Справа №601/1540/26
Провадження № 2/601/935/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
ЗАОЧНЕ
28 вересня 2026 року
Кременецький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Шульгач Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Хміль Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кременець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення частки в майні колгоспного двору та визнання права власності на майно,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визначення частки в майні колгоспного двору та визнання права власності на майно. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 належить на праві власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_4 , згідно свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, яке видано 23.07.1988 року виконавчим комітетом Кременецької районної Ради народних депутатів на підставі рішення Кременецької районної Ради народних депутатів №218 від 19.07.1988 року. У вказаному житловому будинку проживали та були членами колгоспного двору: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .. 28 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася в Кременецьку державну нотаріальну контору з заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку в майні колгоспного двору, а саме частину житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 . Однак позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право власності, оскільки частка у майні померлого ОСОБА_4 не виділена. ОСОБА_1 не претендує на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 . Проте, бажає виділити та оформити право власності на частку, що належить їй як члену колгоспного двору.
Ухвалою судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 08 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
21 липня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, однак представник позивача адвокат Булава О.П. подав заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи. Будь яких заяв чи клопотань до суду від них не надходило. Відзив на позов не подали.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини справи:
Згідно свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 23.07.1988, жилий буинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_4 .
Згідно технічного паспорту на житловий будинок садибного типу, що розташований за адресою АДРЕСА_1 від 07.05.2026, замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_1 .. Даний будинок 1981 року побудови, складається з трьох кімнат, вітальні, кухні та коридору. Загальна площа житлового будинку складає 104,7 м.кв..
Згідно довідки №47 від 07.05.2026, проведено обстеження житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . На об`єкті нерухомого майна не виявлено нового будівництва, реконструкції або інших робіт, що потребують дозвільних документів та після завершення яких об`єкт підлягав би прийняттю в експлуатацію.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 29.11.2016.
Згідно довідки №500/02-27 від 02.09.2025 господарство за адресою АДРЕСА_1 відносилося до суспільної групи колгоспників, в даному господарстві по особовому рахунку № НОМЕР_2 станом на 15 квітня 1991 року значилися: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 .
Згідно висновку про вартість майна, ринкова вартість об`єкта оцінки, житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 становить 251 116 грн, вартість частини становить 62779 грн.
Постановою державного нотаріуса Кременецької державної нотаріальної контори від 28.04.2026 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку в майні колгоспного двору, оскільки частка у майні померлого ОСОБА_4 не виділена.
З врахування встановлених обставин, суд вважає, що до правовідносин, які виникли між сторонами слід застосувати наступні норми матеріального права.
Оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року, тому суд керується положеннями ЦК УРСР 1963 року.
Пленумом Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено щодо правовідносини, що виникли до прийняття 15.04.1991 року Закону України «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, спори щодо майна колгоспного двору, яке було придбане до вказаної дати, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, що належало колгоспному двору і зберігалося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні.
Згідно частини 1 статті 112 ЦК УРСР передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.
Відповідно до статті 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).
Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.
Таким чином, виникнення права власності на нерухоме майно не залежало від державної реєстрації цього права.
За таких обставин, спірний житловий будинок належить на праві власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 .
Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Суд вважає, що в даному випадку мають місце обставини, передбачені ст. 392 ЦК України, оскільки позивач не може виділити належну їй частку в майні колгоспного двору та оформити на неї правовстановлюючі документи без звернення до суду, оскільки не визначена частка в майні колгоспного двору, та як вбачається з наданих суду доказів домоволодіння має статус колгоспного двору, право власності на який належало особам, які станом на 15.04.1991 проживали і були зареєстровані в цьому житловому будинку з господарськими спорудами і будівлями.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, оскільки частка в майні колгоспного двору не визначена, видача свідоцтва про право власності на частку вказаного житлового будинку є неможлива,приймаючи до уваги те, що зазначені позивачем обставини унеможливлюють іншим способом захистити свої права та інтереси, зважаючи на відмову нотаріальної контори у видачі свідоцтва про право власності в майні колгоспного двору, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, шляхом визначення, що частка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в майні колгоспного двору становить частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та визначити за позивачем право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 .
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1264, 1268 Цивільного кодексу України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення частки в майні колгоспного двору та визнання права власності на майно задовольнити.
Визначити, що частка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в майні колгоспного двору становить частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , паспорт № НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Головуючий: