Справа № 216/6190/26
провадження 2/216/4506/26
РІШЕННЯ
іменем України
ЗАОЧНЕ
28 вересня 2026 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Маланюка О.Я.,
за участю секретаря судового засідання: Агурейчевої А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») через свого представника Какун А.С. звернувся до Центрально-Міського районний суду м. Кривого Рогу з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 9507992 від 10.10.2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) за допомогою Інформаційно-комунікаційної системи сервісу «CreditPlus» у електронній формі було укладено Кредитний договір № 9507992 на суму 4 500,00 грн.
11 жовтня 2025 року між тими ж сторонами було укладено Додаткову угоду до вказаного договору, якою суму кредиту збільшено на 2000,00 грн, а загальний розмір кредиту встановлено у розмірі 6 500,00 грн зі строком повернення 360 днів (до 05 жовтня 2026 року). Первісний кредитор виконав свої зобов`язання в повному обсязі, перерахувавши кошти на платіжну картку Позичальника. Проте Відповідач належним чином не виконувала умови договору, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість.
28 травня 2026 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 28052026, відповідно до умов якого право грошової вимоги до Боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором № 9507992 перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Позивач вказує, що станом на дату подання позову Відповідач має непогашену заборгованість у загальному розмірі 32 247,41 грн, яка складається з: 6437,25 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту); 12810,16 грн - сума заборгованості за відсотками; 13000,00 грн - сума заборгованості за пенею та штрафами.
Позивач просить стягнути вказану заборгованість, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. Також, з метою повного підтвердження факту зарахування кредитних коштів, позивач у позовній заяві заявив клопотання про витребування доказів від банківської установи. Представник позивача у позовній заяві зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та ухвалення заочного рішення на підставі наявних доказів.
Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений відповідно до вимог закону. Судові повістки відповідачу надсилалися шляхом смс інформування на номер мобільного телефону зазначеного в позовній заяві, повідомлення на за застосунок «Viber», та шляхом надсилання такому судової повістки за адресою його реєстрації. Причину неявки суду не повідомив, відзив на позов не подавав. З врахуванням неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд вирішив здійснювати розгляд справи за відсутності учасника справи в заочному порядку за згодою позивача, в порядку спрощеного позовного провадження.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 10 жовтня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено електронний Кредитний договір № 9507992. Договір реалізовано під торговою маркою «CreditPlus» через Інформаційно-комунікаційну систему (ІКС) кредитодавця. Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (коду C7857), надісланого на номер мобільного телефону Відповідача.
11 жовтня 2025 року о 12:55:08 між сторонами в аналогічному порядку через введення одноразового ідентифікатора (коду C0446) було укладено Додаткову угоду до Кредитного договору № 9507992. Відповідно до п. 1.1 цієї Додаткової угоди сторони погодили збільшити суму кредиту на 2000,00 грн, виклавши п. 1.3 договору в наступній редакції: «Сума кредиту (загальний розмір) складає: 6500,00 гривень. Тип кредиту - кредит.». Строк кредитування встановлено в 360 днів.
З метою повного та об`єктивного дослідження обставин справи, судом було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано від Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» інформацію щодо руху коштів.
На виконання ухвали суду, від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла письмова відповідь від 17.08.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260810/82250-БТ, якою зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у банківській установі емітовано картковий рахунок та платіжну карту № НОМЕР_2 . До матеріалів відповіді банком долучено офіційну виписку по вказаному рахунку за період з 10.10.2025 року по 15.10.2025 року. Досліджена судом виписка підтверджує факт надання кредитодавцем та реального зарахування на рахунок Відповідача грошових коштів у повному обсязі, зокрема транзакцію від 11.10.2025 року.
28 травня 2026 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 28052026, за умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило Позивачу право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 9507992 від 10.10.2025 року. Перехід права вимоги підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників та Витягом з Реєстру боржників від 28.05.2026 року.
Перед зверненням до суду Позивачем було дотримано вимоги процесуального закону: 16.07.2026 року Відповідачу надіслано копію позовної заяви з додатками, що підтверджується Списком згрупованих відправлень Укрпошти № 15.07.2026_H30 та Описом вкладення у формі Ф.107 (ШКІ R067228265729).
Щодо правомірності укладення кредитного правочину в електронній формі, суд керується такими нормами права.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листуванні або якщо воно оформлено електронним підписом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Частиною 12 цієї ж статті визначено, що електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, де зазначено, що укладення кредитного договору в електронній формі із застосуванням алфавітно-цифрової послідовності як одноразового ідентифікатора підтверджує наявність волевиявлення позичальника та прирівнюється до письмової форми правочину. Таким чином, Кредитний договір № 9507992 та Додаткова угода до нього є чинними, підписаними у встановленому законом порядку та обов`язковими для виконання сторонами.
Правовідносини щодо відступлення права вимоги регулюються нормами ст. 512-516 ЦК України та главою 73 ЦК України (Факторинг). Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Таким чином, Позивач правомірно набув статусу кредитора у спірних правовідносинах.
Розглядаючи вимоги про стягнення основної суми боргу та відсотків, суд виходить із наступного.
Згідно зі статтями 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а у зобов`язанні, в якому встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплату неустойки, відшкодування збитків. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Як вбачається з матеріалів справи, витребуваної банківської виписки ПриватБанку та детального розрахунку заборгованості, станом на дату подання позову заборгованість Відповідача за основною сумою боргу (тілом кредиту) становить 6437,25 грн. Доказів належного виконання зобов`язань та повернення вказаної суми Відповідаткою суду не надано. Отже, вимога про стягнення тіла кредиту у розмірі 6437,25 грн є законною та обґрунтованою.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 12810,16 грн, суд встановив, що згідно з оновленим Графіком платежів від 23.10.2025 року (Додаток 1 до Додаткової угоди), чиста сума відсотків за весь 360-денний строк користування кредитом мала скласти 22 273,19 грн (виходячи зі стандартної ставки 1,00% в день на залишок суми). Позивач у позові зазначив, що після відступлення права вимоги (28.05.2026 р.) нарахування ним відсотків та штрафних санкцій не здійснювалося. Заявлена Позивачем сума відсотків у розмірі 12810,16 грн є значно меншою за загальну суму відсотків, передбачену договором за весь період його дії, та охоплює виключно фактичний час користування грошима до моменту заміни кредитора у зобов`язанні.
Оцінюючи вказане нарахування, суд посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12. Велика Палата зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення дострокової вимоги. Оскільки Кредитний договір № 9507992 укладено на строк до 05.10.2026 року, а право вимоги відступлено 28.05.2026 року, нарахування відсотків у сумі 12810,16 грн здійснено кредитором виключно в межах встановленого договором строку кредитування, що повністю відповідає правовій природі кредитного договору (ст. 1054 ЦК України) та правовим висновкам Верховного Суду. Вимоги в частині стягнення відсотків підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафів у розмірі 13000,00 грн, суд дійшов висновку про повну відмову в їх задоволенні на підставі наступного.
Цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов`язання регулюється нормами ст. 549, 611 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенєю) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Разом з тим, спеціальним законодавством, що регулює сферу споживчого кредитування, встановлено імперативні обмеження щодо застосування відповідальності до споживача у період дії воєнного стану.
Відповідно до пункту 17 Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-IX, у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитором за таке прострочення. Нормою закону чітко закріплено, що в такий період споживач не зобов`язаний сплачувати кредитору неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Штрафи, пеня та інші платежі, нарахування яких передбачено договором за прострочення виконання зобов`язань, здійснені кредитором у зазначений період, підлягають списанню.
Вказані норми спеціального закону є імперативними, спрямованими на захист прав споживачів у форс-мажорних обставинах воєнного часу, мають вищу юридичну силу порівняно з умовами цивільно-правових договорів та повністю виключають можливість судового стягнення неустойки.
Як встановлено судом під час аналізу матеріалів справи, Кредитний договір № 9507992 укладено сторонами 10.10.2025 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні. Будь-яке нарахування Відповідачу штрафних санкцій (штрафів, пені) за прострочення виконання зобов`язань за цим споживчим кредитом здійснювалося кредитором всупереч прямій законодавчій забороні. Суд наголошує, що норми права щодо звільнення від відповідальності за прострочення споживчого кредиту під час воєнного стану не позбавляють кредитора права на отримання основної суми боргу та відсотків (плати за кредит), проте повністю нівелюють вимоги про стягнення штрафних санкцій. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу в розмірі 13 000,00 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат здійснюється судом на підставі ст. 141 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Сума судового збору сплачена з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 за позов в електронній формі через підсистему «Електронний суд».
Загальна сума заявлених позовних вимог (ціна позову) становить 32247,41 грн. Суд визнав обґрунтованими та задовольнив вимоги на загальну суму 19247,41 грн (6437,25 грн основного боргу + 12810,16 грн відсотків). Пропорція задоволених вимог складає 59,686% (19247,41 / 32247,41). Відтак, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у пропорційній сумі 1589,08 грн (2 662,40 грн ? 59,686%).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 265, 273, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 205, 207, 512-516, 525, 526, 530, 610, 611, 1054, 1077 ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», п. 17 Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компамія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором № 9507992 від 10.10.2025 року у розмірі 19247,41 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті сорок сім гривень 41 коп.), яка складається з: 6437,25 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту); 12810,16 грн - сума заборгованості за відсотками, нарахованими в межах строку кредитування.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1589,08 грн (одна тисяча п`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 08 коп.).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому законом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Дніпровського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код за ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 07400, Київська область, Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2.
Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення складено та підписано 28 вересня 2026 року.
Суддя О.Я.МАЛАНЮК