Справа № 489/6309/26
Провадження № 2/489/3397/26
РІШЕННЯ
Іменем України
29 вересня 2026 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі
головуючого судді Микульшиної Г.А., ,
із секретарем судового засідання Бородіною В.Ю.,
за участі:
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
В липні 2026 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, також просила стягнути з відповідача судові витрати.
Позовні вимоги мотивувала тим, що 30.11.2025 в м. Миколаєві сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Hyundai Tucson, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який належить на праві власності позивачу ОСОБА_3 , та автомобіля Nissan Qashqai, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки. Оскільки водії - учасники події, дійшли згоди щодо обставин, причин і умов ДТП, ними спільно на місці пригоди було складено повідомлення про ДТП (європротокол). При цьому, згідно вказаного повідомлення, винним в ДТП є відповідач ОСОБА_2 .
На день ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП була застрахована в ПАТ СК «Оранта», яка здійснила виплату страхового відшкодування позивачу в розмірі 20 109,76 грн. Станом на теперішній час вказаний автомобіль позивачем вже фактично відремонтовано. Згідно акту виконаних робіт вартість ремонту склала 52 050,00 грн.
Враховуючи викладене, оскільки винуватцем ДТП є саме ОСОБА_2 , позивач вважає за необхідне стягнути з нього на власну користь 31 940,24 грн. - різниця між отриманими страховими виплатами та вартістю відновлювального ремонту автомобіля.
Згідно ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 14.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив долучити до матеріалів справи фото пошкоджень, які отримав у ДТП автомобіль позивача. Протокольною ухвалою суду клопотання задоволено.
Відповідач ОСОБА_2 в суді позов визнав частково, проте так і не зміг пояснити, яку суму матеріальної шкоди він визнає, не погодився із включенням у розрахунок та акт позиції щодо ремонту заднього лівого крила на 1 300,00 грн., оскільки не зрозумів у чому він полягав, враховуючи інші позиції: його зняття, розбір, фарбування, бронювання.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль Hyundai Tucson, д.н.з. НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с. 12).
30.11.2025 о 14:00 год. в м. Миколаєві по пр. Центральному, 154 сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Hyundai Tucson, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який належить на праві власності позивачу ОСОБА_3 , та автомобіля Nissan Qashqai, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки. Оскільки водії - учасники події, дійшли згоди щодо обставин, причин і умов ДТП, ними спільно на місці пригоди було складено повідомлення про ДТП (європротокол), згідно якого винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді є відповідач ОСОБА_2 (а.с. 14).
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Hyundai Tucson, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_3 , отримав механічні пошкодження.
Зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Nissan Qashqai, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована у ПАТ НАСК «Лранта» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідності власників наземних транспортних засобів від 03.09.2025 № 232088122.
Згідно повідомлення ПАТ НАСК «Оранта» від 18.02.2026 на користь позивача ОСОБА_3 20.01.2026 було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 20 109,76 грн. (а.с. 20-21)
У відповідності до рахунку № 46 від 15.12.2025, складеного ФОП ОСОБА_4 , фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля Hyundai Tucson, д.н.з. НОМЕР_1 , склала 52 050,00 грн. (а.с. 18). Оплата вартості відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу в розмірі 52 050,00 грн. була здійснена 05.03.2026, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 22).
Посилаючись на викладене, позивач вказує на те, що різниця між фактично понесеними нею витратами на ремонт автомобіля та страховою виплатою склала 31 940,24 грн. (52 050,00 грн. - 20 109,76 грн.). В добровільному порядку оплатити вказану вартість ремонту відповідач відмовляється.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно із частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За правилами частин 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частина 1 статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
Згідно абз. 2 п. 2 ч. 3 ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів. Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу.
Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У відповідності до правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 30.10.2019 по справі № 753/19288/14-ц, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. У разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення.
Системний аналіз вищевказаних положень діючого законодавства дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.
Враховуючи викладене, дослідивши надані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовані і підлягають задоволенню. Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо того, що до розрахунку шкоди не можна включати вартість ремонту заднього лівого крила на 1 300,00 грн., оскільки про його пошкодження зазначено у самому Європротоколі, який підписав сам відповідач та у страховому акті. При цьому згідно пояснень представника позивача ремонт заднього лівого крила полягав у витягуванні вм`ятини у ньому.
Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 331,20 грн.
Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 31 940,24 грн. (тридцять одна тисяча дев`ятсот сорок гривень 24 копійки).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1 331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 29.09.2026.
Суддя Г.А. Микульшина