справа №176/1001/26
провадження №2/176/1318/26
РІШЕННЯ
Іменем України
28 вересня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі :
головуючого судді Гусейнова К.А.,
з участю секретаря судових засідань Петренко Н.В.,
представника позивача Ступак Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ступак Яна Олександрівна, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті Кривому Розі ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, -
ВСТАНОВИВ:
06 березня 2026 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана через представника - адвоката Ступак Яну Олександрівну, в якій позивач просить встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 свого малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 16 серпня 2013 року по 23 квітня 2020 року він та відповідач ОСОБА_4 (прізвище у другому шлюбі - ОСОБА_5 ) перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.04.2020 по справі № 211/525/20. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який після розірвання шлюбу залишився проживати з матір`ю. 19 вересня 2020 року відповідачка зареєструвала другий шлюб зі ОСОБА_6 , народила другу дитину та виїхала з чоловіком і дітьми до Німеччини. Позивач зазначає, що у березні 2024 року відповідачка з дітьми повернулася в Україну в неадекватному стані. 27 березня 2024 року Служба у справах дітей виконавчого комітету Жовтоводської міської ради склала акт про відібрання дітей у ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що умови проживання малолітніх дітей були незадовільними, квартира засмічена мотлохом, спальні місця для дітей та продукти харчування відсутні, комунікації вимкнені, діти брудні й голодні, а мати поводилася неадекватно, у зв`язку з чим викликалися працівники поліції та швидка допомога. Дізнавшись про це, позивач одразу приїхав та забрав свого сина ОСОБА_3 , і з 01.04.2024 дитина постійно проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_2 . За твердженням позивача, після проходження стаціонарного лікування в психоневрологічному диспансері відповідачка 25.04.2024 власноручно написала розписку про те, що не заперечує, щоб дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , після чого забрала молодшого сина від другого шлюбу і знову виїхала до Німеччини, де проживає на даний час та долею старшого сина не цікавиться.
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08.11.2024 у справі № 211/3255/24 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_1 . Позивач вказує, що малолітній син ОСОБА_3 потребує постійного догляду та лікування у зв`язку з розладом нервового розвитку з глобальною затримкою розвитку (F88) та розладом спектру аутизму (F84.0). Наразі позивач самостійно піклується про сина, водить його до школи (Криворізької гімназії № 87) та на огляди до лікарів, займається його розвитком, лікуванням і навчанням, повністю матеріально забезпечує дитину за місцем їх спільного проживання та реєстрації у належній позивачу на праві співвласності квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Водночас відповідачка тривалий час перебуває за межами України, участі у вихованні, лікуванні та утриманні дитини не бере, матеріальної допомоги не надає. Посилаючись на те, що відповідачка не позбавлена батьківських прав, але фактично самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, позивач зазначає, що встановлення у судовому порядку факту самостійного виховання та утримання ним дитини має безпосереднє юридичне значення для реалізації позивачем права на відстрочку від мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» без позбавлення матері батьківських прав, а також для захисту прав та найкращих інтересів дитини з особливими освітніми і медичними потребами, щоб запобігти залишенню дитини без належного догляду у разі мобілізації батька.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 31.03.2026 року по справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23.07.2026 року підготовче провадження по цивільній справі було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Ступак Я.О. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити з викладених у позовній заяві підстав.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання (рекомендоване поштове відправлення із судовою повісткою повернулося до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою»), відзиву на позовну заяву та заяв по суті справи не подала.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті Кривому Розі ради - у судове засідання не з`явився, надіслав до суду лист від 27.04.2026 № 606, у якому просив розглядати справу № 176/1001/26 без присутності представників служби, при винесенні рішення поклався на розсуд суду, додавши акт обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_3 від 20.04.2026 та інформацію Криворізького міського центру соціальних служб від 20.04.2026 № 161/01-08.
Третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направила, письмових пояснень не подала.
Третья особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, письмових пояснень не подав.
Суд, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 10 липня 2020 року Довгинцівським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (актовий запис № 10 від 08.01.2014), батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2020 року у справі № 211/525/20 (набрало законної сили 07.09.2020) шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 16 серпня 2013 року, розірвано.
Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 19 вересня 2020 року ОСОБА_4 уклала шлюб зі ОСОБА_6 та змінила прізвище на « ОСОБА_5 ». Відповідно до перекладу довідки бургомістра м. Цюльпіх (Федеративна Республіка Німеччина) від 12.12.2023 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 01.12.2023 зареєстрована за місцем проживання у АДРЕСА_3 ).
27 березня 2024 року представниками Служби у справах дітей виконавчого комітету Жовтоводської міської ради за участю інспектора поліції та фельдшера СМД було складено Акт про відібрання дітей у батьків та влаштування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , у матері ОСОБА_2 , у зв`язку з незадовільними житлово-побутовими умовами та неадекватною поведінкою матері на момент візиту.
Згідно з листом Комунального некомерційного товариства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» від 21.07.2026 № 2576, наданим на виконання ухвали суду від 16.06.2026, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебувала на стаціонарному лікуванні з 27.03.2024 по 17.04.2024 з приводу F23.10 - «Гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії».
Згідно з письмовою розпискою від 25.04.2024 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт № НОМЕР_3 ), зазначила, що вона є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , усвідомлюючи значення своїх дій, без примусу та погроз, не заперечує, щоб дитина ОСОБА_3 проживав разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Заочним рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2024 року у справі № 211/3255/24 (набрало законної сили 10.12.2024) визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за зареєстрованим місцем його проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2025/006888478 від 26.05.2025 та акта про фактичне проживання від 02.01.2026, засвідченого ТОВ «Комбінат благоустрою», малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 01.04.2024 проживає та з 26.05.2025 зареєстрований разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з клінічним висновком дитячого нейропсихіатра Територіального органу охорони здоров`я ОСОБА_8 (Італія) від 28.12.2018 (з перекладом на українську мову), медичним висновком дитячого невролога ТОВ «Мрія Мед-Сервіс» від 23.05.2025 та довідкою сімейного лікаря від 16.02.2026 малолітній ОСОБА_9 має розлад нервового розвитку з глобальною затримкою розвитку (F88), розлад спектру аутизму (F84.0), перебуває на диспансерному обліку у сімейного лікаря, на прийоми приходить у супроводі батька ОСОБА_1 , який займається лікуванням сина.
Відповідно до довідки Криворізької гімназії № 87 Криворізької міської ради від 19.01.2026 № 01-35/15 ОСОБА_9 навчається у цьому закладі освіти, проживає з батьком ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 з родиною не проживає, батьківських зборів не відвідує, з учителями і класним керівником не спілкується. Позивач за місцем проживання характеризується позитивно (побутова характеристика ТОВ «Комбінат благоустрою» від 20.02.2026 № 69), до кримінальної відповідальності не притягувався та судимості не має (витяг МВС України від 29.01.2026 № ІП-005516626).
Разом із тим, згідно з Актом обстеження умов проживання від 20 квітня 2026 року, складеним головними спеціалістами Служби у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті Кривому Розі ради Фігурною Л.М. та ОСОБА_10 і затвердженим в.о. начальника служби О. Косенко, та листом Криворізького міського центру соціальних служб від 20.04.2026 № 161/01-08, за адресою: АДРЕСА_2 , мешкають батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; житлово-побутові та санітарно-гігієнічні умови задовільні, відповідають проживанню дитини даної вікової категорії, стосунки в сім`ї доброзичливі та щирі. При цьому в Акті обстеження умов проживання від 20.04.2026 безпосередньо зафіксовано, що під час розмови зі спеціалістами служби у справах дітей малолітній ОСОБА_11 повідомив, що спілкується з мамою по відеозв`язку.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи у контексті норм сімейного законодавства та актуальної практики Верховного Суду, суд виходить із такого.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з положеннями частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін. Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України) або відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав за рішенням суду (стаття 170 СК України).
Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються відповідними актами або судовими рішеннями, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися. Отже, для підтвердження юридичного статусу самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється у встановленому законом порядку.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав, визнання особи недієздатною, безвісно відсутньою, оголошення померлою) та позбавляють особу можливості користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються або обмежуються.
Водночас СК України не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини лише внаслідок окремого проживання одного з батьків або за його односторонньою заявою (розпискою), а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість довільної відмови від виконання обов`язків щодо виховання та утримання дитини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23), а також Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у низці постанов 2025-2026 років (зокрема, у постановах Верховного Суду від 04 березня 2026 року у справі № 381/95/25, у справі № 161/1337/25, від 31 липня 2026 року у справі № 461/5194/24) сформулювали сталу правову позицію щодо застосування вищенаведених норм матеріального та процесуального права у справах про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком, зокрема з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII.
Зокрема, факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом лише як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини (наприклад, у справі про позбавлення батьківських прав чи відібрання дитини). Дослідження того, хто фактично опікується дитиною у повсякденному житті, не означає, що такий факт може бути автоматично винесений в окреме судове рішення як самостійний спосіб захисту лише для отримання документа, необхідного для оформлення відстрочки від мобілізації.
Саме по собі визначення судом місця проживання дитини разом із батьком або наявність письмової (чи навіть нотаріально посвідченої) згоди матері на проживання дитини з батьком не змінює обсягу батьківських прав другого з батьків та не перетворює рішення про місце проживання дитини на рішення про самостійне виховання дитини батьком (постанови Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 381/95/25, від 31.07.2026 у справі № 461/5194/24).
Окреме проживання матері (зокрема її виїзд та проживання за кордоном у новій сім`ї) або невиконання нею обов`язку зі сплати коштів на утримання дитини (аліментів) не припиняє рівності прав та обов`язків батьків за ст. 141 СК України і не свідчить про те, що мати юридично усунена від виховання дитини чи втратила батьківську правосуб`єктність (постанови Верховного Суду у справі № 161/1337/25 та від 31.07.2026 у справі № 461/5194/24).
Оцінюючи встановлені у даній справі фактичні обставини з урахуванням висновків Верховного Суду, суд зазначає, що наявність заочного рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08.11.2024 у справі № 211/3255/24 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 , а також написаної матір`ю ОСОБА_2 розписки від 25.04.2024 про відсутність заперечень щодо проживання сина з батьком, підтверджують лише місце постійного проживання дитини з батьком, але не обмежують і не припиняють батьківських прав та обов`язків матері дитини.
Суд також враховує, що захід оперативного реагування органу опіки та піклування у вигляді складення 27.03.2024 акта про відібрання дитини та перебування відповідачки ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні у КНТ «ДБКЛПД» ДОР» протягом трьох тижнів з 27.03.2024 по 17.04.2024 мали місце у березні-квітні 2024 року та вже отримали правову реалізацію шляхом передачі дитини на проживання батькові й ухвалення судового рішення від 08.11.2024 у справі № 211/3255/24 про визначення місця проживання дитини з батьком.
Окремо надаючи оцінку наданим позивачем доказам щодо перебування відповідачки ОСОБА_2 за кордоном у Федеративній Республіці Німеччина та проходження нею там лікування за встановленими діагнозами, а саме: перекладу довідки бургомістра м. Цюльпіх (Німеччина) від 12.12.2023 про реєстрацію місця проживання ОСОБА_12 з 01.12.2023 за адресою: АДРЕСА_4 , та перекладу роздруківки з електронної бази даних «Діагнози: Швед Маргарита, 11.01.1990» станом на 11.08.2026 (справжність підпису перекладача засвідчена приватним нотаріусом 14.09.2026 за реєстровим № 7360), де відображені записи за період з 15.11.2024 по 11.08.2026 про встановлення діагнозів для страхових розрахунків (KV), а також діагнозів при надходженні і виписці (зокрема за кодами ICD-10: F23.1 «Гострий поліморфний розлад із симптомами шизофренії», F20.0 «Параноїдна шизофренія» та F41.0 «Панічний розлад [епізодична пароксизмальна тривога]»), суд зазначає наступне. Так, подана роздруківка екрана електронної бази обліку діагнозів від 11.08.2026 не містить обов`язкових реквізитів офіційного медичного документа чи клінічного висновку іноземного закладу охорони здоров`я (найменування медичної установи, підпису лікаря, печатки закладу), не легалізована у встановленому ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» порядку (шляхом проставлення апостиля), а нотаріальне засвідчення справжності підпису перекладача відповідно до ст. 79 Закону України «Про нотаріат» підтверджує лише правильність перекладу тексту, а не автентичність чи офіційний статус документа. Крім того, в силу положень статті 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» та статей 30, 39, 40 ЦК України сам по собі факт наявності в особи психіатричного діагнозу, перебування під диспансерним наглядом або проходження амбулаторного чи стаціонарного психіатричного лікування як в Україні, так і за кордоном не обмежує цивільної та сімейної дієздатності фізичної особи та не припиняє її батьківської правосуб`єктності. Водночас і сам факт проживання матері дитини за кордоном відповідно до статей 141, 157 СК України не змінює обсягу її батьківських прав та обов`язків щодо сина.
Доводи позивача про повне припинення будь-якого зв`язку матері з дитиною спростовуються дослідженим судом Актом обстеження умов проживання від 20.04.2026, наданим Службою у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті Кривому Розі ради, згідно з яким під час бесіди зі спеціалістами служби малолітній ОСОБА_11 безпосередньо повідомив, що спілкується з матір`ю по відеозв`язку.
Як зазначив Верховний Суд у подібних правовідносинах у постанові від 31.07.2026 у справі № 461/5194/24, підтримання дитиною дистанційного телефонного чи відеозв`язку з матір`ю, яка проживає за кордоном, у сукупності з відсутністю обставин припинення або обмеження її батьківських прав, виключає підстави для встановлення судом юридичного факту самостійного виховання дитини батьком.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи не встановлено передбачених законом юридичних обставин, які б свідчили про припинення чи обмеження батьківських прав відповідачки ОСОБА_2 або про її нездатність виконувати свої батьківські обов`язки стосовно малолітнього сина, а обраний позивачем спосіб захисту у вигляді вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини за відсутності спору щодо обсягу батьківських прав не є належним способом захисту.
За таких обставин у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 15, 121, 141, 150, 152, 155, 157, 160-161 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті Кривому Розі ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Кімал ГУСЕЙНОВ