Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №348/1982/26
Провадження № 2/348/1789/26
24 вересня 2026 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківскої області
в складі головуючого судді: Бурдун Т.А.,
з участю секретаря судового засідання: Бойчук О.В.,
представника позивача- адвоката Мищишин І.Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Мищишин І.Я., звернулася до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народилося двоє дітей, одна з яких станом на теперішній час є неповнолітньою: ОСОБА_3 , 2011 року народження. Відповідно до рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10.09.2012 з відповідача ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_4 , 2005 року народження та сина ОСОБА_5 , 2011 року народження.
Станом на теперішній момент відповідач сплачує аліменти у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку тільки на утримання сина ОСОБА_5 , оскільки дочка ОСОБА_4 досягла повноліття. Заборгованість зі сплати аліментів відсутня.
Матір дитини працює, однак аліментів у розмірі 1800,00 грн на місяць та її заробітку не вистачає для того, щоб закривати всі потреби дитини у такому віці. Оскільки розміру аліментів, призначених рішенням суду не вистачає навіть на харчування дитини, то обов`язки щодо забезпечення лежать в основному на позивачці.
В 2025 році син ОСОБА_5 перебував на лікуванні, йому також було проведено оперативне втручання, що потребувало додаткових витрат на лікування дитини.
Відповідач є здоровим, молодим чоловіком, який має стабільний та достатній заробіток. Станом на даний період у батька дитини змінилося матеріальне становище, він офіційно працевлаштований в Республіці Польща, працює водієм авто потягу (фури) та має стабільний високооплачуваний дохід. Проте у добровільному порядку додаткових коштів на утримання дитини не надає, життям, здоров`ям, розвитком дитини не цікавиться.
Вважає, що вказаний розмір аліментів є недостатнім для гармонійного розвитку дитини.
У зв`язку із зазначеним, просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10.09.2012 року, з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) платника аліментів та стягувати на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягувати з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
В судовому засідання представник позивача - адвокат Мищишин І.Я. позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Додатково зазначила, що рішенням Надвірнянського районного суду від 10.09.2012 року з відповідача були стягнути аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі по 1000,00 грн на кожну дитину, проте у зв`язку зі змінами в законодавстві на теперішній час стягуються аліменти у розмірі 1800 грн. Вважає, що вказаний розмір аліментів є недостатнім для гармонійного розвитку дитини, такої суми не вистачає навіть на харчування дитини, тому обов`язки щодо забезпечення лежать в основному на позивачці. В 2025 році син ОСОБА_5 перебував на лікуванні, йому також було проведено оперативне втручання, що потребувало додаткових витрат на лікування дитини. На прохання позивача надати допомогу у зв`язку із лікуванням сина відповідач відмовився. Також потрібні кошти на одяг, оплату репетиторів. Про те, що у відповідача покращився матеріальний стан, оскільки він офіційно працевлаштований та отримує сталий дохід, відповідач особисто повідомляв старшій доньці у телефонній розмові. Також цю обставину підтвердила і мати відповідача при спілкуванні з онуками. Не заперечувала щодо заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, про місце, день та час слухання справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за місцем реєстрації проживання та шляхом розміщення оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місце знаходження чи місце роботи якого невідомо від 03.08.2026 року, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву не подав. Заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило, тому зі згоди сторони позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст.280, 281 ЦПК України.
24 вересня 2026 року судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи, яка занесена до протоколу судового засідання.
Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши в судовому засіданні надані докази, оцінивши їх у сукупності, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача проти позову, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони з 08.05.2004 перебували у зареєстрованому шлюбі. В шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на теперішній час є повнолітньою, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого у свідоцтві про народження зазначений відповідач (а.с.9).
Згідно рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22.01.2014 року шлюб між сторонами було розірвано та неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_3 залишено проживати з матір`ю ОСОБА_1 (позивачем по справі) (а.с. 11).
З витягів з реєстру територіальної громади вбачається, що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 (а.с.8,10).
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2012 року з відповідача на користь позивача стягнуто на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_3 аліменти в твердій грошовій сумі по 1000 гривень щомісячно на кожну дитину, до досягнення ними повноліття. Вказане судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося та 24.09.2012 року набрало законної сили (а.с.12).
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Станом на теперішній час донька сторін ОСОБА_6 досягла повноліття.
Відповідно до листа Надвірнянського відділу державної виконавчої служби Надвірнянського району Івано-Франківської області № 316 від 06.07.2026 вбачається, що на виконанні Надвірнянського ВДВС перебуває виконавчий лист №0911/2411 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1000 грн на кожну дитину щомісячно на утримання двох дітей. Заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.07.2026 року відсутня (а.с.13).
Спірні правовідносини виникли з приводу зміни способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
У відповідності до ст.ст.180,181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частиною 2 ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З правового аналізу вищезазначених норм вбачається, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження, ст. 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Проте, право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими ст. 182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Зазначена правова позиція висловлена у постанові КЦС ВС № 712/6313/21 від 22.08.2022 року.
В будь-якому випадку, відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дітей належить їх стягувачу.
Чинне законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його. Позивачка скористалася своїм правом, визначила способом стягнення аліментів - їх присудження у частці від усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів. Крім того, закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.
Як встановлено в судовому засіданні вимоги позивача ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів ґрунтуються на недостатності суми фактично стягуваних аліментів для забезпечення потреб дитини та можливості сплачувати їх відповідачем у більшому розмірі через покращення його матеріального стану, а саме з урахуванням тієї обставини, що на даний час він офіційно працевлаштований та має стабільний високоплачуваний заробіток.
Також суд враховує, що станом на дату ухвалення Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області рішення по справі № 0911/2441/2012 від 10 вересня 2012 року, прожитковий мінімум для дітей до шести років становив 893 гривні (ст.7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2012 рік»). Присуджені аліменти в розмірі 1000 грн 00 коп. на кожну дитину у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму становили 1000/893*100%= 111,98 %.
Станом на теперішній час прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2026 року становить 3512 гривень. Отже, присуджений з відповідача розмір аліментів - 1000,00 грн. на утримання дитини, на даний час становить менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідно віку та не надає можливості для рівної участі обох батьків у забезпеченні мінімально необхідних потреб неповнолітньої дитини, виходячи з встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.
Вирішуючи спір, суд виходить з того, що відповідач є працездатною особою молодого віку, інших дітей та утриманців не має, на даний час офіційно працевлаштований, отримує постійний дохід (доказів протилежного суду не надано), отже має об`єктивну можливість виплачувати аліменти на утримання дитини.
В даному випадку суд приходить до висновку, що розмір допомоги, яку відповідач повинен надавати позивачці на утримання спільної дитини, повинен забезпечувати належний рівень його життя, а саме: необхідного харчування, медичного догляду, лікування, тощо.
Інших обставин, які мали б істотне значення для визначення розміру аліментів на утримання дитини судом не встановлено. Про них не зазначили і сторони в справі.
Тому, враховуючи наведені обставини, при вирішенні питання щодо зміни способу стягнення аліментів, суд бере до уваги, що позивач має право вибору способу стягнення аліментів, а зміна способу стягнення аліментів у даному випадку не ставить відповідача в скрутне матеріальне становище, відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів, визначеного рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2012 року та вважає за необхідне стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 на законодавчо встановлених загальних підставах у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Така зміна способу стягнення аліментів буде відповідати інтересам дитини та засадам справедливості, добросовісності та розумності.
Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Щодо розподілу судових витрат.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Позивача ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору на підставі п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Тому судовий збір у розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню з відповідача в користь держави.
На підставі ст. 51 Конституції України, ст.ст. 141, 180, 181, 182, 183, 192 СК України, ст.ст. 3, 8, 12 ЗУ «Про охорону дитинства», керуючись ст.ст. 4, 12-13, 76- 81, 141, 258, 263-265, 268, 274-279, 280-283, 354-355 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовільнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10.09.2012 року, з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) платника аліментів.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнення аліментів розпочати з дати набрання рішенням законної сили.
Відкликати виконавчий лист, виданий на виконання рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10.09.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. судового збору.
Сторонам, які не з`явилися в судове засідання, направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Повне найменування, ім`я сторін та інших учасників справи :
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Представник позивача: адвокат Мищишин Іванна Ярославівна, адв. свідоцтво серії НОМЕР_3 , адреса місця знаходження: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, с. Мирне, вул. Соборна, буд. 54 «А».
Повний текст рішення складено 28.09.2026.
Суддя Т.А.Бурдун