справа № 208/9771/26
провадження № 4-с/208/45/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 р. м. Кам`янське
Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:
головуючого судді - Гречаної В.Г.,
секретаря судового засідання - Якимчук В.В.,
розглянувши скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Осипенко А.В., заінтересовані особи: Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 про визнання дій державного виконавця неправомірними,-
ВСТАНОВИВ:
19 серпня 2026 року адвокат Осипенко Артем Валерійович, який діє в інтересах скаржника ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання дій державного виконавця щодо повернення виконавчого листа неправомірними та скасування постанови державного виконавця.
Відповідно до вимог скарги просить:
- Поновити ОСОБА_1 строк на подання скарги, як такий, що пропущений з поважних причин;
- Визнати неправомірними дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кременчуцької О.А. з винесення 24 грудня 2025 року постанови про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні №77268224;
- Скасувати постанову державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кременчуцької О.А. від 24 грудня 2025 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №77268224 з примусового виконання виконавчого листа Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 лютого 2014 року у справі №208/8131/13.
26.08.2026 ухвалою суду скаргу залишено без руху, та надано скаржнику строк 5 днів для усунення недоліків.
02.09.2026 року адвокатом Осипенко Артемом Валерійовичем, який діє в інтересах скаржника ОСОБА_1 , недоліки, в строк зазначені ухвалою суду від 26.08.2026 усунені.
03.09.2026 року ухвалю суду прийнято та призначено до розгляду скаргу.
У судове засідання 21 вересня 2026 року з`явилися скаржник ОСОБА_1 та її представник - адвокат Осипенко А.В., який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Інші учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, однак у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, письмових пояснень щодо скарги не надали.
Представник скаржника адвокат Осипенко А.В. у судовому засіданні скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, визнати неправомірними дії державного виконавця Кременчуцької О.А. та скасувати постанову від 24.12.2025 року про повернення виконавчого документа стягувачу, посилаючись на те, що державним виконавцем не проведено належної та повної перевірки майнового стану боржника та не вжито всіх передбачених законом заходів щодо розшуку його майна.
Скаржник ОСОБА_1 підтримала позицію свого представника в повному обсязі.
Суд, відповідно до положень ЦПК України, вважає можливим розглянути скаргу за відсутності інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце її розгляду.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, заслухавши пояснення скаржника та її представника, суд приходить до наступного.
21.09.2026 року у судовому засіданні, у відповідності до ч. 4 ст. 259 ЦПК України для постановлення ухвали у судовому засіданні було оголошено перерву та визначено дату та час судового засідання, в якому буде відбуватися проголошення ухвали.
Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено, що заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 лютого 2014 року у справі № 208/8131/13-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково: розірвано договір побутового підряду, укладений 28 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на виготовлення півкруглого козирка, та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4032,88 грн.
На виконання зазначеного судового рішення судом видано виконавчий лист, який перебував на виконанні у Заводському відділі державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у виконавчому провадженні АСВП № 77268224.
24 грудня 2025 року державним виконавцем Кременчуцькою О.А. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення.
Не погоджуючись із вказаною постановою та діями державного виконавця, ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просить визнати неправомірними дії державного виконавця та скасувати постанову від 24.12.2025 року про повернення виконавчого документа стягувачу.
Обґрунтовуючи скаргу, заявник зазначає, що державним виконавцем належним чином не перевірено майновий стан боржника та не вжито всіх передбачених законом заходів, спрямованих на встановлення наявності у нього майна, коштів та інших активів, на які може бути звернено стягнення.
З листа Заводського ВДВС від 30 грудня 2025 року вбачається, що державним виконавцем, неодноразово (останній раз 26 грудня 2025 року), здійснено вихід за місцем реєстрації боржника. За результатами виходу майно боржника, на яке можливо звернути стягнення, виявити не вдалося у зв`язку з тим, що двері ніхто не відчинив, про що державним виконавцем складено відповідні акти.
На думку скаржника, наведені обставини не свідчать про фактичну відсутність у боржника майна, а лише підтверджують, що державний виконавець не мав можливості оглянути місце проживання боржника та встановити наявність або відсутність майна безпосередньо за місцем його проживання.
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.
За змістом статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника та вживає передбачених законом заходів для виявлення його майна, коштів, доходів та майнових прав.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Отже, закон пов`язує можливість повернення виконавчого документа з двома взаємопов`язаними обставинами: відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, та безрезультатністю здійснених виконавцем заходів щодо розшуку такого майна.
При цьому саме лише встановлення факту, що під час виходу за місцем проживання боржника двері ніхто не відчинив, не є достатнім доказом фактичної відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем зроблено висновок про відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, при цьому матеріали виконавчого провадження, надані суду, не містять достатніх даних про проведення повного комплексу передбачених законом заходів щодо розшуку та перевірки майнового стану боржника.
Зокрема, сам факт здійснення виходу за адресою реєстрації боржника та складення відповідного акта про неможливість потрапити до приміщення через те, що двері ніхто не відчинив, не дає можливості зробити беззаперечний висновок про відсутність у боржника рухомого чи іншого майна.
Суд звертає увагу, що обов`язок із встановлення фактичної наявності або відсутності майна боржника покладається саме на державного виконавця в межах наданих йому законом повноважень.
Аналогічний підхід сформований у практиці Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 915/1294/13 виходив із того, що сам факт здійснення окремих виконавчих дій без встановлення того, що державним виконавцем проведено належну перевірку майнового стану боржника та вжито передбачених законом заходів щодо розшуку його майна, не свідчить про належне виконання виконавцем своїх обов`язків.
Верховний Суд також зазначав, що висновок про безрезультатність розшуку майна боржника може бути обґрунтованим лише за умови вчинення державним виконавцем усіх необхідних виконавчих дій, передбачених законодавством.
У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 травня 2021 року у справі № 905/64/15 наголошено, що перевірка майнового стану боржника та розшук його майна здійснюються в межах уже відкритого виконавчого провадження.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 916/922/16 звернуто увагу на те, що пункт 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає повернення виконавчого документа лише за умови, коли в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а вжиті виконавцем відповідно до закону заходи щодо його розшуку виявилися безрезультатними.
Отже, для застосування пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» недостатньо лише формального зазначення у постанові про відсутність у боржника майна. Такий висновок має ґрунтуватися на фактичних результатах проведеної державним виконавцем перевірки та розшуку майна.
У даному випадку з матеріалів справи не вбачається, що державним виконавцем було вжито достатніх та ефективних заходів для встановлення всього належного боржнику майна.
При цьому суд враховує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на справедливий судовий розгляд.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на позитивному обов`язку держави забезпечити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як на практиці, так і в теорії. Верховний Суд, посилаючись, зокрема, на рішення ЄСПЛ у справі «Фуклев проти України», зазначав необхідність забезпечення ефективного механізму виконання судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржуване рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи скарги знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.
Державним виконавцем Кременчуцькою О.А. передчасно зроблено висновок про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, оскільки матеріали справи не містять достатніх доказів того, що державним виконавцем здійснено повну перевірку майнового стану боржника та вжито всіх передбачених законом заходів щодо розшуку його майна.
Відтак постанова державного виконавця від 24 грудня 2025 року про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» є передчасною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно, дії державного виконавця щодо винесення зазначеної постанови слід визнати неправомірними.
Водночас суд не встановлює фактичну наявність у боржника конкретного майна та не вирішує питання про можливість звернення стягнення на конкретне майно, оскільки такі обставини належать до предмета виконавчих дій. Суд лише встановлює, що на момент винесення оскаржуваної постанови державним виконавцем не було належним чином виконано передбачений законом обов`язок щодо перевірки майнового стану боржника та розшуку його майна.
З огляду на викладене скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 447-451 ЦПК України, статтями 18, 36, 37, 48, 74 Закону України «Про виконавче провадження», суд
УХВАЛИВ:
Скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Осипенко А.В., заінтересовані особи: Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу - задовольнити.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кременчуцької О.А. щодо винесення постанови від 24 грудня 2025 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні АСВП № 77268224.
Скасувати постанову державного виконавця Кременчуцької О.А. від 24 грудня 2025 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні АСВП № 77268224, винесену на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не подано.
Суддя В.Г. Гречана