ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19716/26
провадження № 2-а/753/305/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
До Дарницького районного суду м. Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № R570539 від 09.06.2026 у справі про адміністративне правопорушення.
Позивач просить суд поновити строк звернення до суду, визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № R570539 від 09.06.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., а також закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувану постанову винесено 09.06.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує, що копія постанови йому особисто не вручалась та поштою не надсилалась, а про її існування він дізнався лише 17.08.2026 під час оновлення мобільного застосунку "Резерв+" та перевірки відомостей у зазначеному застосунку.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 28 серпня 2026 року клопотання позивача задоволено, строк звернення до суду поновлено та відкрито провадження у справі.
Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами.
ІНФОРМАЦІЯ_2 подав письмові пояснення, у яких позов не визнав. Відповідач зазначив, що відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3621-IX у редакції Закону України № 4235-IX громадяни віком від 25 до 60 років, яких раніше було визнано обмежено придатними до військової служби, крім осіб з інвалідністю, були зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивача 23 квітня 2014 року було визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час. Повторного медичного огляду позивач не пройшов. 07 червня 2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста позивач подав заяву, в якій визнав факт непроходження ВЛК та погодився на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. На підставі цієї заяви начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 9 червня 2026 року винесено постанову № R570539 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Відповідач просив відмовити в задоволенні позову. Водночас окремих заперечень щодо спливу строків, установлених статтею 38 КУпАП, у письмових поясненнях не навів.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши надані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до облікової картки та відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів постановою ВЛК від 23 квітня 2014 року позивача було визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час.
Відомості про встановлення позивачу інвалідності в Реєстрі відсутні.
Пунктом 2 розділу II Закону України № 3621-IX у редакції Закону України від 12 лютого 2025 року № 4235-IX установлено, що громадяни віком від 25 до 60 років, які раніше були визнані обмежено придатними до військової служби, крім осіб з інвалідністю, зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд.
Позивач повторного медичного огляду в цей строк не пройшов.
Із наданих самим відповідачем реєстрових відомостей вбачається, що 16 грудня 2025 року щодо позивача було сформовано звернення у зв`язку з непроходженням ВЛК, а 17 грудня 2025 року в Реєстрі створено адміністративну справу № F3638102 за статтею 210-1 КУпАП.
Таким чином, про відповідне порушення відповідачу було відомо щонайпізніше 17 грудня 2025 року.
07 червня 2026 року позивач через електронний кабінет подав підписану кваліфікованим електронним підписом заяву такого змісту: «Повідомляю, що мною допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не пройшов (відмовився проходити) ВЛК… Факт вчинення мною адміністративного правопорушення визнаю та надаю згоду на притягнення мене до адміністративної відповідальності за моєї відсутності».
Протокол перевірки електронного підпису підтверджує підписання заяви позивачем 07 червня 2026 року.
09 червня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 винесено постанову № R570539.
У постанові зазначено, що позивач не пройшов або відмовився від проходження ВЛК, чим порушив пункт 2 розділу II Закону України № 3621-IX. Позивача притягнуто до відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн.
Постанова підписана кваліфікованим електронним підписом начальника ТЦК та СП 09 червня 2026 року.
Водночас у постанові не зазначені дата вчинення правопорушення, дата його виявлення та обставини, на підставі яких відповідач перевірив дотримання строку накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частина друга статті 77 КАС України покладає обов`язок доказування правомірності свого рішення на суб`єкта владних повноважень.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач належав до категорії громадян, які були зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд.
Позивач мав відповідний статус за постановою ВЛК від 23 квітня 2014 року, перебував у віці від 25 до 60 років, а відомостей про встановлення йому інвалідності матеріали справи не містять.
Непроходження повторного медичного огляду підтверджується даними Реєстру, обліковою карткою та заявою позивача від 7 червня 2026 року.
Тому довід позивача про повну недоведеність факту непроходження повторного медичного огляду суд відхиляє.
Так само відсутність окремої повістки сама собою не свідчить про відсутність обов`язку, оскільки пункт 2 розділу II Закону № 3621-IX прямо покладав на відповідну категорію громадян обов`язок самостійно звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет з метою отримання направлення на ВЛК.
Отже, матеріали справи підтверджують факт невиконання позивачем зазначеного обов`язку.
Проте встановлення факту правопорушення не усуває необхідності дотримання строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Щодо заяви позивача від 7 червня 2026 року
Положеннями ч.1 ст. 279-9 КУпАП передбачено, що у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 2101 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.
Заява позивача підписана його кваліфікованим електронним підписом, тому суд не встановив підстав сумніватися в її належності позивачу.
Постанову винесено протягом трьох днів після надходження заяви, що відповідає процедурі, встановленій статтею 277 КУпАП.
Водночас стаття 279-9 КУпАП регулює спрощений порядок розгляду справи, але не передбачає поновлення, продовження або переривання строків накладення адміністративного стягнення.
Визнання особою факту порушення не може розглядатися як відмова від застосування імперативних положень статей 38 та 247 КУпАП. Особа не може своєю заявою надати суб`єкту владних повноважень компетенцію, яка припинилася внаслідок закінчення встановленого законом строку.
Тому заява від 7 червня 2026 року підтверджує факт непроходження ВЛК, але не усуває обов`язку відповідача перевірити, чи не закінчився строк накладення стягнення.
Відповідно до ч.9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Конструкція цієї норми одночасно встановлює: тримісячний строк із дня виявлення правопорушення; абсолютний річний строк із дня його вчинення.
Адміністративне стягнення може бути накладене лише за умови дотримання обох строків.
Обов`язок позивача був обмежений конкретним строком - до 5 червня 2025 року. Невиконання такого обов`язку завершилося зі спливом установленого законом строку.
Це правопорушення не може вважатися триваючим, оскільки його склад пов`язаний не з невизначеним у часі безперервним невиконанням обов`язку, а з непроходженням огляду до прямо визначеної календарної дати.
За правовим підходом Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17, триваючим є правопорушення, пов`язане з тривалим і безперервним невиконанням обов`язку, яке припиняється лише після його виконання або припинення відповідного обов`язку. Натомість порушення обов`язку, для якого встановлена конкретна кінцева дата, має закінчений характер. Такий підхід застосовується судами й у справах щодо порушень за статтею 210-1 КУпАП, про що зазначено в узагальненні судової практики.
Отже, правопорушення було закінчене не пізніше 6 червня 2025 року, а абсолютний річний строк сплив не пізніше 6 червня 2026 року.
Постанову винесено 9 червня 2026 року, тобто після закінчення річного строку.
Крім того, з наданих відповідачем реєстрових відомостей убачається, що 16 грудня 2025 року щодо позивача сформовано звернення у зв`язку з непроходженням ВЛК, а 17 грудня 2025 року створено адміністративну справу № F3638102.
Таким чином, навіть якщо обчислювати строк від дня фактичного виявлення правопорушення відповідачем, тримісячний строк закінчився не пізніше 17 березня 2026 року.
Доводи відповідача про те, що правопорушення було виявлене лише після подання позивачем заяви 7 червня 2026 року, не відповідають власним реєстровим даним відповідача.
У письмових поясненнях відповідач не навів жодних мотивів, з яких адміністративна справа була створена 17 грудня 2025 року, але правопорушення нібито виявлене лише 7 червня 2026 року.
Отже, на день винесення постанови закінчилися обидва передбачені частиною сьомою статті 38 КУпАП строки.
Стаття 283 КУпАП вимагає, щоб постанова містила опис обставин, установлених під час розгляду справи.
Оскаржувана постанова містить лише загальне формулювання про непроходження або відмову від проходження ВЛК та посилання на пункт 2 розділу II Закону № 3621-IX.
Постанова не містить: дати вчинення правопорушення; дати його виявлення; відомостей про створення адміністративної справи 17 грудня 2025 року; оцінки строків, установлених статтею 38 КУпАП; мотивів, із яких заява від 7 червня 2026 року могла бути підставою для накладення стягнення після закінчення граничного строку.
Наведені недоліки мають істотний характер, оскільки не дозволяють із тексту постанови встановити, чи перевіряла посадова особа наявність повноважень на накладення адміністративного стягнення.
Заява особи про визнання порушення не звільняє посадову особу від обов`язку дотримуватися статей 38, 247, 280 та 283 КУпАП.
Матеріалами справи підтверджено факт непроходження позивачем повторного медичного огляду до 5 червня 2025 року.
Водночас постанова № R570539 від 9 червня 2026 року винесена після закінчення строків накладення адміністративного стягнення.
Визнання позивачем факту непроходження ВЛК не поновлює цих строків та не надає відповідачу повноважень накладати адміністративне стягнення після їх закінчення.
Відповідач не довів правомірності оскаржуваної постанови, як того вимагає частина друга статті 77 КАС України.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення, відтак заявлений позов підлягає задоволенню.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 665,60 грн, що підтверджується квитанцією від 21 серпня 2026 року.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України судовий збір у розмірі 665,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72-77, 90, 121, 139, 229, 241-246, 250, 271, 286 КАС України, статтями 7, 38, 210-1, 247, 277, 279-9, 280, 283 КУпАП, суд
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № R570539 від 9 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 - закрити на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.
Копії рішення невідкладно надіслати учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 271 КАС України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Повний текст рішення виготовлено 29.09.2026
Суддя: Комаревцева Л.