Справа № 201/9348/26
Провадження № 2/201/5610/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого - судді Куць О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Рясної А.А.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
ВСТАНОВИВ:
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.07.2023 року № 179 вважається таким, що справи та посаду начальника відділу спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 прийняв та приступив до виконання обов`язків.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно - господарської діяльності) від 07.02.2023 року № 60 підполковника ОСОБА_1 допущено до самостійного керування легковим автомобілем MITSUBISHI L200 (військовий номер НОМЕР_2 ).
Відповідно до бойового розпорядження військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2023 року в період з 13.00 07.07.2023 року до 20.00 10.07.2023 року начальник відділу спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_1 виконував завдання у складі зведеного загону на автомобілі MITSUBISHI L200 (військовий номер НОМЕР_2 ).
Під час виконання службових обов`язків 09.07.2023 року близько 13:40 год у населеному пункті Миколаївка Синельниківського району Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля КАМАЗ-54112 (військовий номер НОМЕР_3 ) з напівпричепом ППЦ-16.3 (військовий номер НОМЕР_4 ), водій - військовослужбовець військової частини НОМЕР_5 солдат ОСОБА_2 , та позашляховика MITSUBISHI L200 (військовий номер НОМЕР_2 ), під керуванням військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 ..
13.09.2023 року Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області у справі № 188/1223/23 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Установлено, що Відповідач, керуючи автомобілем MІTSUBISHІ L200, в.н. НОМЕР_2 , в с. Миколаївка Синельниківського району Дніпропетровської області, на перехресті вул. Першотравнева та вул. Центральна, при виконанні обгону не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем КАМАЗ-54112 (шасі № НОМЕР_6 , в/н НОМЕР_3 ) з причепом ППЦ-16.3 (рама № 5165, в/н НОМЕР_4 ), який перебуває на балансі військової частини НОМЕР_5 та належав їй на праві оперативного управління, під керуванням військовослужбовця військової частини НОМЕР_5 ОСОБА_2 , який рухався в тому напрямку та повертав ліворуч на АДРЕСА_1 , в результаті чого автомобілі загорілися, порушивши при цьому вимоги п. 14.6.а Правил дорожнього руху згідно яких водіям забороняється обгін на перехресті.
Постанова Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 13.09.2023 у справі № 188/1223/23 набрала законної сили 26.09.2023 року.
З огляду на зазначене, військова частина НОМЕР_5 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 233 310,00 грн та судового збору у розмірі 3 499,65 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2025 року у справі № 904/2691/25, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.12.2025 року, позовні вимоги військової частини НОМЕР_5 про стягнення заборгованості задоволено у повному обсязі.
Вирішено стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь військової частини НОМЕР_5 матеріальну шкоду у розмірі 233 310,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 799,72 грн.
На виконання зазначеного рішення суду Господарським судом Дніпропетровської області 02.01.2026 року у справі № 904/2691/25 видано судовий наказ.
Відповідно до зазначеного виконавчого листа Соборним управлінням Державної казначейської служби України Дніпропетровської області 10.06.2026 року виконано стягнення з рахунку військової частини НОМЕР_1 на користь військової частини НОМЕР_5 матеріальної шкоди у розмірі 233 310,00 грн. та судового збору у розмірі 2 799,72 грн..
З наведених підстав, посилаючись на норми ст.ст.1172, 1187, 1188, 1191 ЦК України військова частина військова частина НОМЕР_1 просила стягнути із ОСОБА_1 в порядку регресу суму виплачених коштів у розмірі 233 310 грн. та судовий збір у розмірі 2 799,72 грн., а також стягнути із відповідача на свою користь витрати на сплату судового збору в розмірі 2833,32 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 року позовну заяву передано у провадження судді Соборного районного суду міста Дніпра Куць О.О.
Ухвалою судді від 07 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті.
У відзиві на позовну заяву позивач просить відмовити у задовленні позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 , оскільки згілно ст. 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» відповідач за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, тобто не більше 40260 грн. Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 19.03.2024 року у період з вересня 2023 року по січень 2024 року здійснено утримання в рахунок погашення шкоди державі у розмірі 40260 грн., отже відповідач відшкодував завдану ним майнову шкоду у повному обсязі, а тому позовні вимоги безпідставні.
У відповіді на відзив позивач вказує, що доводи, викладені у відзиві, ґрунтуються на вибірковому та фрагментарному тлумаченні норм Закону України від 03 жовтня 2019 року № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» , не спростовують жодної з обставин, на яких ґрунтується позов, і не можуть бути підставою для відмови в позові. З посиланням на практику Верховного Суду сторона позивача просила задовольнити їх позовну заяву.
У судовому засіданні представник позивача - Калугін П. П. просив задовольнити позовну заяву.
Представник відповідача - адвокат Кущ Д.С. просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про відмову у задоволення позову, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.07.2023 року № 179 вважається таким, що справи та посаду начальника відділу спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 прийняв та приступив до виконання обов`язків (а.с.13).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно - господарської діяльності) від 07.02.2023 року № 60 підполковника ОСОБА_1 допущено до самостійного керування легковим автомобілем MITSUBISHI L200 (військовий номер НОМЕР_2 ) (а.с.15).
Відповідно до бойового розпорядження військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2023 року в період з 13.00 07.07.2023 року до 20.00 10.07.2023 року начальник відділу спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_1 виконував завдання у складі зведеного загону на автомобілі MITSUBISHI L200 (військовий номер НОМЕР_2 ) (а.с.16).
Під час виконання службових обов`язків 09.07.2023 року близько 13:40 год у населеному пункті Миколаївка Синельниківського району Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля КАМАЗ-54112 (військовий номер НОМЕР_3 ), з напівпричепом ППЦ-16.3 (військовий номер НОМЕР_4 ), водій - військовослужбовець військової частини НОМЕР_5 солдат ОСОБА_2 , та позашляховика MITSUBISHI L200 (військовий номер НОМЕР_2 ), під керуванням військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 ..
Постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 13.09.2023 року у справі № 188/1223/23, яка набрала законної сили 29.09.2023 року, відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Вказаною постановою встановлено, що відповідно до протоколу серії ААД №492052 від 09.07.2023 року, 09.07.2023 року 13 год 45 хв. в АДРЕСА_2 , водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «MITSUBISHI» L200 д.н.з. НОМЕР_7 , на перехресті вул.Першотравнева та вул.Центральна при виконанні обгону не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем КАМАЗ54112 д.н.з. НОМЕР_3 , обладнаний прицепом ПП д.н.з. НОМЕР_4 , який рухався в тому напрямку та повертав праворуч на вул.Центральна, в результаті чого автомобілі загорілися, чим порушив вимоги п.14.6.а ПДР, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП (а.с.17-19).
Сторнами не заперечується, а відтак не підлягає доказуванню, що автомобіль MITSUBISHI L200, державний номер НОМЕР_2 , є військовим майном, закріпленим за військовою частиною НОМЕР_1 , як це визначено ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» та ч. 2 ст. 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», та підтверджується наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 07.02.2023р. № 60 та від 01.06.2023р. № 289 .
Автомобіль КАМАЗ54112, державний номер НОМЕР_3 , є військовим майном, закріпленим за військовою частиною НОМЕР_5 , як це визначено вищевказаними нормами закону.
З огляду на зазначене, військова частина НОМЕР_5 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 233 310 грн та судового збору у розмірі 3 499,65 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2025 року у справі № 904/2691/25, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.12.2025 року, позовні вимоги військової частини НОМЕР_5 про стягнення заборгованості задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь військової частини НОМЕР_5 матеріальну шкоду у розмірі 233 310,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 799,72 грн.
На виконання зазначеного рішення суду Господарським судом Дніпропетровської області 02.01.2026 року у справі № 904/2691/25 видано судовий наказ (а.с. 22).
Листом № 02-18-06/694 від 11.06.2026 року Соборне управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області повідомило, що 10.06.2026 року виконано стягнення з рахунку військової частини НОМЕР_1 на користь військової частини НОМЕР_5 матеріальної шкоди у розмірі 233 310,00 грн. та судового збору у розмірі 2 799,72 грн. (а.с.23).
Згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Між тим, відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» - фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).
Згідно ч. 1, 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаний із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач, будучи військовослужбовцем, завдав шкоду державі в особі військової частини НОМЕР_1 , яка здійснила відшкодування шкоди внаслідок вчинення ним ДТП у період несення служби та виконання функцій військовослужбовця.
Правовідносини між сторонами у справі регулюються Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Пунктом 4 ст. 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено, що матеріальна відповідальність це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених ст. 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Пунктом 1 частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» передбачено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» передбачено, що завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»).
Отже, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовця є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених ст. 9 цього Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Таким чином, обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.
Слід зазначити, що адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП передбачає необережну форму вини.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2024 року, у справі № 201/3988/24, яке набрало законної сили постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року, встановлено, що згідно наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 07.09.2023р. № 46 (з основної діяльності) від 04.10.2023р. № 170 та від 06.11.2023р. № 59 відповідно до статті 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі» притягнуто начальника відділу спеціального призначення військової частини ОСОБА_3 до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, а саме у розмірі 40 260 грн.
Наказом від 04.10.2023 року № 170 внесено зміни до наказу від 07.09.2023р. № 46, а наказом від 06.11.2023р. № 59 внесено зміни до наказу від 04.10.2023р. № 170.
Також вищевказаним рішенням суду встановлено, що згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 19.03.2024 року № 4010 з грошового забезпечення підполковника ОСОБА_1 у період з вересня 2023 року до січня 2024 року здійснено утримання в рахунок погашення шкоди державі у розмірі 40 260 грн. (а.с.72)
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки, що військовослужбовець ОСОБА_1 , притягнутий до обмеженої матеріальної відповідальності, суму якої повністю відшкодував, суд, з огляду на норми п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»,не вбачає правових підстав для задоволення позову.
При цьому суд вважає безпідставними посилання сторони позивача на норми ст.ст. 1166,1172, 1187, 1188 ЦК України, оскільки, як було зазначено вище, правовідносини між сторонами у справі регулюються Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Відтак позовна заява не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76, 81, 141, 209, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Куць