ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
28.09.2026 Справа № 910/8534/26
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
про стягнення 44122,00 грн
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 44122,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, як особа, відповідальна за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не у повному обсязі відшкодував позивачу суму сплаченого ним своєму страхувальнику страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 відкрито провадження у справі №910/8534/26, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
20.07.2026 від МТСБУ надійшов лист щодо страхового покриття.
03.08.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, оскільки, позивачем у вартість ремонту було включено заміну передньої правої фари, пошкодження якої у спірному ДТП не підтверджено матеріалами справи. Також, відповідач вказує, що розрахунок вартості відновлювального ремонту був здійснений за завищеними цінами. Відповідачем було задоволено вимогу позивача у повному обсязі за вирахуванням вартості фари.
05.08.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримує позовні вимоги та зазначає, що подана ним калькуляція є належним доказом. Пошкодження фари у спірній ДТП підтверджено актом огляду транспортного засобу. Також відповідачем не підтверджено, що вартість деталей у калькуляції є завищеною.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
10.12.2024 між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник, вигодонабувач) укладено Договір комплексного страхування FO-02216210, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, пов`язаних з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем "Mercedes-Benz E 250 CDI" д.р.н. НОМЕР_1 ; строк страхування - з 10.12.2024 по 09.12.2025.
18.10.2025 у місті Луцьку сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу "Mercedes-Benz E 250 CDI" д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "Volkswagen", д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Внаслідок вказаної ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
За фактом ДТП між його учасниками було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), згідно з яким винуватцем ДТП є водій автомобіля "Volkswagen", д.р.н. НОМЕР_2 (п. 14 Європротоколу).
Згідно з абзацу 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України "Про Правила дорожнього руху" №1306 від 10.10.2001, якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди немає потерпілих та не завдано матеріальної шкоди третім особам, а транспортні засоби можуть безпечно рухатися, водії (за наявності взаємної згоди в оцінці обставин скоєного) можуть прибути до найближчого поста або до органу Національної поліції для оформлення відповідних матеріалів, попередньо склавши схему пригоди та поставивши підписи під нею. Третіми особами вважаються інші учасники дорожнього руху, які через обставини виявились причетними до дорожньо-транспортної пригоди. У разі настання контактної (наявне зіткнення) дорожньо-транспортної пригоди за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, за умови заподіяння шкоди майну виключно у вигляді пошкодження (знищення) транспортного засобу, незаподіяння шкоди життю та здоров`ю фізичних осіб, відсутності у водіїв обох транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, впливу лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, а також за умови досягнення згоди таких водіїв щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, такі водії мають право без залучення відповідних підрозділів Національної поліції спільно скласти для надання страховику повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у паперовій чи електронній формі за формою і відповідно до інструкції, затверджених Моторним (транспортним) страховим бюро. Після складення такого повідомлення водії транспортних засобів мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформування відповідних підрозділів Національної поліції про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання контактної (наявне зіткнення) дорожньо-транспортної пригоди за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, за умови заподіяння шкоди майну виключно у вигляді пошкодження (знищення) транспортного засобу, незаподіяння шкоди життю та здоров`ю фізичних осіб, відсутності у водіїв обох транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, впливу лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, а також за умови досягнення згоди таких водіїв щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, такі водії мають право без залучення відповідних підрозділів Національної поліції України спільно скласти для надання страховику (МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у паперовій чи електронній формі за формою і відповідно до інструкції, затверджених МТСБУ. Після складення такого повідомлення водії транспортних засобів мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформування відповідних підрозділів Національної поліції України про настання дорожньо-транспортної пригоди. У разі встановлення Національним банком України обмеження максимального розміру страхової виплати за внутрішніми договорами страхування при врегулюванні страхових випадків із складенням повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду за формою і відповідно до інструкції, затверджених МТСБУ, без участі працівників відповідних підрозділів Національної поліції України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб, не може перевищувати максимальний розмір, встановлений Національним банком України, що діяв на день настання страхового випадку.
З 1 січня 2025 року Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-ІХ скасовано ліміт страхового відшкодування по випадку, оформленому за допомогою Європротоколу.
Отже, враховуючи вищенаведене, беручи до уваги приписи чинного законодавства, суд приймає європротокол від 18.10.2025 як належний доказ настання 18.10.2025 дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу "Mercedes-Benz E 250 CDI" д.р.н. НОМЕР_1 , та транспортного засобу "Volkswagen", д.р.н. НОМЕР_2 .
Дослідивши схему та обставини дорожньо-транспортної пригоди, які вказані в європротоколі від 18.10.2025, суд дійшов висновку про порушення Правил дорожнього руху водієм транспортного засобу "Volkswagen", д.р.н. НОМЕР_2 , та наявності вини водія автомобіля "Volkswagen", д.р.н. НОМЕР_2 , у вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.
Згідно із ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
21.10.2025 страхувальник звернувся до позивача з заявою про настання події.
Згідно акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 21.10.2025 зафіксовано наступні пошкодження автомобіля "Mercedes-Benz E 250 CDI" д.р.н. НОМЕР_1 : підкрилок колеса ПП; передня частина - передній бампер; передня частина - передня права блок фара (деформація корпусу і скла); права частина - переднє праве крило (розрив); диск колеса ПП; шина колеса ПП; кронштейн П бампер З. До акту долучені фотографії.
Відповідно до ремонтної калькуляції № 92530153 від 11.11.2025, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Mercedes-Benz E 250 CDI" д.р.н. НОМЕР_1 , становить 82017,00 грн, з яких вартість правої фари становить 44122,00 грн.
Згідно заяви страхувальника до позивача про страхову виплату № 2114 від 11.11.2025, ОСОБА_1 просив виплатити страхове відшкодування на його банківський рахунок.
Згідно Страхового акту №33357/16/925 від 12.11.2025, складеного Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" та розрахунку до нього, сума страхового відшкодування становить 82017,00 грн.
Позивач на підставі страхового акту виплатив страхове відшкодування за вказаним договором добровільного страхування у сумі 82017,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 97010 від 13.11.2025.
Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Volkswagen", д.р.н. НОМЕР_2 , була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/232269701 зі встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 250000,00 грн., франшизи - 0,00 грн, період дії 11.09.2025 - 10.09.2026.
Позивач звернувся до відповідача із Заявою № 09486/9225 від 31.12.2025 про страхове відшкодування за Полісом ЕР/232269701.
Отримавши вказану заяву, відповідач виплатив позивачу страхове відшкодування за Полісом ЕР/232269701 у сумі 37895,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №00160241 від 16.03.2026.
Як зазначає відповідач у відзиві він сплатив суму відновлювального ремонту за вирахуванням вартості передньої фари (82017,00-44122,00=37895,00)
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача решту страхового відшкодування за Полісом ЕР/232269701 сумі 44122,00 грн (різниця між сплаченою ним суми страхувальнику та виплаченою позивачу відповідачем).
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Нормами статті 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
20.06.2024 набрав чинності новий Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025.
У ч. 6 розділу 6 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" 3720-IX від 20.06.2024 зазначено, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.
Оскільки в Полісі ЕР/232269701 вказано, що він укладений 11.09.2025 року, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні (ч. 1 ст. 18 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з: 1) пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; 2) пошкодженням чи знищенням дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; 3) пошкодженням чи знищенням іншого майна потерпілої особи, крім випадків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 30 цього Закону; 4) проведенням робіт, необхідних для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 5) пошкодженням транспортного засобу внаслідок його використання для доправлення потерпілої особи до закладу охорони здоров`я, у тому числі забрудненням салону такого транспортного засобу; 6) доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: 1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті; 2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України; 3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.
У ч. 3 ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вказано, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає: 1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту; 2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.
Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів. Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу.
Під час ремонту транспортного засобу не допускається встановлення складових частин (деталей), що призведе до зміни конструкції транспортного засобу або до невідповідності технічного стану транспортного засобу правилам дорожнього руху та технічної експлуатації.
Як встановив суд, відповідно до Ремонтної калькуляції від 11.11.2025, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Mercedes-Benz E 250 CDI" д.р.н. НОМЕР_1 , становить 82017,00 грн, яка була виплачена позивачем на рахунок потерпілої особи.
Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Volkswagen", д.р.н. НОМЕР_2 , станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/232269701, відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу "Volkswagen", д.р.н. НОМЕР_2 , власнику транспортного засобу "Mercedes-Benz E 250 CDI" д.р.н. НОМЕР_1 , покладається на відповідача.
У ч. 1 ст. 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що для отримання страхової (регламентної) виплати потерпіла особа чи інша особа, яка має право на її отримання (далі - заявник), подає страховику, а у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - до МТСБУ, заяву про страхову виплату, заяву про регламентну виплату у строк, що не перевищує: 1) один рік з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно майну потерпілої особи; 2) три роки з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно життю або здоров`ю потерпілої фізичної особи.
Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо страховик (МТСБУ) протягом 30 календарних днів з дня отримання заяви про страхову (регламентну) виплату не повідомив заявника у зазначений у заяві спосіб про відсутність одного чи кількох документів, передбачених частиною третьою цієї статті, вважається, що заявник виконав вимоги частини третьої цієї статті та разом із заявою про страхову (регламентну) виплату подав усі передбачені цим Законом документи для здійснення такої виплати.
Згідно з ч. 5 ст. 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" граничний строк для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату становить 60 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті, з урахуванням положень цієї частини та частини сьомої цієї статті.
Як встановив суд, позивач звернувся до відповідача із Заявою про страхове відшкодування за Полісом ЕР/232269701.
Отримавши вказану заяву, відповідач виплатив позивачу страхове відшкодування за Полісом ЕР/232269701 у сумі 37895,00 грн.
Сума не сплаченого стразового відшкодування складає 44122,00 грн - вартість правої передньої фари.
Суд критично ставиться до тверджень відповідача, що матеріали справи не містять доказів пошкодження у спірній ДТП правої передньої фари, в зв`язку з чим у нього відсутній обов`язок відшкодовувати позивачу її вартість. З долученого до матеріалів справи акту огляджу транспортного засобу від 21.10.2025 та долучених до нього фотографій вбачається наявність пошкодження передньої правої блок фари. Не зазначення в Європротоколі, який складається водіями для фіксації обставин ДТП, про пошкодження правої передньої фари не є доказом того, що пошкодження фари відбулось не в зв`язку зі спірною ДТП. Крім того, оскільки, в ДТП було пошкоджено праве переднє крило, бампер, диск, підкрилок, об`єктивно характер пошкоджень підтверджує, в тому числі можливість пошкодження правої передньої фари.
Щодо ремонтної калькуляції як не належного доказу в підтвердження вартості відновлювального ремонту.
Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою.
Тобто, закон передбачає можливість визначення вартості відновлювального ремонту з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів, що і було зроблено позивачем.
Суд відзначає, що відповідачем не доведено, що вартість запасних частин є завищеною. Позивачем було вказано в калькуляції вартість не оригінальних запасних частин, а аналогів (оскільки автомобіль 2011 року випуску), що суттєво зменшило їх вартість. Крім того, якщо позивач дійшов висновку, що ремонтна калькуляція, на підставі якої він виплатив страхове відшкодування складена в порядку визначеному договором між ним та страхувальником, то заперечення відповідача, який не є стороною означеного договору є безпідставними.
За таких умов суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідача вартості пошкодженої правої фари у сумі 44122,00 грн.
Відповідно до статей 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно зі статтею 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв`язку із задоволенням позову у повному обсязі.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд 40; ідентифікаційний код: 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 65; ідентифікаційний код: 30115243) страхове відшкодування у розмірі 44122 (сорок чотири тисячі сто двадцять дві) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко