ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
28.09.2026 Справа № 910/8039/26
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан"
про стягнення 35811,25 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Без виклику учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" про стягнення 35811,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в силу положень Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач вказує, що обов`язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою суду від 07.07.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
10.07.2026 від МТСБУ надійшов лист про страхове покриття.
22.07.2026 від відповідача надійшов відвозив, в якому він проти позову заперечує, оскільки, подані позивачем докази не підтверджують його звернення до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування протягом річного строку. Відповідач зазначає, що у січні 2024 не отримував від позивача відповідної вимоги, оскільки, вона не зареєстрована у його журналі вхідної кореспонденції. Натомість, означена вимога, на думку відповідача, була направлена з пропуском річного строку у 2026 році, що підтверджується її реєстрацією відповідачем 26.05.2026.
24.07.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позовні вимоги та наголошено на тому, що подані ним докази підтверджують направлення відповідачу вимоги протягом річного строку на звернення.
27.07.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач заперечує проти позову, оскільки, направлення вимоги не є тотожним поняттю звернення з відповідною вимогою до відповідача.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
22.06.2023 між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № FO-01571633 (096.19.08), предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом "Fiat Doblo", д.р.н. НОМЕР_1 .
01.11.2023 у м. Луцьку відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Fiat Doblo", д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та "Opel", д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .
Учасниками ДТП було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (п. 33.2. статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») Європротокол від 01.11.2023 згідно якого водій автомобіля "Opel", д.р.н. НОМЕР_2 здійснив зіткнення із задньою частиною автомобіля "Fiat Doblo", д.р.н. НОМЕР_1 під час руху в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі, чим порушив Правила дорожнього руху.
Як вбачається з європротоколу, відомості до нього внесені обома учасниками ДТП, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце ДТП, наявна схема місця ДТП, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі.
Факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу) вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.
З європротоколу вбачається, що ДТП сталася з вини водія автомобіля "Opel", д.р.н. НОМЕР_2 .
Обставини вини водія автомобіля "Opel", д.р.н. НОМЕР_2 визнаються позивачем у заявах по суті спору та не заперечуються і не спростовуються відповідачем.
02.11.2023 страхувальник подав заяву позивачу про настання страхового випадку.
До матеріалів справи долучено акт огляду транспортного засобу від 02.11.2023.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля "Fiat Doblo", д.р.н. НОМЕР_1 загалом становить 39011,25 грн (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,4936), що підтверджується ремонтною калькуляцією № 22218_16 від 07.11.2023.
07.11.2023 страхувальник звернувся до позивача з заявою на виплату страхового відшкодування на його банківський рахунок.
До матеріалів справи долучено страховий акт № 22069/16/923 від 07.11.2023 та розрахунок до нього на суму 39011,35 грн.
Позивач виплатив суму страхового відшкодування у розмірі 39011,25 грн на рахунок страхувальника, що підтверджується платіжною інструкцією № 374697 від 09.11.2023.
Позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування № 05338/9223 від 27.12.2023 (справа № 22218/16/2023/96) на суму 39011,25 грн. В підтвердження направлення заяви до матеріалів справи долучено список згрупованих відправлень від 02.01.2024 та фіскальний чек від 02.01.2024. На 3 аркуші списку зазначено відправлення № 0505143745834 на адресу вул Саксаганського, 96, м. Київ, 01032, ТДВ "СК "Гардіан" (особливі відмітки: 05338/9223 № 22218/16/2023/96).
Відповідач відповіді на вимогу не надав, суму страхового відшкодування не сплатив. Відповідач долучив до матеріалів справи відповідь відмову у виплаті страхового відшкодування від 30.06.2023 № 30/06/26/2, мотивовану пропуском строку на звернення з вимогою.
Відповідно до статей 8, 9 Закону України "Про страхування" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до п. 50, 54, 59 ст. 1 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства; страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування та/або законодавства зобов`язаний провести страхову виплату в разі настання страхового випадку; страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (стаття 25 Закону України "Про страхування" в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).
Згідно ст. 102 Закону України "Про страхування" договором страхування визначається перелік документів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку і розмір заподіяної шкоди (збитку), а також форма, спосіб та порядок подання таких документів, якщо інше не передбачено законодавством України. Обов`язок підтвердження факту настання події, яка може бути визнана страховим випадком за договором страхування, покладається на страхувальника або іншу особу, визначену договором страхування. У разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим. Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта). У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.
Згідно зі ст.9, 22, 28, 29 Законом України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Ст. 36 зазначеного Закону (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) передбачений порядок виплати страхового відшкодування. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника тощо.
У разі визнання вимог заявника обґрунтованими страховик зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" (в редакції чинній на момент настання ДТП та виплати позивачем страхового відшкодування) та ст. 108 Закону України "Про страхування" (в редакції чинній на момент звернення позивача з вимогою про виплату до відповідача) та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Тобто, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за сплаченою ним сумою страхового відшкодування з вирахуванням франшизи.
Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1,3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Відповідно до ст. 33.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) У разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Як було встановлено судом вище, вина водія, що керував транспортним засобом "Opel", д.р.н. НОМЕР_2 , була зафіксована у повідомленні про ДТП від 01.11.2023 (Європотоколі).
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "Opel", д.р.н. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" на підставі полісу № ЕР 212487351.
З долученого до матеріалів справи витягу з бази МТСБУ, договором (полісом) № ЕР 212487351передбачено франшизу у розмірі 3200,00 грн та ліміт відповідальності за шкоду майну у сумі 160000,00 грн, доказів зворотного суду надано не було.
Відповідно до п. 22.1, ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в чинній на момент виникнення правовідносин редакції) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Положеннями ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в чинній на момент виникнення правовідносин редакції) передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в чинній на момент виникнення правовідносин редакції) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
При визначені суми страхового відшкодування позивачем було враховано фізичний знос та застосовано відповідний коефіцієнт (0,4936) та враховано франшизу, обумовлену полісом (3200,00 грн).
Згідно розрахунку позивача з відповідача підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 35811,25 грн (39011,25-3200,00).
Суд вважає заперечення відповідача про відсутність реєстрації вимоги про виплату страхового відшкодування у його журналі вхідної кореспонденції, як доказ пропуску позивачем річного строку на звернення з відповідною вимогою, безпідставними.
Позивачем надано суду належні, допустимі та вірогідні докази того, що 02.01.2024 ним було направлено на адресу місцезнаходження відповідача заяви на виплату страхового відшкодування № 05338/9223 від 27.12.2023 (справа № 22218/16/2023/96) на суму 39011,25 грн. В підтвердження направлення заяви до матеріалів справи долучено список згрупованих відправлень від 02.01.2024 та фіскальний чек від 02.01.2024. На 3 аркуші списку зазначено відправлення № 0505143745834 на адресу вул Саксаганського, 96, м. Київ, 01032, ТДВ "СК "Гардіан" (особливі відмітки: 05338/9223 № 22218/16/2023/96).
Отже, позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації в межах річного строку, наданого законом. Відсутність зареєстрованої вимоги в журналі реєстрації відповідача не спростовує обставин звернення позивача з означеною вимогою. Натомість, твердження відповідача, що вимога була направлена йому лише у 2026 році не підтверджено жодними доказами. Реєстрація такої вимоги самим відповідачем 26.05.2026 за № 3261 не підтверджує дату її направлення позивачем.
Отже, позивач вірогідними доказами довів обставини звернення до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування в межах річного строку на таке звернення.
Відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу марки "Fiat Doblo", д.р.н. НОМЕР_1 , було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля у повному обсязі та не надав доказів в підтвердження існування зобов`язань у меншому розмірі, ніж визначено позивачем чи відсутності у нього зобов`язань. Всі заперечення відповідача, викладені у відзиві спростовані обставинами, встановленими судом у рішенні та поданими до матеріалів справи доказами.
Відповідач не надав суду доказів в підтвердження відсутності у нього зобов`язань сплатити визначене позивачем страхове відшкодування.
Відповідно до статей 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно зі статтею 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З огляду на вищезазначене, позов визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 96, ідентифікаційний код 35417298) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 65; ідентифікаційний код 30115243) страхове відшкодування у розмірі 35811 (тридцять п`ять тисяч вісімсот одинадцять) грн 25 коп., судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко