Справа № 201/3160/26
Провадження № 2/201/3345/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд м. Дніпра в складі:
головуючого - судді Куць О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Рясної А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» посилались на те, 25.07.2025 року між товариством та ОСОБА_1 укладено Договір №511898-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 25.07.2025 року направили ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №511898-КС-002 про надання кредиту. Цього ж дня, 25.07.2025 року, ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 511898-КС-002 про надання кредиту на умовах, визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направили ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6826 на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений позичальником у його анкеті в особистому кабінеті, який останнім було введено/відправлено.
Таким чином, 25.07.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №511898-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Умовами Договору кредиту сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування кредитом.
ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконали та надали позичальнику грошові кошти в розмірі 36000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , яку вказано останнім при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.
Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 511898-КС-002 на загальну суму 14961 грн.
Однак, надалі ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, а тому станом на 15.02.2026 року утворилась заборгованість у сумі 106397 грн., яка складається із прострочених платежів по тілу кредиту - 35385 грн., прострочених платежів по процентах - 49772 грн., суми заборгованості по відсоткам відповідно до ст.625 ЦК України - 18000 грн., прострочених платежів за комісією - 3240 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача та судові витрати.
Ухвалою від 26.03.2026 року відкрито провадження у даній цивільній справі, призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті, та витребувано докази.
Представник відповідача - адвокат Підодвірний Т.І. надав суду відзив у якому просив у задоволенні позову відмовити з наступних підстав. У матеріалах справи, які надав позивач, відсутні оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа яка нібито укладала кредитний договір, ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору. Одночасно неможливо перевірити підписання оспорюваного кредитного правочину також кредитодавцем. Адже тільки докази накладення кваліфікованого електронного підпису первісного кредитора (кредитодавця) можуть слугувати доказом таких фактів. Відтак, позивачем не доведено факту укладення сторонами договору від 25.07.2025 року №511898-КС-002, та отримання грошових коштів, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань, а отже вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. (т.1,а.с.168-179)
Представник позивача - Виноградов Ю.Е. надав суду відповідь на відзив у якій не погодився із доводами та запереченнями викладеними стороною відповідача, зокрема з посиланням на положення Закону зазначав, що до позову долучена візуальна форма послідовних дій клієнта щодо укладення кредитного договору, у якій детально відображені всі дії товариства та відповідача щодо укладення останнього в електронній формі у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Таким чином посилання сторони відповідача на не укладення договору є безпідставним. Щодо отримання коштів відповідачем зауважував, що товариство не є банківською установою, а тому не може надати виписку з банківського рахунку відповідача. Долучений до матеріалів справи лист ТОВ «ПрофітГід» є належним доказом перерахування коштів на рахунок відповідача. Крім того, звертав увагу суду, що позивачем було заявлене клопотання про витребування доказів від АТ «ПУМБ», яке судом було задоволене ухвалою від 27.03.2026 року. Отже, кредитний договір між сторонами був укладений, в останньому погоджені всі умови кредитування, зокрема проценти за користування кредитом, комісія за надання. Відтак, просив врахувати відповідь на відзив, розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю. (т.1,а.с.185-268)
Представник відповідача надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зауважував, що стороною позивача пропущено строк для надання відповіді на відзив, отже судом не повинно братися остання до уваги. Укладення договору відбувається лише після того, як клієнт погодить всі істотні умови договору, та отримає смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, яким необхідно підписати погоджений кредитний договір. В той же час, позивачем не надано до суду жодного доказу направлення смс-повідомлення на телефонний номер відповідача із таким ідентифікатором, а тому твердження про нібито укладення договору є необгрунтованими. Також з посиланням на положення Закону, заперечував щодо нарахування неустойки. Просив відмовити у задоволенні позову. (т.2,а.с.45-48)
У додаткових поясненнях представник позивача вказував, на спростування доводів сторони відповідача, позивачем долучено до матеріалів справи, зокрема візуальну послідовність дій клієнта та анкету клієнта (які є витягами з інформаційно-телекомунікаційної системи на веб сайті ТОВ «Бізнес Позика»), як на підтвердження фактів: укладення кредитного договору, направлення позичальнику одноразово ідентифікатора, реєстрації відповідача на сайті, та зазначення своїх даних, здійснення позичальником процедури ідентифікації. Також під час укладання кредитного договору відповідач проходив відео-ідентифікацію, яка є додатковим доказом проведення верифікації відповідача. Відтак, просив врахувати пояснення під час розгляду справи, розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю. (т.2,а.с.55-61)
13.08.2026 року на адресу суду від АТ «ПУМБ» на виконання ухвали суду від 27.03.2026 року надійшла відповідь №КНО-07.8.5/13796БТ від 06.08.2026 року відповідно до якої: банківську картку № НОМЕР_2 дійсно було емітовано на відповідача ОСОБА_1 , а наданою банком випискою підтверджено зарахування позики у сумі 36000 грн. та користування кредитними коштами. (т.2,а.с.80,81)
Представник позивача у судове засідання не з`явився, у відповіді на відзив та додаткових поясненнях просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю.
Сторона відповідача в судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, причин не явки суду не повідомила.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).
Доводи представника відповідача про те, що судом не повинні братися до уваги докази, направлені позивачем разом із відповіддю на відзив, відхиляються.
Статтею 178 ЦПК України передбачено вимоги до відзиву на позов.
Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 5 статті 178 ЦПК України визначено, що до відзиву додаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
Відповідно до частини 3 статті 179 ЦПК України, до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою-п`ятою статті 178 цього Кодексу.
Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті (частина четверта статті 179 ЦПК України).
Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що за загальним правилом позивач подає на підтвердження своїх вимог докази, що підтверджують його вимоги, що не позбавляє його права надати докази і до відповіді на відзив на рахунок спростування заперечень, викладених у відзиві відповідача на позов.
Відзив на позов був поданий 07.04.2026 року представником відповідача адвокатом Підодвірним Т. І. через підсистему «Електронний суд» (т.1.а.с.168-179).
Відповідь на відзив разом із відповідними доказами представником позивача ТОВ «Бізнес Позика» - Виноградовим Ю.Е. подана через підсистему «Електронний суд» 08.04.2026 року, що відповідає вимогам закону (т.1,а.с.185-268).
Таким чином подання представником позивача разом з відповіддю на відзив доказів не суперечать вимогам ст.ст.178 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 511898-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма.) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». (т.1,а.с.31-49)
Цього ж дня, 25.07.2025 року, ОСОБА_1 був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4763 паспорт споживчого кредиту. (т.1,а.с.26-30)
ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 25.07.2025 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 511898-КС-002 про надання кредиту.(т.1,а.с.81-103)
25.07.2025 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) укласти Договір № 511898-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма.), на умовах визначених офертою. (т.1,а.с.61-80)
Як вказував позивач, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направили ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6826 на номер телефону відповідача, зазначений ним в електронному кабінеті.
Таким чином, 25.07.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 511898-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма.), підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Умовами Договору про надання кредиту сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування ним.
На підтвердження факту укладення кредитного договору саме із відповідачем, позивачем надано відеозаписі проходження відеоверифікації, на якому зафіксований відповідач ОСОБА_1 , який тримає в руках паспорт в розгорнутому вигляді та зазначає, що він самостійно подав заявку на отримання кредиту, надав повну згоду на проведення відео-верифікації та фото-фіксації екрану з його зображенням та зображенням документів, що були пред`явлені ним під час здійснення відео-верифікації; підтвердив, що на нього не чинить тиск або вплив будь-яка інша особа з метою отримання кредиту; зазначив свій номер телефону НОМЕР_3 , номер ID-картки НОМЕР_4 , дату її видачі - 29.04.2021 р., свою дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Всі зазначені відповідачем при проходженні верифікації персональні дані збігаються з даними, що зазначені ним в кредитному договорі.
Як вбачається з візуальної форми послідовності дій клієнта (т.1,а.с.50-51), при реєстрації та вході в Особистий кабінет позичальника при укладенні договору відповідачем було використано номер телефону НОМЕР_3 та електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2
25.07.2025 року о 14:04:55 клієнт, використовуючи номер телефону ідентифікувався в ІТС Товариства та зайшов в особистий кабінет, в подальшому надав всю необхідну інформацію для формування Товариством належної пропозиції клієнту, ознайомився і підписав паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4763, з офертою Товариства, здійснив акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6826. (т.1,а.с.50-51)
ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за кредитним договором виконали та надали ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 36000 грн. шляхом перерахування на її банківську картку № НОМЕР_2 , час здійснення переказу - 14 год. 50 хв., що підтверджується листом, виданим ТОВ «ПрофітГід». (т.1,а.с.53)
Крім того, ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 26.03.2026 року витребувано у АТ «ПУМБ» інформацію щодо підтвердження або спростовування факту випуску банківської картки № НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ); виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 25.07.2025 року (дата видачі кредиту) по 09.01.2026 року (дата закінчення терміну кредитування).
Згідно відповіді АТ «ПУМБ» банківську картку № НОМЕР_2 дійсно було емітовано на відповідача ОСОБА_1 , а наданою банком випискою підтверджено зарахування позики у сумі 36000 грн. та користування кредитними коштами. (т.2,а.с.80,81)
Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором станом на 15.02.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 106397 грн., яка складається із прострочених платежів по тілу кредиту - 35385 грн., прострочених платежів по процентах - 49772 грн., суми заборгованості по відсоткам відповідно до ст.625 ЦК України - 18000 грн., прострочених платежів за комісією - 3240 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості. (т.1,а.с.21-24)
Крім того, із вказаного вище розрахунку вбачається, що відповідачем було сплачено: за кредитом - 615 грн., по відсотках - 10386 грн., по комісії - 3960 грн., а всього у сумі 14961 грн. (т.1,а.с.24).
Згідно ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 р. у справі №732/670/19, від 23.03.2020 р. у справі №404/502/18, від 07.10.2020 р. у справі №127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч.4, 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір №511898-КС-002 про надання кредиту від 25.07.2025 року, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зазначений у договорі.
Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, які були надіслані ОСОБА_1 на його номер мобільного телефону.
Зазначений Договір підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора з дотриманням ч.ч.6, 8 ст.11, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
ОСОБА_1 зазначені персональні дані, номер фінансового телефону, реквізити належного йому платіжного засобу для перерахування коштів, додано копію паспорту та картки платника податків.
Пропозиція про укладення кредитного договору, яка розміщена у вільному доступі на Веб-сайті ТОВ «Бізнес позика» https://bizpozyka.com/, є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначає порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання:
1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;
2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом;
3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
З врахуванням викладеного Договір між сторонами є укладеним в електронній формі.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно з умовами кредитного договору.
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений та погодився з умовами надання кредиту, на підставі чого між сторонами укладено кредитний договір, в якому відображені умови надання кредиту.
На момент укладення кредитного договору відповідач не звертався до ТОВ «Бізнес позика» із заявою про надання роз`яснень умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився з усіма умовами такого договору.
Крім того, суд відхиляє доводи сторони відповідача щодо недоведеності отримання відповідачем від ТОВ «Бізнес Позика» будь-яких коштів.
Позивач ТОВ «Бізнес Позика», з урахуванням перерахування коштів на банківську карту № НОМЕР_2 банком-емітентом, якої є АТ «ПУМБ», не володіє та не може володіти первинними бухгалтерськими документами, оскільки товариство не є банком, а перерахування коштів здійснювалось з використанням оператора послуг платіжної інфраструктури, який і займався перерахуванням коштів.
Виписка з рахунку ОСОБА_1 , була витребувана у АТ «ПУМБ», ухвалою від 26.03.2026 року (т.1,а.с.163) на заявлене та мотивоване позивачем клопотання у позовній заяві, а тому є належним та допустимим доказом у справі.
Факт належності позичальнику карткового рахунку № НОМЕР_2 підтверджується довідкою та випискою АТ «ПУМБ» (т.2,а.с.80,81).
Стороною відповідача не надано доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить.
Доказів, які б підтверджували застосування до позичальника інших умов кредитування, ніж визначені Договором, відповідачем не надано.
Крім того, відповідно до п.3 ч.1 ст.43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
З огляду на викладене з урахуванням порушення позичальником умов кредитного договору щодо своєчасного і повного погашення заборгованості, ненадання відповідачем доказів про погашення заборгованості за кредитним договором, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту та процентам в сумі 85157 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині, оскільки правовідносини, які склалися між сторонами у справі, витікають з договірних відносин, які є обов`язковими для виконання сторонами в повному обсязі.
Щодо нарахування комісії за надання кредиту.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Сторонами у пункті 2.5 Договору узгоджено, що комісія за надання кредиту становить 7200 грн.
На підтвердження порядку надання кредитних коштів позивачем надано належні докази, зокрема видача кредитних коштів відповідачу здійснювалася із залученням платіжної установи на платній основі, у зв`язку з чим позивач ніс витрати, пов`язані з наданням кредиту та перерахуванням коштів позичальнику.
Таким чином, комісія за надання кредиту була прямо передбачена умовами договору, доведена належними та допустимими доказами, відповідач був належним чином повідомлений про її розмір до укладення договору, та погодився з такою умовою під час його підписання.
Зважаючи на викладене, стягнення із відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 3240 грн. (з урахуванням частково сплачених) є правомірним, що спростовує доводи останнього у вказаній частині.
Щодо питання про стягнення заборгованості за відсотками на підставі ст. 625 ЦКУ в сумі 18000 грн., суд зазначає наступне.
Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено пунктом 18, відповідно до якого визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 року у справі № 706/68/23 зазначив, що з аналізу положень п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Законом № 4643-IX затверджено Указ Президента України від 20.10.2025 року № 793/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» 14.07.2025 р. №468/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. №2102-ІХ (з відповідними змінами), строк дії воєнного стану в Україні продовжується.
З розрахунку заборгованості за договором № 511898-КС-002 від 25.07.2025 року, вбачається, що заявлена до стягнення заборгованість за відсотками на підставі ст.625 ЦК України за кредитним договором становить 18000 грн.
Однак, стягнення процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України суперечить вимогам вищенаведеного законодавства, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2211,93 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 13,81,89,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 511898-КС-002 від 25.07.2025 року станом на 15.02.2026 року у розмірі 88397 грн., яка складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту - 35385 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 49772 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 3240 грн.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 2211,93 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 оф. 411.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О.О.Куць