Справа № 175/4472/26
Провадження № 2/175/1231/26
РІШЕННЯ
Іменем України
"28" вересня 2026 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Краснокутської Н.С., за участю секретаря судового засідання Коломоєць Т.А., представника відповідача адвоката Ярмоша В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду с-щя Слобожанське цивільну справу № 175/4472/26 за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
До Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Сенс Банк» (адреса місяця знаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ: 23494714) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 631449319 від 01.09.2020 року у розмірі 209815,53 грн, яка складається з наступного, а саме: 147883,68 грн - заборгованість по тілу кредиту, 61931,85 грн - заборгованість по відсотках, а також стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2517,79 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17070,52 грн.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано у провадження судді Краснокутської Н.С.
06.04.2026 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження та цією ж ухвалою було визначено дату судового засідання.
27.07.2026 року до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами строк, протягом якого він мав право нараховувати договірні проценти, прийняття рішень про продовження відновлювальної кредитної лінії, а також правильність і склад заявленої до стягнення заборгованості. Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи, відповідач наголошує на тому, що позивачем не надано суду жодних належних та обґрунтованих доказів щодо пред`явлених позовних вимог, зокрема відсутні: повна редакцію Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», Додатка № 4 та тарифів, чинних саме 01.09.2020 року, із документами, що підтверджують дату набрання ними чинності; рішення банку про продовження відновлювальної кредитної лінії за договором № 631449319 після 01.09.2021 року, 01.09.2022 року, 01.09.2023 року та 01.09.2024 року; докази повідомлення відповідача про кожне рішення щодо пролонгації із зазначенням дати, змісту і способу повідомлення; детальний розрахунок заборгованості окремо за тілом кредиту та процентами станом на 01.09.2021 року, 01.09.2022 року, 01.09.2023 року, 01.09.2024 року, 26.05.2025 року i 06.07.2025 року; помісячний розрахунок 61 931,85 грн процентів із зазначенням залишку тіла кредиту, ставки, кількості днів, суми нарахування та правової підстави за кожен період; розшифрування операцій, унаслідок яких сформовано 147883,68 грн простроченого тіла кредиту, із відокремленням фактично використаних коштів від комісій, страхових платежів, процентів та внутрішніх бухгалтерських перенесень; відомості про всі встановлення і зміни кредитного ліміту за договором із зазначенням дати, суми, підстави та способу повідомлення відповідача, тому, на думку відповідача, у задоволенні даного позову слід відмовити. Також відповідач не погоджується з сумою витрат на професійну правничу допомогу.
12.08.2026 року до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшли додаткові пояснення від представника позивача, у яких він просив задовольнити позовну заяву у повному обсязі, а у задоволенні відзиву на позовну заяву відмовити, посилаючись при цьому на те, що відповідач заперечуючи наявний розмір заборгованості, не надав жодних доказів, які б спростували наданий банком розрахунок. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано, відтак розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом. Вказана позиція суду відповідає позиції, що міститься у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №753/16745/15-ц.
У постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року в справі № 367/4970/13-ц, зроблено висновок, що «заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту в розмірі, визначеному кредитним договором, так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника». У постанові ВС від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13 зазначено про те, що факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх не дійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими, що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отримання всіх благ передбачених кредитними договорами. Таким чином, позиція представника позивача зводиться до того, що відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували наявний розрахунок заборгованості, тому даний позов слід задовольнити.
У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідач у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи, у судовому засіданні інтереси відповідача представляв адвоката Ярмош В.О., який просив відмовити у задоволенні позовних вимог з урахуванням аргументів, які було зазначено у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши позицію представника відповідача, дослідивши доказів, які було долучено до матеріалів справи, дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.
Причиною спору між сторонами стала відмова відповідача відшкодувати банку у добровільному порядку заборгованість за Кредитним договором. Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються чинним Цивільним кодексом України, умовами Кредитного договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Встановлено, що 01.09.2020 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» був укладений кредитний договір (угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії) № 631449319 від 01.09.2020 року.
Відповідно до умов кредитного договору (угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії) № 631449319 від 01.09.2020 року, кредит надається у розмірі 200000 грн, мета отримання кредиту - особисті потреби, процентна ставка - 24 % річних, тип процентної ставки - фіксована, порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше, ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5% від суми заборгованості, мінімум 50 грн.
Згідно п. 4.7. Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, укладенням угоди позичальник беззаперечно підтверджує, що (1) він попередньо ознайомлений у письмовій формі з інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення перед укладенням Угоди, а також з умовами надання Кредиту, в тому числі вартістю Кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про загальну вартість Кредиту з урахуванням реальної річної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання Кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також будь-якою іншою інформацією, надання якої вимагає чинне в Україні законодавство, в тому числі інформацією надання якої передбачене нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними документами НБУ, які йому роз`яснені, зрозумілі, не потребують додаткового тлумачення та з якими він цілком згодний, (2) він ознайомлений з умовами Договору, що затверджений розпорядженням Банку із усіма змінами та доповненнями, зокрема його положеннями, що регулюють порядок та умови оформлення кредиту, здійснення договірного списання, які оприлюднені на офіційному сайті Банку в мережі Інтернет за посиланням https://alfabank.ua та які йому роз`яснені, зрозумілі та з якими він цілком згодний.
Згідно п. 11.1.2. Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, у випадку необхідності внесення змін до умов Договору, за виключенням умов, порядок зміни яких передбачений умовами п.11.1.1. Договору, Банк не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до запропонованої дати внесення таких змін вносить пропозицію на зміну умов Договору із зазначенням дати такої зміни шляхом розміщення відповідного повідомлення на офіційному сайті Банку в мережі Інтернет за посиланням https://alfabank.ua. В разі, якщо Клієнт протягом 10 (десяти) календарних днів не звернувся за судовим вирішенням розбіжностей між Банком та Клієнтом стосовно зміни умов Договору, вважається, що пропозиція Банку відносно зміни умов Договору прийнята Клієнтом відповідно до частини 3 статті 205 Цивільного кодексу України. Клієнт приймає на себе обов`язок самостійно відстежувати наявність/відсутність пропозицій Банку на зміну умов Договору на офіційному сайті Банку в мережі Інтернет. Сторони погодили, що незгода Клієнта з пропозицією Банку на зміну умов Договору є розбіжністю, яка на підставі частини 2 статті 649 Цивільного кодексу України підлягає вирішенню у судовому порядку.
Відповідач свої зобов`язання за умовами кредитного договору не виконує та станом на дату подання позову до суду заборгованість відповідача становить 209815,53 грн, яка складається з наступного, а саме: 147883,68 грн - заборгованість по тілу кредиту, 61931,85 грн - заборгованість по відсотках.
Крім того, встановлено, що 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Судом встановлено, що кредитний договір сторонами укладено в письмовій формі, зазначено його розмір та умови надання кредиту.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений строк.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» обґрунтовані та підлягають задоволенню у частині заборгованості за кредитом та відсотків з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів, а позиції відповідача та його представника не підтверджені жодними доказами, які б спростовували наведений розрахунок заборгованості. Суд також звертає увагу на те, що до відзиву не долучено жодних розрахунків (доказів), які б могли бути покладені в основу аргументів проти позиції позивача. При цьому не погодження відповідача з наявним розміром заборгованості не може спростовуватися тільки посиланням на норми права, якщо при цьому сторона не подає суду власні розрахунки.
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи
Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів),який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На час розгляду справи судом відповідачем не надано доказів, які свідчать про погашення заборгованості повністю або частково.
Зважаючи на те, що відповідачем було порушено умови кредитного договору, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача в повному обсязі у цій частині, тобто необхідно стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 209815,53 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2517 грн. 79 коп.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне, а саме: матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення витрат в суді.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Доля цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження факту надання правової допомоги позивачем надано суду наступні докази, а саме: копію договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. З урахуванням наведених доказів представник позивача просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17070,52 грн з відповідача.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді, суд враховує те, що справа про стягнення заборгованості є малозначною справою.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне, з урахуванням вимог розумності та справедливості, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 7000,00 грн.
Суд зазначає, що відповідно до п. 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaariv.Finland» від 27.09.2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Положеннями п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 27, 76-82, 141, 258, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (адреса місяця знаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ: 23494714) заборгованість за кредитним договором (угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії) № 631449319 від 01.09.2020 року у загальному розмірі 209815,53 грн, яка складається з наступного, а саме: 147883,68 грн - заборгованість по тілу кредиту, 61931,85 грн - заборгованість по відсотках.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (адреса місяця знаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ: 23494714) сплачений судовий збір у розмірі 2517 грн, 79 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не скасовано, після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня прийняття рішення.
Суддя Н.С. Краснокутська