МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ
Справа № 210/6212/24
Провадження № 2-а/210/2/26
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
21 вересня 2026 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:
головуючого-судді: Сільченка В.Є.,
за участю секретаря судового засідання: Висоцької В.О.,
представника позивача: Вірко В.В.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Петренка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № уп/15035 від 15.10.2024 року про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з даним позовом, у кому просив:
1) Визнати дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 щодо складання постанови № уп/15035 від 15.10.2024 року : накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - протиправними.
2) Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 № уп/ НОМЕР_1 від 15.10.2024 року про накладення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 21 Кодексу України про адміністративне правопорушення у вигляді штрафу в сумі 17000 гривень - скасувати.
3) Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , провадження закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 21 КУпАП.
4) Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_4 судові витрати по справі.
В обґрунтування позову посилався на те, що позивач військовозобов`язаним ніколи не був, тому не є суб`єктом правопорушення.
15.10.2024 близько 06:10 його зупинили та примусово доставили до ТЦК, утримували до 13:00 без протоколу затримання, права не роз`яснювали, направлення на ВЛК не вручали.
Постанову винесено без нього та без протоколу, час і дані про нього в постанові неточні.
Об`єктивна сторона правопорушення у справі, зазначена у протоколі та постанові, не відповідає дійсності.
Вважає, що ТЦК не має у справі відповідних повноважень (не зареєстрований в ЄДР, відсутній кабінет в ЄСІТС).
Посилається на погіршення здоров`я через стрес у зв`язку з незаконними діями відповідача.
На підтвердження своєї позиції надав відповідні копії документів та доказів, заяви по суті справа, свідчення в судовому засіданні, заявив клопотання про витребування доказів, виклик і допит свідка, тощо.
Відповідач позов не визнав. Надав відзив у справі, згідно якого позивач є військовозобов`язаним і перебуває на військовому обліку в цьому ТЦК.
Правопорушенням, за яке притягнуто позивача, відповідач вважає відмову від проходження ВЛК. Востаннє позивач проходив ВЛК 30.01.2002, а повторний огляд належить раз на 5 років, тому було прийнято рішення видати направлення.
15.10.2024 під час вручення направлення позивач категорично відмовився від його отримання та від проходження ВЛК.
Протокол складено 15.10.2024 о 08:30 у присутності позивача. Розгляд за його згодою призначено на 12:00 того ж дня, права роз`яснено, клопотань не надходило, постанову він отримав у той самий день.
Посилання позивача на примітку до ст. 210 КУпАП відповідач вважає недоречним, бо позивача притягнуто за порушення абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону про мобілізацію.
Затримання, доставлення та утримання позивача не є предметом спору, бо затримання проводила не ТЦК.
Довід про відсутність електронного кабінету в ЄСІТС відповідач заперечує: кабінет зареєстровано 02.05.2024.
Позивач не навів правових підстав для скасування постанови по суті (щодо відмови від ВЛК).
Судовий збір районний ТЦК як відокремлений підрозділ без статусу юрособи та без власного балансу і рахунків відшкодувати не може.
На підтвердження своєї позиції надав копії протоколу та постанови, розписки відповідача щодо отримання 15.10.2024 року направлення для проходження ВЛК на 16.10.2024 року, заяву відповідача про відмову від проходження ВЛК, інші документи та докази.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, надали пояснення по суті заявлених вимог, просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав пояснення по суті, просив у задоволенні позову відмовити.
Свідок сторони позивача ОСОБА_3 при допиті показав, що він є начальником цеху, де працює позивач. 15.10.2024 року позивач зателефонував йому і сказав, що його затримали та везуть у ТЦК.
Після 14 години він знову передзвонив і сказав, що його відпустили і завтра він буде на роботі.
Іншої інформації, яка має значення для справи, не надав.
Надаючи правову оцінку доказам у справі, суд виходить з наступного:
Як загальновідомо, склад адміністративного правопорушення передбачає наявність об`єкту, суб`єкту, об`єктивної та суб`єктивної сторін.
Згідно правової позиції позивача, він не є військовозобов`язаним, не має жодного військово-облікового документу, і, отже, не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП.
Водночас, прямого визначення, хто є суб`єктом вказаного правопорушення, ст.210-1 КУпАП не містить, а тому суд (у даному випадку) вирішує це питання , визначаючи, на кого саме Законом покладено обов`язок проходити ВЛК.
Так, обов`язок проходити військово-лікарську комісію за рішенням ВЛК чи ТЦК, невиконання якого інкримінується позивачу (абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), стосується осіб, які підлягають військовому обліку, насамперед призовників і військовозобов`язаних, і виникає на підставі відповідного рішення (направлення, повістки) ТЦК або ВЛК.
Позивач заперечує свій статус військовозобов`язаного, посилаючись на відсутність у нього військово-облікового документа та наявність ряду хвороб, що унеможливлюють несення військової служби.
Відповідач у відзиві вказане заперечує і стверджує, що позивач є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ТЦК.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, у справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказувати правомірність рішення покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач мав довести, що позивач на 15.10.2024 був військовозобов`язаним і перебував на військовому обліку. Натомість у відзиві відповідач вказує, що позивач не надав доказів виключення з обліку, чим фактично перекладає тягар доказування на позивача, що не відповідає зазначеній нормі.
Таким чином, відповідачем не доведено вказаний факт взагалі, і, отже, суд доходить до висновку, що станом на 15.10.2024 року позивач не був військовозобов`язаним та не мав обов`язку проходити військово-лікарську комісію, і, отже, не був суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП.
Окрім того, в матеріалах справи (а.с83) мається копія розписки про одержання ОСОБА_4 направлення для проходження ВЛК на 16.10.2024 року, що свідчить про те, що він не відмовлявся від отримання такого направлення та, відповідно, проходження ВЛК 16.10.2024 року, тобто наступного дня після складання протоколу та оскаржуваної постанови.
Якщо ж мова йде про якесь інше рішення чи направлення для проходження ВЛК, якого, зокрема, могли б стосуватися заява позивача про відмову від проходження ВЛК, що мається у справі (а.с.70), то таке рішення чи направлення у матеріалах справи відсутнє і до протоколу про адміністративне правопорушення згідно опису додатків до нього (а.с.69, зворот) не долучене.
При цьому суд зазначає, що фізична наявність рішення про направлення військовозобов`язаного для проходження ВЛК є обов`язковою згідно вимог як абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», так і абз.4 п.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також п.п.74 , 74-1 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».
Таким чином, для законності вимог ТЦК до позивача щодо проходження ним ВЛК 15.10.2024 року, наявність оформленого відповідно до вимог п.74-1 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» рішення про проходження позивачем такого огляду є обов`язковою, і, отже, вона повинна була бути долучена до матеріалів справи як доказ сторони відповідача.
На підставі викладеного суд доходить до висновку про відсутність у даному випадку суб`єкта та об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП, і, отже, про те, що позов підлягає задоволенню з зазначених підстав.
Інші доводи та обґрунтування сторін судом не аналізуються і не приймаються до уваги, оскільки вони у будь-якому випадку не спростовують наведених вище міркувань, а тому, у кращому (для позивача) випадку, можуть слугувати лише додатковими підставами для скасування оскаржуваного рішення.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 77, 79, 241-246, 286, 293 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № уп/15035 від 15.10.2024 року про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП - задовольнити.
Визнати дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 № уп/ НОМЕР_1 від 15.10.2024 року про накладення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративно правопорушення у вигляді штрафу в сумі 17 000,00 гривень - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , провадження закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду складено 21 вересня 2026 року.
Суддя: В. Є. Сільченко