Справа № 178/1174/25
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі суду:
головуючого судді: Лісняк В.В.
за участі секретаря: Гриценко К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Кринички заяву адвоката Єсіпової Катерини В`ячеславівни, діючої в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
В С Т А Н О В И В :
До Криничанського районного суду надійшла вказана заява, згідно якої представниця позивача просить вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви представниця позивача вказує, що вищезазначений спірний будинок є об`єктом спору у цивільній справі № 178/1174/25. Наразі позивачу стало відомо, що відповідачка ОСОБА_2 має на меті відчужити спірний будинок. Тому, існує реальний ризик втрати об`єкт спору. Накладення арешту на вказане нерухоме майно, в подальшому забезпечить право на судовий захист, гарантуватиме цілісність спірного майна та не допустить порушення майнових прав позивача.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що дана заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зокрема забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Частиною 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2020 року у справі № 520/5745/18.
Викладені представницею позивача обставини, виходячи з положень статті 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.
Суд вважає обґрунтованими побоювання позивача про те, що зазначений житловий будинок може бути відчужений або переоформлений відповідачкою на іншого власника, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у разі ухвалення рішення його на користь.
Таким чином, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 353 ЦПК України суд, -
У Х В А Л И В :
Заяву адвоката Єсіпової Катерини В`ячеславівни, діючої в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Копію ухвали для виконання направити заявнику та всім особам, яких стосується заходи забезпечення позову для негайного виконання.
Протягом п`ятнадцяти днів ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: В. В. Лісняк