ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
28.09.2026 Справа № 910/8306/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Пожежний Арсенал»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда Безпека»
про стягнення 1.038.592,20 грн
Представники сторін: не викликались
СУТЬ СПОРУ:
06.07.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальності «Пожежний Арсенал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда Безпека» про стягнення 1.038.592,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір № 1508-1 від 15.08.2025, на виконання якого позивач у повному обсязі здійснив поставку товару на загальну суму 1.356.035,52 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 20451340336541 від 09.01.2026. Відповідач сплатив лише частину вартості товару у вигляді попередньої оплати в сумі 550.000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 71 від 08.12.2025 та № 80 від 17.12.2025. У зв`язку з неповною оплатою поставленого товару позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 1.038.592,20 грн, з яких 806.035,52 грн основного боргу, 199.896,81 грн пені, 32.659,87 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8306/26 від 09.07.2026 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
10.07.2026 позивачем подано до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» заяву про усунення недоліків позовної заяви.
У позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 відкрито провадження у справі № 910/8306/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; в задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом учасників справи відмовлено.
Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 20.07.2026 було направлено відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 27.07.2026 о 13:34 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 11.08.2026 включно.
05.08.2026 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про стягнення судових витрат, в якій проситься стягнути з відповідача 21.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
10.08.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю. Зазначає, що внаслідок запровадження в Україні воєнного стану господарська діяльність відповідача істотно ускладнилася. Підприємство зазнало значного зменшення доходів, несвоєчасного надходження коштів від контрагентів, а також інших негативних економічних наслідків, що суттєво вплинули на можливість своєчасного виконання грошових зобов`язань. Відповідач не заперечує факту укладення договору поставки між сторонами та здійснення господарських відносин. Відповідач вжив заходів для врегулювання спору в позасудовому порядку та готовий до мирного врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди. Вважає, що стягнення значних штрафних санкцій за умов воєнного стану фактично унеможливить подальше виконання відповідачем основного зобов`язання. Відповідач підтверджує свою готовність до конструктивного врегулювання спору та виконання своїх договірних зобов`язань. Також зазначає, що позивач з моменту укладення договору і до лютого 2026 року значно підняв вартість товару. Відповідач запропонував повернення позивачу товар, який не оплачений, на що позивач погодився.
14.08.2026 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що викладені у відзиві обставини не спростовують ані факту укладення договору, ані факту поставки й отримання товару відповідачем, ані розміру заборгованості, який фактично визнається самим відповідачем. Доводи щодо впливу воєнного стану не підтверджені належними доказами (сертифікатом ТПП України) та не звільняють від погодженої сторонами договірної відповідальності. Доводи щодо підвищення цін не стосуються ціни спірної поставки, яка була зафіксована ще 04.12.2025, і, крім того, спростовуються власними доказами відповідача. Доводи про нібито погоджене повернення товару не підтверджені жодним доказом і є внутрішньо суперечливими. За таких обставин відсутні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у будь-якій їх частині, включаючи вимоги про стягнення пені та інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дане рішення ухвалено з перевищенням строку встановленого наведеною вище нормою, проте у розумний строк,у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва,
ВСТАНОВИВ:
15.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пожежний Арсенал» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Феміда Безпека» (далі - покупець) укладено договір поставки № 1508-1 (далі - договір).
Відповідно до умов п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця обладнання (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.
Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару за договором, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 806.035,52 грн та за неналежне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховані 199.896,81 грн пені та 32.659,87 грн інфляційних втрат.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Згідно з п. 10.1 договору він вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.
Відповідно до п. 10.2 договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього договору та діє протягом одного календарного року до 31.12.2026.
Згідно з п. 1.2 договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає продажу за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), умови та строки поставки визначаються згідно товаросупровідних накладних та/або Специфікацій, що є додатками до цього договору та є його невід`ємними частинами. Специфікації складаються у документарному вигляді та є чинними з моменту їх підписання та проставлення печаток сторін.
Згідно Специфікації № 1 відповідач мав поставити позивачу генератор вогнегасного аерозолю (ГВА) «FIRESTOP» (30) FS-B30G1 у кількості 13 штук, загальною вартістю 180.435,37 грн.
Відповідно до п. 5.1 договору ціна за одиницю товару встановлюється у відповідних накладних, рахунках та/або Специфікаціях до цього договору.
01.12.2025 постачальник отримав замовлення покупця у формі гарантійного листа, згідно з яким покупець просив прийняти замовлення на поставку генератору вогнегасного аерозолю (ГВА) «FIRESTOP» FS-B30G1, в кількості 100 шт. та гарантував оплату за цінами та умовами згідно Специфікації № 1.
Позивачем виставлено рахунок на оплату № 671 від 04.12.2025 товару, а саме генератор вогнегасного аерозолю (ГВА) «FIRESTOP» (30) FS-B30G1 в кількості 80 шт. та генератор вогнегасного аерозолю (ГВА) «FIRESTOP» (10) FS-B10G1 у кількості 20 шт. на загальну суму 1.356.035,52 грн.
Відповідачем здійснено попередню оплату товару на загальну суму 550.000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 71 від 08.12.2025 на суму 500.000,00 грн та № 80 від 17.12.2025 на суму 50.000,00 грн, в призначенні платежу яких міститься посилання на рахунок № 671 від 04.12.2025.
Постачальником з урахуванням звернення покупця від 07.01.2026 внесено зміни до замовлення (генератор вогнегасного аерозолю (ГВА) «FIRESTOP» (30) FS-B30G1 в кількості 20 шт. замінено на генератор вогнегасного аерозолю (ГВА) «FIRESTOP» (10) FS-B10G1 в кількості 20 шт.) та виставлено рахунок на оплату № 671 від 09.01.2026 на загальну суму 1.356.035,52 грн.
Відповідно до п. 3.1 договору постачальник поставляє товар за заявкою покупця. Заявка покупця може бути здійснена із застосуванням поштового зв`язку, електронної пошти e-mail, за допомогою месенджерів - Viber, Telegram, Signal, Whatsapp або через представника постачальника.
Відповідно до п. 3.4 договору доставка товару здійснюється на умовах EXW, склад транспортної компанії - перевізника за адресою у м. Київ або м. Львів або м. Городок (згідно редакції ІНКОТЕРМС 2010), якщо інше не встановлено відповідною заявкою.
Згідно з п. 3.5 договору сторони погодили, що датою фізичної передачі товару покупцеві вважається дата, зазначена у видатковій накладній, яка підтверджує лише факт передання товару та перехід ризиків його випадкової загибелі або пошкодження до покупця. Підписання видаткової накладної не підтверджує перехід права власності на товар, якщо інше не передбачено цим договором або Специфікацією. Видаткова накладна може бути підписана електронним цифровим підписом уповноваженої особи.
Позивач у позовній заяві зазначив, що він у повному обсязі виконав зобов`язання за договором та відвантажив відповідачу товар, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 204513340336541 від 09.01.2026 перевізника ТОВ «Нова пошта». Відповідач дану обставину не заперечив.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з п. 5.3 договору покупець оплачує партію товару в наступному порядку, якщо інше не встановлено відповідною Специфікацією.
Покупець здійснює оплату ціни товару у відповідності та на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури та згідно порядку оплати, передбаченого у договорі (п. 5.4 договору).
Відповідно до Специфікації сторонами визначено наступні умови оплати: післяплата протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його начало.
Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З урахуванням положень наведених норм, відповідач мав сплатити залишок вартості товару у розмірі 806.035,52 грн (1.356.035,52 грн - 550.000,00 грн) у строк до 09.02.2026 включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав зобов`язання по сплаті поставленого товару у повному обсязі та у встановлений договором строк, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 806.035,52 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі суду не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості неоплаченого товару в розмірі 806.035,52 грн.
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк оплату за поставлений товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.2 договору встановлено, що кожна із сторін, яка неналежно виконує свої зобов`язання (прострочення розрахунку та/або відвантаження товару) за цим договором, повинна сплатити на користь іншої сторони суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період заборгованості від простроченої до сплати суми заборгованості та/або не поставленої партії товару за кожен день прострочення виконання.
У зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого товару відповідач повністю не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню у розмірі 96.061,77 грн (за розрахунками суду на суму 806.035,52 грн за період з 10.02.206 по 04.07.2026 включно).
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 96.061,77 грн обгрунтовані та підлягають задоволенню та в іншій частині пені в позові слід відмовити, оскільки позивачем невірно визначено період прострочення виконання грошового зобов`язання та застосовану направлений розмір сукупного індексу інфляції.
У зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з оплати товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 32.659,87 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 32.659,87 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача на суму боргу 806.035,52 грн за період березень-травень 2026 року).
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Суд відхиляє доводи відповідача про вжиття ним заходів щодо врегулювання спору в позасудовому порядку та готовність до мирного врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення конкретних дій, спрямованих на досудове врегулювання спору, а також доказів досягнення сторонами домовленості щодо умов такого врегулювання.
Також суд відхиляє посилання відповідача на те, що стягнення значних штрафних санкцій в умовах воєнного стану фактично унеможливить подальше виконання ним основного зобов`язання, оскільки такі твердження мають загальний характер та не підтверджені належними і допустимими доказами. Відповідачем не надано доказів свого майнового стану, фінансових показників, наявності об`єктивних обставин, які безпосередньо перешкоджають виконанню ним зобов`язання, або інших доказів, які б свідчили про те, що застосування передбачених договором чи законом штрафних санкцій дійсно унеможливлює виконання основного зобов`язання.
Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що позивач з моменту укладення договору до лютого 2026 року значно підвищив вартість товару, оскільки відповідачем не надано належних доказів на підтвердження зазначеної обставини. Навпаки зі Специфікації та рахунку № 671 від 04.12.2026 вбачається, що вартість обумовленого договором товару (генератора вогнегасного аерозолю (ГВА) «FIRESTOP» (30) FS-B30G1) за одиницю є однаковою та становить 11.566,37 грн без ПДВ.
Крім того, зазначені обставини самі по собі не спростовують факту наявності у відповідача заборгованості та не звільняють його від відповідальності за порушення взятих на себе договірних зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або законом.
Щодо тверджень відповідача про те, що ним було запропоновано повернути позивачу неоплачений товар, а позивач погодився на таке повернення, суд зазначає, що на підтвердження факту досягнення сторонами відповідної домовленості відповідачем не надано належних доказів.
За таких обставин наведені відповідачем доводи ґрунтуються переважно на його власних твердженнях та не підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами. Відтак суд не бере їх до уваги при вирішенні спору, оскільки самі лише посилання сторони на певні обставини без їх належного доказового підтвердження не можуть бути підставою для висновку про наявність відповідних юридично значимих фактів.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальності «Пожежний Арсенал» є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стосовно витрат позивач на професійну правничу допомогу в сумі 21.000,00 грн суд відзначає наступне.
Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частина 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У позовній заяві позивач зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 21.000,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У поданому позивачем 05.08.2026 клопотанні позивач просить суд стягнути з відповідача 21.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Матеріали справи свідчать, що позивачем в якості доказів понесення витрат на правову допомогу подано наступні документи: договір про надання правничої допомоги № 0207-Ю від 02.07.2026, укладений між позивачем та адвокатом Рощиним Іваном Геннадійовичем; протокол № 1 від 02.07.2026 узгодження договірної ціни до договору про надання правничої допомоги № 0207-Ю від 02.07.2026; акт № 01 від 01.08.2026 приймання-передачі наданих послуг на суму 21.000,00 грн; платіжну інструкцію № 3734 від 02.07.2026 про сплату за надання правничої допомоги на суму 21.000,00 грн; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 5438 від 27.03.2019; ордер серії АН № 2019934 від 04.07.2026.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не подано; не співмірність витрат не доведено.
Слід зазначити, що за змістом статті ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт надання правової допомоги позивачу на погоджену між адвокатом та позивачем сумою у загальному розмірі 21.000,00 грн.
Суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та не вбачає підстав для його зменшення.
Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвокатів, співмірність розміру витрат з наданими послугами та їх оплату, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 18.900,49 грн.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
У Х В А Л И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда Безпека» (02141, м. Київ, вул. Крушельницької Соломії, 3, офіс 121; код ЄДРПОУ 42587549) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Пожежний Арсенал» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корпус 24А, офіс 24; код ЄДРПОУ 37387469) 806.035 (вісімсот шість тисяч тридцять п`ять) грн 52 коп. основного боргу, 96.061 (дев`яносто шість тисяч шістдесят одну) грн 77 коп. пені, 32.659 (тридцять дві тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) грн 87 коп. інфляційних втрат, 11.217 (одинадцять тисяч двісті сімнадцять) 08 коп. витрат по сплаті судового збору, 18.900 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот) грн. 49 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова