ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
28.09.2026 Справа № 910/7677/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Інжиніринг»
до Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
про стягнення 217.230,04 грн
Представники сторін: не викликались
СУТЬ СПОРУ:
23.06.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Інжиніринг» до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення 213.190,19 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.07.2023 між сторонами було укладено договір поставки № УГВС 229/0206-23, на забезпечення виконання зобов`язань якого, позивачем надано банківську гарантію № 33603 від 05.07.2023 на суму 556.999,50 грн. Позивачем був поставлений товар за видатковими накладними № 24 від 18.01.2024 та № 47 від 31.01.2024, однак відповідач відмовився від його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі № 910/5851/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек Інжиніринг» було задоволено та зобов`язано Акціонерне товариство «Укргазвидобування» виконати умови договору шляхом прийняття поставленого товару. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 зазначене рішення залишено без змін. На виконання судового рішення відповідач прийняв товар 16.12.2024, разом з тим, 16.02.2024 відповідач направив SWIFT-повідомлення гаранту АТ «КБ «Глобус» з вимогою про сплату суми банківської гарантії, посилаючись на порушення позивачем строків поставки. У подальшому, 12.03.2024 з банківського рахунку позивача було списано гарантійний платіж у розмірі 556.999,50 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку. У зв`язку з цим, позивач направив відповідачу вимогу від 20.01.2025 про повернення зазначеної суми, однак останній залишив її без задоволення. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі № 910/5292/25 було стягнуто з відповідача суму забезпечення виконання договору в розмірі 556.999,50 грн. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 зазначене рішення залишено без змін. Оскільки відповідач повернув позивачу суму банківської гарантії лише 07.10.2025, позивач вважає, що внаслідок неправомірного утримання грошових коштів зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 12.03.2024 по 07.10.2025 у розмірі 89.020,72 грн, оскільки за умовами банківського рахунку № 70273/1 від 28.11.2018 на вказані кошти мали нараховуватись відсотки. За несвоєчасне повернення коштів позивачем нараховані 26.278,17 грн 3% річних та 97.891,30 грн інфляційних втрат. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вищезазначеними позовними вимогами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7677/26 від 30.06.2026 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
06.07.2026 від представника відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про внесення його даних РНОКПП до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи № 910/7677/26.
08.07.2026 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 відкрито провадження у справі № 910/7677/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 09.07.2026 було направлено відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 09.07.2026 о 18:50 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 27.07.2026 включно.
20.07.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що відсутні всі чотири елементи складу правопорушення, зокрема, протиправність: у період з 12.03.2024 по 23.12.2024 поведінка відповідача протиправною не була - звернення з вимогою за банківською гарантією було правомірним, а обов`язок повернути суму забезпечення виник лише після приймання товару 16.12.2024 зі строком виконання до 23.12.2024; причинний зв`язок: зменшення залишку на рахунку позивача 12.03.2024 стало наслідком договірного списання банком-гарантом на виконання власного зобов`язання позивача перед гарантом (п. 3.3 договору про надання гарантії), яке, своєю чергою, виникло через допущене самим позивачем прострочення поставки. Безпосередньою причиною «неотримання відсотків» є власні зобов`язання та власне порушення позивача, а не дії відповідача. Позивач фактично виходить із суто гіпотетичного припущення про те, що сума 556.999,50 грн протягом усіх 574 днів безперервно перебувала б на поточному рахунку у незмінному розмірі, не використовувалася б у поточній господарській діяльності і безперервно генерувала б нарахування відсотків. Відповідач вважає, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних з 12.03.2024 є неправомірним, оскільки моментом початку нарахування пов`язаний з моментом прострочення виконання грошового зобов`язання, а не з моментом самого списання гарантом коштів за банківською гарантією. Вважає, що вони мають нараховуватись з 24.12.2024 по 07.10.2025. У разі встановлення судом підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат просить зменшити їх розмір до 0,00 грн. Також вважає, що заявлені позивачем майбутні витрати на правову допомогу у розмірі 30.000,00 грн не відповідають критеріям співмірності та просить їх зменшити.
05.08.2026 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 217.230,04 грн, з яких 89.141,44 грн збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 12.03.2024 по 07.10.2025, 26.323,95 грн 3% річних та 101.764,65 грн інфляційних втрат.
05.08.2026 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що протиправність поведінки відповідача чітко та однозначно встановлена рішеннями судів у справах № 910/5851/24 та № 910/5292/25. Вважає, що дії відповідача щодо протиправного неприйняття в 2024 році поставленого позивачем товару та протиправного стягнення суми гарантії в розмірі 566.999,50 грн є недобросовісними і свідчать про наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками (упущеною вигодою) та наявністю вини відповідача у таких діях, оскільки це призвело до неотримання позивачем вигоди у формі нарахування відсотків. Позивач погодився що ним під час обрахунку упущеної вигоди, інфляційних втрат та 3% річних допущено арифметичні помилки, які ним усунено та подано заяву про збільшення розміру позовних вимог. Прохання відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних до 0,00 грн вважає необґрунтованими, оскільки позивачем не пред`явлено вимоги про стягнення неустойки. Доводи щодо відмови чи зменшення витрат позивача на правничу допомогу не заслуговують на увагу через їх безпідставність та необґрунтованість.
11.08.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає про недостовірність вихідних даних навіть уточненого розрахунку позивача. Позивачем не спростовано вставлений у рішенні суду у справі № 910/5292/25 обов`язок відповідача повернути банківську гарантію у строк до 23.12.2024. До настання цієї дати правових підстав вважати утримання коштів неправомірним не існувало. Вказує на те, що протиправність дій відповідача як елемент складу цивільного правопорушення, як і неправомірність звернення бенефіціара з вимогою за банківською гарантією у справах № 910/5851/24 та № 910/5292/25 не встановлювалися.
02.09.2026 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 217.239,04 грн, з яких 89.150,44 грн збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 12.03.2024 по 07.10.2025, 26.323,95 грн 3% річних та 101.764,65 грн інфляційних втрат.
Дослідивши подану заяву та матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її прийняття до розгляду з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, у справі, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, право позивача на збільшення розміру позовних вимог може бути реалізоване протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Провадження у цій справі відкрито 09.07.2026.
Таким чином, останнім днем строку, протягом якого позивач мав право подати заяву про збільшення розміру позовних вимог, є 09.08.2026.
Водночас заяву про збільшення розміру позовних вимог позивач подав до суду лише 02.09.2026, тобто після спливу встановленого законом процесуального строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 911/2109/22, у якій суд касаційної інстанції зазначив, що у разі розгляду справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін позивач має право подати заяву про збільшення позовних вимог протягом 30 днів з дня відкриття провадження, а подання такої заяви після спливу цього строку має наслідком її залишення без розгляду.
Таким чином, подана позивачем 02.09.2026 заява про збільшення розміру позовних вимог залишається без розгляду.
04.09.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення.
16.09.2026 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дане рішення ухвалено з перевищенням строку, встановленого наведеною нормою, проте у розумний строк, у зв`язку із перебуванням судді у відпустці.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва,
ВСТАНОВИВ:
18.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕК Інжиніринг» (постачальник) та Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (покупець) було укладено договір поставки (за графіком) № УГВС 229/0206-23, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві запасні частини до лабораторного обладнання (далі - товар), зазначений в специфікації/-ях, що додається/ються до договору і є його не від`ємною/-им и частиною/-ами), а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем.
Відповідно до умов п. 3.2 договору загальна ціна договору становить 11.139.990,00 грн з ПДВ.
Згідно специфікації № 1 від 18.07.2023, що є додатком № 1 до договору та згідно додатку № 4 до договору - сторони погодили перелік товару, його короткий опис, технічні характеристики, кількість, ціну, загальну вартість та умови і строки оплати.
Виконання договору з боку ТОВ «Тек Інжиніринг» було забезпечено банківською гарантією № 33603 від 05.07.2023, гарантом за якою є АТ «КБ «Глобус», Принципалом - позивач, а Бенефіціаром - відповідач, зі строком дії по 10.06.2024 включно. Відповідно до гарантії AT «КБ «Глобус» прийняв на себе зобов`язання безвідклично та безумовно та без заперечень виплатити Бенефіціару на вимогу будь-яку суму вказану у вимозі Бенефіціара, що не перевищує 556.999,50 грн, не пізніше 5 робочих днів з дати отримання вимоги Бенефіціара.
На виконання умов договору позивач за видатковими накладними № 24 від 18.01.2024 та № 47 від 31.01.2024 поставив відповідачеві товар, що обумовлений договором, на загальну суму 11.139.990,00 грн.
Проте, відповідач відмовився від приймання поставленого позивачем товару, посилаючись на те, що на його думку поставлений позивачем товар не є тим товаром, що обумовлений договором.
Після цього, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом про зобов`язання відповідача виконати в натурі умови договору шляхом прийняття товару, що поставлений позивачем за умовами договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі № 910/5851/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Інжиніринг» задоволено повністю та зобов`язано Акціонерне товариство «Укргазвидобування» виконати в натурі умови договору поставки за № УГВС229/0206-23 від 18.07.2023, шляхом прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Інжиніринг» товару (перелік наведений у рішенні) відповідно до специфікації № 1 від 18.07.2023 до договору поставки за №УГВС229/0206-23 від 18.07.2023 за видатковою накладною в порядку та на умовах, визначених вказаним договором.
Постановою Північного апеляційного господарського суду № 910/5851/24 від 05.11.2024 дане рішення залишено без змін.
На виконання рішення суду відповідач 16.12.2024 прийняв від позивача товар за договором поставки № УГВС 229/0206-23 від 18.07.2023, що підтверджується видатковою накладною № 535 від 16.12.2024 та здійснив 20.01.2025 за нього розрахунок, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 20.01.2025.
Разом з цим, 16.02.2024 AT «Укргазвидобування» направив SWIFT-повідомлення на ім`я Гаранта АТ «КБ «Глобус» з вимогою сплатити на свій рахунок повну суму гарантії в розмірі 556.999,50 грн, у зв`язку з порушенням ТОВ «Тек Інжиніринг» зобов`язань по договору, а саме - порушення строку поставки товару відповідно п. 5.1., 6.3.1. договору, Специфікації № 1 та графіку поставки товару.
19.02.2024 АТ «КБ «Глобус» надіслав ТОВ «Тек Інжиніринг» лист, в якому було вказано, що для здійснення АТ «КБ «Глобус» платежу на користь Бенефіціара (відповідача) за отриманою вимогою позивач має здійснити гарантійний платіж згідно п. 3.3. договору про надання гарантії № 33603/ЮГ-23 від 05.07.2023 в розмірі 556.999,50 грн, у зв`язку з чим просив перерахувати вказані кошти на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «КБ «Глобус».
З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2024 з рахунку позивача НОМЕР_2 АТ «КБ «Глобус» здійснив списання коштів в сумі 556.999,50 грн (призначення платежу - «договірне списання коштів на компенс. платежу за гар. № 33603 від 05.07.2023 (SWIFT-повід. від 16.02.24р) від Бенефіціара АТ Укргазвидобування на викон. пп 3.6, 7.4 дог. надання гар. № 33603/ЮГ-23 від 05.07.2023» шляхом їх зарахування на рахунок НОМЕР_1 .
Проте, ТОВ «Тек Інжиніринг» взяті на себе зобов`язання з поставки товару виконав в повному обсязі, тому виникла необхідність повернення на користь позивача суми забезпечення виконання договору, яку AT «Укргазвидобування» отримало за банківською гарантією у розмірі 556.999,50 грн.
Позивач звертався до відповідача із вимогою № 2001 від 20.01.2025 про повернення вказаної вище суми, проте дана вимога відповідачем залишена без задоволення.
У зв`язку з цим, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення суми забезпечення виконання договору № УГВС 229/0206-23 від 18.07.2023 (гарантія) в розмірі 556.999,50 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі № 910/5292/25 позовні вимоги задоволено та стягнуто з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Інжиніринг» 556.999,50 грн заборгованості, 34.000,00 грн витрат на правничу допомогу та 8.600,74 грн судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду № 910/5292/25 від 23.09.2025 дане рішення залишено без змін.
З матеріалів справи вбачається, що 07.10.2025 відповідач на виконання рішення суду у справі № 910/5292/25 перерахував позивачу кошти в сумі 556.999,50 грн, що підтверджується випискою по рахунку, наданою АТ «КБ «Глобус» станом на 03.07.2026.
Спір виник у зв`язку з тим, що внаслідок викладеного відповідачем завдано позивачу збитків у розмірі 89.020,72 грн у вигляді упущеної вигоди у зв`язку з неотриманням відсотків за період з 12.03.2024 по 07.10.2025, що мали нараховуватись на кошти позивача в сумі 556.999,50 грн якби вони перебували на його рахунку на підставі договору банківського рахунку № 70273/1 від 28.11.2018. Також позивачем за несвоєчасне повернення коштів нараховані 26.278,17 грн 3% річних та 97.891,30 грн інфляційних втрат.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідальність за порушення господарського зобов`язання у вигляді стягнення збитків настає за умов встановлення вини порушника (сторони договору). Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Отже, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Отже, для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування упущеної вигоди необхідним є встановлення сукупності обставин: наявності порушення права, факту понесення збитків у вигляді неодержаного доходу, реальної можливості отримання такого доходу, причинного зв`язку між порушенням та його неотриманням, а також обґрунтованого розміру збитків.
Такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду, відповідно до якої упущена вигода не може ґрунтуватися виключно на припущеннях, однак підлягає відшкодуванню за наявності доказів реальної, а не абстрактної можливості отримання відповідного доходу.
У постанові Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/7511/20 суд касаційної інстанції наголосив на необхідності встановлення реальності очікуваного доходу, причинного зв`язку між неправомірною поведінкою відповідача та неотриманням такого доходу, а також належного обґрунтування його розміру.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі № 910/5292/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025, встановлено факт порушення позивачем строків виконання зобов`язання з поставки товару. Водночас зазначеним судовим рішенням встановлено, що позивач у подальшому повністю виконав свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок повернути суму забезпечення виконання договору.
Таким чином, на момент звернення відповідача до банку-гаранта з вимогою про сплату суми банківської гарантії існувало встановлене договором порушення позивачем строків поставки, що було підставою для реалізації передбаченого договором забезпечення виконання зобов`язань. Отже, списання 12.03.2024 коштів за банківською гарантією саме по собі не може вважатися неправомірним.
Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання та прострочення мають місце у разі невиконання боржником свого обов`язку або його невиконання у встановлений строк.
Водночас, як встановлено постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі № 910/5292/25, відповідно до положень п. 10.3 договору, які узгоджуються з вимогами ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі», забезпечення виконання договору повертається після виконання виконавцем всіх його умов упродовж п`яти банківських днів з дати виконання постачальником зобов`язань за договором. Також даною постановою встановлено, що з урахуванням дати прийняття відповідачем товару за договором (16.12.2024), а також з огляду на повне виконання позивачем умов договору в частині поставки товару, відповідач повинен був повернути банківську гарантію до 23.12.2024.
Отже, до 23.12.2024 включно у відповідача не існувало прострочення щодо повернення суми забезпечення, а тому відсутні підстави вважати його поведінку протиправною у період з 12.03.2024 по 23.12.2024.
Сам факт списання 12.03.2024 коштів з рахунку позивача на виконання банківської гарантії визначає момент вибуття коштів із майнової сфери позивача, однак не є моментом виникнення у відповідача обов`язку щодо їх повернення.
Відтак у період з 12.03.2024 по 23.12.2024 відсутній такий елемент складу цивільного правопорушення, як протиправність поведінки відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Акціонерним товариством «КБ «Глобус» укладено договір банківського рахунку № 70273/1 від 28.11.2018.
Позивач зазначає, що внаслідок неправомірного утримання відповідачем належних йому коштів він був позбавлений можливості отримувати процентний дохід, який відповідно до умов договору банківського рахунку № 70273/1 від 28.11.2018 мав нараховуватися на залишок коштів на поточному рахунку.
Згідно з пунктом 2.1.15 договору банківського рахунку № 70273/1 від 28.11.2018 банк бере на себе зобов`язання зараховувати проценти по залишках вільних коштів на рахунку згідно з тарифами на рахунок кожного місяця не пізніше останнього робочого дня.
Відповідно до розрахунку позивача сума процентного доходу, який не був отриманий ним унаслідок відсутності на рахунку коштів у розмірі 556.999,50 грн, за період з 12.03.2024 по 07.10.2025 становить 89.141,44 грн.
На підтвердження реальності отримання такого доходу позивач надав довідку АТ «Комерційнй банк «Глобус» № 97-15/1514 від 14.10.2025, відповідно до якої за період з 01.01.2024 по 14.10.2025 банком здійснювалося нарахування відсотків на залишок коштів на поточному рахунку позивача та наведено розміри процентних ставок річних, які застосовувалися у відповідні періоди.
Однак дана довідка не підтверджує, що сума 556.999,50 грн протягом усього періоду з 12.03.2024 по 07.10.2025 фактично залишалася б на поточному рахунку позивача як вільні кошти.
Не підтверджено також, що позивач не використовував би цю суму у своїй господарській діяльності, не здійснював би за рахунок таких коштів платежів, а залишок на його рахунку в кожному відповідному періоді був би достатнім для нарахування процентів саме на суму 556.999,50 грн.
Таким чином, розрахунок позивача ґрунтується на припущенні про те, що сума 556.999,50 грн протягом усього періоду безперервно перебувала б на поточному рахунку та приносила б процентний дохід за відповідними ставками.
Суд зазначає, що можливість отримання доходу та реальність його отримання не є тотожними поняттями.
Наявність у банку обов`язку нараховувати проценти на фактичний залишок коштів на рахунку підтверджує можливість отримання доходу, однак не доводить, що позивач за звичайних умов господарської діяльності фактично отримав би у період з 12.03.2024 по 07.10.2025 саме 89.141,44 грн.
Отже, позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження наявності протиправної поведінки і вини у відповідача та доказів понесення позивачем збитків в розмірі 89.141,44 грн у вигляді не отриманого доходу внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань не подано.
Таким чином, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача та понесеними збитками у вигляді неотриманого доходу внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов`язання.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача 89.141,44 грн збитків відсутні, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення банківської гарантії, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 26.278,17 грн 3% річних (нарахованих на суму 556.999,50 грн за період з 12.03.2024 по 07.10.2025) та 97.891,30 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму 556.999,50 грн за період з березня 2024 року по вересень 2025 року).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, обов`язок відповідача повернути позивачу 556.999,50 грн встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі № 910/5292/25, яке набрало законної сили після його перегляду апеляційним судом.
При цьому, як зазначалось вище постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі № 9105292/25 встановлено, що з урахуванням дати прийняття відповідачем товару за договором (16.12.2024), а також з огляду на повне виконання позивачем умов договору в частині поставки товару, відповідач повинен був повернути банківську гарантію до 23.12.2024.
Відповідно, прострочення виконання грошового зобов`язання у відповідача виникло з 24.12.2024.
Нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат починаючи з 12.03.2024, тобто з дати списання коштів за банківською гарантією, суд вважає необґрунтованим, оскільки станом на цю дату у відповідача ще не виник обов`язок щодо повернення суми забезпечення, а відтак відсутнє прострочення саме грошового зобов`язання відповідача.
Як встановлено судом вище фактичне повернення відповідачем суми забезпечення відбулося 07.10.2025.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та 3% річних обчислюється за кожний день прострочення.
Окрім цього, статтею 599 Цивільного кодексу України законодавець визначив, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Зазначені вище норми закону свідчать про те, що інфляційні втрати та 3% річних можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення оплати, а день фактичної оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися нарахування.
Отже, позивач має право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення з 24.12.2024 до 06.10.2025 включно.
За розрахунком суду (знаходиться в матеріалах справи) 3% річних становлять 13.038,09 грн, інфляційні втрати становлять 35.411,83 грн та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В інші частині 3% річних та інфляційних втрат в позові слід відмовити.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Інжиніринг» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
У Х В А Л И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; код ЄДРПОУ 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Інжиніринг» (02141, м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6-А; код ЄДРПОУ 32767776) 13.038 (тринадцять тисяч тридцять вісім) грн 09 коп. 3% річних, 35.411 (тридцять п`ять тисяч чотириста одинадцять) грн. 83 коп. інфляційних втрат, 742 (сімсот сорок дві) грн. 26 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова