Справа № 345/950/26
Провадження № 22-ц/4808/1635/26
Головуючий у 1 інстанції Сирко Й. Й.
Суддя-доповідач Луганська
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Луганської В.М.
суддів Девляшевського В.А., Максюти І.О.,
за участю секретаря - Гудяк Х.М.
учасники справи
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2026 року, ухвалене в складі судді Сирка Й.Й.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей та стягнення аліментів на утримання дітей, які навчаються,
в с т а н о в и в:
У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 із зазначеними вимогами, які обґрунтовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають сина ОСОБА_3 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2022 року з відповідача стягуються аліменти на користь кожної дитини щомісяця у розмірі 2 000,00 грн. На час пред`явлення цього позову діти стали повнолітніми, тому стягнення аліментів припинено.
До дня набуття повноліття діти були зараховані на навчання у вищі освітні заклади, де навчаються й сьогодні. Форма навчання - платна (у першому 2025-2026 навчальному році вартість навчання сина - у навчальному закладі складає 55 000,00 грн, доньки - 64 375,00 грн).
Позивачка самостійно оплатила вартість усього навчання ще до дня досягнення дітьми повноліття, відповідач участі в оплаті навчання дітей не брав. Вважає,що відповідач повинен сплатити половину вартості навчання дітей у період, коли вони не досягли повноліття, оскільки це додаткові витрати.
Крім того позивачка зазначила, що відповідач зобов`язаний брати участь в наданні матеріальної підтримки повнолітнім дітям, які навчаються на очній формі навчання у навчальних закладах, не працюють та не мають власного заробітку. Відповідач має заробіток, хоча й неофіційний, має в користуванні автомобілі, житловий будинок, де проживає з новою дружиною. Також має ще один будинок в м. Миколаєві Миколаївської області.
Просила суд стягнути з відповідача на її користь на утримання дітей аліменти в твердій грошовій сумі по 6000 грн щомісячно на весь період навчання сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4 , але не більше як до досягнення дітьми 23-х річного віку. Стягнення аліментів розпочати з часу звернення до суду.
Стягнути з відповідача на користь позивачки понесені додаткові витрати на утримання дітей на їх навчання в розмірі 29845 грн.
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на навчання дітей в розмірі 16 550,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі 3 000,00 грн щомісячно на кожну дитину на весь період навчання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не більше як до досягнення дітьми 23-х річного віку. Стягнення аліментів розпочати з 18 лютого 2026 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1 373,53 грн судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Калуського міськрайонногосуду Івано-Франківськоїобластівід 29 червня 2026року стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, у якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Посилається на те, що позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача половини витрат на платне навчання їхніх спільних дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на суму 29 845,00 грн на підставі ст. 185 СК України щодо додаткових витрат на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей, хворобою тощо), які підлягають обов`язковому доведенню в суді. Разом з тим, позивачка не узгоджувала з ним вибір форми здобуття вищої освіти для дітей.
Скаржник звертає увагу суду, що позивачкою не доведено існування особливих обставин, що зумовили понесення нею додаткових витрат на навчання дітей на платній формі навчання, а не на за кошти державного бюджету. та заперечує проти висновків суду щодо стягнення з нього половини витрат на навчання.
З 2025 року у відповідача змінився майновий стан, його матері ОСОБА_7 09.04.2025 встановлено ІІ групу інвалідності, а з січня 2026 року вона через значне погіршення стану здоров`я потребує постійного стороннього догляду. Скаржник змушений доглядати за матір`ю, оскільки інших осіб, які б могли здійснювати за нею догляд немає, у зв`язку із чим, скаржник не має можливості працювати. Поки його матеріальний стан дозволяв здійснювати оплату додаткових витрат на навчання дітей у коледжі, він добросовісно відшкодовував позивачці половину вартості такого навчання.
Відповідачем подано всі докази зміни його майнового стану та неможливості сплачувати аліменти на утримання дітей, які навчаються. Витребувана судом інформація у Державній прикордонній службі України на підтвердження слів позивачки, що нібито відповідач їздить на заробітки та має приховані доходи, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи, як і наявність у нього будинку у м. Миколаєві.
Скаржник звертає увагу суду, що позивачкою у справі не подано жодного клопотання про неспівмірність заявлених відповідачем витрат на понесену ним професійну правничу допомогу. Укладений між ним та його представником договір про надання професійної правничої допомоги містить фіксовану суму гонорару. Судом першої інстанції не взято до уваги договір про надання професійної правничої допомоги, докази на підтвердження витрат понесених на правничу допомогу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив всі обставини справи та прийняв справедливе рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду від 15.06.2026року без змін. Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження, тож всі учасники справи мали можливість брати безпосередню участь в судовому засіданні, могли давати свої пояснення, давати запитання та відповіді іншим учасникам справи, свідкам, та користуватися іншими процесуальними правами. В той же час відповідач по справі участі в судовому засіданні не брав, а навпаки повідомив суд про розгляд справи без нього.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на нові докази (скрини листування). Водночас подання таких доказів на стадії апеляційного перегляду за відсутності обґрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції з поважних причин суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства щодо змагальності сторін та меж апеляційного перегляду.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що платність навчання в коледжі (до 2028/2029 н.р.) була погоджена обома батьками, тому суд зменшив суму стягнення з відповідача до узгодженого ним розміру.
Суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивачки аліменти по 3000 грн щомісячно на кожну дитину, належно врахувавши потреби дітей та матеріальні можливості сторін.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 заперечив доводи апеляційної скарги.
В судове засідання ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином. На адресу апеляційного суду 21вересня 2026 року від представника скаржника - ОСОБА_9 надійшла заява про розгляд справи без участі скаржника та його представника.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення додаткових витрат на навчання дітей, суд виходив з того, що ОСОБА_2 добровільно та за погодженням із колишньою дружиною сплачував половину вартості очного навчання їхніх дітей у коледжі університету. Доказів узгодження між сторонами вартості навчання у вищих навчальних закладах суду не було надано. Разом з тим, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки половини вартості додаткових витратна навчання дітей за перший семестр навчального року 2025/2026, виходячи з розміру, який було раніше погоджено та мало бути сплачено 33100,00 грн за кожну дитину.
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення аліментів у розмірі 3000, 00 грн на кожну дитину на період навчання, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка несе витрати по утриманню дітей, які продовжують навчання, відповідач має змогу сплачувати аліменти.
Також суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі,який розірвано на підставі рішення Калуського міськрайонного судуІвано-Франківськоїобластівід 26 лютого2013 року.
Сторони є батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 уклала договори про навчання дітей, а також про оплату освітньої послуги з підготовки бакалавра.
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 навчаються за очною формою навчання в Університеті короля Данила (м.Івано-Франківськ) та Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка за спеціальностями будівництво та цивільна інженерія, журналістика відповідно.
Вартість навчання ОСОБА_5 у 2025-2026 році становить 55 000,00 грн, ОСОБА_6 - 64 375,00 грн. Рік завершення навчання обох дітей - 2028/2029.
Згідно з договором оренди від 16.08.2025 року, ОСОБА_1 орендує двокімнатну квартиру в Києві,термін дії договору - 12 місяців, щомісячна плата становить 16 000,00 грн.
ОСОБА_1 сплатила 55 000,00 грн на користь Університету короля Данила за навчання студента ОСОБА_10 , що підтверджується платіжною інструкцією від 26.08.2025 року.
Згідно платіжної інструкції від 07.08.2025 року позивачкою сплачено 32 190,00 грн за першу половину 2025-2026 навчального року ОСОБА_6 .
ОСОБА_1 03липня2023 року з Університетом короля Данила були укладені договори про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти.
В 2023/2025 навчальних роках відповідачем ОСОБА_2 внесено кошти на користь навчального закладу половину вартості освітньої послуги, що підтверджується копіями платіжних інструкцій.
Згідно з випискою КНП «1-ге територіальне медичне об`єднання м. Львова» від 18.02.2025 року , виписками та довідкою КНП «Калуська ЦРЛ» від 09.04.2025 року ОСОБА_1 надавалася медична допомога у вигляді оперативного втручання, пацієнтка хворіла близько одного року та виписана з незначним суб`єктивним покращенням. Потребує подальшого лікування під наглядом невропатолога, реабілітолога та сімейного лікаря за місцем проживання.
ОСОБА_1 за перший квартал 2025 року щомісячно нараховувався дохід у розмірі 8 000,00 грн.
Відповідач ОСОБА_2 із 15.11.2016 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 , у якому народився син ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за вказаною адресою зареєстровані його батьки: ОСОБА_13 (1952 року народження) та ОСОБА_14 (1950 року народження).
Батьки відповідача є пенсіонерами з щомісячним розміром пенсії від 5300 грн до 9700 грн,що підтверджується довідками про доходи Головного управління ПФУ в Тернопільській області.
Дружина відповідача працює та має щомісячний дохід, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела суми нарахованого доходу.
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, ОСОБА_2 у період з січня 2024 року по січень 2026 року доходів не отримував.
За відповідачем об`єктів нерухомого майна на праві власності не зареєстровано, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Мати відповідача - ОСОБА_13 є особою з інвалідністю та потребує постійного стороннього догляду строком на один рік, що підтверджується витягом експертної команди КНП «Козівська ЦРЛ» Козівської селищної ради від 14.04.2025 року, висновком ЛКК КНП «Бережанська ЦРЛ» № 48 від 20.01.2026 року.
Згідно акту №11 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду потребує ОСОБА_2 здійснює постійний догляд за своєю матір`ю.
Що стосується позовних вимог про стягнення аліментів на період навчання повнолітніх дітей, колегія суддів виходить з наступного.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч.1 ст.198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (ст.199 СК України).
Згідно ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до частин першої, другої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до правових висновків, Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2019 року у справі №466/532/16-ц, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися, після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягли повноліття.
ОСОБА_15 є студентом 1 курсу закладу вищої освіти «Університет Короля Данила» денної, платної форми навчання. Термін навчання з 2025 року - 2029 року.
ОСОБА_6 є студенткою 1 курсу Київського столичного університету імені Бориса Грінченка денної, платної форми навчання. Термін навчання з 2025 року - 2029 року.
Отже, повнолітні діти сторін навчається на денній формі навчання, у зв`язку з чим є необхідність у придбанні підручників, канцелярського приладдя, витрат на проїзд з місця проживання до навчального закладу та витрат на харчування, проживання.
Враховуючи те, що відповідач є особою працездатного віку, а також враховуючи те, що стягнення аліментів на утримання дітей, які продовжують навчання, є одним із способів захисту інтересів дітей, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для їх життєдіяльності, оскільки на період навчання вони не мають самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки аліментів на утримання повнолітніх дітей аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі 3 000,00 грн щомісячно на кожну дитину на весь період навчання, але не більше як до досягнення дітьми 23-х річного віку.
Що стосується позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей,колегія суддів зазначає.
Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).
Аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею.
До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу.
Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Позивачка, звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення додаткових витрат на утримання дітей,обґрунтовувала вимоги тим, що син ОСОБА_3 у 2025 році вступив на платне навчання у закладі вищої освіти «Університет Короля Данила» та нею було укладено з навчальним закладом договір про надання платної освітньої послуги, вартість освітніх послуг за 2025-2026 навчальний рік становить 55000, 00 грн.
Донька ОСОБА_4 у 2025 році поступила на навчання в Київський столичний університет імені Бориса Грінченка на денну форму навчання. Позивачкою укладено договір з даним навчальним закладом про надання платної освітньої послуги, вартість якої у 2025-2026 навчальному році складає 64376,00 грн.
Тобто, позивачка вважає, що навчання дітей на платній основі у вищих начальних закладах є підставою для стягнення з відповідача половини вартості навчання.
Як встановлено судом, позивачка не узгоджувала з відповідачем форму навчання дітей у вищих навчальних закладах.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що позивачка не довела особливих обставин в розумінні статті 185 СК України для стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання дітей. І в цій частині доводи апеляційної скарги є слушними.
Навчання особи з метою здобуття вищої освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини і такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України.
Колегія суддів вважає, що позивачка не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дітей.
Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, на підставі п.п.1,4 ч.1ст.376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню вчастині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на навчання дітей в розмірі 16 550,00 грн, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що суд безпідставно зменшив розмір витрат відповідача на правничу допомогу, виходячи з наступного.
Так, відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
На підтвердження витрат на правничу допомогу відповідачем суду надано копію договору № 34 від 12.03.2026 про надання правничої допомоги, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Дарморіс О.М., копію платіжної інструкції про сплату 12 000,00 грн в рахунок взятих на себе зобов`язань за відповідним договором
Згідно п.2.1 договору вартість послуг з надання професійної правничої допомоги за цим договором становить 12000 грн, а саме: консультація,узгодження правової позиції - 3000 грн, пошук судової практики - 2000 грн, складання відзиву на позовну заяву, заперечння на відповідь на відзив,клопотання, тощо - 7000 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).
В постанові Верховного Суду від 16 березня 2026 року у справі №522/7662/23 (провадження №61-406св26) зазначено, що клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.
Тобто, при відсутності клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд на підставі ч.3 ст.141 ЦПК України визначає розмір витрат з урахуванням вказаних в цій статті критеріїв.
Враховуючи характер правовідносин у цій справі, оцінивши подані стороною відповідача докази, проаналізувавши обсяг наданих послуг, виходячи із засад цивільного законодавства окреслені в ч. 3 ст. ст. 141 ЦПК України щодо розумності та справедливості витрат на правничу допомогу, їх пропорційності до предмета спору, суд вірно дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу, яку просив ОСОБА_2 на свою користь з ОСОБА_1 до 3000 грн, оскільки такий розмір витрат на професійну правничу допомогу на переконання колегії суддів відповідає критерію обґрунтованості, розумності розміру витрат та вчиненим процесуальним діям сторони.
У справі Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області ухвалено додаткове рішення 29 червня 2026року, яким з ОСОБА_2 на користь позивачки стягнуто судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить доводів щодо незгоди з розміром стягнутих з нього витрат на правничу допомогунакористь позивачки.
За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 , колегія суддів не вбачає підстав для в несення змін у додаткове рішення.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що є підстави для перерозподілу судових витрат по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
За подання позовної заяви позивачем підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1331, 2 грн. (виходячи з мінімальної ставки судового збору, а саме з 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
За подання апеляційної скарги скаржником сплачено судовий збір в розмірі 1 597,44 грн.
Апеляційну скаргу задоволено на 64,66 %, тому з урахуванням п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» необхідно компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави судовий збір в розмірі 562,87 грн у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2026 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на навчання дітей в розмірі 16 550,00 грн. В цій частині ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на навчання дітей в розмірі 16 550,00 грн відмовити.
Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судового збору в сумі 1373,53 грн скасувати.
Компенсувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_2 за рахунок держави судовий збір в розмірі 562,87 грн у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 25 вересня 2026 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: В.А. Девляшевський
І.О. Максюта