ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
28.09.2026 Справа № 910/6838/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія
«Євроінс Україна»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
про стягнення 9.719,18 грн
Представники сторін: не викликались
СУТЬ СПОРУ:
05.06.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення 319.127,83 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 711006-2111-1000257 від 20.02.2025 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки «Land Rover Discovery Sport», державний номер НОМЕР_1 , керування якого здійснювала ОСОБА_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування» отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Porsche High Passability», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР 231160909), а тому позивач звернувся до відповідача із заявою № 105-ЮР від 18.02.2026 про компенсацію страхового відшкодування, яка залишена без задоволення. У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 307.185,47 грн, 10.856,69 грн пені та 1.085,67 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/6838/26 від 12.06.2026 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
19.06.2026 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 відкрито провадження у справі № 910/6838/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
09.07.2026 від Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду надійшла запитувана судом інформація щодо полісу № ЕР 231160909.
17.07.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 250.000,00 грн закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки 05.06.2026 відповідачем сплачено позивачу страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності за полісом № ЕР 231160909 згідно платіжної інструкції № 00166184 від 05.06.2026; в іншій частині позовних вимог просить відмовити повністю. Зазначає, що позивачем в порушення ч. 2 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не сприяв відповідачу у розслідувані обставин ДТП. Обрахунок періоду заборгованості з 18.02.2026 відповідач заперечує, оскільки як вбачається із витягів з електронного листування позивача з відповідачем в період з 18.02.2026 по 13.05.2026 позивачем було подано заяву з помилками на підставі якої відповідач не міг встановити всі необхідні обставини для прийняття рішення у справі. Лише після 13.05.2026, коли позивачем відповідачу була направлена заява без помилок, відповідач зміг з`ясувати обставини ДТП та прийняти рішення про виплату страхового відшкодування. Відповідач вважає, що заявлений розмір витрат позивача на правову допомогу в сумі 48.000,00 грн є неспівмірною з виконаною адвокатом роботою і що такі витрати були фактичним та неминучими.
23.07.2026 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог. З приводу не сприяння у розслідування обставин ДТП зазначає, що позивачем було зазначено всі необхідні дані для ідентифікації учасників справи, наявність описки у вигляді переплутаних місцями найменування страхувальника та винуватця - не може завадити у встановлені необхідних обставин справи. Окрім цього, 25.02.2026 під час електронного листування між представниками позивача та відповідача уже було звернуто увагу на описку у заяві на виплату та представником позивача було надано пояснення по суті розрізнення осіб потерпілого та винуватця. Відповідачем не було надано вимогу про виправлення описки під час того як її було виявлено, таке прохання про виправлення описки було надано тільки 05.05.2026 року, тобто після 69 днів з дня її виявлення. Тому, позивач вважає твердження відповідача про неможливість встановити необхідні обставини справи через наявність описки беззмістовним та таким що не відображає реального стану подій. Щодо правничої допомоги зазначає, що оскільки позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог розмір витрат на правову допомогу становить 6.000,00 грн.
23.07.2026 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 11.969,18 грн, з яких 8.835,62 грн пені, 2.250,00 грн інфляційних втрат та 883,56 грн 3% річних.
Суд розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог відзначає наступне
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
При цьому, суд зазначає, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Суд зазначає, що процесуальним законом не передбачено права позивача на «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п.
Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об`єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
З огляду на викладене та враховуючи зміст раніше пред`явлених вимог майнового характеру, пред`явлені позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат не можуть бути предметом розгляду у даній справі.
Таким чином, суд не вбачає правових підстав для прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2.250,00 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дане рішення ухвалено з перевищенням встановленого наведеною вище нормою строку, проте у розумний строк, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва,
ВСТАНОВИВ:
З постанови Долинського районного суду Івано-Франківської області від 19.12.2025 у справі № 343/2357/25 вбачається, що 24.11.2025 о 15:50 год. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Porsche High Passability», державний номер НОМЕР_3 , рухаючись по вул. Д.Галицького, смт Вигода, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції в наслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Land Rover Discovery Sport», державний номер НОМЕР_1 , який рухався попереду. Внаслідок ДТ автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.п 2.3б, 12.3, 12.1 Правил дорожнього руху України.
Даною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн.
Автомобіль марки «Land Rover Discovery Sport», державний номер НОМЕР_1 застрахований ОСОБА_3 (згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 змінила прізвище на ОСОБА_3) у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 711006-2111-1000257 від 20.02.2025.
Відповідно до рахунку-фактури Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Мегаполіс» № [номер приховано] від 02.12.2025 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Land Rover Discovery Sport», державний номер НОМЕР_1 становить 307.185,47 грн.
За страховим випадком Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Євроінс Україна» складено страховий акт № 329429/1/2025 від 30.12.2025, а також розраховано суму страхового відшкодування. Вказаним страховим актом позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 307.185,47 грн.
Матеріали справи свідчать, що кошти в розмірі 307.185,47 грн були перераховані Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Євроінс Україна» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Мегаполіс» згідно платіжної інструкції № 27726 від 30.12.2025.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Porsche High Passability», державний номер НОМЕР_3 , застрахована ОСОБА_2 (страхувальник) у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР231160909.
Відповідно до умов договору (полісу) № ЕР231160909 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 250.000,00 грн, розмір франшизи не встановлено.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» звернулося до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» з вимогою сплатити страхове відшкодування.
З матеріалів справи вбачається, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» здійснило виплату страхового відшкодування в сумі 250.000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 00166184 від 05.06.2026 (з урахуванням ліміту відповідальності, встановленої полісом № ЕР231160909).
Спір виник внаслідок того, що відповідачем виплачено страхове відшкодування з порушенням встановленого строку, у зв`язку з чим позивачем нараховані 8.835,62 грн пені та 883,56 грн 3% річних за період з 24.04.2026 до 05.06.2026.
Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
20.06.2024 набрав чинності новий Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025.
У ч. 6 розділу 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 20.06.2024 зазначено, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.
Судом встановлено, що договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР231160909) набрав чинності 29.07.2025, а страхова подія сталася 24.11.2025, тобто після введення в дію та під час дії Закону України № 3720-IX від 21.05.2024.
Таким чином, до правовідносин за полісом № ЕР231160909 застосовуються норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2024.
Так, за змістом ст. 4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом.
Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала транспортного засобу марки «Porsche High Passability», державний номер НОМЕР_3 у судовому порядку.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
У відповідності до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхові (регламентні) виплати за внутрішнім договором страхування, крім регламентних виплат, що здійснюються МТСБУ відповідно до пунктів 1-3 і 5 частини першої статті 43 цього Закону, обмежуються страховими сумами, встановленими відповідно до законодавства на день укладення такого договору.
Відповідно до ч. 2 п. 5 Розділу VI. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до введення в дію частини другої статті 14 цього Закону розмір страхової суми становить: за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб: з дня введення в дію цього Закону - 250 тисяч гривень на одну потерпілу особу та 1,25 мільйона гривень на один страховий випадок незалежно від кількості потерпілих осіб.
Згідно наданої інформації Моторного (транспортного) страхового бюро України вбачається, що цивільна відповідальність транспортного засобу марки «Porsche High Passability», державний номер НОМЕР_3 відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР231160909 застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна».
Відповідно до умов договору (полісу) № ЕР231160909 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 250.000,00 грн, розмір франшизи не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) зобов`язаний у строк, передбачений частиною п`ятою статті 32 цього Закону, письмово у спосіб, зазначений у заяві про страхову (регламентну) виплату, повідомити заявника про прийняте за його заявою рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» граничний строк для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату становить 60 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті, з урахуванням положень цієї частини та частини сьомої цієї статті.
З електронного листування вбачається, що 18.02.2026 позивач направив відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування (329429). Водночас із самого листування вбачається, що зміст зазначеної заяви відповідачу був недоступний для прочитання, у зв`язку з чим відповідач 18.02.2026 звернувся до позивача з проханням надати відповідні документи шляхом завантаження їх на Google disk.
19.02.2026 позивач завантажив на Google disk документи та повідомив про це відповідача.
При цьому істотним є те, що позивачем у матеріали справи не надано самого змісту заяви про виплату страхового відшкодування, яку він подав 19.02.2026, а відтак суд позбавлений можливості встановити, які саме відомості та документи містила така заява, чи відповідала вона встановленим законом вимогам та чи містила всі необхідні для розгляду заяви відомості.
Більше того, подальше листування сторін свідчить про те, що звернення позивача від 18- 19.02.2026 не було прийняте відповідачем як належна та завершена заява, за якою можливе здійснення врегулювання страхового випадку.
Так, 25.02.2026 відповідач надіслав позивачу листа, в якому зазначив, що перевіривши інформацію по полісу ЕР226793234 встановлено, що на момент ДТП 24.11.2025 транспортний засіб «Land Rover Discovery Sport», державний номер НОМЕР_1 не був застрахований в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та рекомендував звернутися до ПАТ «НАСК «Оранта».
У відповідь 25.02.2026 позивач пояснив, що зазначений транспортний засіб є потерпілим у ДТП та застрахований у позивача, тоді як винуватцем ДТП є ОСОБА_2, який керував транспортним засобом «Porsche High Passability», державний номер НОМЕР_3 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована згідно з полісом № 231160909, отже звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є коректним та просив надати відповідь.
Після отримання зазначених пояснень відповідач 25.02.2026 повідомив позивача, що надані пояснення є зрозумілими, справа буде зареєстрована та передана на врегулювання.
Однак, обставини подальшого листування прямо свідчать про те, що процедура подання заяви не була завершена.
Так, 13.05.2026 відповідач звернувся до позивача та просив направити правильну заяву, у відповідь на яку позивача в цей же день надіслав відповідачу виправлену заяву на виплату (329429).
Отже, саме 13.05.2026 позивачем було усунуто недоліки первісного звернення та подано виправлену заяву, яку відповідач безпосередньо просив надати для здійснення подальшого врегулювання.
При цьому позивач, звертаючись до суду, не надав ані змісту первісної заяви поданої 19.02.2026, ані змісту виправленої заяви, поданої 13.05.2026.
За таких обставин твердження позивача про те, що саме 19.02.2026 ним була подана належна заява про страхову виплату, є недоведеним.
Саме по собі електронне повідомлення про направлення заяви або зазначення номера заяви не може автоматично ототожнюватися з поданням належної заяви про страхову виплату, якщо її зміст не встановлений та не підтверджений належними доказами.
З огляду на це, перебіг передбаченого законом строку для прийняття страховиком рішення щодо здійснення страхової виплати не може обчислюватися з 19.02.2026 лише на підставі факту направлення електронного повідомлення.
Відповідно до правової природи процедури врегулювання страхового випадку, початок перебігу строку, встановленого для прийняття рішення страховиком, пов`язується з отриманням страховиком належної заяви про страхову виплату та документів, необхідних для встановлення обставин страхового випадку і визначення розміру страхової виплати.
У цій справі таким моментом слід вважати 13.05.2026, коли на виконання безпосереднього запиту відповідача позивач подав виправлену заяву про виплату страхового відшкодування.
При цьому відповідно до загальних засад доказування саме позивач, посилаючись на факт належного подання заяви 19.02.2026 та на порушення відповідачем строку прийняття рішення, повинен довести не лише факт направлення відповідного електронного повідомлення, а й зміст заяви, її відповідність вимогам законодавства, факт отримання страховиком необхідних документів та можливість їх використання для врегулювання страхового випадку.
Однак таких доказів позивачем не надано.
Таким чином, за відсутності в матеріалах справи змісту первісної заяви поданої 19.02.2026, а також з урахуванням того, що 13.05.2026 відповідач окремо звернувся до позивача з вимогою надати правильну заяву, а позивач цього ж дня подав виправлену заяву, датою, з якої слід обчислювати строк для прийняття рішення про страхову виплату, є 13.05.2026.
Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З огляду на викладене та положення ст. 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач мав прийняти рішення щодо заяви позивача у строк до 13.07.2026 включно.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено виплату страхового відшкодування позивачу в сумі 250.000,00 грн згідно платіжної інструкції № 00166184 від 05.06.2026, тобто в межах строку, встановленого законодавством.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 8 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі прострочення здійснення страхової (регламентної) виплати з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на її отримання, крім страхових виплат особі, яка проводить чи провела лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснює чи здійснила ремонт транспортного засобу, та регламентних виплат, які здійснюються МТСБУ відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 цього Закону, страховик (МТСБУ) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, необхідною передумовою застосування наведених положень є встановлення факту прострочення виконання грошового зобов`язання.
Отже, у період з 24.04.2026 по 05.06.2026, за який позивачем здійснено нарахування пені та 3% річних, встановлений законом строк для прийняття відповідачем рішення ще не закінчився.
Відтак станом на 24.04.2026 та протягом усього заявленого позивачем періоду відповідач не перебував у простроченні виконання відповідного обов`язку.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені та 3 % річних, нарахованих за період з 24.04.2026 до 05.06.2026.
У зв`язку з цим, у задоволенні позовних вимог про стягнення 8.835,62 грн пені та 883,56 грн 3% річних слід відмовити у повному обсязі.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
У Х В А Л И В:
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова