ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" вересня 2026 р. справа № 300/5808/26
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що нею вперше придбано нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 29.12.2025, і при його нотаріальному посвідченні сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості в загальній сумі 24648 грн. Вважає, що відповідно до пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» у неї відсутній обов`язок щодо сплати збору в розмірі 1% від вартості квартири, з огляду на придбання житла вперше. Тому, нею подано заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Однак, відповідач відмовив у задоволенні поданої заяви у зв`язку із неподанням повного пакету документів. Вважає, що вона подала відповідачу всі наявні документи, які могла отримати законним способом, та виконала вимоги пункту 15-2 Порядку КМУ №1740 у повному обсязі, наскільки це було об?єктивно можливим. Єдиним документом, який не був поданий, була інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо колишнього чоловіка. Водночас у заяві до відповідача було детально обгрунтовано об?єктивну неможливість її отримання. Сам по собі факт неподання одного із документів не може автоматично свідчити про відсутність у неї права на повернення помилково сплаченого збору. Тому, рішення відповідача, яким їй відмовлено в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є протиправним, а пенсійний орган слід зобов`язати сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України подання про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 24468 грн.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що звільнення покупця від сплати збору на обов?язкове державне пенсійне страхування на підставі підпунктів «в» або «г» пункту 15-2 Порядку КМУ №1740 можливе за умови наявності зазначених у цих підпунктах інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов?язкове державне пенсійне страхування. При цьому обов?язок надання нотаріусу необхідних відомостей та документів (інформації, відомостей, довідок тощо), що необхідні для звільнення від сплати збору, покладається на покупця. Вказав, що у зв?язку з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України №866 від 23.09.2020, нотаріус при посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна встановлює факт придбання його вперше (чи не вперше). Звернув увагу на відсутність документів, які підтверджують право позивача на звільнення від сплати збору на обов?язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. З огляду на зазначене, відповідач діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства України, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Суд, розглянувши відповідно до вимог ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, встановив наступне.
Між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) 29.12.2025 укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Перець Н.В. (а.с.15-16).
Згідно з п.1 вказаного договору продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність належну продавецю квартиру АДРЕСА_1 .
Продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 2446800 грн. (п.4 вказаного договору).
При укладенні зазначеного договору купівлі-продажу квартири позивач сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості придбаного житла - 24648 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції №Р233-6Т69-91К1-2Х86 від 29.12.2025 (а.с.17).
Відповідно до сформованої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу на праві приватної власності належить один об`єкт житлової нерухомості, а саме квартира АДРЕСА_1 , державна реєстрація якого здійснена 29.12.2025 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Перець Н.В. на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2025 (а.с.18).
Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою, в якій просила повернути сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 24468 грн., оскільки нею придбано житло вперше. До вказаної заяви додано: копію ID-картки; витяг з реєстру територіальної громади щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 в м.Суми за період з 13.09.2002 по 06.12.2024; витяг з реєстру територіальної громади щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: с. Велика Чернеччина Сумського району Сумської області, з 02.09.2025; копію квитанції про сплату збору на обов?язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1%; копію договору купівлі-продажу житла; копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на придбане житло; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_1 ; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_4 ; копію свідоцтва про шлюб із ОСОБА_4 ; копії документів, що підтверджують попередню зміну прізвища, укладення та/або розірвання попереднього шлюбу; довідку Великочернеччинського старостинського округу про реєстрацію місця проживання та невикористання права на приватизацію за відповідною адресою; довідку Управління «Центр надання адміністративних послуг у м.Суми» про невикористання права на приватизацію за відповідною адресою (а.с.19-21).
Відповідач у листі від 12.06.2026 №0900-0604-8/32911 повідомив, що придбання особою житла вперше підтверджується: заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід?ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло; даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року). Для встановлення права на повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів як особі, яка придбаває житло вперше позивачу необхідно надати:?інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід?ємної архівної складової частини цього?Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) щодо чоловіка - ОСОБА_4 та щодо колишнього чоловіка - ОСОБА_5 . Як наслідок, у відповідача відсутні правові підстави для повернення, як помилково сплаченого збору на обов?язкове державне пенсійне страхування, сплаченого при придбанні нерухомого майна (а.с.22-24).
Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача щодо сформування та подання до відповідного органу Державної казначейської служби України подання про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд застосовує нормативно-правові акти в редакції чинній на момент виникнення таких правовідносин.
Згідно з абзацами першим - третім пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (надалі Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страїування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України;
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону №400/97-ВР передбачено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Аналогічні за змістом положення містяться у пункті 15-1 та абзаці 1 пункту 15-3 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 за №1740 (надалі Порядок КМУ №1740), який регулює питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР.
Відповідно до абзацу 2 пункту 15-3 Порядку КМУ №1740 документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Згідно з підпунктом «б» пункту 15-2 Порядку КМУ №1740 (в редакції від 04.04.2018) збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України за № 866 від 23 вересня 2020 року внесено зміни до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, зокрема доповнено пункт 15-2 вказаного Порядку підпунктами «в» і «г» такого змісту:
«в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов».
Вказаними змінами збільшено підстави несплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна.
Крім того, пункт 15-3 доповнено абзацом такого змісту:
«Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування».
Постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» набула чинності 26 вересня 2020 року.
Отже, з 26 вересня 2020 року держава конкретизувала законодавство, яке регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, держава чітко визначила коло осіб, які у розумінні Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.
Таким чином, починаючи з 26 вересня 2020 року визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. Для цього фізична особа подає нотаріусу:
- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;
- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку КМУ № 1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі використати його вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку КМУ № 1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.11.2021 по справі № 280/9714/20.
Як вже встановлено судом, до заяви про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, поданої до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, позивачем додано: копію ID-картки; витяг з реєстру територіальної громади щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 в м.Суми за період з 13.09.2002 по 06.12.2024; витяг з реєстру територіальної громади щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: с. Велика Чернеччина Сумського району Сумської області, з 02.09.2025; копію квитанції про сплату збору на обов?язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1%; копію договору купівлі-продажу житла; копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на придбане житло; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_1 ; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_4 ; копію свідоцтва про шлюб із ОСОБА_4 ; копії документів, що підтверджують попередню зміну прізвища, укладення та/або розірвання попереднього шлюбу; довідку Великочернеччинського старостинського округу про реєстрацію місця проживання та невикористання права на приватизацію за відповідною адресою; довідку Управління «Центр надання адміністративних послуг у м.Суми» про невикористання права на приватизацію за відповідною адресою.
Разом з тим, суд зазначає, що інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта є належним доказом, однак недостатнім у підтвердження обставин придбання житла вперше позивачем, оскільки містить дані після впровадження згаданих Реєстрів.
Так, згідно з довідкою Управління «Центр надання адміністративних послуг у м.Суми» від 11.05.2026 №14.01-15/744 позивач у період з 13.09.2002 по 06.12.2024 не брала участі в приватизації житлового фонду за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.37).
Відповідно до довідки Великочернеччинського старостинського округу Сумської міської ради від 23.04.2026 №08.2-38 ОСОБА_1 право на приватизацію не використала за періоди проживання та реєстрації з 05.06.1984 по 12.09.2002, з 02.09.2025 по теперішній час за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.38).
Таким чином, за період з 07.12.2024 по 02.09.2025 відсутні відомості про не використання позивачем права на приватизацію.
Приписами постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.1993 № 305 «Про випуск в обіг приватизаційних житлових чеків» та Положення про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків за житловими чеками та здійснення з них платежів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 27.08.2000 № 179, з метою використання житлових чеків за їх призначенням в установах Ощадбанку України відкриваються приватизаційні депозитні рахунки, на які зараховується повна номінальна вартість житлових чеків громадян. Облік операцій за депозитними рахунками в установах банку здійснюється за позабалансовими рахунками відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 11.09.2017 № 89 (зі змінами).
Отже, розпорядником інформації про залишки житлового чеку на відповідному позабалансовому рахунку є також Ощадбанк, який надає інформацію про наявність/відсутність особи у списках на приватизацію.
Суд вважає за необхідне вказати, що в матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України» для отримання відомостей про відсутність даних щодо приватизаційних депозитних рахунків.
Суд звертає увагу позивача на те, що заява, передбачена підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку КМУ №1740 повинна містити також відомості про нерухоме майно, набуте в спільну власність подружжя, а тому необхідна інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як щодо покупця, так і щодо його чоловіка/дружини та/або колишніх чоловіка/дружини.
При цьому, оскільки Порядком КМУ №1740 передбачено необхідність подання вищевказаних документів, а отже відсутні підстави вважати, що неподання таких документів є формальністю та не впливає на прийняття рішення органами пенсійного фонду. Чинне законодавство встановлює чіткі та конкретні вимоги, а також перелік документів, які мають бути подані для повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Таким чином, суд дійшов висновку, що поданий позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській пакет документів є недостатнім (некомплектним) на підтвердження того, що житло придбане позивачем вперше, а особа обґрунтовано звільняється від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.
Оскільки такі вимоги не дотримані позивачем та не подані до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області всі необхідні документи, визначені пунктом 15-2 Порядку КМУ №1740, то у відповідача були відсутні правові підстави для формування подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за встановлених обставин.
Отже, за відсутності подання позивачем документів, визначених пунктом 15-2 Порядку КМУ №1740 (у редакції Постанови № 866), суд вказує на невиконання ОСОБА_1 вимог, необхідних для повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна, а тому, на переконання суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області правомірно не сформовано та не направлено до відповідного органу Державної казначейської служби України подання щодо повернення позивачу суми помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири у розмірі 24468 грн., сплаченого згідно з платіжною інструкцією №Р233-6Т69-91К1-2Х86 від 29.12.2025.
Одночасно суд зазначає, що Порядок КМУ №1740 жодним чином не звужує права позивача, і відмова відповідача не є перешкодою для позивача повторно звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України із належно оформленою заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з додатками, передбаченими підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку КМУ № 1740.
У підсумку суд вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.
Суд також зазначає, що інші наведені позивачем у позовній заяві аргументи, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях по справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року), «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 9 грудня 1994 року №18390/91) вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто, мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Про це також йдеться у пункті 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, де обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У підсумку суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, не підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.