Справа № 344/6789/26
Провадження № 2/344/4760/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Атаманюка Б. М.,
секретаря Солонинко С.А.,
за участю
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 07.04.2026 року звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітніх дітей, стягнення аліментів на утримання дітей.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09.04.2026 вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви.
На ухвалу про залишення позову без руху 07.05.2026 надійшла заява ОСОБА_1 в якій позивачка відмовилася від позовної вимоги про визначення місця проживання малолітніх дітей, залишивши вимоги про розірвання шлюбу і стягнення аліментів.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 позов обґрунтовувала тим, що з відповідачем ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилися діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейне життя з відповідачем не склалось, оскільки у них розійшлися спільні життєві бачення, цінності та інтереси. На даний час хоч і вони разом проживають, проте, подружні стосунки між ними припинені. Вважає, що подальше збереження шлюбу та примирення неможливе. З урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, просила суд: розірвати шлюб із відповідачем; стягувати із відповідача на її користь на утримання дітей аліменти у розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не нижче ніж 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, відновити дошлюбне прізвище.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні наполягала на розірванні шлюбу із відповідачем, зазначила, що її не влаштовують умови проживання в м. Івано-Франківську. На даний час вони проживають разом, чоловік працює, його участь у матеріальному забезпеченні сім`ї є основною, проте вона також має дохід та забезпечує дітей. Вони живуть в однокімнатній квартирі, чоловік не виконує своїх обіцянок щодо покращення житлових умов, купівлі їй власного автомобіля. Вона родом з м. Харків, де вони разом проживали до війни. Має намір після розірвання шлюбу забрати дітей та переїхати до м. Харків, проте чоловік проти, не хоче щоб діти жили окремо від нього. Умови проживання з чоловіком її пригнічують. В період коли суд надавав строк для примирення, чоловік нічого для цього не робив, тому вважає примирення неможливим. Просила суд розірвати шлюб між ними та стягнути аліменти на утримання дітей.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що намагався примиритися із дружиною, проте, на даний час примирення між ними не відбулося, а тому не заперечує щодо розірвання шлюбу. Щодо стягнення із нього аліментів на утримання дітей заперечує, зазначив, що вони проживають разом і діти та дружина фактично перебувають на його утриманні. Від утримання дітей він не ухиляється, і надалі зобов`язується утримувати дітей. Так як примирення не дало результатів, не заперечує щодо розірвання шлюбу, проте просить відмовити у стягненні аліментів на утримання дітей.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст.112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України - у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до положень ст. 51 Конституції України та ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка; примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Встановлено, що шлюб між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 30 червня 2017 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, свідоцтво серія НОМЕР_1 , актовий запис №1773 (а.с.6).
У даному шлюбі у сторін народилися діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7-8).
Як встановлено судом, подружжя до війни проживало в м. Харків, звідки переїхали до м. Івано-Франківська, де спільно проживають в однокімнатній квартирі, яка належать чоловіку. Позивача не влаштовують умови проживання в м. Івано-Франківську та матеріальне забезпечення, з приводу чого між сторонами виникають непорозуміння. Позивач не бажає зберегти шлюб, бажає після розірвання шлюбу з дітьми повернутися до м. Харків, але чоловік проти цього. Суд неодноразово надавав сторонам час для примирення, що не дало результатів. Позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач на даний час вже не заперечує проти цього.
Таким чином, суд вважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, їх сім`я розпалася, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому на підставі ст. 105 СК України шлюб слід розірвати.
Згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
У зв`язку з тим, що позивач ОСОБА_1 просила відновити дошлюбне прізвище після розірвання шлюбу, тому після розірвання шлюбу слід відновити ОСОБА_1 дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».
Що стосується визначення місця проживання дітей, то відповідно до ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Згідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Враховуючи те, що батько дітей заперечує щодо визначення місця проживання дітей з матір`ю, суд не вирішує дане питання.
Щодо вимоги позову про стягнення аліментів на утримання дітей, суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.
В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Із пояснень сторін судом встановлено, що сторони та їх малолітні діти проживають разом в м. Івано-Франківську в однокімнатній квартирі. Відповідач, як батько дітей, є основним утриманцем родини, забезпечує сім`ю, не ухиляється від надання матеріальної допомоги на дітей. Вказане, не заперечувалося позивачем. Матеріальну участь у забезпеченні дітей також бере і позивач.
Тобто, на час розгляду справи діти проживають з батьками та перебувають на їхньому спільному утриманні. Відповідач не ухиляється від утримання та забезпечення дітей.
З урахування того, що суд не встановив факт ухилення відповідача від утримання дітей, а також того, що батьки продовжують спільно проживати, виховувати та утримувати дітей, суд вважає, що немає передумов, визначених ст.ст. 180, 181 СК України, які б давали право матері отримувати аліменти від батька на утримання дітей. Суд звертає увагу позивача, що за правилами ч. 3 ст. 181 СК України право на аліменти має той з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що підстави для стягнення із відповідача аліментів на утримання дітей - відсутні, тому у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення аліментів слід відмовити.
Таким чином, позов підлягає до часткового задоволення, в частині розірвання шлюбу. У задоволенні позову в частині стягнення аліментів на утримання дітей слід відмовити.
На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 104, 110, 112, 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. 141, 142, 263-265, 279, 430 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В :
Позов - задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 30 червня 2017 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, свідоцтво серія НОМЕР_1 , актовий запис №1773.
Після розірвання шлюбу відновити ОСОБА_1 дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».
У задоволенні позову в частині стягнення аліментів на утримання дітей - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.09.2026 р.
Суддя Богдан АТАМАНЮК