ПОСТАНОВА
Іменем України
28 вересня 2026 року м. Кропивницький
справа № 391/138/26
провадження № 22-ц/4809/1681/26
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дьомич Л.М., Карпенка О.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.09.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2903016, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 7000 грн. на строк 30 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі. Відповідачка не виконала умови кредитного договору. 30.04.2021 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, включно і до відповідачки ОСОБА_1 . Всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала свого зобов`язання та має непогашену заборгованість на загальну суму 22 960,00 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 7 000,00 грн., відсотки - 15 960,00 грн.
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2026 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2903016 від 09.09.2020 року в розмірі 7021,00 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 814 грн. 16 коп. та 5000 гривень витрат на правову допомогу. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просить рішення місцевого суду скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі та вирішити питання судових витрат щодо стягнення на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» сплаченого судового збору за подання позовної заяви та витрати на правову (правничу) допомогу.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до наданого Розрахунку заборгованості 08.10.2020 року відповідач вчинила дії передбачені п.4.3 Кредитного договору, а саме сплатила відсотки не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів (21 грн.) без повернення суми кредиту, отже продовжила строк користування кредитними коштами. 07.11.2020 року - останній день продовженого строку кредитування, Відповідач згідно умовами кредитного договору мала можливість: Повторно продовжити строк кредитування виконавши умови п.4.3. Кредитного договору. Повернути суму кредиту та відсотки за користування кредитом нараховані включно по 07.11.2020 року. Однак жодна з перелічених дій, передбачених умовами кредитного договору не була виконана у зв`язку з чим з 08.11.2020 року почало формуватись прострочення за кредитним договором №2903016 від 09.09.2020 року. Отже, перший день прострочення за кредитним договором - 08.11.2020, останній - 05.02.2021, що сумарно складає 90 днів і чітко відображено у розрахунку заборгованості.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачкою не подано, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Судом встановлено, що 09.09.2020 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_2 був укладений електронний Договір №2903016 про надання споживчого кредиту. Договір підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису.
У відповідності до п.п. 1.3. - 1.5.2 Договору сума кредиту (загальний розмір) складає 7 000,00 грн.; тип кредиту - кредит; строк кредиту - 30 днів; дата повернення кредиту вказується Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього договору; строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього Договору; тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання Споживачем умов Договору та становить: знижена процентна ставка - 0,01% у день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору, якщо в цей строк споживач здійснив повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку (підпункт 1.5.1. розділ 1 Договору). Стандартна процентна ставка 1,90% в день від суми кредиту, застосовується: у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4. цього договору, якщо споживач не виконав умови, зазначені в пп. 1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки та у межах нового строку, якщо відбулось продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.1 - 4.6 цього договору та у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Згідно з п.3.1. нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Відповідно до п. 4.1. договору передбачено, що строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2.- 4.5 договору.
Із пункту 4.2. договору вбачається, що споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно), може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3 договору. Пункт 4.3. договору визначає, що пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.
Відповідно до пункту 4.4. договору, товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі. Пункт 4.5. договору вказує, що у випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в п. 4.3 договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.
Згідно із пунктом 4.6. договору, вказаний порядок внесення змін до договору щодо продовження строку кредиту, сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі, оскільки, воля сторін в даному випадку виражена за допомогою технічного засобу зв`язку, що відповідає вимогам, встановленим статтею 207 Цивільного кодексу України до письмової форми правочину.
Отримання кредитних коштів в розмірі 7000,00 грн. на картку відповідача № НОМЕР_1 підтверджується платіжним дорученням, що не заперечується відповідачкою.
Правонаступником кредитора за Договором є ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до Договору відступлення прав вимоги №ККАУ-30042021.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі, яка переглядається, позивач оскаржує судове рішення, яким відмовлено у задоволенні його позовних вимог в частині стягнення із відповідачки на його користь відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 15960,00 грн. - прострочена заборгованість за відсотками
Так, позивач в своїй апеляційній скарзі зазначає про те, що відповідачка вчинила дії, передбачені п.4.3 Кредитного договору, а саме сплатила відсотки не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів (21 грн.) без повернення суми кредиту, отже продовжила строк користування кредитними коштами. Відтак, позивач має право на стягнення із відповідачки заборгованості за користування відсотками у заявленому розмірі.
Колегія суддів не погоджується із такими доводами позивача та вважає їх помилковими з огляду на таке.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
На підтвердження укладення кредитного договору 09 вересня 2020 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Авентус Україна» позивач надав електронний доказ у паперовій формі. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачкою для електронного підпису, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).
Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Оскільки факторинг визначено п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18); від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 (провадження № 14-222цс18).
Наявні у цій справі докази підтверджують факт набуття позивачем у встановленому законом порядку права вимоги до відповідачки за договором №2903016 про надання споживчого кредиту від 09 вересня 2020 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_4 .
У цій справі відповідачка не спростувала факту укладення з ТОВ «Авентус Україна» в електронній формі кредитного договору та отримання на виконання його умов кредитних коштів у розмірі 7 000 грн.
Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення всієї суми заборгованості, яку просило стягнути товариство, суд обґрунтовано виходив з того, що проценти нараховані в тому числі поза строком кредитування, який становив 30 днів.
Так, у відповідності до п.п. 1.3., 1.4., 1.5.1., 1.5.2. Договору сума кредиту складає - 7 000,00 грн. Строк кредиту 30 днів. Знижена процента ставка становить 0,01% в день, стандартна процентна ставка становить 1,90% в день.
Згідно п. 2.1. Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
Пунктами 1.4., 3.2. Договору № 2903016 визначено, що сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору.
Згідно графіку платежів до договору про надання споживчого кредиту №2903016 від 09 вересня 2020 року визначено, що дата повернення кредиту - 09 жовтня 2020 року, сума позики - 7 000 грн., сума нарахованих процентів - 21 грн., разом до оплати - 7 021 грн.
При цьому позивач як кредитор не надав доказів, які би підтверджували, що він реалізував своє право, передбачене п. 4.4. договору, а саме - надіслання текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти відповідачки, а умови кредитного не містять положень щодо автоматичної пролонгації кредитного договору.
Як установлено судом і підтверджується наявними у справі доказами, 08 жовтня 2020 року відповідачка внесла платіж на суму 21 грн., які зараховані як сплата процентів.
Також з розрахунку заборгованості убачається, що після 08 жовтня 2020 року, тобто після закінчення строку кредитування позивач продовжував нараховувати відсотки за користування кредитом, тобто вже після закінчення строку кредитування.
Верховний Суд у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зробив висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Разом з тим, позивачем вимог в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України не заявлялось.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року, за результатами розгляду справи №723/304/16-ц прийшла до висновку, що стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування грошима і після визначеного сторонами договору строку повернення позики - дня закінчення строку договору, не ґрунтується на нормах матеріального права.
Зважаючи на те, що позивач всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не довів обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, та не надав суду будь-яких доказів, які би підтверджували факт існування у відповідачки кредитної заборгованості за відсотками у визначеному ним розмірі після спливу строку кредитування, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» частково на суму 7021 грн, як це визначено графіком платежів на умовами кредитного договору.
Отже, колегія суддів відхиляє посилання представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на те, що в даному випадку мала місце пролонгація строку кредитування у зв`язку з продовженням користування кредитом та сплатою частини боргу, оскільки в розділі 4 договору чітко визначено порядок дій обох сторін та узгодження з боку кредитодавця пролонгації строку кредитування.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в частині відмови в позові ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є законним та обґрунтованим.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду, фактично зводяться до переоцінки доказів, а також власного тлумачення правових норм та обставин справи.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у цій справі рішення та відсутність підстав для його скасування.
Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.
З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції, в частині, що оскаржується, - без змін.
Оскільки оскаржене судове рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, передбачені ст. 141 ЦПК - відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - залишити без задоволення.
Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
О.А.Письменний Л. М. Дьомич О.Л. Карпенко