Номер провадження: 22-ц/813/246/26
Справа № 521/7529/19
Головуючий у першій інстанції Плавич І. В.
Доповідач Лозко Ю. П.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
22.09.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Шахової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
клопотання ОСОБА_1 про проведення судової фізико-хімічної експертизи у справі за
апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2023 року
у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення складу спадщини, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 ,
за заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання будинку спадковим майном,
встановив:
У травні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду вказаним вище позовом, у якому просив визнати спадковим майном ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , придбаним за особисті кошти: 1022/10000 житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1106775551101; 1022/10000 частин у праві спільної часткової власності на земельну ділянку загальною площею 0,0565га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 679212251101, кадастровий номер [номер приховано]:32:006:0005.
Позов, обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом свого брата ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
08.11.2016 року між ОСОБА_4 і відповідачкою був укладений шлюб.
01.12.2016 року ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_5 7000 дол. США для придбання будинку АДРЕСА_1 , під умовою повернення грошей протягом 10-ти днів з дати продажу належної спадкодавцеві на праві власності квартири АДРЕСА_2 .
22.12.2016 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом ОМНО Пашичевою Г.Л. і зареєстрованим в реєстрі за № 3425, ОСОБА_4 придбав за 145 323 грн у власність 1022/10000 житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1106775551101.
22.12.2016 року за договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом ОМНО Пашичевою Г.Л. і зареєстрованим в реєстрі за № 3427, брат позивача ОСОБА_4 придбав за 24 200 грн у власність 1022/10000 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку загальною площею 0,0565га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 679212251101, кадастровий номер [номер приховано]:32:006:0005.
14.02.2017 року ОСОБА_4 позичив ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 10 000 дол. США для здійснення ремонтних та оздоблювальних робіт у придбаному будинку із зобов`язаннями повернути борг до кінця 2018 року.
13.06.2017 року за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим ПН ОМНО Юхневич М.М. і зареєстрованим в реєстрі за № 746 ОСОБА_4 продав квартиру АДРЕСА_2 , яка належала йому на праві особистої приватної власності, після чого 21.08.2017 року повернув позикодавцю ОСОБА_5 позичені кошти у повному обсязі, що підтверджується відповідною розпискою.
Отже нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , хоча і було придбано ОСОБА_4 у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_1 , але за кошти, які останній заборгував під власну квартиру, та які він повернув після її продажу, тож таке майно не є спільною сумісною власністю подружжя, а має бути визнано спадковим майном.
Крім того, 08.01.2018 року під час перебування у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_4 було госпіталізовано до Одеської Клінічної Лікарні на залізничному транспорті з діагнозом: "діабетична ангіопатія нижніх кінцівок", внаслідок чого йому була проведена ампутація лівої ноги на рівні стегна, про за весь час перебування у стаціонарі відповідачка майже не відвідувала його, п після того як його було виписано з лікарні відмовилась надавати йому належний догляд. У зв`язку з викладеним, 16.03.2018 року ОСОБА_4 заповів усе належне йому майно позивачу ОСОБА_2 .
За заявою третьої особи ОСОБА_3 від 16 вересня 2021 року до провадження у межах цієї справи судом були прийняті самостійні про встановлення обсягу спадкового майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у будинку АДРЕСА_1 , на ремонт яеого за життя ОСОБА_4 14.02.2017 року у ОСОБА_3 було позичено 10 000 дол. США.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення складу спадщини, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 задоволено.
Не погодившись з оскаржуваним рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
15 травня 2024 року скаржницею також долучено клопотання про призначення у справі судової фізико-хімічної експертизи щодо встановлення давності виконання боргової розписки від 14.07.2017 року померлим ОСОБА_4 , на вирішення якої поставити питання:
Чи відповідає давність виконання документа, вказаній на ньому даті?
Чи є ознаки пізнішого внесення поправок (дописок, допечток) в боргову розписку від 14.02.2017 року?
Чи можливо, що підпис у борговій розписці від 14.02.2017 року виконано друкарськими речовинами, виробленими в недавній час (кілька років)?
Чи можливо, що документ певної давності був підписаний саме друкарськими засобами?
Яка черговість внесення обов`язкових реквізитів документа?
Чи міг документ бути створений пізніше 2017 року?
Яка черговість нанесення реквізитів в борговій розписці від 14.02.2017 року?
Чи виконані певні частини рукописного документа одночасно чи в різний час?
Проведення даної експертизи доручити Одеському науково- дослідному інституту судових експертиз міністерства юстиції України, що знаходиться за адресою: 65011, м. Одеса, вул. Рішельєвська 8. На час проведення судової експертизи провадження у справі зупинити.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Іванова Г.С. підтримала вказане клопотання, просила таке задовольнити, представник ОСОБА_2 - адвокат Дідуренко С.В. заперечувала проти задоволення клопотання скаржниці, зауважуючи про неналежне обґрунтування заявницею неможливості своєчасного звернення до суду із відповідним клопотанням.
Вислухавши представника ОСОБА_1 - адвоката Іванової Г.С. та представника ОСОБА_2 - адвоката Дідуренко С.В. за вказаним вище клопотанням, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання про призначення у справі судової фізико-хімічної експертизи задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
В пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року № 12 зазначено, що дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
У відповідності до ч. 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (ч. 1 ст. 103 ЦПК України).
Як убачається з матеріалів справи, у суді першої інстанції відповідачка приймала активну участь у розгляді цієї справи. Так, через свого представника адвоката Іванову Г.С. відповідачка подавала до суду відзив на позовну заяву, приймала участь у судових засіданнях у справі, подавала до суду заяви та клопотання.
Вказане свідчить про те, що відповідачка була обізнана про обґрунтування позовної заяви та надані позивачем докази та не була позбавлена можливості заявляти відповідне клопотання про призначення у справі експертизи та користуватися іншими процесуальними правами, передбаченими ЦПК України.
Проте, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачка із клопотаннями про призначення у справі експертизи не зверталась.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Отже, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Норми ЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що, об`єктивно, мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування.
В постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа №757/1782/18) вказується, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Апеляційний суд зауважує, що при призначенні експертизи за клопотанням однієї із сторін спору, саме така сторона має вживати своєчасні та належні дії щодо забезпечення проведення експертизи.
Верховний Суд у постанові від 24 липня 2024 року у справі № 646/857/18 звернув увагу, що зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів (discovery). По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи у розумні строки. Зазначене свідчить про посилення ролі підготовчого провадження у структурі загального позовного провадження цивільного судочинства в Україні.
Випадки дослідження апеляційним судом нових доказів можуть бути, зокрема, наступними: докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, не знала і не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин (не залежних від нього) не міг надати їх до суду; суд першої інстанції помилково виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, коли їх подання суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень.
Зазначена судова практика є сталою й незмінною в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду (постанови: від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, провадження № 61-13405св18; від 31 липня 2019 року у справі № 753/11963/15-ц, провадження № 61-27369св18, від 14 грудня 2022 року у справі № 521/574/22, провадження № 61-9422св22 та інші).
Клопотання про призначення експертизи не містить посилань на причини, які б перешкоджали стороні відповідача, у визначений ЦПК України строк подати до суду клопотання про призначення вказаної вище експертизи під час розгляду справи в суді першої інстанції, та не надано доказів неможливості звернення із таким клопотанням з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Ураховуючи викладене колегія суддів вважає, що не підлягає задоволенню клопотання ОСОБА_1 у справі про проведення судової фізико-хімічної експертизи.
Керуючись ст. ст. 43, 103, 367 ЦПК України
ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 у справі про проведення судової фізико-хімічної експертизи.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді В.А. Коновалова
М.В. Назарова