженими представниками замовника без обов`язкової участі представників підрядника, а довідка є внутрішнім документом, складеним на підставі додатків до договору, підписаних актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами відповідно до статей 76-78 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач також заперечує проти доводів апелянта про порушення принципу змагальності та недостатню обґрунтованість рішення, зазначаючи, що суд першої інстанції дослідив умови договору, Календарний графік, акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, акт огляду будівельного майданчика, довідку щодо стану виконання робіт та надав оцінку основним доводам відповідача, з посиланням на постанови Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17 та від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
Позивач додатково зазначає про наявність аналогічних спорів між тими самими сторонами, зокрема справи №904/6680/25, у якій рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2026 позов задоволено повністю, а постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2026 апеляційну скаргу відповідача задоволено частково зі зменшенням стягнутої суми пені, та справи №904/6682/25, у якій рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2026 позов задоволено частково, а постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2026 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення - без змін.
Крім того, позивач просить розглядати справу у закритому судовому засіданні з посиланням на статтю 8 Господарського процесуального кодексу України, статті 1, 20 Закону України «Про інформацію» та статті 6, 8, 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації», зазначаючи про наявність у матеріалах справи інформації, розголошення якої може зачіпати інтереси національної безпеки у умовах дії правового режиму воєнного стану.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач), судді: Стефанів Т.В., Кошля А.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Релеванте» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, надати докази сплати судового збору у сумі 50405 грн 21 коп.
16.06.2026 апелянтом подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами їх усунення, надано платіжну інструкцію №2316 від 15.06.2026 про сплату судового збору на суму 50406 грн 00 коп.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Релеванте» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026, витребувано матеріали справи №904/7281/25 з Господарського суду Дніпропетровської області.
26.06.2026 на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 надійшли матеріали справи №904/7281/25.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2026 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Релеванте» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 призначено у судовому засіданні 02.09.2026 о 15 год 15 хв.
06.07.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «Релеванте» подано клопотання про призначення лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи, на розгляд якої поставити перед експертом наступні питання:
1) Яким є об`єктивний зміст пункту 14.5 Договору: «За порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт по Договору та строків закінчення виконання робіт (здачі закінченого об`єкта у експлуатацію), Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) Договірної ціни, за кожен день такого прострочення.»?
2) Чи є сполучник «ТА» в пункті 14.5 Договору з`єднувальним, чи є таким, що вказує на альтернативу і виступає в значенні розділового сполучника «АБО» ?
3) Згідно з семантикою пункту 14.5 Договору, за яких обставин та у якому порядку до Підрядника застосовується відповідальність у вигляді пені 0,1 % Договірної ціни: 1) за одночасного порушення двох строків виконання робіт (порушення строку виконання окремого найменування робіт та строку виконання робіт, встановленого у пункті 3.1. Договору); чи 2) за кожне порушення як окремого строку виконання кожного окремого найменування робіт, так і за порушення строку виконання робіт, встановленого в пункті 3.1 Договору?
4) Згідно з семантикою пункту 14.5 Договору, чи має наставати відповідальність Підрядника щодо сплати пені, у разі порушення строків виконання будь-якого окремого найменування робіт по Договору при одночасній відсутності події порушення ним строків виконання робіт (здачі закінченого об`єкта у експлуатацію), встановлених пунктом 3.1. Договору?
Доручити проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи у цій справі саме Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса».
Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Релеванте» про призначення лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи, колегією суддів враховано позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 04.07.2025 у справі №908/948/23, у якій визначено, що досліджуючи питання необхідності призначення у справі, суд зазначив, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду.
Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.
Колегія суддів, за результатами розгляду поданого апелянтом клопотання, не вбачає підстав для його задоволення, оскільки за його змістом не наведено обставин які свідчать про наявність дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування (за наявності інших засобів доказування для встановлення яких, за доводами останнього, має бути призначена судова експертиза).
06.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Релеванте» надійшли додаткові пояснення з приводу доводів, які викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу. У поданих додаткових поясненнях відповідач просив поновити процесуальні строки, які встановлені пунктом 3 ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026, надати дозвіл на подання додаткових пояснень, прийняти їх до розгляду та ухвалити рішення у справі з урахуванням наведених у них доводів.
Через підсистему «Електронний суд» 06.07.2026 від ТОВ «Релеванте» надійшли клопотання про дослідження доказів, у якому заявник просить дослідити доказ, а саме Акт огляду будівельного майданчика Об`єкту «Нове будівництво комплексу споруд оборонного призначення позиції на відділення №21 у Харківській області» від 25.06.2025, що наданий Військовою частиною НОМЕР_1 разом з позовною заявою з урахуванням доказів та аргументації відповідача, наведених в цьому клопотанні та у апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 у справі. Дослідити довідку щодо стану виконання робіт за Державним контрактом (договором) на будівництво фортифікаційних споруд від 05.04.2025 №141-ДСК за Вих. №215 від 21.11.2025, що наданий Військовою частиною НОМЕР_1 разом з позовною заявою з урахуванням доказів та аргументації відповідача, наведених в цьому клопотанні та у апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 у справі.
Також, через підсистему «Електронний суд» 06.07.2026 від ТОВ «Релеванте» надійшло клопотання, у якому заявник просить під час апеляційного розгляду і при ухваленні постанови у справі здійснити тлумачення умов пункту 14.5 Договору (зокрема але не виключно з урахуванням положень пункту 4.4.1 Договору), у відповідності до порядку, встановленого статтею 213 Цивільного кодексу України та встановити дійсний зміст цієї умови в контексті наявності підстав для застосування штрафної санкції у вигляді пені; використати під час тлумачення умов договору висновок експерта, отриманий за наслідками призначення у справі лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи; застосувати при тлумаченні умов Договору, зокрема пункту 14.5, у справі, принцип тлумачення «contra proferentem», врахувавши при цьому, що саме позивач має переважне становище у Договорі, є автором і ініціатором договору та особою, не на користь якої підлягають тлумаченню всі сумніви і розбіжності в розумінні змісту умов Договору (неоднозначні тлумачення умов договору) відповідно до принципу тлумачення «contra proferentem».
Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Релеванте» щодо тлумачення договору, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 213 Цивільного Кодексу на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, за клопотанням однієї із сторін суд може здійснити тлумачення договору з урахуванням вимог, які зазначені вище. Водночас, суд не позбавлений можливості протлумачити спірний договір у цьому судовому рішенні.
Через підсистему «Електронний суд» 06.07.2026 від ТОВ «Релеванте» надійшло клопотання, у якому заявник просить встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Релеванте» додатковий строк до 60 днів для подання доказів, а саме висновку лінгвістичної семантико-текстуальної судової експертизи, в якому експерт/експертна установа надасть висновок про дослідження наступних питань:
1) Яким є об`єктивний зміст пункту 14.5 Договору: «За порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт по Договору та строків закінчення виконання робіт (здачі закінченого об`єкта у експлуатацію), Підрядник сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) Договірної ціни, за кожен день такого прострочення.»?
2) Чи є сполучник «ТА» в пункті 14.5 Договору з`єднувальним, чи є таким, що вказує на альтернативу і виступає у значенні розділового сполучника «АБО»?
3) Згідно з семантикою пункту 14.5 Договору, за яких обставин та у якому порядку до Підрядника застосовується відповідальність у вигляді пені 0,1 % Договірної ціни: 1) за одночасного порушення двох строків виконання робіт (порушення строку виконання окремого найменування робіт та строку виконання робіт, встановленого в пункті 3.1 Договору); чи 2) за кожне порушення як окремого строку виконання кожного окремого найменування робіт, так і за порушення строку виконання робіт, встановленого у пункті 3.1 Договору?
4) Згідно з семантикою пункту 14.5 Договору, чи має наставати відповідальність Підрядника щодо сплати пені, у разі порушення строків виконання будь-якого окремого найменування робіт по Договору при одночасній відсутності події порушення ним строків виконання робіт (здачі закінченого об`єкта у експлуатацію), встановлених пунктом 3.1 Договору?
Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Релеванте» про встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Релеванте» додаткового строку (до 60 днів) для подання доказів, а саме висновку лінгвістичної семантико-текстуальної судової експертизи. Суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
За змістом статті 80 Господарського процесуального кодексу України, яка врегульовує загальний порядок подання доказів, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано, причини з яких доказ не може бути подано у зазначений строк, докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, які не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, який викладений Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача).
Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, у чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
Оскільки апелянт не звертався до суду з клопотанням про проведення експертизи та не подав усі докази до суду першої інстанції, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання про надання додаткового строку для подання нових доказів.
Через підсистему «Електронний суд» 10.08.2026 від відповідача надійшло клопотання, яким останній просить розгляд справи проводити без участі представників відповідача, також просить апеляційну скаргу ТОВ «Релеванте» задовольнити.
01.09.2026 від Військової частини НОМЕР_1 на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Клопотання мотивовано тим, що у зв`язку з перебуванням у відрядженні з 22.07.2026 з метою виконання бойових (спеціальних) завдань у складі оперативної групи ДССТ, помічника командира частини - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_3 Савьолова Руслана Юрійовича, представники військової частини НОМЕР_1 не мають можливості взяти участь у судовому засіданні.
Розглянувши клопотання позивача про відкладення судового засідання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи у разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не повинна суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України», «Карнаушенко проти України».
Позивач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
За наведених обставин, судова колегія зауважує, що за змістом заявленого клопотання позивач, посилаючись на неможливість участі в судовому засіданні, не повідомляє обставин за яких відсутність представника перешкоджає чи робить неможливим апеляційний розгляд у призначені судом дату та час.
Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а відповідач не був позбавлений права і можливості за потреби забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника позивача одночасно відмовляючи у задоволенні клопотання останнього про відкладення розгляду справи.
02.09.2026 у судовому засіданні ухвалено постанову по справі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
05.04.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Релеванте» (підрядник, відповідач) укладено державний контракт (договір) на будівництво фортифікаційних споруд №141-ДСК.
В порядку, строки та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а підрядник зобов`язується відповідно до проєктної документації, з дотриманням будівельних норм/правил та умов договору, виконати роботи у повному обсязі на об`єкті: «Нове будівництво комплексу споруд оборонного призначення позиції на відділення №21 у Харківській області» код ДК 021:2015 - 45220000-5 Інженерні та будівельні роботи (за бюджетною програмою КПКВ 2105010, КЕКВ 3122.010, код платежу 4D), а замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах договору роботи та оплатити їх вартість (пункт 1.1 договору).
Склад, обсяги та вартість робіт визначаються проєктною документацією та договірною ціною, складеною на підставі локальних кошторисів, розрахунків та відомості ресурсів до неї (додаток 1), яка є невід`ємною частиною договору (пункт 1.3 договору).
Вартість робіт по договору визначена за договірною ціною, складеною на підставі локальних кошторисів, розрахунків та відомості ресурсів до неї (Додаток 1), і складає 18037290 грн, у тому числі податки, встановлені чинним законодавством 3006215 грн та є складовою частиною вартості робіт по об`єкту у межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об`єкта (пункт 2.1 договору).
Строки виконання робіт за цим договором визначені календарним графіком виконання робіт (Додаток 2) та встановлюються до 30.06.2025 включно (пункт 3.1 договору).
Датою закінчення робіт за договором вважається дата підписання акту готовності об`єкта до експлуатації, що складається після підписання останнього акту приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в. Виконання робіт може бути закінчено достроково, про що підрядник письмово повідомляє замовника (пункт 3.5 договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору замовник має право:
4.1.1 У разі порушення підрядником господарських зобов`язань за договором замовником у односторонньому порядку застосовуються заходи оперативного впливу з метою припинення або попередження повторення порушень, а саме:
достроково розірвати договір у односторонньому порядку, письмово повідомивши підрядника (цінний лист із описом вкладення), у разі настання однієї з таких обставин:
а) Підрядник не розпочав будівництво (реконструкцію) об`єкта протягом 3 (трьох) календарних днів після отримання об`єкту на виконання робіт. У такому випадку підтвердженням прострочення є акт огляду будівельного майданчика, складений уповноваженими представниками замовника;
б) Підрядник більше ніж на 5 календарних днів порушив строк виконання будь-якого виду робіт без поважних причин, визначених у Графіку виконання робіт, що підтверджується актом огляду будівельного майданчика, складеним уповноваженими представниками замовника;
в) Підрядник порушив будівельні норми/правила або стандарти чи вимоги проєктно-кошторисної документації під час будівництва об`єкта та не усунув їх протягом встановленого замовником строку. Днем виявлення порушень вважається дата складання представниками замовника акту виявлених порушень.
Договір вважається розірваним через 5 календарних днів з дати направлення замовником на адресу підрядника письмового повідомлення про розірвання договору у односторонньому порядку.
Підрядник забезпечує виконання своїх зобов`язань за договором у розмірі 1% суми договору платіжним дорученням №944 від 03.04.2025 у сумі 180372, 90 грн у формі перерахування коштів на розрахунковий рахунок замовника (пункт 5.1 договору).
Забезпечення виконання договору про закупівлю не повертається у разі, якщо підрядник не виконав хоча б одну з умов договору стосовно якості робіт чи строків їх виконання (порушено хоча б на один день Календарний графік виконання робіт) відповідно до положень договору або з вини підрядника завдано збитків, а також у випадку дострокового розірвання договору у односторонньому порядку чи застосування визначених договором заходів (санкцій) (пункт 5.3 договору).
Приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконання видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів тощо, шляхом підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою №КБ-3 (пункт 11.1 договору).
Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою №КБ-3 за виконані будівельні роботи оформлюються належним чином підрядником у двох примірниках і надаються для підписання замовнику, не пізніше 5 днів після їх виконання з дотриманням строків, визначених Календарним графіком виконання робіт (пункт 11.2 договору).
Розрахунки за виконані роботи з будівництва об`єкту проводяться на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою №КБ-3, протягом 30 календарних днів після їх підписання (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок замовника) та надання підрядником проміжного пакету документів, а саме товарно-матеріальних накладних, проміжних актів прихованих робіт затверджених інженером технічного нагляду. Вартість матеріальних ресурсів, включена до «Актів приймання виконаних будівельних робіт» за формою №КБ-2в повинна бути підтверджена копіями фінансових документів на їх придбання та не може перевищувати договірну ціну (пункт 12.1 договору).
За порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт по договору та строків закінчення виконання робіт (здачі закінченого об`єкта у експлуатацію), підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1% договірної ціни, за кожен день такого прострочення (пункт 14.5 договору).
Даний договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2025 року, а у частині невиконаних зобов`язань та непроведених розрахунків - до їх повного виконання, проведення (пункт 17.1 договору).
Сторонами укладено додатки до договору, а саме: договірну ціну (додаток №1 до договору); розрахунки №1- 4; підсумкову відомість ресурсів; загальновиробничі витрати на будову; зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва №1; локальні кошториси на будівельні роботи №02-01-01, 02-02-01, 02-03-01, 02-04-01, 02-05-01, 02-06-01, 02-07-01, 02-08-01, 02-09-01; календарний графік виконання робіт (додаток №4 до договору), план фінансування будівництва (додаток №5 до договору).
Відповідно до додатку №4 до договору, сторонами встановлено календарний графік виконання робіт, зокрема:
- виконання земляних робіт траншей до кінця І декади квітня 2025 року (до 10.04.2025);
- улаштування залізобетонних конструкцій споруд до ІІІ декади кінця квітня 2025 року (до 30.04.2025);
- улаштування траншей з одягом крутості до кінця ІІ декади травня 2025 року (до 20.05.2025);
- улаштування протидронового укриття об`єкту до кінця ІІ декади червня 2025 року (до 20.06.2025);
- улаштування протитанкового рову до кінця ІІ декади червня 2025 року (до 20.06.2025);
- улаштування пірамід ПЗ-1 до кінця ІІ декади червня 2025 року (до 20.06.2025);
- встановлення тросу ягози до кінця ІІІ декади червня 2025 року (до 30.06.2025);
03.04.2025 підрядник забезпечив виконання своїх зобов`язань за договором у розмірі 1% суми договору у сумі 180372 грн 90 коп., перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок замовника, що підтверджується випискою по рахунку за 03.04.2025.
12.04.2025 замовником на підставі акту приймання-передачі будівельного майданчика передано підряднику об`єкт на період виконання робіт.
Як зазначає позивач, підрядником виконано роботи на загальну суму 9219838 грн 27 коп., а саме:
- за травень 2025 виконано роботи на суму 2437687 грн 61 коп., що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт за формою КБ-2в та довідками про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 від 20.05.2025);
- за червень 2025 виконано роботи на суму 6438438 грн 72 коп., що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт за формою КБ-2в та довідками про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 від 25.06.2025);
- за червень 2025 року виконано роботи на суму 343711 грн 94 коп., що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт за формою КБ-2в та довідками про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 від 30.06.2025);
Замовником на підставі наданих підрядником актів виконаних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 у обумовлені договорами строки та у обсязі виконаних робіт проведено оплату у сумі 9219838 грн 27 коп., що підтверджується платіжними інструкція №286 від 21.05.2025 на суму 2437687 грн 61 коп., №488 від 26.06.2025 на суму 6438438 грн 72 коп., №797 від 16.07.2025 на суму 343711 грн 94 коп.
25.06.2025 уповноваженими представниками замовника складено акт огляду будівельного майданчика об`єкту «Нове будівництво комплексу споруд оборонного призначення позиції на відділення №21 у Харківській області».
Відповідно до якого встановлено, що станом на 25.06.2025 виконаний підрядником за державним контрактом обсяг робіт не у повній мірі відповідає обсягу робіт, який повинен бути виконаний відповідно до календарного графіку та державного контракту.
У відповідності до вказаного акту станом на 25.06.2025 підрядником згідно договору виконано наступний обсяг робіт:
- виконання земляних робіт траншей - виконано не у повному обсязі;
- улаштування залізобетонних конструкцій споруд - виконано не у повному обсязі;
- улаштування траншей з одягом крутості - виконано не у повному обсязі;
- улаштування протидронового укриття об`єкту - виконано не у повному обсязі;
- улаштування протитанкового рову - виконано не у повному обсязі;
- улаштування пірамід ПЗ-1- виконано не у повному обсязі;
- встановлення тросу ягози - виконано не у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладені обставини, замовником прийнято рішення про розірвання договору у односторонньому порядку на підставі пункту 4.1.1 договору.
25.06.2025 на адресу відповідача направлено повідомлення за №609 від 25.06.2025 про розірвання договору спірного договору. Поштове відправлення вручене представнику відповідача 30.06.2025, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №021[телефон приховано].
Договір вважається розірваним замовником у односторонньому порядку з 30.06.2025 (пункт 4.1.1 договору).
Відповідно до довідки №215 від 21.11.2025 щодо стану виконання робіт за державним контрактом (договором) на будівництво фортифікаційних споруд №141-ДСК від 05.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Релеванте» відповідно до умов договору зобов`язувалося виконати наступні роботи на загальну суму 18037290 грн, а саме:
1. Виконання земляних робіт траншей (пункт 1-4 локального кошторису №02-02-01, пункт 1-4 локального кошторису №02-05-01, пункт 1-8 локального кошторису №02-06-01, пункт 1-5 локального кошторису №02-07-01, пункт 1-4 локального кошторису №02-08-01) у кількості 927,608 м3 на суму 212527 грн 97 коп., не виконано;
2. Улаштування залізобетонних конструкцій споруд (локальний кошторис №02-01-01, локальний кошторис №02-03-01, локальний кошторис №02-04-01) у кількості 3 споруди на суму 1777999 грн 39 коп.
Згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт №1 від 20.05.2025 (пункт 1-9) виконано частину 1 споруди на суму 654532 грн 58 коп.
Згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт №3 від 30.06.2025 (пункт 1-29) виконано частину 2 споруд на суму 343711 грн 94 коп.
Всього не виконано улаштування залізобетонних конструкцій споруд на загальну суму 779754 грн 87 коп.
3. Улаштування траншей з одягом крутості (пункт 5-20, 28-32 локального кошторису №02-02-01, пункт 5-20, 28-95 локального кошторису №02-05-01, пункт 9-27, 35 локального кошторису №02-06-01, пункт 6-21, 29-34 локального кошторису №02-07-01, пункт 5-20, 28-42 локального кошторису №02-08-01) у кількості 100 м на суму 2717928 грн 28 коп., не виконано.
4. Улаштування протидронового укриття об`єкту (пункт 21-27, локального кошторису №02-02-01, пункт 21-27, локального кошторису №02-05-01, пункт 28-34 локального кошторису №02-06-01, пункт 22-28 локального кошторису №02-07-01, пункт 21-27 локального кошторису №02-08-01) у кількості 100 м на суму 236866 грн 78 коп., не виконано.
5. Улаштування протитанкового рву (пункт 8-10, 20-25 локального кошторису №02-09-01) у кількості 56100 м на суму 3004410 грн 04 коп.
Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт №1 від 20.05.2025 (пункт 11-13, 16-21) виконано 12 000 м3 на суму 642560 грн 08 коп.
Згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт №2 від 25.06.2025 (пункт 3-5, 8-13) виконано 31 400 м3 на суму 1681365 грн 13 коп.
Всього не виконано улаштування протитанкового рву на загальну суму 680484 грн 83 коп.
6. Встановлення тросу та єгози (пункт 3-7, 13-19 локального кошторису №02-09-01) у кількості 16830 м3 на суму 4089827 грн 02 коп., не виконано.
7. Улаштування пірамід П3-1 (пункт 1-2, 11-12 локального кошторису №02-09-01) у кількості 2244 шт. на суму 5997730 грн 52 коп.
Згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт №1 від 20.05.202 (пункт 10, 14-15) виконано 400 шт. на суму 1140594 грн 95 коп.
Згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт №2 від 25.06.2025 (пункт 1, 6-7) виконано 1 844 шт. на суму 4757073 грн 59 коп.
Враховуючи акти виконаних робіт та визначену договором вартість робіт невиконаними залишаються роботи на загальну суму 8817451 грн 73 коп.
У зв`язку з неналежним виконанням підрядником зобов`язань за договором, забезпечення виконання зобов`язань за договором у розмірі 1% від суми договору у сумі 180372 грн 90 коп., підряднику не повертається, а перераховується до бюджету.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, які визначені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи і які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Переглянувши справу у межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши обставини, встановлені судом першої інстанції, наявні у справі докази, доводи апеляційної скарги та заперечення, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.
Предметом спору у цій справі є стягнення з підрядника пені за порушення строків виконання робіт за державним контрактом на будівництво фортифікаційних споруд №141-ДСК від 05.04.2025.
За змістом статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проєктно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Статтею 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду, а тому цивільне законодавство не обмежує сторони можливістю погодити лише один кінцевий строк виконання всього обсягу робіт і прямо дозволяє визначати різні строки виконання окремих етапів або окремих видів робіт.
Частинами першою, другою статті 193 Господарського кодексу України (який був чинним на час укладення договору) передбачено, що суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання.
Відповідно до статей 216, 230 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій, а штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Частиною другою статті 883 Цивільного кодексу України передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, яка встановлена договором або законом, та відшкодовує збитки повністю.
Судом першої інстанції встановлено і матеріалами справи підтверджується, що за умовами пункту 3.1 державного контракту №141-ДСК від 05.04.2025 строки виконання робіт визначені Календарним графіком виконання робіт, який є додатком №4 до договору. Пунктом 9.2 договору передбачено обов`язок підрядника самостійно організовувати роботу з виконання договору відповідно до Календарного графіка. Пунктами 11.1, 11.2 договору передання актів приймання виконаних будівельних робіт поставлено у залежність від дотримання строків, які визначені у Календарному графіку.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що Календарний графік виконання робіт не встановлює самостійних строків виконання окремих видів робіт, а є таблицею без визначення конкретних дат. Такий підхід суперечить буквальному змісту пункту 3.1 договору, який відсилає до Календарного графіка, яким визначені такі строки виконання робіт, а також змісту самого додатка №4 до договору, яким передбачено конкретні дати завершення кожного окремого виду робіт: виконання земляних робіт траншей - до 10.04.2025, улаштування залізобетонних конструкцій споруд - до 30.04.2025, улаштування траншей з одягом крутості - до 20.05.2025, улаштування протидронового укриття об`єкта, протитанкового рову та пірамід ПЗ-1 - до 20.06.2025, встановлення тросу та ягози - до 30.06.2025.
Суд першої інстанції, наводячи у мотивувальній частині оскаржуваного рішення відповідні дати та періоди прострочення за кожним видом робіт, не створював нових умов договору і не доповнював Календарний графік положеннями, яких він не містить, а встановлював зміст уже погоджених сторонами умов договору, що повністю відповідає завданням судового тлумачення правочину, які визначені статтями 213, 637 Цивільного кодексу України. Такий підхід узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №500/5194/16, відповідно до якої тлумачення правочину не може створювати нові умови договору, а лише роз`яснює вже існуючі його умови.
Щодо необхідність застосування принципу contra proferentem колегія суддів відхиляє, оскільки підставою для застосування цього принципу є неясність або суперечливість умов договору, тоді як зміст додатка №4 до договору не є неясним і містить чіткі календарні дати завершення кожного окремого виду робіт, що виключає необхідність тлумачення на користь однієї зі сторін. Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 06.05.2026 у справі №922/3725/25, постанову Верховного Суду від 24.02.2026 у справі №904/3823/24 та постанову Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №910/16011/17 щодо загальних засад тлумачення правочинів не спростовує наведеного висновку, оскільки правило contra proferentem застосовується лише за наявності дійсної неясності умови, яка у цій справі відсутня.
Окремо колегія суддів зазначає, що апелянт помилково трактує пункт 14.5 договору, у якому сторони погодили, що за порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт по договору та строків закінчення виконання робіт (здачі закінченого об`єкта у експлуатацію) підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1 відсотка договірної ціни за кожен день такого прострочення.
Апелянт стверджує, що застосування пені за цим пунктом можливе лише у разі одночасного порушення обох зазначених строків, оскільки прийменник «за» вказує на єдину підставу застосування санкції, що складається з двох поєднаних сполучником «та» подій.
На переконання колегії суддів однозначно зміст пункту 14.5 договору свідчить, що сторони погодили відповідальність підрядника, як за порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт, так і за порушення строків закінчення виконання робіт. Використане у цьому пункті формулювання не містить слів «одночасно», «за умови одночасного порушення», «лише у разі порушення обох строків» або інших застережень, які б вказували на необхідність кумулятивного настання обох видів порушень. У контексті спірного положення договору зазначений сполучник використаний для поєднання двох однорідних об`єктів правового регулювання - строків виконання будь-якого окремого виду робіт та строків закінчення виконання робіт у цілому. Таке формулювання не містить ознак спільної умови відповідальності, а визначає перелік випадків, за настання яких підрядник зобов`язаний сплатити пеню.
Навпаки, словосполучення «будь-якого окремого виду робіт» свідчить про те, що сторони надали самостійного значення строкам виконання окремих робіт. Інакше відповідне формулювання втрачало б практичний зміст, а відповідальність фактично наставала б лише за порушення кінцевого строку виконання всього договору.
Тлумачення апелянта зводить нанівець погоджені сторонами проміжні строки виконання робіт, позбавляє правового значення Календарний графік та не узгоджується з характером спірного договору, який стосується будівництва фортифікаційних споруд оборонного призначення, де своєчасність виконання окремих робіт має самостійне значення для досягнення мети договору.
Якби сторони мали намір обмежити застосування пені лише випадком одночасного порушення проміжних строків і кінцевого строку виконання робіт, вони могли б прямо передбачити це у договорі, використавши формулювання «за одночасне порушення», «за умови порушення обох строків» або інші подібні за змістом застереження. Крім того, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем у справі ним також порушено і загальний строк виконання робіт, який визначений у договорі.
Колегія суддів також враховує, що пунктом 4.1.1 договору передбачено право замовника достроково розірвати договір у односторонньому порядку, якщо підрядник більше ніж на п`ять календарних днів порушив строк виконання будь-якого виду робіт без поважних причин, визначених у Графіку виконання робіт. Наявність у договорі такого положення додатково підтверджує, що сторони розглядали строки виконання окремих видів робіт як істотні для належного виконання договору, оскільки погодження права замовника на одностороннє розірвання договору за порушення проміжного строку було б позбавлене сенсу за відсутності самостійного значення таких строків.
Щодо доводів апелянта про порушення статті 61 Конституції України та подвійне притягнення до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення, то колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Водночас, у цій справі не встановлено повторного притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення неустойки за одне і те саме порушення, а про застосування погодженої сторонами договірної відповідальності за порушення строків виконання окремих видів робіт, які мали самостійні строки виконання за Календарним графіком, та порушення строку закінчення робіт у цілому. Такі порушення стосуються різних договірних обов`язків підрядника, зокрема, своєчасного виконання окремих видів робіт та своєчасного завершення всього комплексу робіт, а тому застосування пені за порушення строків виконання окремих видів робіт не є подвійною відповідальністю у розумінні статті 61 Конституції України.
Колегія суддів, врахувавши посилання апелянта на правові висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 03.09.2025 у справі №910/11943/24, постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 та постанові Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/3362/18, відповідно до яких за загальним правилом відповідальність підрядника у вигляді неустойки за порушення строків виконання робіт настає у разі прострочення виконання робіт у цілому, а не окремих етапів, за відсутності прямої вказівки у договорі на можливість застосування неустойки за порушення строків виконання окремих етапів, дійшла висновку, що зазначені правові висновки не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у цій справі, оскільки сформульоване у них загальне правило прямо обумовлене відсутністю у спірних договорах прямої вказівки на відповідальність за порушення проміжних строків. Натомість, у державному контракті №141-ДСК від 05.04.2025 на відміну від правовідносин, які є предметом розгляду у наведених апелянтом справах, прямо передбачено відповідальність за порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт, а пункт 4.1.1 договору пов`язує право замовника на одностороннє розірвання договору саме з порушенням строку виконання будь-якого виду робіт. Наявність прямого договірного регулювання відповідальності за порушення проміжних строків виключає застосування наведеного апелянтом загального правила та підтверджує необхідність дослідження судом змісту саме цього конкретного договору, що і було здійснено судом першої інстанції.
Колегія суддів також враховує особливий характер спірного державного контракту, який стосується будівництва фортифікаційних споруд оборонного призначення на території, що має значення для забезпечення обороноздатності держави у умовах дії правового режиму воєнного стану. Своєчасне виконання окремих видів робіт за таким договором має самостійне значення для досягнення мети договору, а тлумачення, яке апелянт пропонує застосувати до пункту 14.5 договору, нівелює погоджені сторонами проміжні строки виконання робіт, які визначені у Календарному графіку.
Щодо обрання неналежного способу захисту позивача, яке відповідач пов`язує з актом огляду будівельного майданчика від 25.06.2025 та довідкою №215 від 21.11.2025, які на його думку, стосуються питань відповідності обсягів та якості виконаних робіт проєктно-кошторисній документації, а тому спір фактично є спором про якість виконаних робіт.
Предметом позовних вимог у цій справі є стягнення пені, яка нарахована за порушення строків виконання робіт, а не вимоги, які пов`язані з якістю або відповідністю виконаних робіт проєктно-кошторисній документації. Акт огляду будівельного майданчика складено з метою фіксації обсягів виконаних робіт, які відповідач повинен був виконати, не змінює правової природи заявлених позовних вимог та не свідчить про обрання позивачем неналежного способу захисту. Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №910/11614/18, від 14.08.2018 у справі №908/2212/17, від 16.04.2019 у справі №910/1570/18 та від 30.07.2019 у справі №910/9958/18 щодо наслідків обрання неналежного способу захисту не є застосовними до спірних правовідносин, оскільки предмет та підстава заявленого позивачем позову повністю відповідають характеру порушеного права - своєчасності виконання підрядних робіт.
Щодо неналежності доказів, які покладені судом першої інстанції у основу висновку про порушення відповідачем строків виконання робіт, а саме акту огляду будівельного майданчика від 25.06.2025 та довідки щодо стану виконання робіт за вихідним номером 215 від 21.11.2025, то колегія суддів звертається до змісту договору, у пункті 4.1.1 якого прямо передбачено складання акту огляду будівельного майданчика уповноваженими представниками замовника, яким може бути підтверджено факт своєчасності виконання чи невиконання підрядником строку будь-якого виду робіт. Зазначене положення договору не містить умови про обов`язкову участь представників підрядника під час складання такого акту або про недійсність акту у разі їх відсутності, а тому сам по собі факт складання акту представниками замовника без участі відповідача не свідчить про недопустимість або неналежність цього доказу відповідно до статей 76-78 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів враховує посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 01.09.2023 у справі №906/386/21, проте зазначає, що встановлені у наведеній справі обставини відрізняються від обставин цієї справи, оскільки акт огляду будівельного майданчика від 25.06.2025 у справі, що переглядається, прямо передбачений умовами договору як засіб фіксації порушення строків виконання робіт, чого не було встановлено щодо акту, який оцінювався Верховним Судом у справі №906/386/21. Крім того, акт огляду будівельного майданчика від 25.06.2025 не є єдиним доказом, покладеним у основу висновків суду першої інстанції, оскільки судом також досліджено умови договору, Календарний графік виконання робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою №КБ-3, довідку щодо стану виконання робіт за вихідним номером 215 від 21.11.2025, розрахунок пені та інші наявні у справі докази у їх сукупності.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що акти приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою №КБ-3 підписані сторонами без зауважень, підтверджують належне виконання робіт відповідачем і спростовують висновок суду першої інстанції про порушення строків виконання робіт. Зазначені документи підтверджують факт прийняття замовником тих робіт, які фактично були виконані підрядником та передані замовнику на відповідну дату, проте не підтверджують виконання відповідачем усього обсягу робіт, який передбачений договором, у встановлені строки. Порівняння вартості робіт, прийнятих за актами приймання виконаних будівельних робіт, із вартістю робіт, визначеною договірною ціною за кожним окремим видом робіт згідно з довідкою за вихідним номером 215 від 21.11.2025, є належним способом встановлення обсягу невиконаних відповідачем робіт та не суперечить вимогам статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України щодо належності доказів.
Щодо посилання відповідача про право підрядника на ощадливе ведення робіт відповідно до статті 845 Цивільного кодексу України, яке обґрунтоване прикладом улаштування пірамід ПЗ-1, кількість яких відповідає визначеній кошторисом за меншою вартістю, то таке право підрядника стосується вартості виконаних робіт, а не обсягу та строків їх виконання. Факт належного виконання одного з видів робіт не спростовує встановленого судом першої інстанції факту порушення строків виконання інших видів робіт, передбачених тим самим Календарним графіком.
Відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 86 цього кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів відхиляє довід апелянта про застосування судом першої інстанції неприпустимої концепції негативного доказу. Позивач на підтвердження факту порушення відповідачем строків виконання робіт надав договір, Календарний графік, акт огляду будівельного майданчика, довідку щодо стану виконання робіт, акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт та розрахунок пені. Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав доказів своєчасного виконання спірних робіт, доказів об`єктивної неможливості своєчасного їх виконання, висновку судової експертизи або звіту виконавця технічного нагляду, які могли б спростувати наведені позивачем докази. За таких обставин висновок суду першої інстанції ґрунтується не на відсутності заперечень відповідача як самостійній підставі задоволення позову, а на оцінці наявних у справі доказів за правилом більшої вірогідності, передбаченим статтями 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким наявність обставини вважається доведеною, якщо докази, надані на її підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Такий підхід відповідає правовим позиціям, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/23-ц та постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21, на які посилається апелянт, оскільки суд першої інстанції не покладав на відповідача обов`язок спростовувати недоведену обставину, а оцінив надані сторонами докази у їх сукупності.
Колегія суддів також відхиляє довід апелянта про порушення судом першої інстанції статті 236 Господарського процесуального кодексу України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод унаслідок недостатньої обґрунтованості оскаржуваного рішення. Із тексту рішення суду першої інстанції вбачається, що місцевий господарський суд дослідив умови договору, Календарний графік виконання робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, акт огляду будівельного майданчика, довідку щодо стану виконання робіт, повідомлення про розірвання договору та розрахунок пені, і навів мотиви, з яких погодився з позицією позивача та відхилив основні заперечення відповідача щодо відсутності прострочення. Європейський суд з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак цей обов`язок не може розумітися як необхідність надання детальної відповіді на кожен аргумент сторони. Аналогічний підхід викладено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», згідно з яким межі обов`язку суду щодо мотивування рішення можуть бути різними залежно від характеру рішення та обставин справи. У цій справі суд першої інстанції надав оцінку саме тим доводам відповідача, які мали істотне значення для вирішення спору, а незгода апелянта з наданою судом оцінкою доказів не свідчить про порушення норм процесуального права.
Щодо доводу апелянта про недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, у розумінні пункту 2 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що встановлений судом першої інстанції факт невиконання відповідачем робіт на суму 8817451 гривень 73 копійки ґрунтується на сукупності письмових доказів, а саме умовах договору щодо договірної ціни кожного окремого виду робіт, актах приймання виконаних будівельних робіт, довідках про вартість виконаних робіт, акті огляду будівельного майданчика від 25.06.2025 та довідці за вихідним номером 215 від 21.11.2025, які узгоджуються між собою щодо переліку та вартості фактично прийнятих замовником робіт.
Щодо визначення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями пункту 14.5 договору сторони погодили, що пеня обчислюється у розмірі 0,1 відсотка договірної ціни за кожен день прострочення, що відповідає частині четвертій статті 231 Господарського кодексу України, якою сторонам надано право визначати розмір штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання. Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 90 відсотків, суд першої інстанції, керуючись частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 25 відсотків, врахувавши ступінь виконання зобов`язання відповідачем, відсутність доведених збитків позивача, утримання позивачем забезпечення виконання договору та перебування на виконанні відповідача аналогічних державних контрактів оборонного призначення.
Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить самостійних доводів які б не були предметом дослідження при визначенні судом першої інстанції розміру зменшення пені, тому колегія суддів не вбачає підстав для перегляду висновку суду першої інстанції щодо розміру зменшення пені на 25 відсотків, який ухвалений у межах наданих суду дискреційних повноважень, які передбачені частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, з урахуванням конкретних обставин справи.
Оцінивши доводи апеляційної скарги у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що вони фактично зводяться до незгоди відповідача з тлумаченням умов державного контракту, наданою судом першої інстанції оцінкою доказів та встановленими обставинами справи. Наведені апелянтом аргументи не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин щодо наявності погоджених сторонами строків виконання окремих видів робіт за Календарним графіком, порушення відповідачем таких строків, правомірності застосування пункту 14.5 договору та обґрунтованості часткового зменшення заявленого розміру пені.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 у справі №904/7281/25 у оскаржуваній частині, колегія суддів встановила, що воно ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи, з наданням належної оцінки доводам учасників справи та поданим доказам.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на сторону пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги.
Оскільки за результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Релеванте», витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 50405 гривень 21 копійка покладаються на апелянта та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Релеванте» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду. Якщо у судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення, або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 25.09.2026
Головуючий суддя О.І. Кучеренко
судді Т.В. Стефанів
А.О. Кошля