ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/189/26
28 вересня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 повного календарного місяця роботи на ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", зокрема: січня 2015 року, листопада 2015 року, січня 2017 року, лютого 2017 року, січня 2018 року, травня 2019 року;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" з 01.01.2015 по 31.01.2015, з 01.11.2015 по 30.11.2015, з 01.01.2017 по 31.01.2017, з 01.02.2017 по 28.02.2017, з 01.01.2018 по 31.01.2018, з 01.05.2019 по 31.05.2019.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та з 17 лютого 1990 року отримує пенсію по інвалідності III групи відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
При формуванні Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України (форма ОК-5) на ім`я ОСОБА_1 , номер облікової картки застрахованої особи НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , позивач звернув увагу про не зарахування повного страхового стажу у деякі періоди роботи на ДП "Тернопільстандартметрологія" (ЄДРПОУ 02568319), зокрема, у січні 2015, листопаді 2015, січні 2017, лютому 2017, січня 2018, травні 2019, серпні 2019.
У відповідь на звернення щодо повного зарахування спірних періодів відповідач повідомив позивача, що після 2004 року страховий стаж було пораховано пропорційно сплаченим внескам, в тому числі: січень 2015 року - 28 днів, листопад 2015 року - 29 днів, січень 2017 року - 20 днів, лютий 2017 року - 3 дні, січень 2018 року - 11 днів, травень 2019 року - 5 днів, серпень 2019 року - 25 днів, вересень 2019 - 30 днів.
Ухвалою судді від 21.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
16.02.2026 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що після 2004 року страховий стаж позивача було пораховано пропорційно сплаченим внескам, в тому числі: січень 2015 року - 28 днів, листопад 2015 року - 29 днів, січень 2017 року - 20 років, лютий 2017 року - 3 дні, січень 2018 - 11 днів, травень 2019 року - 5 днів, серпень 2019 року - 25 днів та вересень 2019 року - 30 днів.
17.02.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Інших заяв по суті справи до суду від учасників справи не надходило.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Позивачу виплачується пенсія по інвалідності ІІІ групи за віком згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як працюючому пенсіонеру.
У відповідь на звернення позивача, листом від 22.07.2025 № 4694-4750/Г-02/8-1900/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило останнього щодо страхового стажу, зокрема вказало, що розмір пенсії обчислено із середньомісячного заробітку за періоди роботи з 01.07.1995 по 30.06.2000 та за даними персоніфікованого обліку відповідно до наявного страхового стажу з 01.07.2000 по 31.12.2006.
Зазначило, що страховий стаж становить 42 роки 06 місяців 24 дні, в тому числі 12 років 10 місяців 17 днів - додатковий стаж (період з дня встановлення інвалідності до досягнення пенсійного віку), який відповідно до статті 24 Закону зараховується до страхового стажу для обчислення пенсії за віком з якої визначається розмір пенсії по інвалідності.
Вказало, що після 2004 року страховий стаж позивача було пораховано пропорційно сплаченим внескам, в тому числі: січень 2015 року -28 днів, листопад 2015 року - 29 днів, січень 2017 року - 20 років, лютий 2017 року - 3 дні, січень 2018 - 11 днів, травень 2019 року - 5 днів, серпень 2019 року - 25 днів та вересень 2019 року - 30 днів.
Визначаючись щодо наведеного, суд виходить з наступного.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до частини першої та другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.
Як слідує із записів трудової книжки позивача НОМЕР_3 , останній з 17.07.1995 по 27.08.2019 працював у Державному підприємстві "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації".
Поряд із цим, відповідачем страховий стаж позивача було пораховано пропорційно сплаченим внескам, в тому числі: січень 2015 року -28 днів, листопад 2015 року - 29 днів, січень 2017 року - 20 років, лютий 2017 року - 3 дні, січень 2018 - 11 днів, травень 2019 року - 5 днів, серпень 2019 року - 25 днів та вересень 2019 року - 30 днів, згідно відомостей в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків.
Щодо наведеного суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону № 1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно із ст.20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст.106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Відповідно до висновків Верховного Суду наведених у постановах від 25.09.2018 у справі №242/65/17, від 22.11.2018 у справі № 242/4793/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 04.06.2019 у справі №235/900/17, суд дійшов висновку, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні (перерахунку) пенсії позивача періодів її роботи.
Також згідно висновків, висловлених у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі №199/1852/15-а, від 12.09,2019 у справі №489/2283/16-а, від 01.03.2021 у справі № 423/757/17, від 27.05.2021 у справі № 343/659/17, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на пенсію.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 08.10.2025 у справі №400/2492/24, у якій суд дійшов висновку, що позбавлення позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу у зв`язку з невиконанням підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту. Наявність чи відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не спростовує самого факту виконання позивачем трудових обов`язків.
Тому, наявність в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу даних про часткову сплату страхових внесків за період роботи позивача, а саме: січень 2015 року, листопад 2015 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, січень 2018 року, травень 2019 року, за наявності в трудовій книжці відповідних записів про зазначений період роботи, не є підставою для позбавлення позивача права на повне зарахування вказаних періодів до страхового стажу.
З урахуванням наведеного суд приходить до переконання про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у повному зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи: січень 2015 року, листопад 2015 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, січень 2018 року, травень 2019 року.
Тому, з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у повному розмірі періоди роботи: січень 2015 року, листопад 2015 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, січень 2018 року, травень 2019 року.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позов підлягає задоволенню, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи за січень 2015 року, листопад 2015 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, січень 2018 року, травень 2019 року, у повному обсязі (за повний місяць).
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" з 01.01.2015 по 31.01.2015, з 01.11.2015 по 30.11.2015, з 01.01.2017 по 31.01.2017, з 01.02.2017 по 28.02.2017, з 01.01.2018 по 31.01.2018, з 01.05.2019 по 31.05.2019, у повному обсязі (за повний місяць).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ 14035769).
Головуючий суддя Баб`юк П.М.