ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
28.09.2026 Справа № 910/7828/26
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київський культурний кластер"
до Мирненка Дмитра Андрійовича
про стягнення
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київський культурний кластер" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Мирненка Дмитра Андрійовича про стягнення.
Позивач в резолютивній частині позову просить стягнути з відповідача наступну заборгованість за неналежне виконання договірних зобов`язань: за договором № 11-Брат від 16.01.2023 - 5369,12 грн; за договором № 41-Брат від 24.02.2023 - 5291,56 грн; за договором № 43-Брат від 20.03.2026 - 2602,96 грн; за договором № 80-Брат від 29.05.2023 - 7551,03 грн; за договором № 92-Брат від 07.06.2026 - 4991,82 грн; за договором № 99-Брат від 19.06.2023 - 4962,22 грн; за договором № 111-Брат від 07.07.2023 - 4934,94 грн; за договором № 128-Брат від 21.07.2023 - 4901,66 грн, що загалом становить 40605,31 грн.
Ухвалою суду від 06.07.2026 позовну заяву залишено без руху.
09.07.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 21.07.2026, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.. 165, 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
Згідно рішення Київської міської ради від 02 березня 2023 року № 6039/6080 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" перейменовано на Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київський культурний кластер".
16.01.2023 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Мирненком Дмитром Андрійовичем (замовник) укладено договір № 11-Брат про надання послуг відповідно до п. 2.1 якого вартість послуг за цим договором складає 2000,00 грн.
24.02.2023 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Мирненком Дмитром Андрійовичем (замовник) укладено договір № 41-Брат про надання послуг відповідно до п. 2.1 якого вартість послуг за цим договором складає 2000,00 грн.
20.03.2023 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Мирненком Дмитром Андрійовичем (замовник) укладено договір № 43-Брат про надання послуг відповідно до п. 2.1 якого вартість послуг за цим договором складає 1000,00 грн.
29.05.2023 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Мирненком Дмитром Андрійовичем (замовник) укладено договір № 80-Брат про надання послуг відповідно до п. 2.1 якого вартість послуг за цим договором складає 3000,00 грн.
07.06.2023 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Мирненком Дмитром Андрійовичем (замовник) укладено договір № 92-Брат про надання послуг відповідно до п. 2.1 якого вартість послуг за цим договором складає 2000,00 грн.
19.06.2023 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Мирненком Дмитром Андрійовичем (замовник) укладено договір № 99-Брат про надання послуг відповідно до п. 2.1 якого вартість послуг за цим договором складає 2000,00 грн.
07.07.2023 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Мирненком Дмитром Андрійовичем (замовник) укладено договір № 111-Брат про надання послуг відповідно до п. 2.1 якого вартість послуг за цим договором складає 2000,00 грн.
21.07.2023 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Мирненком Дмитром Андрійовичем (замовник) укладено договір № 128-Брат про надання послуг відповідно до п. 2.1 якого вартість послуг за цим договором складає 2000,00 грн.
Станом на день укладення договорів Мирненко Дмитро Андрійович був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Станом на день подання позовної заяви та прийняття рішення у справі реєстрація відповідача як підприємця припинена.
Умови означених договорів є аналогічними за своїм змістом.
Відповідно до п. 1.1 договорів в порядку та на умовах, визначених договором, виконавець надає послуги з організації та проведення заходу театру "Квадрат" замовника у запропонованих замовником приміщеннях, зазначених у п. 1.4 цього договору, а замовник зобов?язується прийняти та оплатити ці послуги.
Згідно п. 1.4 договорів, місце проведення: м. Київ, вул О. Архипенка, 5.
Оплата послуг виконавця за договором здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахування коштів а рахунок виконавця протягом 10 календарних днів з моменту укладення договору (п. 2.2 договорів).
Відповідно до п. 5.1 договору № 11-Брат договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.01.2023.
Відповідно до п. 5.1 договору № 41-Брат договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 15.03.2023.
Відповідно до п. 5.1 договору № 43-Брат договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 28.03.2023.
Відповідно до п. 5.1 договору № 80-Брат договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 14.06.2023.
Відповідно до п. 5.1 договору № 92-Брат договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.06.2023.
Відповідно до п. 5.1 договору № 99-Брат договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 12.07.2023.
Відповідно до п. 5.1 договору № 111-Брат договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.07.2023.
Відповідно до п. 5.1 договору № 128-Брат договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.08.2023.
В підтвердження обставин надання послуг за кожним з договорів позивач долучив до матеріалів справи акти про виконання послуг: від 27.01.2023 на суму 2000,00 грн (договір № 11-Брат від 16.01.2023); від 14.03.2023 на суму 2000,00 грн (договір № 41-Брат від 24.02.2023); від 27.03.2023 на суму 1000,00 грн (договір № 43-Брат від 20.03.2023); від 13.06.2023 на суму 3000,00 грн (договір № 80-Брат від 29.05.2023); від 29.06.2023 на суму 2000,00 грн (договір № 92-Брат від 07.06.2023); від 12.07.2023 на суму 2000,00 грн (договір № 99-Брат від 19.06.2023); від 31.07.2023 на суму 2000,00 грн (договір № 111-Брат від 07.07.2023); від 07.08.2023 на суму 2000,00 грн (договір № 128-Брат від 21.07.2023). Акти підписані обома контрагентами без зауважень. Загальна вартість послуг згідно означених актів складає 16000,00 грн.
Відповідач не спростував і не заперечив обставин надання йому позивачем послуг за договорами на загальну суму 16000,00 грн.
Доказів оплати послуг на суму 16000,00 грн суду надано не було.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суду не було надано доказів недійсності укладених між сторонами договорів, як і не зазначено підстав, з яких вони можуть бути визнані недійсними.
З огляду на зазначене, договори № 11-Брат від 16.01.2023, № 41-Брат від 24.02.2023, № 43-Брат від 20.03.2023, № 80-Брат від 29.05.2023, № 92-Брат від 07.06.2023, № 99-Брат від 19.06.2023, № 111-Брат від 07.07.2023, № 128-Брат від 21.07.2023 є підставою для виникнення між сторонами правовідносин та взаємних зобов`язань.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Згідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Договорами обумовлено оплату послуг протягом 10 календарних днів з дати їх підписання. Отже за договором № 11-Брат від 16.01.2023 оплата мала бути здійснена до 26.01.2023, а прострочення настало з 27.01.2023; за договором № 41-Брат від 24.02.2023 оплата мала бути здійснена до 06.03.2023, прострочення настало з 07.03.2023; за договором № 43-Брат від 20.03.2023 оплата мала бути здійснена до 30.03.2023, прострочення настало з 31.03.2023; за договором № 80-Брат від 29.05.2023 оплата мала бути здійснена до 08.06.2023, прострочення настало з 09.06.2023; за договором № 92-Брат від 07.06.2023 оплата мала бути здійснена до 19.06.2023 (з урахуванням того, що останній день строку припав на 17.06.2023, вихідний день), прострочення настало з 20.06.2023;за договором № 99-Брат від 19.06.2023 оплата мала бути здійснена до 29.06.2023, прострочення настало з 30.06.2023; за договором № 111-Брат від 07.07.2023 оплата мала бути здійснена до 17.07.2023, прострочення настало з 18.07.2023; за договором № 128-Брат від 21.07.2023 оплата мала бути здійснена до 31.07.2023, прострочення настало з 01.08.2023.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.
Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Відповідач станом на день прийняття рішення не оплатив надані йому послуги на суму 16000,00 грн.
Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи, що загальна сума основного боргу відповідача за договорами, яка складає 16000,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 7435,62 грн нараховану за всіма договорами за період з 29.08.2025 по 24.06.2026 (після втрати чинності ГПК України) та протягом 6 місяців з дати порушення по кожному договору: № 11-Брат від 16.01.2023 з 27.01.2023 по 27.07.2023; № 41-Брат від 24.02.2023 з 07.03.2023 по 07.09.2023; № 43-Брат від 20.03.2023 з 31.03.2023 по 30.09.2023; № 80-Брат від 29.05.2023 з 09.06.2023 по 09.12.2023; № 92-Брат від 07.06.2023 з 18.06.2023 по 18.12.2023; № 99-Брат від 19.06.2023 з 30.06.2023 по 30.12.2023; № 111-Брат від 07.07.2023 з 18.07.2023 по 18.01.2024; № 128-Брат від 21.07.2023 з 01.08.2023 по 01.02.2024.
За змістом з ч.2 ст.217 ГК України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 4.3 договорів передбачено, що у разі не здійснення замовником сплати коштів за послугу у порядку, визначеному розділом 2 цього договору, замовник сплачує за кожний день прострочення оплати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожний день прострочення. Окрім того, в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, у випадку прострочення належної виконавцю оплати, замовник сплачує виконавцю 25% (двадцять п`ять відсотків) річних від суми простроченого платежу.
Суд відзначає, що позивачем не враховано, що останній день строку для оплати за договором № 92-Брат від 07.06.2023 припав на вихідний день, а тому він невірно визначив період нарахування пені за цим договором. Прострочення мало місце з 20.06.2023. Решта періодів в межах 6 місячного обмеження була визначена позивачем вірно. Згідно перерахунку суду сума пені становить 3417,41 грн і підлягає стягненню з відповідача у означеному розмірі.
Частиною 6 статті 232 ГК України (чинного на момент виникнення правовідносин) передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.
Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025, у зв`язку з введенням в дію Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" №4196-IX від 09.01.2025.
Нарахування позивачем пені після втрати чинності ГК України є безпідставним. Оскільки, після втрати 28.08.2025 чинності ГК України нарахування пені продовжується, якщо після вказаної дати не збіг шестимісячний строк, визначений частиною 6 статті 232 ГК України. Оскільки, шестимісячний строк на нарахування пені по останньому договору сплинув у лютому 2024, суд не вбачає підстав для нарахування пені в період з 29.08.2025 по 24.06.2026. Крім того, суд відзначає, що станом на дату укладення договорів сторони керувались нормами ГК України, які передбачали шестимісячне обмеження.
Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня, нарахована позивачем в межах шестимісячного строку з дати порушення. Згідно перерахунку суду означена пеня складає 3417,41 грн.
Позивач також просить стягнути 25% річних у сумі 12345,32 грн за період по кожному договору: № 11-Брат від 16.01.2023 з 27.01.2023 по 24.06.2026; № 41-Брат від 24.02.2023 з 07.03.2023 по 24.06.2026; № 43-Брат від 20.03.2023 з 31.03.2023 по 24.06.2026; № 80-Брат від 29.05.2023 з 09.06.2023 по 24.06.2026; № 92-Брат від 07.06.2023 з 18.06.2023 по 24.06.2026; № 99-Брат від 19.06.2023 з 30.06.2023 по 24.06.2026; № 111-Брат від 07.07.2023 з 18.07.2023 по 24.06.2026; № 128-Брат від 21.07.2023 з 01.08.2023 по 24.06.2026. як уже було зазначено судом вище позивач невірно визначив початок періоду нарахування за договором № 92-Брат від 07.06.2023, оскільки прострочення настало з 20.06.2023. Позивач просить стягнути втрати від інфляції у сумі 4824,37 грн, нараховані з дати виникнення прострочення за договорами по травень 2026.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Договором сторони обумовили відсотки річних у більшому розмірі, ніж передбачено ст. 625 ЦК України. А тому стягненню з позивача підлягають 25% річних за прострочення грошових зобов?язань.
Згідно перерахунку суду розмір 25% річних є більшим, ніж визначив позивач. Проте, оскільки, згідно приписів ст. 237 ГПК України суд обмежений у праві виходити за межі позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню 25 % річних у визначеному позивачем розмірі - 12345,32 грн.
Суд перевірив розрахунок втрат від інфляції, здійснений позивачем, та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним. З відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у розмірі 4824,37 грн.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження сплати спірної суми заборгованості чи відсутності прострочення ним виконання своїх грошових обов`язків зі своєчасної оплати наданих за договорами послуг. Відповідач був належним чином повідомлений про наслідки не подання відзиву.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за договорами, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у визначеному судом розмірі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.
Позивачем також заявлено до стягнення правову допомогу у сумі 6500,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 Господарського процесуального кодексу України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
26.11.2025 між адвокатським бюро Муконіної Наталії "Свідки справедливості" та Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київський культурний кластер" укладено договір про надання правової допомоги № 1, відповідно до умов якого адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту.
В підтвердження надання правової допомоги надано акт № 4 від 23.06.2026 приймання-передавання наданих послуг за договором № 1 від 26.11.2025 відповідно до якого адвокатське бюро надало клієнту послуги з підготовки позовної заяви про стягнення боргу з Мирненка Дмитра Антрійовича за договорами про надання послуг, що включають наступні етапи: аналіз поточної судової практики у справах про стягнення заборгованості, справах щодо договорів про надання послуг; оцінка наданих клієнтом документів і доказів; визначення суб?єктної і територіальної підсудності та визначення строків звернення до суду з врахуванням законодавства України щодо позовної давності; розрахунок втрат компенсаційного характеру та штрафних санкцій; складання тексту позовної заяви з додатками. Вартість наданих послуг визначена у розмірі 6500,00 грн.
Вартість послуг була оплачена позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією № КК002085 від 24.06.2026.
Отже, позивачем були понесені витрати на правову допомогу адвоката на суму 6500,00 грн.
Суд вважає розмір витрат на правову допомогу співмірним та обґрунтованим, проте, оскільки, позов було задоволено частково, витрати на правову допомогу підлягають стягненню у розмірі пропорційно сумі задоволених вимог - 5856,77 грн.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Мирненка Дмитра Андрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київський культурний кластер" (01024, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 3, ідентифікаційний код 35531906) суму основного боргу у розмірі 16000 (шістнадцять тисяч) грн 00 коп., 25% річних у розмірі 12345 (дванадцять тисяч триста сорок п?ять) грн 32 коп., втрати від інфляції у розмірі 4824 (чотири тисячі вісімсот двадцять чотири) грн 37 коп., пеню у розмірі 3417 (три тисячі чотириста сімнадцять) грн 41 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 5856 (п?ять тисяч вісімсот п?ятдесят шість) грн 77 коп. та судовий збір в сумі 2398 (дві тисячі триста дев?яносто вісім) грн 93 коп.
3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 4018,21 грн - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко